4 грудня свята Церква святкує пам’ятку Введення Пречистої Діви Марії в єрусалимську святиню. Згідно передання, що сягає перших часів християнства, св. Анна, мати Пречистої Діви, ще перед народженням дитини пожертвувала Її на службу Богові в святині. Коли Пречистій Діві було три роки, святі Йоаким і Анна завели маленьку Марію до храму в Єрусалимі і тут віддали її в руки священника (згідно передання, ним був св. Захарія, батько Йоана Хрестителя). При храмі було багато дівиць і жінок, посвячених Богу. Тут вони молились, вчились, працювали, дбали про порядок в святині. Через кілька років дівиці виходили заміж. Це був певний праобраз теперішнього монастиря.

Передання оповідає, що Пречиста Діва перебувала в святині до 15 року життя і тут в тайні склала обіт дівицтва. Дальші передання описують урочистий спосіб введення Пречистої Діви в храм, Її буденні заняття, і як Вона днями і ночами перебувала на молитві.

Всіма барвами сонця хотіли би побожні душі звеличити Пречисту Діву Марію, а однак все, що сказали би ми на Її похвалу, все те порівняно з Її святістю, і Її славою – то як тінь, супроти сонця. Не зрозуміє людський розум, якою святою вона була, від дитячих років найдосконаліше віддана Богові.

І ось сьогодні приноситься вона Богу в жертву. А ця жертва є настільки великою, що займає друге місце після хресної жертви. Ціле небо ликує, коли бачить, що Святій Тройці приноситься така мила жертва. Ангели бачать трилітню дитину, повну надзвичайних ласк і дарів св. Духа. Вони ще не знають, що це дитя вибране на Матір самого Бога, та подивляють надзвичайну красу тої невинної, молодої душі, що сяє понад всі людські душі.

Ось, що пише св. Амврозій про молодість Пречистої Діви Марії: “Пречиста Діва була дуже смиренна. Вона говорила мало, у всіх справах була дуже розумна. Читала охоче і уважно св. книги, молилася часто і гаряче, була слухняною, повною поваги до настоятелів, і прихильності та любові до ближніх. Любила убожество і охоче приставала з бідними, утікала перед хвальбою, ненавиділа заздрість, нікому не бажала зла, а всім творила добро. В Її ходьбі не було нічого вдаваного, вона була природна, а розмова не знала гордості. Її зовнішня поведінка свідчила про глибоку внутрішню святість, і про досконалість чеснот, так, як гарний зовнішній вигляд будівлі свідчить про внутрішню красу. Їла вона дуже мало, стільки, скільки потрібно для підтримання життя. Не зважала на якість страви і не догоджала смакові. Була великою приятелькою праці, не дозволяла собі спочинку понад потребу. Була найчистішим дзеркалом чесноти, найбільшим прикладом досконалості. Від Неї маємо вчитися, що ми повинні робити, а чого слід остерігатися. Чи можна знайти кращого ніж Матір Божа провідника на дорозі до християнської досконалості?”

Так пише св. Амврозій. Маємо взірець – наслідуймо! Християни вже в четвертому столітті урочисто святкували празник “Введенія”. Ціле Богослужіння цього свята – то похвальна пісня на честь Пречистої Діви Марії. І нехай вся вселенна кожної хвилі, безупинно, гаряче і сердечно несе пісню слави Тій, котра нині вступає в храм Господа і до котрої з кожного серця нехай лине гаряча молитва:

Пречиста Діво Маріє, Святине Пресвятої Тройці, від віків вибрана Донькою Небесного Отця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа. Ти в це свято як трилітня жертвуєшся Господеві Богові у єрусалимському храмі на цілковиту Його службу. Зглянься непорочна, покірна Божа слуго, на мене негідного (-ну) грішника (-цю), що в цій хвилині в найглибшій покорі припав навколішки перед Тобою. Мати всякого милосердя, Діво над усіма дівами! Ти, маючи всього три роки від народження, віддала їх на досконалу службу Богові. А я стільки літ живу й ще навіть не почав (-а) Йому служити. Тому сьогодні, маючи Твій приклад, пресвята й пренепорочна Діво, жертвуюся з тілом і душею на вічну службу моєму Сотворителеві. Від сьогодні не хочу вже служити ні світові, ні собі, лише для Бога хочу жити.

Пресвята Діво, Твоїм єдиним заняттям у єрусалимській святині було хвалити й величати Бога і там Ти перебувала й розмовляла лише зі своїм Сотворителем, ангельські хори служили Тобі. Нехай же я за Твоєю поміччю, пренепорочна Діво, буду ревний (-а) у службі Божій, гарячий (-а) у молитві, пильний (-а) у виконанні моїх обов’язків. Нехай часто з правдивою побожністю приймаю до мого серця Пресвяте Тіло Христове у Пресвятій Євхаристії. Випроси мені ласку прийняти Його в хвилині мого відходу до вічності. А Ти, предвічний Боже, що з такою радістю приймав на службу свою Улюбленицю, дай мені ласку витривати в Твоїй службі, щоб я заслужив (-ла) оглядати Тебе колись у небі. Амінь.

ДУХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРАЗНИКА ДЛЯ НАС

Про що нам говорить празник Введення? Яку духовну науку він нам дає? Празник Введення говорить нам насамперед про радісну жертву святих Йоакима й Анни. Вони свою, в Бога вимолену, донечку самі приводять до храму на службу Богові. Та не тільки батьки радо приводять свою дитину на службу Богові, але й Марія радо йде за голосом Божим і своїх батьків. Як святий Йоаким і Анна, так і Марія є для нас гарним зразком радісної жертви і служби Богові.

Може ще ніколи уся Христова Церква, а в тім і наша Церква, не переживала такого великого браку покликань на священиків, монахів і монахинь, як сьогодні. Дух матеріялізму й секуляризму щораз більше й більше проникає в наші родини, тому щораз менше й менше маємо молоді, охочої на жертву й посвяту для Бога, своєї Церкви й народу. Щораз менше в нас батьків, які за прикладом святої Анни були б готові сказати нашій Церкві: “Прийми дитину, яку Бог мені дав”.

Ознакою глибокої релігійности якогось народу є не тільки його величаві й численні церкви й монастирі, але передусім його численні покликання, тобто священики, місіонери монахи й монахині. Нічого не допоможуть нам навіть найкращі святині й золоті престоли, коли не матимемо священиків, які в тих храмах і на тих престолах приносили б Безкровну Жертву, уділяли б святі таїнства й голосили б Боже слово. Наш слуга Божий митрополит Андрей Шептицький каже: “Зрозумійте, що народові треба до спасення ревних і святих священиків”. Брак духовних покликань у народі веде до повільного завмирання Церкви й духовного життя її вірних, бо духовний стан – це серце й душа Церкви.

Де шукати розв’язок цієї важливої проблеми? Де властиво родяться і виростають духовні покликання? Найкращий городець, де ростуть і дозрівають покликання до священицького й монашого стану – це добрий християнський дім. “Добрий родинний дім, – каже німецький кардинал М. Фавльгабер, – це перша духовна семінарія”. А свята Церква часто називає родинний дім колискою покликань. Статистика свідчить, що п’ятдесят відсотків духовних покликань вирішується між шостим і чотирнадцятим роком життя, це той час, коли дитина ще під повним впливом своїх батьків.

Дух жертви в родині для Бога і своєї Церкви є дуже важливим чинником у плеканні покликань. Без духа жертви нема любови ідеалів, бо жертва це мова любови. Тому батьки повинні відразу від колиски заправляти своїх дітей до жертви й посвяти.

Та, на жаль, сьогодні не багато таких християнських батьків, які плекали б в родині дух жертви та ідеал духовного покликання. Зате в нас є багато батьків, що в зародку вбивають голос покликання у серцях своїх дітей.

Майбутнє нашої Церкви й народу багато в чому залежить від того, як наші українські батьки виховають своїх дітей. Нам потрібні батьки, які за прикладом святого Йоакима й Анни радо благословили б своїх дітей на цілопальну жертву для Бога, своєї Церкви й народу. Нам потрібна ідейна молодь, яка за зразком Пречистої Діви Марії радо йшла би за Божим голосом на службу Богові, Церкві й народові. І щойно тоді зможемо сміливо дивитися в майбутнє нашої Церкви й народу.

Як білосніжна хмарка, як прекрасна райдуга, як ясний промінь сонця, такою чистою, такою безгрішною, такою святою понад всяку чистоту є Пречиста Діва! «Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі! (Пісня Пісень, 4, 7). Не може бути на сонці плями, не може бути, щоби Та, котру Христос вибрав за свою Матір, підлягала владі гріха і диявола.

Наслідком першого гріха наших прародичів, є те що всі люди народжуються з первородним гріхом, від котрого вільною була лише одна Пречиста, непорочно зачата Діва Марія. Св. Церква від найдавніших віків (на сході від VІІ, а на заході від ХІІ ст.) особливою службою возвеличувала Непорочне Зачаття Пресвятої і Преблагословенної Діви Марії. Наука про Непорочне Зачаття Божої Матері найбільше розвинулася за папи Пія IX (1846-1878), який своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив Непорочне Зачаття догмою віри. У тій буллі сказано, що "наука, яка вчить, що Пречиста Діва Марія не заплямована первородним гріхом від першої хвилини свого зачаття через особливу ласку і привілей Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, є Богом об'явлена і тому всі вірні мусять сильно й постійно в неї вірити".

Господь сказав до Пророка Єремії: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе» (Єр., 1, 5). Про святого Йоана Предтечу благовістив Архангел Гавриїл, що «сповниться Духом святим вже з лона матері своєї» (Лука, 1, 15), а наскільки більше Господь освятив ту, котра мала стати не Пророком, не Предтечею, а Матір’ю Його Сина, Христа, Спасителя і Бога.

