Намір: пізнавати і виконувати Божу волю; про добрі покликання до стану священичого і стану монашого.

Посвята себе Святому Духові

Духу Святий, Духу Божий, Духу Світла і любові! Тобі посвячуємо свій розум, своє серце, свою волю. В житті теперішньому і вічному зроби, щоб розум наш був охочим до сприйняття натхнень, які походять від Тебе з Неба, і науки Церкви, якою Ти непомильно керуєш і яку впорядковуєш, щоб наші серця палали завжди любов'ю до Бога і ближнього, а наша воля, щоб була згідна з волею Божою, щоб ціле наше життя за чеснотами Матінки Божої було освячене навіки. Амінь.

Молитва про сім дарів Святого Духа

Святий Духу, Ти освячуєш нас, допомагаючи нам у праці над собою.

Ти втішаєш нас, підтримуєш, коли ми слабкі і безпорадні.

Просимо Тебе про Твої дари.

Духу Святий, зійди на нас, свої дари зішли на нас:

Дар мудрості, щоб я впізнав Бога в Його величності і досконалості і любив Його понад усе;

Дар розуму, щоб я впізнав правди Святої Віри, остерігався злого і творив добро;

Дар ради, щоб я у сумнівах і важких хвилинах життя вибирав завжди те, що подобається Богові і піде мені на спасіння;

Дар сили, щоб допомагав мені перемагати усі спокуси та перешкоди, які стоять на дорозі спасіння, а я ішов би дорогою Заповідей Божих;

Дар знання, щоб я впізнав, як осягнути Царство Боже, і всі речі вмів уживати на славу Божу та на спасіння моє і ближніх;

Дар побожності, щоб я шанував і любив Бога серцем невинної дитини;

Дар страху Божого, щоб я боявся гріха, який віддаляє нас від Тебе.

Лине дух наш до Тебе, Боже, бо Заповіді Твої – це Світло для нас. Навчи нас, Боже, справедливості Своєї, Заповідей і Законів Твоїх.

Просвіти очі розуму нашого, щоб в гріхах не заснути нам на смерть вічну. Віджени всю темряву від сердець наших. Пішли нам сонце справедливості і праведне життя наше охорони знаком Святого Духа. Провадь нас дорогою правди до Небесної Батьківщини. Амінь.

Коли почався день П'ятидесятниці, всі Апостоли однодушно були вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби зірвалася раптова буря і переповнила весь той дім, де вони сиділи. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осіли. Усі ж вони сповнилися Святим Духом і почали говорити різними мовами. Святий Дух зійшов на Апостолів. І сталося чудо, бо ось в одній хвилі ті, що недавно втікали, коли бачили, як воїни в’яжуть Христа – тепер стали безстрашними, готові проповідувати перед цілим світом Христову науку. І ті, що були звичайними, невченими рибалками, посіли всяку мудрість і дар говорити різними мовами. І в тій самій хвилі, коли зійшов на них Дух Святий, Св. Церква почала виконувати свою потрійну місію.

Стає св. Петро, як видимий голова тої Церкви, і перед тисячами здивованого народу проповідує Христа Спасителя, а проповідь його чуда діє, бо через Св. Хрещення до Св. Церкви “пристало того дня душ тисяч зо три!” (Ді. 2, 41).

“Без корабля не можна переїхати через море, без помочі Святого Духа не можна дійти до неба” (св. Макар.), бо “душа наша не приносить ніяких плодів, якщо не зливає її дощ ласки Святого Духа” (св. Ілар.). “Без дощу не може трава рости, ані квіти зацвісти, і жниво без дощу певно пропаде; так само душа без ласки Святого Духа не осягне ніякої чесноти” (св. Григ. Вел.), бо “коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Йо. 3, 5).

Дух Святий укріпляє нашу волю і просвічує наш розум. Дух Святий дає нам ту ласку, без якої нема вступу до неба – ласку освячаючу, і всякі інші ласки діючі – то Його дар. Помочі Його просимо, про ласку Його благаємо, бо в Його руках є дар всякої ласки і Він є подателем дарів. Він рівний Отцю і Синові, Він, який походить від Отця і Сина, Він – Утішитель, Він всюди є і все наповняє, Він – скарбниця всякого добра, податель життя, Він з хвилею Св. Хрещення вселяється в нас, витискає на нашій душі печать ласки освячаючої, Він помножує її через Св. Тайни, які гідно приймаємо.

Нехай же гріх ніколи не позбавляє нас тої ласки і нехай Дух Святий завжди царствує в нашому серці. Слава буде Отцю, слава Синові, слава Духу Святому, всегда, нині і присно і во віки віков. Амінь.

МОЛИТВА: Царю небесний, Утішителю, Душе істини, іже везді сий і вся ісполняяй, сокровище благих і жизни подателю: прийди і вселися в ни, і очисти ни от всякія скверни, і спаси, Блаже, душі наша.

За матеріалами книжки:
І. Я. Луцик. Ілюстроване життя святих. – Львів, 1907.

Пропустивши сонячний промінь через тригранний шматок скла (призму), отримаємо три кольори: синій, жовтий і червоний. Чим у білому світлі сонця є трибарвне світло, тим є три Божі особи в одному Божому Єстві. Під час хрещення Ісуса Христа явилися усі три особи: Бог-Отець через голос з неба, Бог-Син через хрещення, і Бог-Дух Святий у вигляді голуба (Мт. 3, 16).

Пресвята Тройця — це один Бог у трьох особах.

Ці три особи називаються Отець, Син і Святий Дух.

Сьогоднішнього дня несемо поклін і славу Найсвятішій Тройці, Богу Отцю, Богу Синові і Богу Духові Святому, одному Богу в трьох Особах. Велика це тайна, така велика, що розум людський її ніколи не зможе зрозуміти.

Св. Августин одного разу сидів над берегом моря і роздумував над цим високим таїнством. Раптом побачив малого хлопчика, який черпав горнятком воду з моря до малої ямки в піску. “Що ти робиш?” — запитав здивований святий. “Хочу воду з моря перелити до цієї ямки”, — спокійно відповів хлопчик. Усміхнувся святий і сказав: “Чи ж не розумієш, дитино, що даремно трудишся і що твій намір неможливо виконати?” На це хлопчик сказав: “Швидше я переллю воду з моря до цієї маленької ямки, ніж ти зрозумієш таїнство Пресвятої Тройці”.

Хто дивиться на сонце неозброєним оком, — псує зір, а коли буде довше дивитися, зовсім осліпне. Так і з таїнствами релігії. Хто хоче їх пізнати, — слабшає розумом, коли ж не перестане роздумувати над ними, зовсім втратить віру (св. Авг.). Хто не приймає таїнства Пресвятої Тройці тому, що не розуміє, — подібний до сліпого, який не вірить в існування сонця, бо не бачить його.

Ця правда є незрозумілою, але вона не є нерозумною.

Деякі природні явища мають подібну до Пресвятої Тройці природу. Порівнюючи, можемо наблизитись до розуміння таїнства Пресвятої Тройці.

Сонячний промінь розкладаємо на червоний, жовтий і синій кольори, але промінь один. Тримаючи дзеркало над водою, можемо побачити сонце на небі, у воді і в дзеркалі. Дивлячись на аметист з різних сторін, бачимо три кольори: рожево-червоний, пурпурово-червоний і синьо-фіолетовий (а камінь один) (св. Ізид.). Вода може бути у трьох станах (твердому, рідкому і газоподібному).

