Святі мученики Галактіон і Епістимія

У Сирії, в місті Емесі, жив багатий і славного роду чоловік, якого звали Клітофон, а його жінку Левкинія. Одна журба в них була – не мало подружжя дітей. Усі жертви, які вони приносили своїм поганським божкам, не помагали. Трапилося якось, що до них додому прибився старець-жебрак і, дякуючи за милостиню, запитав Левкинію про причину її смутку. А довідавшись, оповів їй, що є на цьому світі єдине джерело потіхи – Ісус Христос. Старець той був священиком і звали його Онуфрій, а через те, що всюди лютувало жорстоке переслідування християн, він, переодягнений дідом, ходив по хатах, аби одних укріпляти, а інших навертати до святої віри. І справді він охрестив Левкинію, а Бог поблагословив її сином. Тоді навернувся до святої віри і її чоловік Кліфотон, прийняв Святе Хрещення з рук Онуфрія і охрестив також і дитинку, яку назвали Галактіоном.

А коли Галактіонові виповнилося 24 роки, то за волею батьків він заручився з вродливою і багатою дівчиною на ім’я Епістимія. Відданий цілковито Богові, він навчив про Його доброту і милосердя свою суджену. І вона загорілася бажанням прийняти Святе Хрещення. Був то час найбільшого переслідування християн за імператора Декія; християнські священики одні понесли мученицьку смерть, а інші втекли в пустелю, тому Галактіон сам охрестив Епістимію у ріці Кифос. Згодом вони вирішили присвятити своє дівство Господу і Отцю Небесному і піти в пустелю, де вже тоді були монастирі. Вони взяли з собою одного зі слуг батьки Епістимії. Звали того слугу Евтолмій (його також хрестив Галактіон), і вони разом таємно пішли на пустинну гору Публіон поблизу гори Сінай. Тут Галактіон і Евтолмій залишилися в одному чоловічому монастирі, а Епістимія прийняла схимницьку рясу в жіночому монастирі, в якому спасалося кілька вже літніх інокинь. Незабаром обоє вони засіяли незвичайною побожністю і чеснотами.

Але рука злобного переслідувача досягла слуг Божих. Відділ війська напав на чоловічий монастир, багато монахів утекло, інших убили, а св. Галактіона повели на суд старости того краю. Коли про це довідалася св. Епістимія, вона поспішила слідом за св. Галактіоном і сміливо стала на суд разом з ним. І вони разом прийняли на себе нечувані муки: їх били, пекли вогнем, заганяли їм під нігті тріски, обтяли їм кінцівки рук і ніг, відрізали язики і врешті зарубали мечем.

Після смерті порубали навіть їхні мертві тіла. Мощі святих Мучеників зібрав вірний Евтолмій, похоронив їх і як очевидець описав їхнє життя і мученицьку смерть, яка настала 5 (18) листопада 250 року Божого.

МОЛИТВА: Святі Мученики Галактіоне і Епістиміє, єдиному Богу непрестанно моліться за всіх нас.