Пречиста і Пренепорочна! Зберіть всі ангельські хори, а вони не в силі будуть оспівати всю красу і славу блиску Пренепорочної. Понад ангелів, понад ціле небо «вища небес і нижча лише від одної св. Тройці є Пресвята Діва. І вона є при цілій славі, при цілому блиску, Вона є найліпшою нашою Матір’ю, джерелом всякої ласки і потіхи. Правда, ми грішні, ми дуже грішні, і не раз, аж розпач хватає за серця, не раз втрачаємо останню надію на спасіння нашої душі і тоді кажемо собі так:

Пропало все, я втратив Божу ласку, згрішив і проклятий від Бога. Диявол поселився в моєму серці… Якщо сьогодні помру, а померти можу таки зараз, в тій хвилі піду до пекла. Христос страждав за мене, пролив свою кров, а я віддався розпусті, нечистим думкам, я не слухав науки церковної, до церкви не ходив, не постив, сміявся з тих, що боялись пекла: «Овва! Що мені, я ще молодий, молода, аби люди не бачили, та не дізналися, а про Бога нема чого дбати!»

Стій! Не забувай, що є Матір Пречиста. Не смієш звернутися до Ісуса Христа, боїшся його гніву, – іди до Матері Божої, і пам’ятай, що Вона –прибіжище грішників…

Бачить Марія грішника, бачить на нім такий понижений і осквернений Божий образ, бачить що та людина вже над пекельною прірвою, а коли туди впаде, то не врятує його звідти навіть Вона; бачить, що меч Божої кари на нитці висить вже над твоєю головою – і чує нараз твій голос і бачить, що ти хотів би покаятися, – то чи може Вона не допомогти?

О, коли звернешся до Неї, Вона спасе тебе! Вона сама сказала до одної святої: «Я є Матір’ю всіх грішників, завжди готова прийняти тих, котрі до мене прибігають, молять про моє милосердя і обіцяють поправу».

Св. Бернард каже, що коли би Марія просила про спасіння грішника, а всі Ангели і ціле небо хотіло би щоб він пішов до пекла, мольба Марії мусить бути вислухана. Син Божий ні в чому не відмовить своїй Матері.

Не трать брате, сестро, надії! Але пам’ятай ці слова: «Я готова прийняти тих, котрі до мене прибігають і обіцяють поправу».

Без тебе Марія не спасе душі твоєї. Не думай, брате і сестро, що можна грішити і казати так «Марія занадто мене любить, щоби дати мені пропасти!» Зваж, що надмірна надія на милосердя Боже і на милосердя Марії – то тяжкий гріх! Не думай що досить кілька разів на день змовити Богородице Діво, і вже буде спасіння. В дома, в дорозі наспівуєш безстидні пісеньки, говориш про нечисті речі, оскверняєшся нечистими думками, а потім оскверненими устами взиваєш Марію? Називаєш Її Матір’ю, а сам не маєш милосердя над своїми ближніми – її дітьми.

О, май милосердя над самим собою! Прибігай до Марії, проси ласку покаяння, жалій за гріхи і обіцяй поправу. Тоді вона тебе спасе. Інакше тремти, бо як правдою є те, що світить сонце, так правдою є, що грішник, коли помре в гріхах, мусить горіти в пеклі. Але сонце світить до часу, а пекло триватиме вічно.

О душе християнська! Молися словами св. Єфрема: «О Мати Христова! В житті і після смерті ніколи не хочу відлучитися від Тебе, хоча би про все забув – про Тебе не забуду, бо знаю, що хоча би цілий світ би мене забув, – Ти мене не забудеш. У всіх бідах вибираю Тебе за мою потіху, у всіх тривогах – за заступницю, у всіх нещастях – за свій покров. В Тобі, Пречиста Діво, покладаю свою надію, і не розчаруюся ніколи, амінь. Покаймося, з чистим серцем зустріньмо нинішнє свято, а Пречиста Діва Марія прийме нашу щиросердечну жертву. Але хто скверними устами хоче славити Її Непорочне зачаття, – той нехай не ранить її серця, нехай не ранить його бодай сьогодні, коли небо і землі славить і величає свою Царицю, коли прославляє той Престол і Храм самого Бога.

За задосить учинених Матері Божій зневаг, за униження її єретиками, на прибільшення її слави, любови і подяки, за її сльози і всі ласки, що зливає на людство, в Своїм імені і цілого світу. Для упрошення ласк для себе і цілого людства, її Всемогучої опіки і благословення Божого, що Матері Божій є дуже милою ця Годинна молитва, то подаємо тут приклад: «У 1892 р. в монастирі Св. Йосифа одна монахиня відправляла це набоженство. Коли часом була дуже перемучена, клалася на відпочинок, якась невидима сила її розбуджувала і змушувала до відмовлення цих молитов (11-12 год.). Найсвятіша Діва її нагородила надзвичайними ласками.

1. Свята смерть в присутності Матері Божої.

2. По смерті така була гарна, як за дівицтва і молодості, крім цього одержала невисказану вічну нагороду.

Відправляти цю годину можна з перервами, якщо хтось має великі перешкоди, перед вівтарем або образом Матері Божої в церкві чи вдома, зачинаючи вервицю до Полум'я Любови Непорочного Серця Марії, щоб завжди осліплювала сатану.

АКТ ВІДДАННЯ СЕБЕ МАТЕРІ БОЖІЙ

Мати Божа, Непорочна Маріє. Тобі посвячую тіло і душу мою, всі молитви і працю, радість і терпіння, все чим я є і що посідаю. Щирим, охотним Серцем, віддаюся Тобі в неволю любови. Оставляю Тобі повну свободу послуговуватись нами для спасення людства і помочі Святій Соборній Апостольській Католицькій Церкві, якої Ти є Матір'ю. Бажаю зараз все робити з Тобою через Тебе і для Тебе. Знаю, що власною силою, нічого не зроблю. Ти все можеш, що є волею Твойого Сина і завсігди побідиш. Вчини, Спомагателько вірних, щоби я, моя родина, батьківщина (і цілий світ) були Царством Твого Сина і Твоїм. Амінь.

Молитва

Будь прославлена і вивищена від всього сотворіння Царице і Владичице наша. Виблагай нам мужність, спокій і любов в житті, ласки повного навернення і остаточну ласку спасення для мене, моєї родини, кревних, знайомих і для конаючих в тій хвилині доби (і до кінця віків). Очікую з рук Твоїх тріумфуючої слави, я й ціла Соборна Апостольська Католицька Церква Свята. Дай щоби ми всі Тобі вірно служили і прославляли, а ревним відмовлянням цих прославлень одержали всі ласки і привілеї, обіцяні через Тебе вірним Твоїм почитателям. Скільки букв викажу в молитвах до Тебе, і з них сплітаю корону для Тебе, скільки разів жертвую Тобі, Найдорожча Мати, молитву, славу, возвеличення, любови, подяки, терпіння і жертви всіх Святих, що зложили, живучи на землі, всіх душ на цій долині сліз).

Всі заслуги Твого Сина, Твої і Св. Йосифа, весь скарб Церкви святої, - те все жертвую Тобі, найдорожча Мати, враз з цею годиною через Заслуги Господа нашого Ісуса Христа на помноження Твоєї слави, радости і почести у всіх намірах і прошеннях, уміщених в цих молитвах прославлення Твого.

Година ласк (з 12 по 13 год.)

1. Прославляємо, Маріє, Твій перший привілей — Непорочне Зачаття.

Через цей привілей благаємо Тебе, Мати: очисти наше серце, тіло і душу і зволь нам виєднати дар Святого Духа — любов до Бога і до ближнього.

Свята Маріє, Мати Божа і Мати наша, молися за нами грішними тепер і в годині нашої смерти.

Амінь.

2. Прославляємо Твій другий привілей — що Ти від моменту Свого Зачаття була повна Божої благодати.

Через цей привілей, о Мати, виєднай нам Божі дари і ласки, які Твоє Материнське Серце визнає за найпотрібніші для нас, а також дар Святого Духа — радість у Дусі Божому.

Свята Маріє...

3. Прославляємо Твій третій привілей — Твою мудрість.

Через цей привілей вчини, о Маріє, щоб Божа мудрість керувала кожною моєю думкою, словом і ділом. Виблагай мені дар Святого Духа — мир і спокій душі.

Свята Маріє...

4. Прославляємо Твій четвертий привілей — Твоє дівицтво.

Ще з дитячих літ Ти зрозуміла неоціненну вартість дівицтва і посвятила Себе цілковито Богу. О Пречиста Діво, дай, щоб я завжди сповняв обіти, складені мною перед Богом на Св. Хрещенні. Зволь виблагати мені дар Святого Духа — терпеливість.

Свята Маріє...

5. Прославляємо Твій п'ятий привілей — збереження дівицтва.

Бо ставши Матір'ю Ти не втратила дівичої чистоти. Через цей привілей зволь нам випросити дар Святого Духа — правдиву побожність.

Свята Маріє...

6. Прославляємо Твій шостий привілей — що Ти стала Матір'ю Спасителя світу.

Від втілення Божого Слова аж до Його народження Ти носила під Своїм Серцем Спасителя світу. Через цей привілей зволь, о Ласкава Мати, випросити для нас ласку завжди гідно приймати Св. Тайни і одержати дар Святого Духа — доброту.

Свята Маріє...

7. Прославляємо Твій сьомий привілей — примноження Божої благодати.

В тій хвилі, як Слово Боже сталося тілом, Ти ще тісніше з'єдналася зі Своїм Господом. Через цей привілей, о Маріє, зволь нам виблагати примноження Божих ласк з кожним днем і дар Святого Духа — ласкавість.

Свята Маріє...

8. Прославляємо Твій восьмий привілей — що Ти стала сосудом Божих ласк .

Через Тебе Господь Бог зливає ласки на всіх людей. О Мати, зволь випросити нам поступ у чеснотах, щоб таким чином ми могли спричинитися до освячення наших ближніх. Випроси нам дар Святого Духа — тихість.

Свята Маріє...

9. Прославляємо Твій дев'ятий привілей — захоронення від первородного гріха.

Зволь, о Пречиста Мати, виблагати нам, щоб Господь Бог назавжди захоронив нас і наших ближніх від найменшого добровільного гріха, випроси нам дар Святого Духа — живу і непохитну віру.

Свята Маріє...

10. Прославляємо Твій десятий привілей — що Ти стала Співвідкупителькою людського роду.

