Во імя Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
У пісні "Прийди до мене, милий Ісусе" ми чуємо такі закличні, такі лагідні слова. Наш Господь Ісус Христос, як колись, так і нині каже: "Прийдіть до мене всі, прийдіть, а Я вас заспокою". Так, коли дітей приводили до Ісуса, а Він був дуже втомлений, апостоли казали: "Залишіть. Прийдете завтра". Почувши ці слова від апостолів, Ісус Христос говорив: "Не забороняйте дітям приходити до мене, бо їх є Царство Небесне".
Дорогі мої! Сьогодні переживаємо таку велику урочистість, таке велике свято, а саме - Найсвятішого Тіла і Найдорожчої Крови Нашого Спасителя Ісуса Христа, або, як це свято називається в народі, свято Божого Тіла. Хтось колись чув і так багато... А що це за свято? Та то є звичайне свято, то звичайний день. Що то за свято - Божого Тіла? Так, дорогі мої, це дуже велике свято. В цей день ми в особливий спосіб почитаємо Найсвятішу Тайну Пресвятої Крови і Найдорожчого Тіла Нашого Спасителя Ісуса Христа. Немає на землі нічого найдорожчого, найціннішого, найсвятішого за Тіло і Кров Божого Сина. Звичайно, це свято вимагає від нас духовного осмислення, застанови, зосередженості, а найважливіше - нинішнє свято вимагає від нас сильної віри, непохитної віри, віри в Євхаристію, віри в те, що відбувається на престолі. Без віри це буде всього лиш гарна релігійна маніфестація, коли йдуть гарно вбрані діти, батьки, старші, молодші люди. Віра - це коли ми розуміємо, що насправді відбувається, як співаємо в багатьох наших піснях, віра - це: "Зі страхом Божим, з вірою сильною приступім". Припадімо на коліна перед Живим і Правдивим Тілом. То що ж ми нині святкуємо? А святкуємо в тій Євхаристії все, все, дорогі мої. В цій Святій Літургії святкуємо все: Благовіщення, Різдво, Преображення, Смерть, Воскресіння з мертвих Божого Сина, Вознесіння на небо, Зіслання Святого Духа. Свята Літургія вміщує в собі всю цю містерію від Воплочення Божого Сина, від Його Народження, через Його життя і через Його Смерть, тріумфальне Воскресіння з мертвих, Вознесіння на небо і Зіслання Святого Духа. Так, усе це життя міститься в цій Святій Літургії, Службі Божій. Але треба віру мати. Так, як віримо в Різдво, що Незбагненний, Вічний, Всемогутній Бог, Творець неба і землі міг вибрати Серце Марії, яке стало кивотом, помешканням Живого Бога. Як це можливо? Скажіть, чи можна, наприклад, цілий океан води вмістити в ста літрах? Хтось би сказав: "Отче, це неможливо, адже це океан!" Ми стоїмо на березі, але ми не бачимо другого берега, не можна виміряти тої води. Як можна збагнути, що цілий океан можна вмістити в посудині на сто літрів?! Так само є не збагненним, дорогі мої, для людського розуму, як це Всемогутній і Вічний Бог, Творець неба і землі, Бог Всюдиприсутній, Друга Божа Особа, вмістився в утробі невинної дівиці Пречистої Діви Марії. Але ми віримо, ми віримо, бо кажемо, щодня молимося: "А слово сталося тілом і замешкало між нами". Ми віримо, що Він народився з Пречистої Діви Марії, Друга Божа Особа. Так само для розуміння багатьох речей, які робив Христос, мусимо мати живу віру. Як це - воскресити померлого Лазаря, який лежав у гробі? Сморід, неприємний запах виходив із гробу, але ми віримо. Як можна по воді ходити? Але віра каже, і ми маємо вірити. Як можна з запечатаного гробу