Всі три Особи Божі є однаково вічні, всевидющі, всемогучі і досконалі. І ми всі на кожному кроці і на кожний час несемо честь і поклін Святій Тройці. “Во ім’я Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь!” Це початок нашої молитви. В ім’я Св. Тройці ми все починаємо і все закінчуємо, і в ім’я Св. Тройці будемо спасенні.

МОЛИТВА: Отца безначальна, Сина собезначальна, Духа соприсносущна, божество єдино, Херувимски славословити дерзающе глаголем: свят, свят, свят єси Боже наш, хвалимий во Тройці, помилуй нас.

Від XIII ст. під впливом великих містиків, таких як св. Бернард, св. Бонавентура, св. Альберт Великий, св. Франциск Салезій, св. Гертруда, й інші, починає розвиватися окреме вшанування Христових Ран.

Уперше урочисто празник Серця Христового було відсвятковано за благословенням багатьох французьких єпископів 20 жовтня 1672 р. Відомим у християнському світі є той факт, що в 1674 р. Божественний Спаситель з’явився побожній монахині св. Маргариті Алякок (1647-1690), вказуючи на Своє Пресвяте Серце, яке сяяло неначе сонце, коли вона ревно молилася перед Найсвятішими Тайнами. Пресвяте Ісусове Серце оточувала корона із терня, гострі колючки якого символізували гріхи, котрими люди безпощадно Його зранюють... У Серце був устромлений хрест... Наш Божественний Спаситель при цьому мовив: “Це вже Моє останнє зусилля, щоб відвернути людей від сатани і притягнути їх до Моєї любові. Хто прийме цю набожність, той запровадить у своєму серці Царство Божої любові”.

У 1685 р. заслугою св. Маргарити було посвячено перший вівтар на честь Пресвятого Христового Серця у Франції. Через 40 років у Франції нараховувалось аж 248 братств, які посвятили себе Спасителевому Серцю. Для підтримки цього культу отці Єзуїти поширювали про любляче Христове Серце брошури, символічні образи і т.п. Культ Серця Христового остаточно затвердив Папа Климентій ХІІІ у 1765 р. Під час вандейської війни роялісти носили зображення Пресвятого Серця Ісусового як амулет… У 1873 р. Франція була урочисто посвячена Господньому Серцю. А в 1875 р. Папа Пій IX посвятив Пресвятому Серцю увесь світ. Його наступник Папа Лев XIII, який, до речі, визнав цю набожність як "дуже похвальну релігійну практику", також посвятив Христовому Серцю увесь Божий світ 9 червня 1899 р., називаючи цю посвяту "найважливішим актом свого понтифікату". Того ж самого року цей понтифік встановив свято Христового Серця, наголошуючи, що в цій набожності "Католицька Церква знайде свою оборону та захист перед ворогами". Папа Пій ХІІ, в енцикліці від 15 травня 1956 р., у столітню річницю установи празника Христового Серця, дає догматичну основу цьому культу, опираючи його на Святе Письмо, науку святих Отців та літургійні джерела. Він вважає вшанування Христового Серця найкращим ліком на недуги серця і душі сучасного світу. "Де ж шукати за ліком, — каже папа, — на вид стільки лиха, що нині більше як у минулому так дуже мучить і окремих людей і родини і народи, а то й увесь світ? Чи можна знайти кращу набожність від вшанування Пресвятого Христового Серця...? Що може успішніше спонукати вірних християн до дійсного виконування євангельських заповідей у житті, як не любов Христа, що її щодня збільшує і підсилює вшанування Пресвятого Христового Серця?"

В одній зі своїх появ св. Маргариті Алякок Ісус Христос, показуючи своє зранене Серце, сказав: "Ось, Серце, що так дуже полюбило людей і нічого не щадило, а навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки показати їм свою любов. А як відплату за те дізнаюся від них тільки невдячність через їх брак пошани і їхні святокрадства, через холод і погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любові".

Тож по бажанні самого Христа ціллю набоженства Його Пресвятого Серця є відплачувати Йому любов'ю за любов та надолужувати за зневаги у Пресвятій Євхаристії. До особливих форм набожеств Христового Серця належать: Святкування празника Христового Серця, перші п'ятниці в місяці з винагороджуючим Святим Причастям і Святими годинами, щорічна віднова акту посвяти, посвята родини Христовому Серцю, інтронізація образу Христового Серця в родинах та нічні винагородні адорації Святих Тайн.

Ісус Христос говорив: "Навчіться від Мене. Бо Я є тихий і покірний серцем!" (пор. Мт.11, 29). Мусимо збагнути, що почитання Пресвятого Серця – це почитання Особи Воплоченого Божого Слова. Його Пресвяте Серце – досконалий символ чуттєвої, духовної, Божої і людської любові. На це вказують і Святе Письмо, і Отці Церкви. Тілесне Ісусове Серце символізує Спасителеву любов до нас, Божих дітей.

Просімо в Господа, щоб не було тут, на землі, запеклих ворогів Його Найсвятішого Серця. Нехай люблячий Спаситель затріумфує, як і обіцяв св.. Маргариті Алякок, над тими, що поборюють цю милу і дорогу нам набожність, та щоб цілий наш народ одноголосно складав честь Його Пресвятому Серцю, благаючи: ”Люд вкраїнський ввіки Твій, в Серці люд свій заховай”!

В українській мові слово "серце" викликає уявлення про почуття, а в єврейській воно має значно ширше значення і означає внутрішню суть людини. Це поняття в євреїв стосується не лише почуттів (пор. Іс. 65,14), а й згадок і думок, намірів і рішень тощо. Біблійне значення серця - це те місце, де людина зустрічається з Богом, і ця зустріч остаточно здійснюється у людському Серці Божого Сина...

Святий Тома Аквінський казав, що "через Серце Христове сприймається Святе Письмо, яке відкриває Серце Христове. Це серце було закрите перед страстями, тому що Письмо неясне. Але після страстей Святе Письмо відкрилось, бо ті, хто віднині його розуміє, знають і розрізняють, як треба тлумачити пророцтва". У Біблії, до речі, серце згадане в різних місцях понад тисячу разів... На серці і його переміні зосереджене східне богослов'я.

Згідно зі св. Амвросієм, Церква народилася з пробитого Серця Христа, подібно як Єва була створена з ребра сплячого Адама. Ісусове любляче Серце - це дар і осередок усіх християнських сердець. Воно є немов би палаючим вогнищем, де запалюються ті душі, які досягають у цьому нелегкому житті висот досконалості. Чимало Божих угодників були палкими шанувальниками ласкавого Серця Божественного Спасителя Ісуса Христа. Це і св. Бонавентура, і св. Альберт Великий, і св. Ґертруда, і св. Франциск Салезій та ін.