Ти Своїм життям і терпінням заслужила ласку бути Співвідкупителькою людського роду. Випроси нам вірність Господу Богу і співділання з Божою ласкою, щоб ми помогли Христу спасти якнайбільше душ і принесли стократний овоч з талантів, які ми отримали. Виблагай нам дар Святого Духа — скромність.

Свята Маріє...

11. Прославляємо Твій одинадцятий привілей — Святе Успення.

Бувши вільною від терпінь смерти, Ти уснула в Божій любові. О Мати! Благаємо Тебе, не покидай нас в годину нашої смерти і захорони від диявольських спокус. Випроси для нас дар Святого Духа — повздержливість у всьому.

Свята Маріє...

12. Прославляємо Твій дванадцятий привілей — Святе Внебовзяття.

Ти була з тілом і душею взята до неба. Тож випроси нам, Милосердна Мати, щоб ми удостоїлися стати по правиці Божій і царювати з Тобою на віки в небі, а тут на землі виблагай нам дар Святого Духа — чистоту душі і тіла .

Свята Маріє...

13. Прославляємо Твій тринадцятий привілей — те, що Ти здобула перемогу над пеклом.

Витай, прекрасна Зірко Рання, Маріє! Ти принесла світу радість, небу — розвеселення, пеклу — страх. Прославляємо Твоє народження і Твої дитячі роки. Будь завжди при нас. Випроси нам у Бога серце чисте, наново сотворене і відновлене в Святому Дусі і в правді Божій, щоб Бог простив нам усі наші гріхи, невірності, недосконалості, хиби, помилки, спомагав нашу душу ласками так, щоби ми стали милим помешканням Божим.

Свята Маріє...

14. Прославляємо Тебе, Маріє, і відновлюємо у Твоєму Серці радість, що наповнила Твою душу в часі Благовіщення, коли Ти сказала: "Ото Я, слуга Господня, хай буде Мені по слову Твоєму" і з довір'ям здалася на волю Божу. Через цю радість благаємо Тебе: вчини, щоб ми були вірні всім натхненням Святого Духа і завжди виконували волю Божу з повним відданням Господу Богу. Дай, щоб ми завжди приносили радість Пресвятій Тройці і Тобі, наша Мати.

Відмовляємо Богородице Діво (1 раз). Свята Маріє...

15. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість при відвідуванні св. Єлисавети.

Через цю радість благаємо Тебе: випроси нам перемогу над ворогом наших душ.

Свята Маріє...

16. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, яку Ти відчула під час народження Ісуса.

Благаємо Тебе: зволь разом із Твоїм Сином благословити нас і замешкати назавжди в наших серцях. Просимо Тебе про осіб, нам дорогих, і тих, що поручилися нашим молитвам.

Свята Маріє...

17. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, що її Ти відчула з приходом трьох царів до Вифлеєму, які зложили поклін і дари Божому Дитятку.

Через цю радість благаємо Тебе, Маріє: зволь нас взяти під Твою опіку. Дай, щоб ми у кожній хвилині життя примножували Богу славу, Тобі радість, а собі — заслужили примноження щастя і слави у небі.

Свята Маріє...

18. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, яку Ти відчула з віднайденням Твого Сина в Єрусалимській Святині.

Через цю радість просимо Тебе про ласку досконалого жалю за гріхи, сердечної скрухи при кожній Св. Сповіді, а особливо в годині смерти, а тепер ласку совершенної поправи нашого життя.

Свята Маріє...

19. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, яку Ти відчула в день Воскресіння Господа Ісуса Христа.

Через цю радість випроси нам і всім дорогим нашому серцю особам постійно перебувати у ласці Божій, щоб ми йшли дорогою до спасіння, пам'ятаючи про останні речі: Смерть, Суд, Небо, Пекло.

Свята Маріє...

20. Прославляємо і відновлюємо у Твоєму Серці радість, що наповнила Твою душу в день Твого преславного Внебовзяття.

Через цю радість просимо Тебе, Мати: виблагай нам відірвання наших сердець від земних і марних речей. Дай, щоб Господь Бог був нашою любов'ю і нагородою, а кожна наша думка, слово і діло були злучені з Богом так, щоб Бог став нашим єдиним скарбом, нині і присно і во віки віков. Амінь.

Свята Маріє...

21. Прославлена Царице Ангелів! Щоб винагородити Тобі за всі зневаги, богохульства, що їх Ти зазнаєш від людей, жертвуємо Тобі любов, честь, подяку, жертви і весь скарб Святої Церкви, який всі Святі, Ангельські хори і праведні на землі дотепер зложили.

Свята Маріє...

22. Від себе і від усього світу складаємо Тобі, о Маріє Діво, поклін, честь і любов, подяку за ласки, що сплили через Твої молитви на св. Йосифа; за вибір Його на Свого Обручника, котрого Ти по Божій волі на землі найчистішою, невинною любов'ю найбільше любила.

Свята Маріє...

23. Найсвятіша Діво Маріє, прибіжище грішників!

Ти своїми молитвами вирвала з пекла найбільше душ. Захорони нас і наших ближніх від розпуки, до якої сатана і його слуги насильно нас довести хочуть. Рятуй бідних грішників, що через свої гріхи заслуговують на прокляття. Спасай їх Своїм милосердям, заступися за ними у хвилині Божого суду. Спомагай нас, грішних, і зволь нам і всім побожним душам виблагати ласку витривання в доброму аж до смерти.

Свята Маріє...

24. Просимо Тебе, о Милосердна Мати, рятуй нас у годині смерти.

Тобі поручаємо себе і всіх конаючих грішників.

Покрий нас Твоїм покровом, очисти Кров'ю Спасителя, випроси совершенний жаль за гріхи, скруху серця і прощення на Божому суді. Приодінь нас Своїми заслугами, наповни Твоїми чеснотами і сама зволь нас представити Пресвятій Тройці, щоб ми могли оглядати і прославляти Бога в небі зі святими во віки віков. Амінь.

Свята Маріє...

25. "О Мати Неустанної Помочі, борони нас, спомагай у кожній хвилині нашого життя".

Не опускай нас ні на секунду і не залиши на власні сили. Тобі поручаємо все своє життя і хвилину смерти. Коли наша душа буде розлучатися з тілом, зволь, найдорожча Мати, виблагати нам привернення первісної невинности. Обмий нас у Крові Спасителя. Приодінь нас Його заслугами і Твоїми чеснотами, візьми нас до неба. Про ці самі ласки просимо Тебе, Мати наша, для дорогих нам осіб і для всіх членів Святої Церкви.

Свята Маріє...

26. Мати Милосердя, згадай, що Тебе Бог вивищив і полюбив понад усі сотворіння.

У покорі припадаємо до Твоїх стіп, зі сльозами благаємо спасіння. Віддаємося у Твої Материнські руки навіки. Змилосердися над усіма конаючими грішниками. Віддаємо себе і всіх людей через Твоє Непорочне Серце Ісусовому Серцю. Мати Милосердя, виблагай для нас Божого Милосердя.

Свята Маріє...

27. Заступися перед Богом за душі священиків і монахів, дай, щоб у них процвітали послух і дисципліна, щоб вони зростали в чеснотах любови і згоди. А всі їх чесноти щоб стали причиною радости Ісусового Серця. Покрий Своїм Покровом всі душі, посвячені Богу. Захорони їх могутньою опікою від всіх ворожих нападів, безнастанно заступайся за ними та випроси їм ласки освячення і спасіння.

Свята Маріє...

28. О Мати наша, Ти на Землі вибрала багато місць Своїх об'явлень. Твоя слава шириться по всьому світу. Твоє милосердя і могутність безнастанно спомагають всіх, що Тебе просять. Ти даєш нам докази Своєї любови, обсипаєш Своїми ласками, засвідчуєш Материнську любов нашому народові і всьому світові. Хай буде Тобі за це по всі віки нескінченна подяка. Ми, Твої діти, пригнічені терпіннями і горем, прибігаємо до Твоїх стіп, складаємо Тобі честь, славу, подяку, відданість і любов. Прагнемо слухати Тебе завжди, виконувати волю Твого Сина, жити згідно з Заповідями Божими. Допоможи нам це виконувати, наша улюблена єдина Мати. О Владичице наша, благаємо Тебе: пробач нам остиглість і великі невірности в службі Тобі. Оточи народ Божий Своєю могутньою опікою. Скріпи нас, щоб ми повстали з наших упадків. Розжени хмари зла, темноти наших сердець і розуму. Дай світло, просвіти і оздорови всі людські серця і розум кожного, примножуй у нас чесноти, прикраси всі душі Божою ласкою. Дай, щоб усі душі прийшли до Твого Материнського Серця і служили Тобі навіки. Владичице наша, дай, щоб усі стали Твоїми улюбленими дітьми. Благослови всіх, провадь, виєднай нам освячення і спасення і дай, щоб ми, наша родина, Батьківщина і цілий світ під Твоїм проводом з'єдналися в одне Христове стадо. Амінь.

Свята Маріє...

29. Витай, Богородице Маріє, Непорочна Діво!

Прославляємо і почитаємо щирим серцем найвищу Твою гідність — Боже Материнство.

Свята Маріє...

30. Згадай, всемилостива Діво Маріє, що від віків не чувано, щоби Ти залишила того, хто під Твою опіку прибігав, у Тебе помочі благав, Твоєго заступництва просив. Оживлений таким довір'ям, приходжу до Тебе і припадаю як грішник і, каючись з моїх гріхів, прошу Тебе: о Мати Предвічного Слова, не погорди моїми словами, але послухай їх ласкаво і вислухай. Амінь.

Умилосердися, Найліпша Мати, над тими, що відпали від Святої Католицької Церкви, і виєднай їм ласку навернення.

Амінь.

(300 днів відпусту. Св. Папа Пій X).

Свята Маріє...

31. О Діво наша, о Мати наша! Тобі жертвуємося, щоб засвідчити нашу побожність до Тебе. Посвячуємо Тобі сьогодні наші очі, наші уста, наші серця і нас усіх назавжди. Пам'ятай, що ми — Твої, о добра Мати. Просимо: стережи нас і борони нас, як Свою приналежність і власність.

Амінь.

(100 днів відпусту. Св. Папа Пій IX).

Свята Маріє...

32. Помічнице душ терплячих у чистилищі!