третього дня встати, вийти з нього, воскреснути? Але ми віримо. Ми віримо також і тут, що ця маленька частинка хліба є Тілом Ісуса, а в тій посудині, яку ми називаємо чаша, там є Його Найдорожча Кров. Ми віримо, що коли священик промовляє слова консекрації: "Це є Тіло... Це є Кров Моя...", там вже немає хліба, там немає вина, а є Тіло і Кров Божого Сина. Нинішнє велике свято будує нас і збуджує в наших серцях оту віру. Так, ми не клякаємо перед куском хліба, але ми приклоняємо свої коліна і голови перед Євхаристією, перед Божим Тілом, перед Кров'ю, яку Христос пролив на горі Голгофті за спасіння людського роду. І тому апостол Петро так ясно й виразно каже: "Пам'ятайте, що ви, ваші безсмертні душі не відкуплені ані золотом, ані сріблом, а відкуплені Найдорожчою Кров'ю Божого Сина". Модерній людині нині, як ніколи, треба сильної віри, віри в Євхаристію, бо ми сьогодні... наша віра така мізерна, ми так дуже поверхнево віримо, ми так собі йдемо на ту Службу Божу: хто як і хто коли, запізнюємося, легковажно можемо собі залишити пів Служби Божої - і піти, не вислухати, не брати участі. Отак прийшли, відвідали - і називається: ми були в церкві. Справді, дуже боляче дивитися, як сьогодні людина не може користати, не вміє користати з тієї найціннішої жертви, якою є Євхаристія, якою є Свята Служба Божа, коли направду йдемо собі так, аби йти, не беремо участі в Службі Божій, запізнюємося, до кінця не вислуховуємо її. Пригадаймо, як співається в пісні: "А в Нього ласк так много, роздати б їх бажав. Нема, нема нікого... Ісус засумував". Так, ми будемо поспішати до екстрасенсів, будемо записуватися до всяких ворожок, гадалок, будемо шукати порятунку в своїх хворобах, бідах, нещастях у людській немочі, в шарлатанстві людському. А тут Христос чекає, тут Христос дасть тобі відповідь на всі твої проблеми в твоєму житті, тут Христос чекає з своїм щедрим благословенням, своєю любов'ю, але в нас немає часу, в нас немає віри, в нас немає витривалості, немає любові до Євхаристії, немає розуміння, що таке Свята Служба Божа. І тому ми не отримуємо не раз потрібних ласк, бо дуже поверхнево ставимося до віри, бо не вміємо по-справжньому вірити, не вміємо по-справжньому відкрити своє серце і тіло, душу для Ісуса, щоб Він прийшов до нас, благословив нас, щоб Він огорнув нас Своєю любов'ю... А це так важливо! Дивлюся на вас нині: так, важко вам, важко дітям... Бо погода нестерпна, бо спека... Але там, на стадіоні, скільки сьогодні перебуває нашої молоді, хлопців, дівчат? Які там вирують емоції, скільки енергії! Львів шаленіє цілу ніч, підлітки без кінця п'ють пиво, вино, гуляють, забавляються, світ валять... То там їм не важко? То там ви не втомлені? То там у вас ноги не болять? Там треба галасувати, а тут лінь співати... Всі стоять, якби німі були, і ніхто не вміє "Амінь" чи "Господи, помилуй" сказати. То тут ви горла свого жалієте для Ісуса? Голосу свого жалієте? Так? А там кричати і все перевертати - для чого і задля чого?! Хтось загрібає мільйони, а ти залишаєшся з порожніми руками, так? Хтось загрібає мільйони, а ти стратив гроші, наробив всяких дурниць. Які твої плоди? Ну які твої плоди, людино нерозумна? А до того всього наробив іще добре гріху, бо й матюкався, й погані слова говорив... Подивімося, погляньмо, застановімося: куди