Уперше урочисто празник Серця Христового було відсвятковано за благословенням багатьох французьких єпископів 20 жовтня 1672 р. Відомим у християнському світі є той факт, що в 1674 р. Божественний Спаситель з'явився побожній монахині св. Маргариті Алякок (1647-1690), вказуючи на Своє Пресвяте Серце, яке сяяло неначе сонце, коли вона ревно молилася перед Найсвятішими Тайнами. Пресвяте Ісусове Серце оточувала корона із терня, гострі колючки якого символізували гріхи, котрими люди безпощадно Його зранюють... У Серце був устромлений хрест... Наш Божественний Спаситель при цьому мовив: "Це вже Моє останнє зусилля, щоб відвернути людей від сатани і притягнути їх до Моєї любові. Хто прийме цю набожність, той запровадить у своєму серці Царство Божої любові".

У 1685 р. заслугою св. Маргарити було посвячено перший вівтар на честь Пресвятого Христового Серця у Франції. Через 40 років у Франції нараховувалося аж 248 братств (!), які посвятили себе Спасителевому Серцю. Для підтримки цього культу отці Єзуїти поширювали про любляче Христове Серце численні брошури, символічні образи і т. п. Культ Серця Христового остаточно затвердив Пана Климентій XIII у 1765 р. Під час вандейської війни роялісти носили зображення Пресвятого Серця на грудях як амулет...

У 1873 р. Франція була торжественно посвячена Господньому Серцю. А в 1875 р. Папа Пій IX посвятив Пресвятому Серцю увесь світ. Його наступник Папа Лев XIII, який, до речі, визнав цю набожність як "дуже похвальну релігійну практику", також посвятив Христовому Серцю увесь Божий світ 9 червня 1899 р., називаючи цю посвяту "найважливішим актом свого понтифікату". Того ж самого року цей понтифік встановив свято Христового Серця, наголошуючи, що в цій набожності "Католицька Церква знайде свою оборону та захист перед ворогами".

Христове Серце - це символ любові, незаплямованої егоїзмом, який так нам, грішним, притаманний... Гарно роз'яснив вірним суть поклоніння Христовому Серцю Папа Пій XII у своїй змістовній енцикліці "Про почитання Пресвятого Серця Христового". У ній він акцептує свою увагу на тому, що це боговгодна набожність, яка згідна, без сумніву, зі вченням Нового Завіту та церковним Переданням.

Святіший Отець зазначає, що вже його найближчий попередник Папа Пій XI запевняв, що почитання Пресвятого Христового Серця є дуже похвальним і успішним засобом, щоб оживити християнську побожність. А в енцикліці "Всемилостивий Відкупитель" він наводить такі повчальні слова: "У цьому набоженстві міститься увесь зміст релігії, тим самим воно служить за правило досконалого життя, бо воно якнайлегше веде до вникнення і пізнання Ісуса Христа, воно нахиляє душі до палкої любові і до вірнішого наслідування Христа".

Папа Пій XII пише, що Церква завжди відверто відкидала закиди, немовби це почитання було занадто тілесне (натуралістичне) і надто чуттєве (сентиментальне). Святіший Отець висловився з того приводу, що йому жаль, бо як у минулому, так і тепер таке шляхетне набоженство належно не дооцінюють деякі християни; часом навіть і ті, котрі вважа ють себе за дуже ревних у справах католицької віри...

Український люд здавна виявляв свою відверту любов до Спасового Серця. Раніше набожність називалася вшануванням зраненого Христового Боку. Вшанування Ісусового Серця в Україні таке давнє, як і християнство. До вшанування Христового Серця горнулися Митрополит Андрей Шептицький, о. Ізидор Дольницький та ін. Звеличують повсюдно Боже Серце Апостольства молитви при багатьох католицьких церквах.

Ісус Христос говорив: "Навчіться від Мене бо Я тихий і покірний серцем!" (пор. Мт 11, 29). Мусимо збагнути, що почитання Пресвятого Серця - це почитання Особи Воплоченого Божого Слова. Його Пресвяте Серце - досконалий символ чуттєвої, духовної, Божої і людської любові. На це вказують і Святе Письмо, і Отці Церкви. Тілесне Ісусове Серце символізує Спасителеву любов до нас, Божих дітей.

Просімо в Господа, щоб не було тут, на землі, запеклих ворогів Його Найсвятішого Серця, Його самого водночас. Нехай наш люблячий Спаситель, якого у св. Літургії називаємо Чоловіколюбцем, затріумфує, як і обіцяв св. Маргариті Алякок, над тими, що поборюють цю милу і дорогу нам набожність, та щоб цілий наш народ одноголосно складав честь Його Пресвятому Серцю, благаючи: "Люд вкраїнський ввіки Твій, в серці люд цей заховай"!

Джерело: http://znamyboh.blogspot.com/2009/07/blog-post_13.html

Пій XI звелів відчитувати цей акт надолуження кожного року в усіх католицьких церквах і монаших каплицях у дні свята Христового Серця. Це має бути надолуження за гріхи народів. Добре відчитувати цю молитву кожної першої п’ятниці місяця, щоб перепросити Христове Серце за всі зневаги, завдані протягом місяця грішниками, безбожниками і лихими християнами.

Пресолодкий Ісусе, люди відплачують Тобі забуттям, недбалістю і погордою за Твою безмежну любов. Тому припадаємо навколішки перед Твоїм престолом, щоб оцим поклоном виправити болючу байдужість і кривди, яких зазнає Твоє любляче Серце.

На жаль, ми самі спричинилися до цих негідностей, які тепер всім серцем оплакуємо. Водночас благаємо в Тебе прощення і заявляємо, що ми готові своїм добровільним надолуженням покутувати не тільки за свої провини, але й за гріхи тих, що зійшли з дороги спасіння і через свою впертість відмовляються повернутися до Тебе, свого Пастиря і Вождя. Хочемо покутувати за тих, що відреклися хресних обітів і скинули з себе солодке ярмо Твого закону.

Ми будемо покутувати за кожну зневагу, за численні гріхи проти християнської скромності в одязі і поведінці; за брудні зваблювання невинних до гріха; за часте зневаження неділі та святкових днів; за зневаги, якими люди ображають Тебе і Твоїх Святих.

Бажаємо теж покутувати за зневаги, яких зазнають Твій Заступник на землі і священики, за свідоме нехтування і жахливі святокрадства, яких люди допускаються проти Пресвятої Євхаристії, що є тайною Твоєї любові. Вкінці хочемо покутувати за публічні злочини народів, які порушують права і поборюють авторитет Церкви, яку Ти заснував.

Предобрий Ісусе, якби ми могли своєю кров’ю відпокутувати за всі ті мерзоти! Нам це не під силу, тому як надолуження за всі ці зневаги приносимо Тобі жертву, яку Ти Сам приніс на хресті Своєму предвічному Отцеві і донині щоденно приносиш на престолі в часі Літургії. Жертвуємо Тобі це надолуження разом з надолуженням Твоєї Діви-Матері, всіх Святих і всіх праведних душ, які ще перебувають на землі.

З допомогою Твоєї ласки щиро обіцяємо, наскільки зможемо, покутувати за те, що люди нехтують Твоєю любов’ю; за свої власні гріхи і за гріхи всіх людей. Відтепер бажаємо провадити життя, наскрізь натхненне вірою і чистотою, непохитною вірністю євангельським заповідям, особливо заповіді братньої любові. Обіцяємо докласти всіх зусиль, щоб інші не зневажали Тебе. Будемо старатися повернути до Тебе якнайбільше душ.