Неси осолоду і полегшу душам, терплячим у чистилищі. Просимо Тебе звільнити душі з чистилища: Н.Н., наших рідних, знайомих і всіх тих, що поручилися нашим молитвам. Жертвуй за них Найсвятішу Кров Твого Сина і весь скарб Святої Церкви, дай, щоб вони якнайшвидше могли оглядати в небі Боже лице.

Свята Маріє...

33. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, задля смутку, що наповнив Твоє Непорочне Серце в хвилі пророцтва св. старця Симеона. О Мати улюблена! Через Твоє Серце, болем зранене, благаємо Тебе: випроси нам чесноту покори і дар страху Божого!

Свята Маріє...

34. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через тривогу, що наповнила Твоє Серце під час утечі з малим Ісусом до Єгипту і в часі перебування в цьому чужому краї. О Мати улюблена! Через Твоє Непорочне Серце, болем зранене, благаємо Тебе: випроси нам чесноту щедрости до убогих, а також дар правдивої побожности.

Свята Маріє...

35. Співстраждаємо з Тобою, Маріє, через невимовну тугу Твого Найсвятішого Серця в часі, коли загубила Ісуса в Єрусалимі. О Мати улюблена! Через Твоє Серце, болями стиснене, благаємо Тебе: випроси нам чесноту чистоти і дар знання.

Свята Маріє...

36. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через жаль і біль, який відчувало Твоє Материнське Серце на Хресній Дорозі при зустрічі з Твоїм улюбленим Сином. О Мати Страждальна! О Мати Печальна! Задля любови і болю Твого Серця, благаємо Тебе: випроси нам чесноту терпеливости.

Свята Маріє...

37. Співстраждаємо з Тобою, Маріє, Мати мучеників, через біль, що його відчувало Твоє мужнє Серце, коли Ти дивилася на розп'яття і конання Твого Сина на Хресті. О Милосердна Мати! Через Твоє Непорочне Серце благаємо Тебе: випроси нам чесноту умертвлення і дар доброї ради.

Свята Маріє...

38. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через меч, що прошив Твоє Серце під час пробиття копієм Христового Серця. О Пречиста Мати! Через Твоє Непорочне Серце благаємо Тебе: випроси нам чесноту любови до ближнього і дар второпности.

Свята Маріє...

39. Співстраждаємо з Тобою, Страждальна Мати, через удар і муки, що їх витерпіло Твоє Непорочне Серце під час похорону Ісуса. О Найсвятіша Діво Маріє! Через Твоє Серце, що було так дуже зранене, благаємо Тебе: випроси нам чесноти ревности у християнському житті і дар мудрости.

Свята Маріє...

40. Господи наш і Боже, складаємо Тобі подяку за те, що Ти захоронив Пречисту Діву Марію від первородного гріха і зволив дати Її нам за Царицю. Дай, о Милосердний Боже, щоб ми Її гідно почитали і вихваляли на землі і в небі во віки віков.

Амінь.

Свята Маріє...

ПОДЯКА

Подяку складаємо Тобі, Сину Божий, що зволив вибрати Пречисту Діву Собі за Матір. Подяку складаємо Тобі, Ісусе, за всі ласки і дари, що ними Ти обдарував Свою любу Неньку, а нам, негідним, дав Її за Матір. Приодінь нас, Ісусе, чеснотами, котрі мала Пречиста Діва Марія; хай наше серце наповниться дитинним довір'ям до Неї, а також любов'ю і надією на Її поміч.

Святий Духу, складаємо Тобі подяку за те, що Ти захоронив Свою Обручницю, не порушуючи Її дівицтва, так що справедливо Свята Церква величає Її Приснодівою.

Дякуємо Тобі, Милосердний Боже, що Ти дав нам, грішним, Пречисту Діву за Посередницю і Заступницю перед Твоїм Всемогутнім і Справедливим Маєстатом.

Святий Духу, наповни наші душі Твоїми Дарами і вчини, щоб ми завжди були вірні Твоїм святим натхненням. Подяку складаємо Тобі, Пресвята Тройце, від усіх сотворінь за славу, привілеї, ласки і дари, що ними Ти увінчала Пречисту Діву Марію.

Слава... І нині...

Родина (разом батьки і діти), зібрана грудневого вечора готується до зустрічі Чудотворця Миколая. В кожній сім'ї є свої проблеми, переживання, радості, випробування, нестатки. Хтось хворіє, хтось далеко на чужині на заробітках, молода мама ходить у блаженному стані і очікує народження дитина. Дітям чи онукам дається важко наука, хтось має хрест , який не має сил нести, опускає руки, а можливо , і нарікає на свою долю, своє життя. Вся родина може брати одне намірення, за кого жертвує цю дев'ятницю, або кожен член родини своє окреме намірення. Сім'я збирається в місці , де є родинний престіл, якщо немає такого духовного куточка в родині, тоді можна застелити обрус на стіл, засвітити свічку, поставити хрестик чи образок Святителя Миколая і відмовляти приписані молитви. Якщо є маленькі діти, яким важко клячати чи стояти, то можна сісти і уважно з поясненнями читати дітям про життя і чуда Святителя Миколая.

Перед читанням потрібно осінити себе знаком святого хреста, тобто перехреститися і помолитися до Святого Духа. Скінчивши читати на даний день життєпис Святителя Миколая, родина клякає на спільну молитву. Можна помолитися "Отче наш" і "Богородице Діво", "Слава Отцу" чи перечитати один ірмос і кондак з Акафіста до Святителя Миколая, чи одну із молитов яку подаємо в нашому набоженстві. Батькам потрібно добре обдумати, як гарно прикрасити цю дев'ятницю в родинному гроні, щоб дітям було цікаво і вони відчули смак молитви і знову захотіли таких родинних набоженств. Мусимо пам'ятати і бути дуже обережними, щоб наші молитви не мали виключно матеріального змісту. Завжди цінності духовні мають переважати над матеріальними.

Знаємо, що в сім'ї є різні проблеми. Наприклад, хтось у родині вже роками не приступає до Святої Сповіді, не ходить у неділі і свята до церкви на Божественну Святу Літургію. Хтось із членів родини перебуває в тяжкому гріху пияцтва чи наркоманії, хтось вживає непристойні слова або зневажливо ставиться до батьків. Можливо, хтось із членів родини є невіруючим або пішов в секту - маємо просити за його навернення і опам'ятання. Насамперед, маємо показати, що переживаємо про нашу безсмертну душу і про вічне її спасіння, а вже на другому плані - наші земні, матеріальні проблеми.

Треба вміти защепити в серці дитини, закласти в ньому фундамент милосердя і любові до ближнього. Навіть знайти особистий приклад (бо наочний приклад найкраще будує і викликає в нашому серці милосердя і співчуття), з тієї місцевості, де ви проживаєте. Хтось є хворий, каліка, має фізичні чи психологічні вади. Слід обов'язково згадати про таких людей. Якщо особисто ви не маєте можливості їм допомогти, то принаймні треба за них пам'ятати в своїх молитвах і просити Чудотворця Миколая, щоб не забув про них і їм послав людей, які б стали їм у пригоді. Також дуже важливо вміти направити серце і розум дитини до джерела всякого добра і милосердя, яким є наш Господь Ісус Христос і Божі Угодники в небі. Навчити дитину молитися і довіряти Господу Богу - нелегко в нинішньому секуляризованому, безбожному світі, але без цієї науки не можемо будувати духовного життя.

Родина має усвідомити собі, як старші, так і діти, що замало сьогодні молитися кожен про себе і за себе, Спаситель від нас вимагає чогось більшого. Маємо довіряти Його Слову, а Христос сказав: "Істинно кажу вам ще раз: коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм Моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них" (Мт. 18, 19-20). Так закладається фундамент християнської родини, яка не тільки іде в неділю і свята до храму на молитву, а також її господа є домом молитви.

Буду молитися у вашому наміренні, щоб ви зробили цей перший крок у ваших родинах, відбули дев'ятницю до Святителя Миколая - Великого Чудотворця. Відкиньте всякі сумніви і страх, бо це диявол вам його навіває, не кажіть, що ви не можете і не вмієте, що вас не зрозуміють ваші рідні, які, можливо, далекі від Бога і Церкви. Вам обов'язково вдасться, ви будете дуже щасливі, коли прийде свято Миколая, а ви відбули дев'ятницю до цього Великого Чудотворця. Святитель з високого неба поблагословить ваші бажання і мрії, принесе вам щось більше, як земний подарунок, він принесе великий презент від самого Господа Бога, якого так любив і був вірний йому на землі, а тепер оглядає ясність Його обличчя в Царстві Небесному. Скільки незліченних чуд отримали мешканці землі і отримують по сьогоднішній день вже 1700 років за його посередництвом і заступництвом. Святий Отець Миколай-Чудотворець не забув про нас, це ми так часто в нашому житті забуваємо про нього, а шукаємо собі різних Санта-Клаусів, Дідів Морозів і Снігуроньок. Повернімося до нього, і він надалі буде випрошувати в небі тих ласк і добродійств, які потрібні для наших родин і усього народу. Хай Господь Бог і Святитель Миколай - Великий Чудотворець нам всім поблагословить.

В імя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь.

Молитва до Святого Духа

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, іже везді сий і вся ісполняяй, сукровище благих, і жизни подателю, прийди і вселися в ни, і очисти ни от всякія скверни, і спаси, Блаже, душі наша.

Або акт стрілистий до Святого Духа:

Дух Святий зійде на нас і сила Всевишнього осінить нас (3 рази).

Ці молитви відмовляємо на початку дев'ятниці кожного дня.

Перший день дев'ятниці

Родинне гніздо Святителя Миколая

Батьки Святого Миколая Чудотворця - Теофан і Нонна - проживали в місті Патарах, в давній Лікії, яка входила до Малої Азії. Родина походила із славного шляхетного, багатого роду. Серед усіх родин, які жили на цей час у місті Патарах, вони відзначалися християнськими чеснотами. Любов і взаємна згода панували в цій родині, двері їхнього помешкання були відкриті для бідних, хворих, немічних і подорожніх. Народне прислів'я каже: кого Бог любить, тому і дає хрести, випробування. Більшість із праведників Старого Завіту мали різного роду випробування. Серед таких найтяжчих випробувань для родин була безплідність: Авраам і Сара, Захарій і Єлизавета, Йоаким і Анна.