ми, вбогі духом, без Бога ідемо?! Діти мої, діти, які ви насправді бідні, коли тато й мама не дали вам віри, коли бабця й дідо не молилися за вас, коли ваша віра така поверхнева, така зовнішня. Яка бідна родина, сім'я, де немає спільної молитви! Яка бідна родина, сім'я, в якій, коли прийде свята неділя, а тато їде на рибалку, мама їде на шашлики з дітьми, а до церкви ніхто. Старенька бабця і та або не може йти, або не хоче йти. І ми говоримо: "Боже, чому така бідна наша Україна?! Та ж ми такий працьовитий народ, ми маємо таку землю, маємо степи, гори, маємо море, корисні копалини. Боже, Ти несправедливий до нас, українців! Ми такі чесні, ми такі працьовиті, ми такі побожні..." А кажу вам, що все це неправда, це неправда, бо ми такими не є, не є такими. Якби українці були побожними, ми не мали б стільки різних сект у нашому краю, як маємо сьогодні. Якби українці були побожними і трималися своєї віри, ходили до церкви й молилися, ми б уже давно піднялися з колін, з того духовного провалля, тої темряви, в якій живемо сьогодні. Досить жити в ілюзії, треба скинути зі своїх очей полуду і сказати: "Боже, направду, дай моєму народові ласку, світла з неба, щоб він повернувся до Тебе, щоб виконував заповіді Божі, заповіді церковні. Боже, дай нам, українцям, сильної віри, непохитної віри й любові, дай, щоб мій народ опам'ятався і ходив до церкви на Службу Божу, щоб у моїй родині, в кожній українській сім'ї мав місце Господь Бог, мала місце спільна молитва і життя християнське".
Дорогі мої! Дар святої віри є неоціненним даром. Саме віра привела нас сьогодні на цю Службу Божу, до цього престолу, де є Пресвята Євхаристія. І кожна віруюча людина, яка стоїть на цьому святому місці і слухаю цю Святу Літургію, має щиро сказати, висловити те, що вона хоче, що їй болить, що вона потребує для себе, і просити: "Євхаристійний Ісусе, благослови наш край, благослови наших дітей, благослови наші родини! Євхаристійний Ісусе, благослови хворих, терплячих! Євхаристійний Ісусе, благослови лікарні, школи, навчальні заклади, фабрики, заводи, поля, міста, села! Благослови!"
Запитаю тебе, тату і мамо: а як часто ти благословляєш своїх дітей? Ви спитаєте: "Як то благословляти?" Так, ми не вміємо благословляти, ми скупі на благословення. А благословення є тоді, коли твоя дитина встає, а ти скажеш до неї або запитаєш: "Чи ти помолилася? Так, добре". Або: "Іди, дитино, помолися". Благословення - це коли дитина йде до школи, а мама, чи бабця, чи хто є в хаті скаже: "Хай благословить тебе Бог!", "Іди, дитино, з Богом!", "Хай Бог провадить тебе!", "Хай Ангел-Хоронитель буде з тобою і над тобою!" Оце є Боже благословення. Але чи є так у наших родинах? Чи ви, тату й мамо, бабцю і дідусю, кажете ці слова, коли ваша дитина йде до школи, вирушає на відпочинок, до праці? Чи ми одні одним так кажемо: "Іди з Богом!", "Повертай з Богом!", "Хай Мати Божа хоронить тебе!", "Хай Ангел-Хоронитель буде з тобою!", "Хай Бог провадить тебе!" Чи такий звичай панує ще в наших родинах? Чи згадуємо ми ім'я Ісуса, ім'я Пречистої Діви Марії, Ангела-Хоронителя? Чи радше згадуємо ім'я злого? Чи зичимо того благословення для себе, для наших родин, для наших дітей і для всього нашого народу? Сьогодні ми зібрані тут для того, щоби просити: "Євхаристійний Ісусе, благослови нас!"