Любий Ісусе, прийми це надолуження заради заступництва Преблагословенної Діви Марії, яка для нас є взірцем. Дай нам ласку витривалості, щоб ми до смерті залишилися вірними своїм обов’язкам і Тобі, й так дійшли до щасливої вічності, в якій ти повік царюватимеш з Отцем і Святим Духом. Амінь.

Св. Тома з Аквіна говорить: "Немає народу так великого під Сонцем, який би мав так близьких собі богів, яким є наш Господь Бог, який у своїй нескінченній любові не тільки завжди живе в наших церквах на престолах, але, щоб ще більше злучитися узами нескінченної любові, приходить до нашої душі, даючи себе самого за поживу. Направду, є велика наша гідність і щастя, над яку не можемо ще чогось більшого собі бажати. Але якою великою була б наша невдячність або неувага, коли б ми за таку велику, висвідчену любов не дякували і нашою малою любов'ю за незміренну не віддавали".

Не раз так близенько живемо біля церкви, чому ж відмовляємося від частого прийняття Ісуса у Пресвятій Євхаристії? Мало коли приходимо до Нього, щоб віддати йому належну честь і поклін. Чому відкладаємо з дня на день? Чому не спішимося до лікаря наших душ і тілес? Чому не маємо спраги Його прийняти у Пресв. Євхаристії, чому забуваємо за найголовнішу поживу для наших безсмертних душ? Ані життя, ані жодне сотворіння не повинно нас відірвати від любові до Євхаристійного Ісуса.

Кожного дня, якщо не маєш можливості відвідати Ісуса, утаєнного в кивоті, то бодай в думках хоч би тричі на день (зранку, в обід і ввечері) лучися з правдивим твоїм В'язнем Любові короткими зітханнями:

1. "Слава, честь, поклін, любов і подяка Тобі, Господи Ісусе в Пресвятій Євхаристії".
2. "Євхаристійне Серце Ісуса, помилуй нас ".
3. "Будь, Господи Ісусе, благословенний, в Найсвятішій Тайні Євхаристії утаєний ".
4. "Євхаристійне Серце Ісуса, Тобі довіряю".
5. "Євхаристійне Серце Ісуса, змилуйся над нами ".
6. "Євхаристійне Серце Ісуса, будь мені милосердним ".
7. "Євхаристійне Серце Ісуса, дай себе пізнати і полюбити щораз більше і більше ".
8. "Євхаристійне Серце Ісуса, будь нашою любов'ю ".
9. "Євхаристійне Серце Ісуса, наверни грішників, спаси вмираючих, визволи бідні душі з чистилища, а особливо ті, котрі найбільше опущені".
10. "Євхаристійне Серце Ісуса, Ти одиноке, яке мене розумієш і можеш мені помогти ".
11. "Євхаристійне Серце Ісуса, будь люблене і прославлене".

Вироби собі звичку, коли зранку встанеш зі сну - клякни на коліна в сторону церкви, віддай доземний поклін і думкою перенесися до Євхаристійного Ісуса. Признай, що ти є недостойним бути біля свого Відкупителя і Бога, помолися, в духовний спосіб лучися з Ним, адоруй Його, відмовляй внутрішні акти адорації.

Проїжджаючи або проходячи біля церкви, чи подорожуючи, коли побачиш церкву, можеш думкою відвідати Христа утаєного і таким способом відправиш Набоженство, так якби ти був у церкві.

Переходячи біля Престолу, де є виставлена Найсвятіша Євхаристія, з належною пошаною, на колінах, до самої землі віддай глибокий поклін твоєму Господові Богу і ніколи не наважуйся перейти без такого почитання і поклону.

До Св. Причастя готуйся з якнайбільшою ревністю і побожністю, збуджуй в собі чесноти віри, надії і любові. Ще з вечора готуйся, що завтра приймеш Тіло і Кров Христову. У хвилі злуки з Євхаристійним Ісусом старайся заявити Йому свою вірність і любов. Та не забудь про намір, за що жертвуєш Св. Причастя.

Після Св. Причастя півгодини, а щонайменше 15 хв., роби благодарення, дякуй Ісусові, чини внутрішні акти винагородження, наприклад, глибокої покори "Хто я є, Боже, а хто Ти?", акти любові, прославлення і возвеличення. Не тільки дякуй, але багато проси, віддайся в опіку Євхаристійного Серця Ісусового, розкажи Йому всі рани і хвороби своєї душі. Коли Ісус жив на землі, всі люди старалися доторкнутися до Нього і сила виходила з Нього, і оздоровляла всіх. Сьогодні Ісус те ж саме чинить, коли в нашій душі перебуває, до нас приходить, щоб ми життя вічне мали і вдосталь всього мали. Христос з нашої душі викорінює всяке зло, всяке шкідливе право нашого тіла, дає добрі, побожні думки, внутрішній мир і спокій. Ніколи не спіши після Св. Причастя виходити з церкви. Того дня, коли будеш мати намір прийняти Св. Причастя і коли приймеш Його, стримуй себе від світських забав, розсіянь. Твоя думка і серце хай будуть затоплені в Богові. Цього дня всі твої справи мають бути святі і чинені з Богом.

Свята Марія Магдалина де Паціс навчає, що найкращий час маємо тоді до випрошення в Бога чого бажаємо, коли в нашій душі є Ісус, через якого можемо все випросити у Предвічного Отця.

Коли на престолі є виставлена Найсвятіша Євхаристія, стережися найменшого непошанування в цей час. Так само під час Святої Служби Божої поводься зі страхом Божим, пам'ятай про Божу присутність і ангелів, які є також при Маєстаті самого Бога.

Коли священик йде до хворого з Найсвятішою Євхаристією, коли почуєш голос дзвіночка, - на його звук маєш приклякнути на два коліна і віддати доземний поклін, а якщо не маєш можливості йти за священиком, принаймні побожною думкою йди за Ним, проси, щоб Господь Бог був милосердним для душі хворого. Часто, а найбільше під час Св. Причастя, проси Ісуса о ласку, щоб не забув про тебе в годині смерті і Собою на дорогу Вічності підкріпив.

Якщо не маєш змоги відвідати Євхаристійного Ісуса в будній день, то маєш змогу багато разів у своїх думках злучитися з Ним в духовний спосіб. Пам'ятаймо про заповідь любові: "Люби Господа Бога всім своїм серцем, всією душею своєю, всією думкою своєю".

Якщо ти в неділю і свята прийдеш на Св. Службу Божу, нехай першою твоєю думкою буде - перепросити Ісуса за остиглість твого серця і твоєї душі.

Після короткої молитви, коли цілуєш храмовий образ і хрест на тетраподі, твоя думка і ціле твоє єство мають бути звернені в цей час до Ісуса утаєного, щоб не вийшло так, як наприклад: ти приїхав з далекої дороги, твої батьки, тато і мама, чекають і зустрічають тебе в хаті, а ти не звертаєш на них уваги, а цілуєш і тішишся їхньою фотографією.

Пам'ятаймо в кожній хвилі прибігати до Ісуса, який є найкращим лікарем людської душі і тіла, який найкраще і найправильніше поставить діагноз будь-якої хвороби душі чи тіла. Поручаймо Євхаристійному Ісусові наші душі, наші родини і цілий світ.

Підготувала с. Магдалина Бубісь

Я – життя, а ви не шукаєте Мене.