Гарний приклад до утвердження нашої віри нам подає Слово Боже про Алкана і Анну. Алкан мав дві жінки - Пенніну, з якою мав діти, а в Анни дітей не було. Анна дуже боляче переживала свою безплідність. Часто заливалася гіркими сльозами, бувало, днями не споживала жодної їжі, ховалася від людського ока, на самоті минали дні її життя. Одного разу вона так молилася перед Господом: "Господи сил, коли Ти зглянешся над горем рабині своєї, та й згадаєш мене, й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господеві на весь його вік, і бритва не доторкнеться його голови" (1Сам. 1, 11). Господь Бог вислухав молитву Анни і послав їй сина, і дано було йому ім'я Самуїл, що означає - "я його випросила в Господа". Анна не забула про ті великі добродійства, які їй виявив Всевишній, і такими словами склала благодарення Господеві: "Серце моє у Господі радіє... Немає, як Господь, святого, нема бо іншого, крім Тебе, нема скелі, як Бог наш. Не множте слів тих гордовито, нехай зухвалість не виходить з уст ваших, бо Бог - то Господь всевідаючий, Він зважує вчинки. Луки ламаються в потужних, а слабосилі оперізуються міццю. Ситі за хліб ідуть у найми, а зголоднілі кидають працювати. Неплідна сім раз родить, а многодітна в'яне. Він піднімає нужденного з пороху вгору, підносить бідного з грязі, щоб його з князями посадити і дати у спадщину престіл слави, бо Господні - землі основи, і Він на них світ поставив. Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина! Противники Господні будуть розбиті! Всевишній громом ударить на небі, Господь судитиме аж по край світу, дасть потугу своєму Цареві, піднесе вгору ріг Помазаника свого" (1Сам. 2, 1-10). Такими словами склала Анна Господу Богу благодарення за дар материнства.

Також і ця християнська родина Теофан і Нонна були безплідні. Вони дуже бажали мати дітей і ніколи не зневірювалися. Ревна щоденна молитва і велика довіра до Господа Бога додавали їм сили, надія ніколи не опускала їх серця, по-людськи міркуючи, чи можна сподіватися в старшому віці народити дитину.

Побожні, богобоязливі батьки просили Господа о дитину і склали обіт, що як Провидіння Боже їм дасть дитятко, вони віддадуть його на службу Господеві. Слово Боже нас навчає, що велику силу має і багато може зробити молитва праведника. Нонна в блаженному стані. Це найщасливіші дні у їх родині. Побожна родина стала двічі більше заносити свої молитви перед Престіл Всевишнього. Радість наповняла серця батьків, вони молилися за дитину, яку Нонна носила під своїм серцем. Мабуть, за ніщо інше в житті вони так не дякували Господу Богу, як за цей дар нового життя, що було в утробі Нонни.

Нонна біля 258 року народила хлопчика. З приходом на світ дитини все наповнилося великою радістю: дім, де жила праведна родина, раділи сусіди, близькі знайомі, цей знак радості - це був не тільки земний знак, він мав набагато глибше духовне значення, якого люди навіть не усвідомлювали.

Господь Бог окремим людям дає знак своєї опіки від дитинства, а навіть вже в утробі матері, як читаємо про Йоана Хрестителя, коли Мати Божа: "Увійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні" (Лк. 1, 40-41). Восьмого дня після народження дитини, коли мали дати йому ім'я, відкрилися уста в Захарії, і він почав пророкувати про свого сина: "А ти, дитино, пророком Всевишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру" (Лк. 1, 76-79).

Також Нонна і Теофан у своїй новонародженій дитині вбачали щось неземне, вони кожного дня милувалися своєю дитиною і бачили, що опіка Всевишнього є постійно над ним.

Помолімося за кожну християнську родину, за родини, які не мають дітей, але дуже прагнуть, щоб Господь Бог поблагословив прагнення їхніх сердець: "Отче наш", "Богородице Діво", "Слава Отцю". Також можна відмовити молитву до Святителя Миколая чи заспівати пісню або колядку.

Другий день дев'ятниці

Дитинство Святого Отця Миколая

При хрещенні дитині дали ім'я Миколай. Ім'я Миколай - означає переможець народів. Вже від перших днів свого земного життя, ще немовлятком Миколай виявив себе надзвичайною дитиною. Дивні речі відбувалися у його дитинстві, що неможливо пояснити звичайним людським розумом. Дитина від перших днів була наділена особливою благодаттю від Господа Бога, він був великим постником ще перед тим, як почав вживати їжу в своєму житті. У середу і п'ятницю він ссав материнські груди тільки після вечірньої молитви батьків, цілий день не доторкнувся грудей і не плакав від голоду. Це був видимий знак його батькам від Господа Бога, що це незвичайна дитина, Всевишній має Свої плани щодо його майбутнього.

Від колиски аж до самої смерті для цього Божого Подвижника середа і п'ятниця будуть днями, в які Святитель буде в строгий спосіб зберігати піст. Можливо, хтось скаже, що такі речі неможливі. Так, в людини на землі дуже багато речей, неможливих до осягнення і здійснення. Для Бога неможливих речей немає. Приклад немовляти Миколая відкриває перед нами ще раз євангельську істину. В нинішньому світі багато християн взагалі забули, що таке піст і молитва. Для них не існує такого поняття. Не маю на увазі піст у середу і п'ятницю впродовж року, а навіть Великий Піст, який готує вірних до Христового Воскресіння.

Христос на прикладі дитинства Святого Миколая бажає показати глибоке духовне значення посту. Пригадаймо євангельського батька, який прийшов до Ісуса і перед усім народом падає Спасителеві до ніг і благає, щоб вигнав злого духа з його сина. З жалем той чоловік промовляє, що звертався до учнів Його, але вони були безсилі і не могли йому допомогти. Христос виганяє злого духа з хлопця і віддає його здорового батькові. Бачивши все це, учні, будучи наодинці зі Спасителем, запитали Його, чому вони не могли вигнати біса з хлопця. Ісус відповів: "Через вашу малу віру; бо істинно кажу вам: коли матимете віру, як зерно гірчиці, скажете цій горі: перенесися звідси туди - і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом" (Мт. 17, 20-21). Святитель Миколай у своєму житті буде пострахом для злого духа, тому Господь Бог вже від утроби його матері готував його до такої великої духовної боротьби з силами темряви.

Така надзвичайна поведінка Миколая в ранньому дитинстві змусила його батьків глибоко застановитися над вихованням свого сина, вони зрозуміли, що Бог вибрав його до особливої місії. Батьки старалися в тих поганських часах дати дитині добре християнське виховання. Вони, як ревні християни, були свідомі того, що маєток і матеріальний добробут, який вони посідали, не ощасливить їхньої дитини, лише духовні цінності дадуть їй правильний орієнтир у житті.

Сумлінна і старанна праця батьків, щоденна молитва за свого сина і уповання на Божу поміч увінчалися успіхом. Добре зерно, яке вони сіяли в душі свого сина, падало на плодовитий ґрунт і дало добрий урожай. Передання голосить про ще один дивний випадок у житті дитини. Батьки довший час застановлялися над вчителем для свого сина. Поганство на той час ще мало свій вплив, тому, як кожні християнські батьки, вони хотіли, щоб їхній син попав у добрі руки і отримав гарне виховання. Слухаючи розмови батьків і бачачи їхні переживання й тривогу, маленький Миколай під впливом Святого Духа назвав по складах ім'я вчителя, який має вчити його грамоти.

Наука давалася йому без найменших зусиль. Навчившись читати, дитина тягнулася до вищої істини, якою є сам Творець Господь Бог. Хлопець не мав жодного потягу до світського життя. Йому не були цікаві дитячі ігри і забави, товариства і знайомства, у вільний час він читав Слово Боже, і з нього черпав для себе знання, зростаючи в любові до Господа Бога. Мала дитина дивилася на світ духовними очима зрілого християнина у вірі. Такий погляд на життя у старшої, дозрілої, глибоко духовної людини, самозрозумілий. Хоча, трапляється, що дорослі чи люди старшого віку часто дивляться на світ і сприймають його очима маленької дитина. В багатьох випадках такі речі є можливі. Але щоб мала дитина оцінювала світ і життя у ньому, як старець, який прожив у пустелі багато років і добре знав духовний світ, - це щось неземне, щось вище, надприродне. Це був ще один особливий знак з неба для батьків, близької родини, що ця дитина не має жити для цього світу, а має вище духовне покликання у своєму житті від Господа Бога.

В Миколая був дядько, єпископ міста Патари, який також мав ім'я Миколай. Часто буваючи в хаті Теофана і Нонни, своїх родичів, і спілкуючись із маленьким Миколаєм, він побачив надзвичайний дар, який посідає ця дитина. Він радить батькам, щоб віддали свого сина-одинака на службу Господеві, бо бачить у ньому особливе призначення від Бога. Батьки радо віддали свого сина на службу Богу, тому що добре пам'ятали про свій обіт, який склали перед Господом: якщо буде в них дитина, то посвятять її на службу Богу.

Помолімося за матерів, які перебувають у блаженному стані, щоб вони любили своє дитя і в усьому уповали на Боже Провидіння:

(Молитви, як першого дня дев'ятниці).

Третій день дев'ятниці

Святий Миколай - священик

Єпископ Миколай прийняв свого племінника Миколая, "юного старця", під свою опіку. Без сумніву, що Святитель Миколай старанно виконував всі розпорядження своїх настоятелів, які, звичайно, придивлялися до його життя, жертви і посвяти. Звичайно, Святий Миколай перейшов усі нижчі ступені священства. Своєю поставою він давав приклад не тільки для своїх ровесників, а навіть для духовних осіб, і то старшого віку, які подивляли його посвячене життя для Господа Бога.