Початок Євхаристії. Христос хотів залишитися з нами по всі дні. Він хотів бути з нами, Він знав, як людині буде тяжко без Нього. Бо знаємо: коли немає тата і мами в хаті, дітям завжди важко, навіть якби ми забезпечили їх усім, але якщо немає тата і мами - нам завжди важко. Ісус Христос знав, як Його людям, Його дітям, буде важко і тому вибрав цей спосіб залишитися між нами під видами хліба і вина, залишитися в кивоті, в Святій Євхаристії. Культ Божого Тіла починається з Тайної Вечері, коли відправилася перша Служба Божа, а її відправив Ісус Христос Великого Четверга. Опісля постали різні Літургії, тобто Літургія є одна, бо на кожній Літургії західного чи східного обряду священик читає слова освячення: "Прийміте, ядіте...", "Пийте з неї всі..." Але колись давно, в 1245 році блаженна Юліана Льєзька, бельгійська монахиня, мала об'явлення Ісуса Христа, Який просив її, щоб Євхаристії надати радісного характеру, радісного змісту. Бо в Страсний Четвер ми готуємося до Страстей, і в цей день Ісус хоче, щоб всі радісно Його вітали, зустрічали тріумфально. І тоді блаженна Юліана Льєзька передала це єпископові Роберту. І владика Роберт, порадившись зі своєю капітулою, в 1246 році організовує в Бельгії першу процесію Божого Тіла. Але це ще не все, це був тільки початок розвитку. Папа Урбан IV 1264 року надав цьому святу статус римського. Отже, в 1264 році свято Пресвятої Євхаристії святкується вже в Римі. Святий Тома Аквінський пише спеціальну Службу на урочистість Святої Євхаристії. 1334 року Папа Римський Йоан ХХІІ вводить це свято загально до Католицької Церкви. А з чотирма престолами було трохи пізніше. Батьківщиною процесій до чотирьох престолів є Німеччина, місто Кельн, ХV століття.
Процесія до чотирьох престолів мала широкий характер. Бо були різні випадки: і голод, і хвороби, і стихії, і землетруси, й вогонь - різні біди і нещастя, які людина має пережити на землі. І тому на свято Божого Тіла люди облаштували і прикрашали чотири престоли, священики несли Пресвяту Євхаристію, і люди просили, так як ми просимо в Суплікації: "Від вогню, від всякої зарази, хвороби, просимо - захорони нас, Господи!" І ми в цій процесії Божого Тіла не йдемо тільки так собі для прогулянки, але насамперед маємо направду молитися і просити: "Боже, захорони наш край! Боже, захорони наші родини! Боже, захорони наші міста і села від вогню, від буревію, від граду, від землетрусу, від стихій природних, від наглої і несподіваної смерті!" І так само, як колись Христос ходив по палестинських містах і селах, заходив до домівок, оздоровляв, а люди просили Його: "Сину Давидів, змилуйся над нами!", так і ми сьогодні несемо цю Найсвятішу Євхаристію і просимо: "Ісусе, завитай до родин, там, де є хворі, каліки, немічні, де є діти! Євхаристійний Ісус, благослови всіх нас!" Ми нині щедро відкриваємо свої серця і просимо щедрого благословення Євхаристійного Ісуса для всіх нас. Відкриймо свої серця для Христа! Ми бачимо наші престоли, прекрасно прибрані, заквітчані колосками пшениці, жита. У молитві "Отче наш" просимо: "Хліб наш насушний даждь нам днесь..." Дякуймо Євхаристійному Ісусу, бо ці престоли, чудесно вбрані квітами, травами, короваями, хлібами, - це також подяка Йому, бо Ти, Ісусе, все це благословив. Якби Ти не послав дощу на ту рослину, вона б не могла рости, якби Ти тій квітці не дав сонця, вона б не могла цвісти. Все є Твоє. І ті ластівки, які літають, і той вітерець, який повіває, і ті птиці, які щебечуть... Все сотворіння сьогодні Тебе прославляє: "Свят, свят, свят Господь Бог Саваот!" І ми дякуємо Тобі за цей хліб. Бо скільки в нинішній день в світі людей гине з голоду, скільком людям бракує хліба! Ми просимо Тебе у цій процесії: "Благослови нашу землю, аби в кожній родині не забракло хліба на столі і інших потрав". Бачимо, який глибокий смисл має нинішнє свято, яке воно щедре на Боже благословення, на Божу любов!