Я – шлях, дорога, а ви не йдете за Мною.

Я – світло, а ви не бачите Мене.

Я – істина, правда, а ви не вірите Мені.

Я – вчитель, а ви не слухаєте Мене.

Я – ваш Господь, а ви непокірні супроти Мене.

Я – ваш Бог, а ви не молитеся до Мене.

Якщо ви нещасливі, то не докоряйте Мені за це.

“Так Бог полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав” (Ів. 3, 16), а Він – Єдинородний Син, перед тим, як піти на Голгофу, щоб на ній зложити свою жертву на хресті “задля нас, людей, і нашого ради спасіння” (Символ віри), виповнив свою обітницю, що “не залишить нас сиротами” (Ів. 14, 16). Він залишився з нами, як і обіцяв, по всі дні нашого життя аж до кінця світу в такий предивний, але воднораз простий спосіб – під євхаристійним видом хліба і вина.

“Це – Тіло Моє, це – Кров Моя” (Мт. 26, 26-28) – сказав Ісус на Тайній Вечері. Це перша в історії людства Служба Божа, де вперше в історії з’явилася Пресвята Тайна Євхаристії, в якій Христос залишається з нами по всі дні нашого життя аж до кінця світу. У Великий Четвер Ісус сповнює свою обітницю, що Він є хліб живий, що з неба зійшов і життя світові дає. І хто споживатиме Його Тіло і питиме Його Кров – матиме життя вічне, і хоч би помер – житиме, бо Він воскресить його. А хто не буде їсти того хліба, тобто Його Тіла, життя не матиме в собі. Тому, даючи себе під видом хліба, каже нам: “їжте, бо це Моє Тіло і пийте, бо це Моя Кров”. Хто Він такий цей Ісус з Назарету? Це – Бог Всемогутній, що скрив Себе в куску Євхаристійного Хліба і залишився з нами по всі дні нашого життя, щоб ми не почувалися сиротами, щоб бути для наших душ поживою, кормом, нашою потіхою, нашою силою, нашим освяченням.

Господь звертається до нас із наполегливим запрошенням прийняти Його в таїнстві Євхаристії: “Істинно, істинно кажу вам: якщо не споживатимете Тіла Людського Сина й не питимете Його Кров, не матимете життя в собі” (Ів. 6, 53).

Щоб відповісти на таке запрошення, нам слід приготуватися до цієї великої і святої хвилини. Святий Павло закликає до іспиту сумління: “Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п’є” (1 Кор. 11, 27-29). Той, хто свідомий тяжкого гріха, повинен приступити до таїнства Примирення перед тим, як причащатися.

“Церква зобов’язує вірних “брати участь у Службі Божій у неділі та свята” і щонайменше один раз на рік приймати Євхаристію, якщо можливо, у Великодній час, приготувавшися у таїнстві Примирення. Але Церква гаряче просить вірних приймати святу Євхаристію у неділі і свята або ще частіше, навіть кожного дня” (ККЦ 1389).

Часто Св. Причастя в нашому повсякденному житті перетворюється на щось буденне, часто, приступаючи до Святого Причастя, ми не приготовляємося відповідно, а подекуди навіть перебуваємо в стані тяжкого гріха. У “Науці дванадцятьох апостолів (Дідахе)” читаємо таке: “Зібравшись разом у воскресний день Господній, поламайте хліб і складіть подяку, визнавши перед тим ваші переступи, щоб ваша жертва була чистою. Кожен, хто посварився зі своїм другом, нехай не приходить до вас, поки не помириться, щоб ваша жертва не була осквернена. Бо сказав Господь: “У кожному місці, у будь-який час приносити мені чисту жертву”; “бо Я великий цар, – каже Господь, – Ім’я моє чудесне серед народів”.

А скільки буває випадків, дорогі во Христі, що ми, перед тим як піти на Службу Божу, тримаємо в своєму серці зло на свого ближнього, а йдучи дорогою до церкви пліткуємо. А потім приступаємо до Святого Причастя і не задумуємося над тим, що велика кара чекає на тих, хто негідно причащається. Подумаймо, дорогі во Христі брати і сестри, як ви обурюєтеся на зрадника і на тих, що розп’яли Христа. Тож вважайте, щоб і ви не стали винними проти Тіла і Крові Христової. Вони умертвили всесвяте тіло, а ви приймаєте Його нечистою душею після стількох великих добродійств.

Жертва Пресвятої Євхаристії – це жертва любові. “Полюбивши Своїх, Господь полюбив їх до кінця. Знаючи, що прийшла година покинути цей світ і повернутись до Свого Отця, під час вечері Він обмив учням ноги і дав їм заповідь любові. Щоб залишити їм запоруку цієї любові, щоб ніколи від Своїх не віддалитися і зробити їх учасниками Своєї Пасхи, Він встановив Євхаристію як спомин Своєї Смерті і Свого Воскресіння...” (ККЦ 1337).

Любов до ближнього і навіть до ворога – це дорога до самовдосконалення, до освячення, до обожествлення. Яке право маємо ненавидіти ворогів, коли ми самі не можемо позбутись ненависті до них?! Поміркуймо, коли ми мали більше задоволення: чи тоді, коли помстилися, чи коли простили іншим?

Отже, дорогі брати і сестри, Святе Причастя – це вияв Божої любові до нас, людей. У наші часи як ніколи бракує любові. Чимало ми маємо прикладів із нашого щоденного життя, коли батько ненавидить свого сина, матір – дочку, брат – брата, сусід – сусіда. Ми й не помічаємо тієї злоби, що опанувала наші серця, і в такому стані ми спокійно приступаємо до Святого Причастя. Чи принесе нам таке споживання Найсвятішої Крові і Тіла Господа Нашого Ісуса Христа користь? Чи принесе нам засуд?

Нерідко за своїми турботами ми не помічаємо найголовнішого. Так, коли наші діти мають приступити до Першого Святого Причастя, ми дбаємо більше про одяг, про параду, про гостину для батьків, про відео- та фотозйомку, одним словом, про речі минущі. З часом одяг висітиме на вішаку, а саму параду будуть нагадувати лише фотографії чи відеозапис. Так, дорогі во Христі, ми завжди забуваємо про найголовніше, про те, що у Святому Причасті ми зустрічаємося із Безсмертним Богом та Царем. Коли до нашої оселі мають завітати якісь визначні гості, то ми якнайкраще приготовляємося, одягаємо найкращий одяг, якнайретельніше готуємося до святкової трапези. А як ми готуємося до Святого Причастя, коли до наших сердець в гості має завітати Безсмертний Цар. Чи ми одягаємо себе в одяг любові і святості, чи прибираємо наші серця за допомогою Святої Тайни Сповіді.

“Як тілесна їжа служить відновленню втрачених сил, так Євхаристія зміцнює любов, яка в щоденному житті схильна послаблюватися; а ця оживлена любов нищить легкі гріхи” (ККСЦ 1393).

Головною дією хліба, як і кожної іншої поживи є, що він з’єднується з організмом людини. Їжа перетворюється в субстанцію тіла. Подібна аналогія виникає в нас, коли ми споживаємо “Хліб життя” – Христа в Святому Причасті.