В день, коли Миколай прийняв Тайну Священства, його святитель єпископ Патар Миколай, натхнений Святим Духом, промовив такі пророчі слова: "Я бачу, браття, нове сонце, яке сходить над землею і являє собою милосердну потіху для тих, які сумують і плачуть. Блаженне те стадо, яке удостоїться мати його своїм пастирем, бо він буде добрим пастирем для заблудлих душ, приведе їх на пасовище благочестя і явиться милосердним помічником у бідах і скорботах". Це були воістину пророчі слова, про що буде свідчити своїм життям молодий священик о. Миколай.

Прийнявши пресвітерський сан, Святий Миколай додав працю до праці, він став ще більше молитися і жертвувати себе на службу Господеві. Молитва, посвята, піст, жертва були невід'ємною частиною його життя. Багато світських і духовних осіб, які бачачи реальний приклад молодого священика, часто говорили, що він веде ангелоподібний спосіб життя. Його душу прикрашали все нові і нові чесноти в різних ділянках душпастирської праці. Всякі справи і добрі діла Отець Миколай старався робити настільки дискретно, щоб нікому не було відомо, чия рука це зробила. Отець Миколай глибоко усвідомлював своє священиче покликання згідно зі словами і наукою Христа-Спасителя: "Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але - послужити й дати життя своє на викуп за багатьох" (Мт. 20, 25-28). Все своє життя Святитель Миколай керувався цими євангельськими засадами.

Якось єпископ Миколай вирушив в Єрусалим, щоб поклонитися святим місцям. На час своєї відсутності в Патарах він поручив керувати церквою своєму племінникові Отцеві Миколаю. Він старався якнайкраще виконати свій обов'язок. Саме тоді (біля 300 р.) в Патарах і околицях панує страшна хвороба - чума, від якої помирають його батьки Теофан і Нонна. Отець Миколай був сином-одинаком, і тому до нього перейшла уся велика спадщина, яку посідала його родина.

В тому часі всенародного лихоліття, коли чума косила багато людей, зойк і плач чулися по всьому краю. Залишалися сиротами діти, жінки без чоловіків, старші і опущені люди. В кожній хаті когось із рідних не стало, а часом вимирали цілі родини. Священик Миколай показав себе як євангельський самарянин. Одним допомагав грошима, інших відвідував і давав добру пораду, для сиріт і маленьких дітей шукав опікунів, ніс людям як матеріальну, так і духовну допомогу. Він забув за себе, а жив людським горем і терпінням, стараючись кожному допомогти. Він не тільки приймав бідних, які приходили до нього, він сам їх шукав. І робив це без жодної похвали, але дуже скромно і непомітно, волів завжди бути в тіні. Робив так, як навчав Христос-Спаситель: "Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі" (Мт. 6, 1-4).

Найстарші люди, які проживали в Патарах, за все своє життя ще не бачили такої жертвенної, щирої і милосердної людини, якою був Отець Миколай. Тому слава про нього розійшлася далеко за межі його проживання, він її не шукав, він не прагнув її, але Боже Провидіння так зарядило, щоб його добрі діла наслідували інші християни.

Помолімося за молодь, яка вирішила присвятити своє життя служінню Господеві, щоб вона перемогла спокуси світу і була вірна своєму покликанню. За святі покликання до стану священичого і монашого:

(Молитви, як першого дня дев'ятниці).

Четвертий день дев'ятниці

Подорож Святого Отця Миколая до Палестини

Коли єпископ Миколай, дядько Отця Миколая, повернувся з Палестини, Святитель просив, щоб він його відпустив, бо дуже бажає відвідати Святу Землю і поклонитися місцям, де ступала нога нашого Спасителя Ісуса Христа. Сівши на корабель, який прямував до Олександрії, Отець Миколай вирушив у подорож. Коли корабель наближався до Єгипту, отець Миколай сказав морякам, щоб були напоготові, бо збирається велика буря, хоча небо в той час було чисте і безхмарне. За деякий час небо вкрилося чорними хмарами, подув сильний вітер, корабель почало кидати в різні сторони, громи і блискавки були настільки страшні, що між народом зчинився великий переполох, шум, крик, плач...

Люди втратили будь-яку надію на порятунок. Моряки почали просити Отця Миколая, щоб молився до Господа, щоб стих вітер і знову настала спокійна погода. Отець Миколай впав на коліна, підніс очі і руки до неба і просив в Господа Бога о порятунок. Молитва Святителя була вислухана. Всі раділи і веселилися і дякували Господу Богу за спокій на морі.

Святий Отець Миколай у всьому наслідував нашого Спасителя Ісуса Христа. І, мабуть, тоді на морі Святитель пригадав собі євангельську подію: "Як Він увійшов до човна, слідом за Ним увійшли Його учні. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він спав. Ті кинулися до Нього, збудили Його і кажуть: - Рятуй, Господи, ми погибаємо! А Він до них каже: - Чого ви полохливі, маловіри? Тоді Він встав, погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. І здивувались люди й заговорили між собою: - Хто це такий, що і вітри і море слухають Його? " (Мт. 8, 23-27).

На тому ж самому кораблі сталося ще одне чудо. Один з моряків, спускаючись вниз із мачти, посковзнувся, впав і вбився. Тіло його лежало посеред судна мертве. Знову великий смуток огорнув серця моряків. Ця сумна подія відбувалася на очах священика Миколая. Святитель Миколай став на колінах і почав заносити свої молитви до Господа Бога. Молодий чоловік за деякий час встав на ноги, немовби після сну. Всіх присутніх огорнув великий страх, а також вдячність до Отця Миколая за його щиру і ревну молитву. Сьогодні для багатьох людей ці великі речі видаються легендами або байкою. Але це не так. Це реальність, яку проповідував Христос-Спаситель і передав її своїм учням: "Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. Оздоровляйте недужих, воскрешайте мертвих, очищайте прокажених, бісів виганяйте" (Мт. 10, 7-8).

Корабель щасливо прибув до Олександрії в Єгипет, всі пасажири були вельми щасливі, що могли своїми очима бачити ті дивні речі, які відбувалися на судні за молитвами священика Миколая.

Моряки в порту почали займатися своїми справами, бо невдовзі мали продовжувати своє плавання. В портах завжди людно. Знаходяться люди з різних країн, околиць, зустрічаються різні культури, люди. Отець Миколай знав, що там багато людей чекають на його допомогу. Не помилився. Різні люди: когось обікрали, хтось у дорозі захворів, хтось загубив речі і не має за що доїхати до своєї країни. Там Отець Миколай побачив багато людей, які чекали на "чудо", тобто реальну допомогу. Але ніхто не мав часу для тих людей, кожен жив своїм життям, кожен поспішав, здоровий не звертав увагу на хворого, багатий на бідного. Священик Миколай пішов до тих людей. Одним допоміг матеріально, інших потішив, когось пригорнув до свого люблячого серця, комусь обтер сльози розпачу і зневіри, над іншими помолився, і вони отримали ласку оздоровлення, ще з інших вигнав злого духа. Коли Святитель сів на корабель, люди його прощали з великим жалем, з сльозами на очах, просили молитися за них і за їхні родини.

Корабель щасливо доїхав до Святої Землі. Священик Миколай відвідав Єрусалим - місто, яке так тісно пов'язане з життям і смертю нашого Спасителя Ісуса Христа. Це був благословенний і святий час, про який так мріяв і якого так довго чекав Святитель Миколай. Звичайно, не обійшлося без духовних травм. Місто зазнало подвійного нападу і руїни за цісаря Тита, а потім за цісаря Андріана. Зруйнована святиня, до якої часто заходив Христос, молився в ній і проповідував, стала пусткою, не залишилося каменя на камені, як проповідував Спаситель. Погани старалися також знищити, засипати, зруйнувати всі місця пов'язані з життям Господа Ісуса.

Святитель Миколай, знаючи добре євангельську науку, старався в своєму серці відновити все те, що знав про життя Христа-Спасителя. Святитель Миколай кожен день проводив у глибокій молитві і задумі. Як говорить християнське передання, він вночі підійшов до однієї церкви, яка була закрита, впавши на коліна, так гаряче молився, що двері церковні самі відкрилися перед Святителем і він ввійшов до святині і в ній прославляв Господа Бога.

Після постів і довгих молитов священик Миколай вирішує залишитися в Палестині, знайти пустинне місце і там молитися і випрошувати в Господа ласк, яких потребує народ і Мати-Церква. Божа воля була іншою. Бог не бажав, щоб світильник світив десь у печері чи в пустелі, а щоб серед народу ніс світло і освітлював кожну душу, провадив народ до святого і побожного життя. Пізнавши Божу волю, священик Миколай в покорі серця змирився з нею і вирішив повертатися на свою батьківщину.

Він домовився з моряками, які мали довезти його на батьківщину, і вони дали свою згоду. Однак в дорозі Отець відчув з їхнього боку велику неприязнь, зневагу і злобу. Замість того, щоб плисти в Лікію, як було йому обіцяно, моряки поплили в протилежному напрямку за вітром. Побачивши це, Отець Миколай в покорі свого серця просив моряків змінити курс, але вони в своїй черствості і жорстокості навіть не хотіли спілкуватися з ним. Тоді Отець Миколай знову звернувся по допомогу до Господа Бога, і одразу зчинився надзвичайно сильний вітер, який повернув корабель у протилежному напрямку до Лікії.

Прибувши щасливо до Лікії і бажаючи віддалитися від суєти світу, Угодник Божий не вирушає в рідне місто Патари, а йде в Сіонську обитель, яку заснував його дядько єпископ Миколай. Дуже радо зустріла братія монастиря Отця Миколая, якого любила і поважала. Святитель бажав залишитися в цій обителі на всі дні свого земного життя.

Помолімося за ненароджених дітей в утробі матерів, яким загрожує вбивство, за дітей-інвалідів та дітей сиріт, за дітей невиліковно хворих, щоб суспільство ставилося до них з любов'ю і постійно оточувала їх опікою:

(Молитви, як першого дня дев'ятниці).

П'ятий день дев'ятниці

Святий Миколай - Архієпископ

Як перед тим Боже Провидіння не бажало, щоб отець Миколай залишився в Палестинській пустелі, так і тепер Всевишній не бажає, щоб він вів укрите життя в Миколаївській обителі. Має сповнитися Слово Боже, яке проповідував Христос-Спаситель: "Ви - світло. Не може сховатися місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі" (Мт. 5, 14-16). Господь Бог бажав, щоб такий духовний світильник, як Святитель Миколай, світив не тільки тим, які жили в тому періоді, а всім християнам по всі часи.