Але найщедрішим нинішнє це свято є для наших дітей. Адже вони сьогодні приймають своє Перше Святе Причастя, відкривають дитячі серця, щоб до них увійшов Євхаристійний Ісус. Дякуємо Богові за дар життя, за кожну дитину в сім'ї, в родині. Також дякую батькам, які приводили своїх дітей на катехизу. Щиро дякую! Завжди чомусь у нашому народі нарікають на чоловіків. Але я так спостерігав упродовж року і бачив, що переважно саме чоловіки приводило своїх дітей на катехизу. Багато чоловіків. Дивлюся: тато чекає дитину, забирає, іде з нею, веде її за руку. Отже, українські чоловіки, як то склалася думка там, за кордоном, не є такі погані батьки. Може, кому ще бракує чогось, варто підтягнутися, стати кращим. Але багато нинішніх батьків (це вже молоде покоління) є відповідальними і належно розуміють важливість виховання своїх дітей. І Богу дякувати. Богу дякувати!
Сьогодні вся родина разом: тато і мама, дідо і бабця, брати, сестри, хресні батьки... Нині ви, діти, переживаєте таку урочисту хвилину, святу хвилину, радісну хвилину у вашому житті. Це хвилина, яка має запам'ятатися вам на все життя. Колись, можливо, доля закине вас невідомо де, в яке місце, село, країну чи за океан. І ви переглянете це відео, переглянете свої фотографії... І повірте: ви зараз сприймаєте все розумом і серцем дитини, а колись не раз в житті стисне ваше серце, і ви скажете: "Які ми були щасливі, які ми були радісні, яке ми мали гарне дитинство! Тут мій тато, мама, бабця, дідусь, брати, сестри..." І не раз скажете і покажете, може, й чужинцям: "Це моя родина, це моя церква, це моя парафія... А ось наші сестри, священики, які нас катехизували, сповідали, причащали - це мій духовний дім, це моя родина". Діти, дякуйте Богові за те, що Він сьогодні приходить до вас. Дякуй Богові, дитино, що сьогодні біля тебе тато і мама, братчик, сестра... Сестри-монахині розповідали мені про дівчинку, яка іде сьогодні до Першого Святого Причастя. Коли вона мала рік і вісім місяців, мама її померла. Я хоронив, пам'ятаю, як то було. Сестри розповідали, як ця дівчинка складала іспити і чогось там не знала, то попросила: "А можна я піду зараз на цвинтар, помолюся на гробі мами, і вона мені допоможе..." Бачите, як це направду дуже зворушливо. Дитина ішла на гріб мами і молилася, і просила, щоб мама допомогла їй скласти іспит з релігії. Так. Є різні долі, різні люди, різні наші родини і різні ситуації. І тому кажу вам: діти, любіть своїх батьків, тіштеся, що є бабця і дідусь. Моліться сьогодні за них і просіть для них щедрого благословення і Божої опіки.
Дорогі батьки! Всемилостивий Господь Бог дав вам дітей. Це неоціненний дар - дитина. Тому пам'ятайте і ви, хресні батьки, пам'ятайте, що виховання дитини - це дуже непростий і відповідальний етап. Не користуйтеся різними програмами з закордону: це така методика, це така, а то інша. Пам'ятайте: методика, в якій немає Господа Бога, яка не спирається на віру - то не методика. Забудьте про неї! Бо єдина правдива методика, яка виховає ваших дітей, яка зробить їх добрими християнами, добрими, побожними людьми, - це віра і тільки віра, це Христос і Мати Божа. Тому бажаю вам, батьки, щоб Господь Бог поблагословив вас у вихованні майбутнього покоління українського народу.