Ісус Христос є Хлібом, який дає нам життя, підтримує нас, дає нам силу жити по-християнськи. Наскільки легше нам бути покірними, коли покірний Христос перебуває в нас. Наскільки легше нам практикувати чесноту послуху, коли Христос, що був послушним Небесному Отцеві аж до хресної смерті, живе у нас. Наскільки легше нам берегти себе від гріхів нечистоти, вправляти чесноту терпеливості і безкорисності, коли в нас діє Христос, який відзначився якраз тими чеснотами. Наскільки легше нам приймати життєві клопоти й терпіння, коли терплячий Христос є з нами.

Достойно запричастившись, не забуваймо, дорогі у Христі брати і сестри, достойно подякувати Всемогутньому Богові за такий неоціненний дар, як Пресвята Євхаристія. Промовляймо разом із Теофаном Затворником: “Ти бачиш, мій усеблагий Господи, як легко впадаю я в гріхи собі на згубу і яку силу має наді мною пристрасть, що воює проти мене, і який же я безпорадний у намаганні позбутися її самотужки! Допоможи мені, влий міць у мої немічні зусилля, а радше сам візьми мою зброю і нею ущент розбий цього мого лютого ворога”. Амінь.

о. Ігор Шліхутка

Велика є Тайна Євхаристія і велика Твоя любов, Господи, пам’ять якої нині Свята Церква торжественно празнує. Твоя присутність, Ісусе, в Найсвятішій Тайні Євхаристії така повна любові. Перебував єси, Спасителю, короткий час на землі, а хотів з нами залишатися до кінця світу. Вступив єси до Царства свого і став невидимий для нас, а проте в премудрості своїй і любові до нас винайшов Ти, Господи Ісусе Христе, спосіб таїнственний перебувати тут, на землі, між нами: тут, у Найсвятішій Тайні, під видами хліба і вина утаєний, Ти присутній між нами як Богочоловік. Ти хотів злучитися з кожним, хто вірує в Тебе! Ти так полюбив людей, що дав цю обітницю: моє Тіло єсть правдивий корм і Кров моя єсть правдивий напій; хто їсть моє Тіло і п’є мою Кров, той у мені перебуває і Я у ньому, той буде мати життя вічне. І як Ти сповнив цю обітницю, Спасителю мій, коли на Тайній Вечері дав перший раз Тіло і Кров свою на корм і напій. Ти взяв хліб у свої руки, благословив і сказав: «Прийміте, ядіте, сіє єсть Тіло моє». Взяв чашу і сказав: «Пійте от нея всі, сія єсть Кров моя нового завіта… Скільки разів це робити будете, робіть це на мій спомин». Так Ти сказав до своїх Апостолів.

Уся Церква Свята кожного дня на кожній Святій Літургії обходить пам’ятку цієї Найсвятішої Тайни і нині особливо торжествує і покланяється Тобі, Ісусе Христе, утаєний під видами хліба і вина! Хай буде тобі честь і слава нині і вовіки, Спасителю наш, за установлення цієї Тайни, в якій Ти даєш нам Тіло і Кров Твою, Твоє Божество і человічество, утаєні під видами хліба і вина. І я, недостойний(а), честь віддаю і покланяюся Тобі, мій Господи, утаєний в Найсвятішій Євхаристії. Амінь.

1. Рано, збудившись зі сну, зринь думками до Ісуса, утаєного в Пресв. Тайні Євхаристії в найближчій до тебе церкві. Віддай себе Йому в опіку і проси, щоби Він захоронив твою душу від гріха і скріпив її до добрих діл.

2. Опісля злучи свою молитву з молитвою Ісуса Христа в Найсв. Євхаристії і жертвуй її як винагородження за ті недостачі, якими ти провинився(лася) і провиняєшся в своїх молитвах.

3. Старайся не занедбувати відвідування Служби Божої. Під час Служби Божої розважай, який Христос послушний священикові, незважаючи на те, чи він праведний, чи ні. На його слово сходить Він з Неба на престол. Він утаює Себе під видом хліба й вина і без жодного спротиву дозволяє священикові робити із Собою все, що йому подобається. Щоби уподібнитися до Ісуса, постанови бути завжди точним(ою) і скорим(ою) при виконанні наказів своїх наставників, якими вони не були б.

4. Якщо маєш щастя прийняти Ісуса в св. Причасті, старайся збудити в собі ті почування, якими була перейнята Преч. Діва Марія в момент воплочення Божого Сина. З такою любов'ю і честю витай небесного Гостя у своїй душі, як витала Його Марія у Своєму пречистому лоні.

5. По св. Причасті дякуй щиро і палко Ісусові за Його превелику любов. Віддай себе Йому у власність і службу та проси, щоби Він простив помилки й похибки твого життя і дав тобі змогу і ласку сповнити Його волю.

6. Життя Христа в Пресв. Євхаристії утаєне перед очима сотворінь. Вони бачать Його тільки під видом хліба й вина. Так і ти сховай себе перед людськими очима, і нехай найбільшою твоєю радістю буде людське забуття і навіть погорда. Ховай себе і свої вчинки під покров покори, щоби таким чином задоситьучинити Христові за упокорення й зневаги, що їх зазнав Він у Свому житті. Тому ніколи не нарікай, не оправдовуйся, коли інші принижують або звинувачують тебе, а краще поміркуй, що кожний має на це право, а ти з любові до Найсв. Серця зобов'язаний(а) все те приймати без нарікань і спротиву.

7. Ісус в Пресв. Євхаристії вбогий, бо все, що мав, віддає нам, щоби притягнути наші серця. Так і ти, не бажай багатств, а задовільняйся тим, що дає тобі Його Провидіння і не завидуй тим, що більше посідають від тебе.

8. Ісус в кивоті безнастанно мовчазний. Наслідуй Його у тому, розмовляючи лиш тоді, коли вимагає цього обов'язок або любов.

9. Коли приймаєш поживу, жертвуй її на сповнення волі Найсв. Серця і проси, щоб Воно захоронило тебе від захланності та щоб накормило твою душу Своєю ласкою, а твоє серце Своєю любов'ю.

10. Віддаєшся дозволеним розвагам, жертвуй і їх Божому Серцю, яке бажає, щоби ти відновив(ла) свої сили, ослаблені працею. Остерігайся, одначе, щоби нічим Його не прогнівити.

На схилі дня проаналізуй докладно свою совість, задумайся, чи протягом дня не провинився(лася) ти якимось негідним вчинком, словом, думкою, що не до вподоби Божому Серцю. Збуди в собі щирий жаль за всі свої провини і рішуче постанови наступний день провести в ревнішій службі Йому.

Йдучи відпочивати, поручи себе ще раз опіці Христового Серця. Жертвуй Йому кожний подих, кожний удар твого серця. А коли серед ночі пробудишся, звернися зразу подумки до Ісуса в Пресв. Євхаристії, де Він з любові до тебе перебуває на самоті.

Голос душі. Молитовник для членів Апостольства Молитви та почитателів Серця Ісуса / Вид. п’яте, поправ. – Львів: Добра книжка, 2008. – 656 с. – С. 77-80.