Одного разу коли отець Миколай в покорі серця на самоті заносив свої молитви до Всевишнього, він почув голос, який промовив до нього: "Миколаю! Ти повинен вступити на службу народу, якщо бажаєш отримати від Мене вінець слави". Святитель здригнувся і до кінця не усвідомив значення цих слів. Тоді знову той самий голос повторив: "Миколаю! Ця обитель - не те жниво, на котрому ти можеш принести бажані Мною плоди. Вийди з неї і піди в світ до людей, через тебе буде прославлене Моє ім'я".

Святитель Миколай зрозумів, що це голос самого Господа Бога, і він має виконати Його святу волю. Хоча важко було покинути монастир, де він провадив глибоке духовне життя, якого шукала і прагнула його душа, але смиренно покидає монастирські стіни і йде у світ. Але не повертається в своє рідне місто Патари, де є всіма знаний і люблений, а йде у велике місто Мири, столицю і митрополію Лікійської країни. Святитель гадав, що у великому місці можна "загубитися" між людьми і про нього ніхто не буде знати. Жив, як жебрак, не маючи де прихилити голови. Отець Миколай від самого ранку, як тільки відкривалися храми аж до пізнього вечора перебував на молитві. Насправді це було велике смирення Святителя Миколая: жити серед жебраків у великій погорді серед людей цього світу. Він ішов у житті тими дверима, про які говорив Ісус: "Входьте вузькими дверима, бо просторі двері й розлога дорога, що веде до погибелі, і багато нею ходять. Але тісні двері й вузька дорога, що веде до життя, і мало таких, що її находять" (Мт. 7, 13-14).

Саме в той час відійшов у вічність Архієпископ всієї Лікії Йоан. Щоб обирати нового архієрея, зібралися в Мирах всі єпископи цієї країни. Хоча на цьому зібранні було багато достойних архієреїв і священнослужителів, однак ніяк не могли прийти до однієї думки, кожного дня виникали якісь розбіжності. Тоді зібране духовенство зрозуміло, що не тим шляхом вони ідуть: Господь, мабуть, має свої плани, які їм невідомі, і тому треба просити в гарячій молитві Божого знаку, щоб Всевишній сам вказав на достойника, який міг прийняти Мирлікійську катедру.

Одному з найстаріших єпископів явився чоловік, осяяний світлом, який наказав йому цієї ночі стати в притворі храму і зауважити першого чоловіка, який прийде до святині на ранішнє богослужіння: саме цей чоловік достойний стати Архієпископом Мирлікійським. Також було назване ім'я того чоловіка - Миколай. Отримавши божественне одкровення, старець-архієрей оголосив це іншим єпископам. Старець з молитвою в серці очікує в притворі, хто перший прийде на утренні молитви. Приходить чоловік, старець-єпископ запитав у нього ім'я, чоловік мовчав довший час. Після того, запитав його ще раз, той відповів: "Миколай, раб святині твоєї, владико!"

Переконавшись у тому, що це той самий чоловік, про якого йому було сповіщено уві сні, старець взяв Миколая за руку і привів на Собор єпископів. Вони з радістю прийняли його і поставили посередині храму. Незважаючи на те, що була ще ніч, звістка скоро розійшлася між народом, який наповнив храм Божий, щоб побачити свого духовного Пастиря. Єпископ-старець, який мав чудне видіння, звернувся до зібраних такими словами: "Прийміть, брати, свого пастиря, котрого помазав для вас Святий Дух і якому Він поручив управляти вашими душами. Не людський собор, а суд Божий поставив його. Тепер ми маємо того, кого бажали; знайшли і прийняли того, кого шукали. Під його мудрим проводом ми сміливо можемо надіятися предстати перед Господом у день Його слави і суду".

Усвідомивши все, що відбувається в цій святині, Святитель Миколай почав відмовлятися від сану, але на прохання архієреїв і зібраного народу з великим смиренням прийняв волю самого Господа Бога. Собор єпископів рукоположив священика Миколая в сан Архієпископа Мирлікійського.

Святий Методій, патріарх Константинопольський, розповів, що ще перед смертю Архієпископа Лікійського Йоана в чудесному видінні Миколай був повідомлений про свій вибір. Однієї ночі Святитель бачив, що наш Спаситель Ісус Христос у великому сіянні стоїть перед ним і подає йому Святе Євангеліє, оправлене в золото, а з другої сторони стоїть Пресвята Богородиця і кладе на його плечі святительський омофор.

Помолімося за Святішого Отця Папу Римського, щоб його турбота про моральний стан подружжя та сімей врятувала людство від духовного зубожіння і занепаду. За церковну ієрархію, духовенство і богопосвячених осіб, щоб за прикладом Святителя Миколая вони давали відважне свідчення Святої Віри в ліберальному і секуляризованому світі, який відкидає і погорджує духовними цінностями:

(Молитви, як першого дня дев'ятниці).

Шостий день дев'ятниці

Переслідування церкви Христової

Вибір на Архієпископа не змінив серце Святителя Миколая. Він не впав у гордість і не використовував свого становище для слави чи похвали. Навпаки, Владика відчував велику відповідальність перед Господом Богом за повірене йому стадо. Молитва його стала ще більш смиренною і палкою, а піст - ще більш виснажливим і строгішим. Молився за себе, щоб Господь Бог провадив ним, а він був завжди послушний Його Святій волі. Молився за народ Божий, щоб не зійшов з дороги істини, а жив таким життям, якого вимагає Святе Євангеліє. Його щодня зустрічали хворі, каліки, немічні, розбиті серця, і для кожного з них він мав час і ліки на душевні і тілесні рани кожного. Настав 312 рік: великий голод в Мирах, люди пухнуть, велика паніка і насильство панує в місті, немає хліба. Святитель Миколай благає милостивого Господа о порятунок і цілком довіряє себе і свою паству в руки Божі.

Молитва праведника приносить обильні плоди. В Сицилії жив один купець, який збирався відпливати в Іспанію зі збіжжям. Все було готове до подорожі. Люди, які мали супроводжувати купця, знали, до якої країни мають плисти. Ранком приходить купець і повідомляє, що змінює свій напрямок. Всі були вельми здивовані, бо мають плисти до іншої країни і невідомо, як їм поведеться з торгом. Купець переконує своїх підданих, розповідаючи їм про причину такої раптової зміни напрямку. Уві сні цієї ночі він бачить єпископа, який просить його, щоб він не їхав в Іспанію, а повернув у Мири, бо там великий голод і люди потребують того збіжжя. Як завдаток, дає йому три золоті монети. Коли купець пробудився, подумав, що то просто сон, але відкривши кулак, побачив, що в його руці справді були три золоті монети.

Тож він привіз у Лікійську країну збіжжя, чим було врятовано від голодної смерті тисячі народу. Коли люди поцікавилися, як купець довідався, що в них голод, він розказав їм про видіння, яке мав уві сні. Вірні ще сильніше полюбили свого душпастиря Отця Миколая і вірили в силу його молитви і заступництв перед Господом Богом.

Часи, коли жив Святитель Миколай, не були спокійними для Церкви Христової. Десять великих переслідувань терпіла Обручниця Христова від римських імператорів. Тисячі християн у різних куточках імперії давали мужнє свідоцтво своєї віри. Сповнилися слово Христове: "Вас ненавидить світ - знайте, що Він Мене перше, ніж вас, ненавидів. Якби ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що Я був сказав вам: слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували Мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово Моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за Моє ім'я, не знають бо того, хто послав Мене" (Мт. 15, 18-21). Так, наприклад, в Нікомідії в самий день Пасхи було спалено 20 000 християн. Не оминуло переслідування і Мирлікійської Церкви, душпастирем якої був Святий Миколай. Під час переслідувань Отець Миколай був відважний і стійкий у Святій Вірі і не жалів своїх сил, проповідуючи Слово Боже і закликаючи народ бути вірним Христові і не зрікатися Його.

За таке відважне голошення Слова Божого він разом з іншими християнами був вкинутий у в'язницю. Тут він перебув немало часу, терпеливо переносив голод, холод, всякі невигоди, які зазнав разом зі своїми вірними, але навіть не допускав думки, щоб зректися Христа. Тюрма, як для нього, так і для багатьох християн, була випробуванням віри. Святитель різними способами старався підтримувати ув'язнених християн, утверджував їх у вірі через науки, які проповідував у темниці, потішав малодушних і слабохарактерних, навчав, що найбільша честь для християнина - віддати своє життя за віру Христову, і сам був готовий кожного разу, як відкривали двері тюрми, встати і піти на муки за Христа і Його Церкву. Завдяки такій титанічній духовній праці Отця Миколая, сотні людей, яких він навчав і благословляв, коли вони йшли на жахливу смерть, ставали мучениками і сподобилися вінця вічної слави в Царстві Небесному. Боже Провидіння тримало при житті Святителя Миколая, бо він ще мав багато зробити для Церкви Христової.

Коли закінчилося переслідування християн, Святий Миколай знову повернувся до своєї пастви. Була велика руїна: матеріальна, моральна і духовна. Багато християн

День перший

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

Нехай Дитятко-Ісус буде Господом твого серця, нехай постійно супроводжує тебе Своєю ласкою і нехай підтримує тебе, перемінює на краще твоє серце, а вкінці нехай учинить, аби воно жило лише для Нього.

Наближається свято Різдва Христового. З'являється нагода, щоб застановитися і висказати свої просьби новонародженому Ісусові. Що скажу, як висловлю бажання перед яслами Дитятка-Ісуса?

Прагну мої бажання висловити у молитві: щоб навернути своє серце до Ісуса, щоб зрости у святості та щоб Господь наповнив мене духовною радістю.