Святий Антоній народився у столиці Португалії Лісабоні 16 серпня 1195 року. Дитячі роки провів під опікою своїх родичів. Освіту здобув у побожних священиків, що жили по сусідству з катедральним костелом. Маючи 15 років, він вступив до чину Регулярних Каноніків у місцевому монастирі в Лісабоні. Новіціят відбував у м. Коібрія, де з великою побожністю та любов'ю до Бога вивчав Богослов'я, Патрологію та Святе Письмо.

У той час привезли до того монастиря тіла перших п'яти мучеників чину св. Франциска: святих Берарде, Нетра, Оттона, Акурса та Адюта, що їх погани замучили на місії в Марокко.

При тілах мучеників діялися різні великі чуда. Поява тіл святих мучеників спричинила те, що серце Антонія розгорілося великою любов'ю до Бога та великим бажанням мучеництва, щоб і свою кров пролити за науку Ісуса Христа. Оскільки чин отців Манонілів Регулярних не міг віддаватися місійній праці, проповіді Божого Слова, то Антоній випросив собі у Бога та настоятелів дозвіл, на перехід до згромадження святого Франциска. У той час йому було 23 роки.

Після декількох років такого богоугодного життя іде він на місії до Африки, щоб там навертати дикі народи. Однак тяжка недуга змусила Антонія повернутися до Європи. Під час повороту додому на морі постала велика буря й кидала кораблем за своєю волею. Нарешті корабель прибув до італійського узбережжя. Побувши деякий час на Сицилії, Антоній вибирається до Асижу, щоб там особисто запізнатися з отцем Франциском, засновником того чину. Святий Франциск дозволив Антонієві залишитися в м. Болоньї. Тут він поселився у віддаленій печері святого Павла. Проживаючи в пустельній печері, Антоній віддався щирій молитві, глибоким побожним роздумам у строгих постах та умертвленнях.

Так проходило життя святого Антонія. Зі своєї обителі він виходив тільки, щоб виконати якісь законні послухи та помагати при господарстві монастиря. Жив він у глибокій покорі, святій тихості, не привертаючи до себе уваги, і ніхто не звертав уваги на нього.

Одного разу настоятель монастиря у Форлі, бажаючи справити духовні урочистості законним браттям того монастиря, наказав одному славному священикові, щоб він під час вечері виголосив палку проповідь про Божу любов або про Страсті Христові. Однак отець, проповідник і професор, відмовився виголосити проповідь, тому що не був приготований до проповіді Слова Божого. За ним з тієї ж причини відмовилися інші духовні отці.

Тоді настоятель дав Антонієві наказ виступити з промовою. Ніхто з присутніх не сподівався почути глибоку аскетичну проповідь від простого монаха.

Послушний Антоній, почувши наказ, ступив на трибуну і почав говорити проповідь, але таку глибоку та захоплюючу, що всі аж заніміли. Він то пояснював, то викладав слова старозавітніх пророків, мовби сам був тим пророком. Всі отці, вчені й прості браття, затаювали в собі віддих, слухаючи запальні слова проповідника та заливаючись гарячими сльозами.

Отці-професори, перевіривши теологічні знання Антонія, висвятили його на священика, а святий Франциск іменував його професором теології для братів у Болоньї, а пізніше в Падуї.

Блискавично рознеслася вістка про славного проповідника Слова Божого по цілій Франції, Італії та Іспанії, а Господь підтверджував його слова багатьма чудами.

Під час ювілейних празників у Римі св. Антоній мав щоденно святі проповіді. Прочани різних національностей великими юрбами слухали його, оточуючи проповідальницю. І кожний, хто його слухав, чув проповідь на своїй рідній мові. Антоній, звичайно, проповідував по-італійськи, але французи чули її по-французьки, німці ж говорили, що чули проповідь німецькою мовою, а англійці сперечалися, що він промовляв англійською – кожен чув проповідь на своїй рідній мові.

Св. Антоній також щоденно голосив свої проповіді в м. Падуї, де його слухало по кількадесят тисяч народу. Щоденно після проповіді тисячі прочан горнулися до нього, до Святої Сповіді. Плачі, голосіння та жалі каянників свідчили про великі навернення.

Найбільш затяті єретики щиро наверталися, великі злодії повертали крадені речі власникам, перепрошуючи їх. От такі були проповіді святого Антонія.

Святий Антоній мав дар бути присутнім одночасно в різних місцях. Одного разу, виголошуючи проповідь в катедрі Монтельє, пригадав собі, що сьогодні припадає його черга співати “Вірую” у свому костелі. Він схилив голову на проповідальниці й довший час стояв непорушно. У той самий час він відспівав “Вірую” у своєму костелі, а після того, як відспівав, підніс голову та дальше продовжував свою святу проповідь.

Св. Антоній кожного дня закривався у своїй келії і св. Бонавентура завжди чув біля години третьої пополудні, як св. Антоній з кимось говорить при замкнених дверях. Одного разу, не витримавши, поглянув через дірочку від ключа та побачив, що св. Антоній клячить під хрестом, а на його руках лежить Дитятко Ісус, і чує, як Ісус говорить: “Зроблю тебе славним на цілій кулі земній, і хто буде Мене просити в ім'я твоє, – все здійсню”.

Св. Антоній жив 15 літ при родичах, 11 літ був у чині св. Августина, тобто чині Регулярних Каноніків, а 10 літ – у чині св. Франциска, з котрих один рік перебував у подорожах на морі, а три роки в монастирі в Монте Раульо і тільки 6 років провів у публічній праці. А всього він жив 36 літ.

Мощі святого зберігаються в Падуї. Як за життя, так і після його смерті, діялися, і до сьогодні там діються, незліченні чуда, що їх дає Господь Бог людям, хто лиш з вірою просить в його ім'я.

Менше, ніж за рік після його смерті, Антонія Падевського зачислено до сонму святих, а через 32 роки в Падуї, беручи участь у Богослужіннях при перенесенні тіла святого Антонія, святий Бонавентура, на той час генерал чину святого Франциска, відкривши домовину, побачив, що його кості вже були зісохлі, а в устах язик був цілком нетлінний як знаряддя Духа Святого. Святий Бонавентура, скроплюючи ревними сльозами святі мощі, заспівав пісню: “О благословенний язику!..”

Ту пісню вірні почитателі імені святого Антонія Падевського відмовляють у різних потребах і клопотах своїх, через що одержують поміч і порятунок за його посередництвом.

Чудовий вияв побожності до св. Антонія під назвою “Хліб св. Антонія” походить із XIII ст. Це чудо стало джерелом багатьох ласк і благодатей, а також великою допомогою бідним і нужденним.

Згідно з найдавнішими описами, коли будували велику базиліку, дівчинка з Падуї впала у бочку з водою і втопилася. Згорьована мати покликала св. Антонія на допомогу і пообіцяла, що пожертвує пшеницю для бідних, вагою з її дитину, якщо вона повернеться до життя. Поки мати молилася, дитина прокинулась. Це чудо започаткувало побожну практику давати милостиню бідним як прохання або подяку за ласки, одержані через заступництво св. Антонія.

Ця практика отримала свою назву від ласки, яку отримала побожна дівчина на ім 'я Луїза Буфієр в Тулузі (Франція) у минулому столітті. Вона пообіцяла подарувати хліб бідним в подяку за поміч св. Антонія. Її крамниця згодом стала центром побожності до святого. Пожертви від тих, чиї молитви були вислухані, щедро розділили поміж численними вбогими сім'ями того міста.