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий на милосердя! Прости мені мої гріхи! Прийди, щоб знову народитися в моїй душі й залишитися в ній назавжди! Коли б я виявляв упертість, то ласкою своєю відкрий брами моєї душі й керуй нею завжди! Ти знаєш, що усім своїм єством я прагну посідати Тебе цілковито, любити Тебе і служити Тобі, повністю підкоряючись Твоїй святій волі та Твоїм законам. Наповни гарячою любов'ю моє остигле серце. Запали в мені цей вогонь, котрий Ти приніс на землю, щоби я, спалений ним, жертвував себе на вівтарі Твоєї Любови як жертва любові. Царюй в моєму серці, а також у серцях усіх людей. Нехай завжди і всюди лунає єдина пісня хвали, благословення і подяки Тобі за любов, яку Ти об'явив у цьому таїнстві Свого милосердя.

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День другий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

Нехай ласка Божого Дитятка наповнить і перемінить твоє серце, щоб ти пізнав небесну любов. Нехай Боже Дитя наблизить день миру, якого так прагнуть усі серця. Хай розпалить їх любов'ю і прикрасить найгарнішими чеснотами.

Сьогодні Дитятко-Ісус дає тобі ще одну прекрасну можливість вдосконалитись у чесноті любові.

Нехай Дитятко-Ісус, яке невдовзі має народитися в яслах, прийме мої вбогі молитви, котрі напередодні цих свят заношу Йому з живою вірою за всіх священиків і за цілий світ.

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День третій

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

Посеред ночі, в найнеприємнішій порі, в холодній ґроті, котра була більш придатною для сховища звірят, ніж для людського створіння, наступила повнота часу, засяяло світло, з'явився на світ обіцяний Месія - Ісус Христос, Спаситель людського роду.

Навколо не було чути гамору чи шуму, панувала тиша: віл та осел зігрівали новонароджене Дитя. Покірна Діва Марія та Її вбогий Обручник Йосиф віддавали Йому честь. Вони не журилися тим, що саме це було першим кроком у справі нашого відкуплення і спасіння.

Його очікували уже понад сорок віків; старозавітні пророки звіщали Його прихід і задовго до того заповідали місце і час Його народження. Проте, все сталося таємно і здавалося, що ніхто не знає про цю велику подію. Лише трохи пізніше Його відвідали пастушки...

О, яка ж глибока наука випливає з вифлеємської ґроти?! О, якою ж любов'ю повинно запалати наше серце до Того, хто виявив там до нас всю Свою доброту! О, як повинно в нас палати це прагнення, щоб запровадити до цієї вбогої та покірної ґроти цілий світ, котра стала троном і оселею Бога, прибіжищем для Царя царів, найбільшого з-поміж людських володарів! Благаймо це Боже Дитятко, щоби нам уділило покори, бо лише завдяки цій чесноті можемо пізнати Божественну велич цього таїнства.

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День четвертий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

Це Небесне Дитятко-Ісус, повне лагідности та любови, Своїм прикладом хоче наповнити наші серця цими важливими чеснотами, щоб у світі, переповненому ненавистю і жорстокістю, настав час миру і любови. Він уже від дня Свого народження вказує нам на наше післанництво, яке полягає в тому, щоб погордити всім тим, що любить і чого шукає світ.

Припадьмо на коліна перед яслами і разом зі святим Єронімом, що палав любов'ю до Дитятка-Ісуса, жертвуймо Йому цілковито і без жодних застережень ціле наше серце. Обіцяймо Йому, що сповнюватимемо поради, котрі запровадять нас до вифлеємської ґроти і говорять нам, що все на цій землі є марнотою над марнотами і ще раз марнотою.

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День п'ятий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

О Святий Духу, пробуди моє серце, аби воно могло величати і любити; просвіти світлом мій розум, щоб я міг розважати в глибині свого серця про велике таїнство Божої любови, який стався задля нас дитиною; розпали вогнем мою волю, щоб я міг зігріти ним Того, хто, тремтячи від холоду, лежить на сіні задля мене.

Матінко моя, Маріє, запровадь мене до вифлеємської ґроти і вчини, щоби я глибоко розважав над цією великою і славною подією, котра відбулася в тишині і мовчанні під час цієї найдовшої та найпрекраснішої ночі, про котру світ досі нічого не знав.

Душе моя, розваж, як твоя Небесна Матір зі Своїм Обручником Йосифом була послушна і підкорилася наказу імператора Августа. Одночасно застановися над дивним планом Божим, який у Своїй мудрості це вчинив для сповнення пророцтва...

Через перепис Святої Родини у Вифлеємі було підтверджене Їхнє царське походження з роду Давида, нащадок якого мав стати Спасителем світу і Царем людських сердець.

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День шостий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

Ось Він уже в дорозі. Наступає час Його приходу. Земля має прийняти Свого Спасителя, хоча світ не впізнає Його. Вифлеєм відкине свого Бога, бо приготує Йому лише вбогий притулок, у котрому очікуваний Відкупитель зможе відкрити Свої очі, щоб побачити денне світло; Вифлеєм дасть тільки печеру для Матері Спасителя світу та Її Обручника.

О, який великий сором відчуває моя душа, коли про все це розважає і усвідомлює, що стільки разів замикала брами свого серця перед натхненнями Святого Духа...

Скільки ж разів, піддаючись найганебнішим слабостям, я відкидав Того, хто стукав до мого серця, щоб запанувати у ньому як Цар Любови?

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День сьомий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

Поглянь, душе моя, всі відкинули Марію та Йосифа у Вифлеємі, бо не було там для Них місця, не було для Них співчуття: люди були байдужі до того тяжкого стану, в якому перебувала Пречиста Діва Марія, що невдовзі мала привести на світ Сина Божого. Незважаючи на це, людське серце не зворушується і відкидає Месію - свого Спасителя.

Мати Божа в покорі приймає Божу волю. Вона співчуває і співстраждає з Дитятком-Ісусом й молиться за весь люд, який так ганебно відкидає свого Бога і Спасителя. Свята Родина покидає мешканців Вифлеєма і йде за місто. Її погляд зупиняється на вбогій і холодній печері, котра дійсно є гідна прийняти Того, хто смиренням Свого народження хоче дати нам приклад. Він через Своє приниження виявив безмежну любов, якою нас обдаровує. Боже Дитятко сходить з високого Неба в найпокірніше місто на землі, до вбогої печери, і замешкує поміж худобою.

Мати Божа входить до того сховища з почуттям пошани і величання Божих намірів та разом зі Своїм Обручником Йосифом сідає в кутку ґроти. Вона занурюється в глибоку молитву...

Безмежна любов Того, кого носить у Своєму лоні, розпалює в Ній прагнення оглядати Його, обнімати Своїми руками, пригортати до Свого серця...

Наближається година! О мешканці Неба, зійдіть, щоб привітати на землі Того, котрий наповнює Вас щастям у Небі. Поспішіть, щоб віддати Йому честь в адорації, яку складаєте у Небі. Прийдіть і наповніть землю радістю і співом ваших ангельських пісень. Прилиньте, щоб своїм світлом просвітити темряву цієї благословенної ночі. Прийдіть, щоб об'явити нашим душам любов Воплоченого Бога. Зійдіть, Двори Небесні, щоб товаришувати вашому Цареві, укритому в покірній людській поставі.

Утішайся, о земле, втішайся і радій, хоча твої мешканці відкидають новонародженого Бога, але всупереч цьому Він іде! Керований Любов'ю, прискорює Свій прихід, як гігант, за мить долає дорогу, розпалений жаром Свого Божественного Серця. Любов усе забуває, усе прощає, дає все без застережень. Оце і привід, задля якого так поспішає - приходить лише тому, що прагне терпіти і збагатити нас Своїми дарами.

Виходить з лона Своєї Матері, як промінь сонця, який проникає через кришталь і не змінює його. Самі Ангели вкладають Його в рамена Матері!

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День восьмий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

О Маріє, розкажи нам, яким було поєднання Ваших Сердець?.. Хто в змозі проникнути і пізнати велич жару того вогнища любові? Оце Вона пригортає Ісуса до Свого Серця й адорує в Ньому Свого Бога, Свого Сотворителя... Любов здобувається через почитання. Вона бачить Бога, приодягненого з любови у тіло. Бачить Його як безсильного, який потребує допомоги, а величає, почитає як Всемогутнього. Бачить Його як убогого, а величає Його як нескінченно багатого. Здивована розважає про це приниження і пізнає Його піднесеність, Божественність... оглядає Його як приодітого в смертне тіло і визнає Його як безсмертного через усі віки. Оглядає Його як народженого і визнає, що є несотворений, який існує від часів вічних, народжений "перед усіма віками" у хвалі святості, в лоні Отця.

Марія величає і любить Свого Божественного Сина, який з любови до нас одного дня став дитятком, піддався терпінню, смерті... Це Небесне Дитятко, прийшовши на цю долину сліз, терпить, а досконало пізнаючи все, жертвує вічній справедливості Свої сльози і Своє страждання.

О Боже, яку подяку ми повинні принести за це все? Якою любов'ю повинно палати наше серце!.. О Ісусе, нехай Твоя доброта заволодіє моїм серцем, аби мене цілковито огорнула Твоя любов. О Небесне Дитятко! Дозволь, щоб через цей зв'язок з Тобою, моя душа розтопилася в Твоїй любові та величала Твою доброту і любов.

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

День дев'ятий

Господи, допоможи мені і дай ласку, щоб глибше зрозуміти і прийняти таїнство Воплочення Твого Сина!

З'єднайся з Ісусом, щоб Його прийняти, щоб прийняти Його поцілунок, жест любови, котрий нас освячує і спасає.

Ніколи не переставаймо цілувати цього Божого Сина, бо коли обдаруємо Його такими поцілунками, то Він, згідно зі Своєю Обітницею, повною милосердя і любови, Сам прийде, аби взяти нас у Свої обійми й обдарувати поцілунком миру. Через цей поцілунок миру подолаємо усі страхи, спокуси сатани і тіла, не втратимо навіть окрушинки спокою і отримаємо цілковиту перемогу. Просімо постійно Ісуса про цей поцілунок миру...

Нехай Дитятко-Ісус завжди мешкає у наших серцях, нехай постійно зміцнює в нас Своє царювання!

Стараймося бути завжди якнайближче до ясел цього премилого Дитятка під час цих святкових днів Його народження!

Молитва: О Ісусе, завжди щедрий...

Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині.

Набоженство до Дитятка-Ісуса. - Львів, 2008. - 144с. - С. 69-82.