Францисканський орден завжди заохочував цей акт милосердя до вбогих і нужденних. Це похвальний метод пожертви і подяки св. Антонію за всі ласки, котрі зсилає на нас Небо через заступництво святого. Тож, дорога християнська душе, завжди пам'ятай про бідних і хворих біля себе; спіши, поки ще живеш, творити добро за посередництвом св. Антонія.

Обрання Святого Антонія своїм покровителем

Святий Антонію, славний слуго і приятелю Ісуса Христа! Ти мав честь пестити Його на руках, як дитя, і сьогодні втішаєшся ним у небесній країні. Складаю Богові подяку за всі ті благодаті й благодіяння, якими Ти обдарував мою душу. Сьогодні я знову обираю Тебе моїм покровителем, заступником і вірним отцем. Я міцно постановляю ніколи Тебе не покидати, не дозволяти ображати Твою славу, а тільки завжди Тебе шанувати й любити. Прошу Тебе, візьми мене під свою опіку і допомагай мені в усіх моїх справах. Не покидай мене, будь мені товаришем у дорозі до вічності, моїм заступником, захисником, моєю провідною зіркою як у житті, так і в годині смерті. Амінь.

Молитва до Святого Антонія

О Святий Антонію, збагачений Божою благодаттю! Це Тебе так часто згадують у своєму серці гноблені й каліки і, прикликаючи Твою допомогу, отримують її. Я теж з великою довірою звертаюся по Твою допомогу в прикрощах і труднощах, з якими стикається на землі людське життя. Підтримуй мене завжди, а особливо в останню годину мого життя. Зроби мене, о найласкавіший Святий Антонію, своїм слугою й сином. Нехай Твоє заступництво перед Богом допоможе мені досягти Небесного Царства, а земне життя закінчити у присутності Ісуса і Пресвятої його Матері – Марії. Амінь.

Молитва до св. Антонія Падевського про внутрішню поміч

Дорогий св. Антонію, вітаю тебе з радістю і віддаю тобі честь і славу від грішника (ім'я), того, хто знає, як сильно він потребує Божої ласки і твоєї допомоги.

Усі знають тебе як могутнього чудотворця. Усі називають тебе святим див. Ти помножив свої милості не лише протягом твого життя, але і впродовж семисот років після смерті.

Чув, що ти дуже добре ставився до всіх, а я часто похмурий і дратівливий, підлий і невдоволений усім. Так, я озлоблюю тих, хто навколо мене, навіть тих, які мене найбільше люблять.

Прошу, допоможи мені стати кращим (ою), щоб змінити свою поведінку, щоб вітати усіх усмішкою і веселим словом. Якщо все ж плакатиму, нехай мої сльози будуть внутрішніми.

Вірю, що ти допоможеш мені тепер в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

Св. Антонію, молися за нами.

Молитва до св. Антонія Падевського за контроль над язиком

Дорогий св. Антонію, знову вітаю тебе і дякую за твою готовність прийти мені на допомогу в потребі. Моя прихильність до тебе зростає неустанно.

Ти допоміг мені зрозуміти, що мої упадки породжені гординею і самозакоханістю. Розумію, що тепер я позбуваюся своїх недоліків і не почуваюся так безнадійно; за це дякую Богові.

Ти використовував свій язик, щоб прославити Бога, проголошуючи Його Євангеліє спасіння, призиваючи благословення Неба на інших. Прошу тебе, продовжуй допомагати мені, щоб я міг вживати свою мову лише в добрих намірах і завжди зберігав її чистоту, був добрим і лагідним у розмові з іншими і радше втішав їх, аніж засмучував.

Свідомий твого могутнього заступництва перед Богом, я вірю, що ти надалі допомагатимеш мені у моїй щоденній праці.

В ім'я Господа нашого Ісуса, прошу твоєї допомоги. Амінь.

Св. Антонію, молися за нами.

Молитва до св. Антонія Падевського за мир

Дорогий св. Антонію! Знову вітаю тебе і дякую тобі. Впродовж свого життя ти завжди намагався бути миротворцем, примиряв ворогів, посварених, згладжуючи протиріччя.

Сучасний світ охоплений війнами і чварами, насиллям і незгодою. Всюди по наших містах і селах, у наших школах та інститутах, навіть церквах надто часто оселяється дух розбрату.

Усе це – наслідок гріха, знак людської непостійності та неповноцінності. Допоможи нам стати миротворцями, особливо молитися і працювати для миру в моїй родині та країні. Я прошу цієї ласки в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

Св. Антонію, молися за нами.

Молитва до св. Антонія Падевського перед дорогою

Дорогий св. Антонію, сьогодні вітаю тебе як особливого охоронця подорожуючих чи тих, хто збирається в дорогу. Я усвідомлюю твою постійну турботу і твою неустанну допомогу про мене. Я певен, що ти допомагатимеш нам.

Ти постійно переїжджав з однієї країни в іншу, а також з одного міста Італії до іншого, тому знаєш про небезпеки подорожуючих, а також про труднощі під час дороги.

В подорожах, прошу, оберігай і провадь нас, бо ми завжди покладаємося на твою допомогу.

Наш Господь, Ісус Христос, сказав нам: “Я – Дорога”. Молися, св. Антонію, до Нього за нас, щоб ми ніколи не зійшли із правильного шляху. Амінь.

Св. Антонію, молися за нами.

Молитва до св. Антонія Падевського у хворобі

Дорогий св. Антонію, у своєму короткому житті ти переніс розчарування і хвороби, тому я вітаю тебе ще шанобливіше. Твоє власне життя запевняє мене, що ти зрозумієш мої потреби.

Нічого так не упокорює нас, як хвороба. Вона кидає нас у залежність від інших, залишає нездійсненими наші щоденні завдання, розбиває нашу самовпевненість та робить нас безпорадними.

Допоможи мені, св. Антонію, в хворобі й біді. Прошу, навчи мене знаходити користь в тілесній недузі. Заступися за мене перед Богом, щоб моє здоров'я покращилося. Коли ж я одужаю, дай мені ласку духовного зцілення.

Прошу твого благословення на честь Христа, нашого Господа.

Св. Антонію, молися за нами.

Молитва до св. Антонія Падевського під час спокус

Великий св. Антонію, дякую нашому Господові за допомогу, яку Він за твоїм посередництвом подає нам сьогодні. Я дякую Богові також за ласки, які Він дав тобі під час твого короткого перебування на землі.

Бог не може дати нам, Своїм творінням, більшого дару, аніж Себе Самого. Це те, що зробив Ісус, наш Господь, коли Він, як Божественне Дитятко, прийшов до тебе. Це знак великої любові до тебе, це символ любові, яку Він має до всіх Своїх людей, любові, якою Він прагне поділитися з кожним із нас, навіть зі мною.

Дорогий св. Антонію, допоможи мені в моїх турботах, труднощах і стражданнях, особливо під час спокус (назвати їх). Прошу, заступайся за мною перед Богом в моїх потребах. Амінь.

Св. Антонію, молися за нами.

Молитва до св. Антонія Падевського про чуйне серце

Дорогий св. Антонію, вітаю тебе як свого могутнього заступника перед Богом. Ти знаєш, як ми ганяємося за щастям і як часто шукаємо його в поганому місці.

Прошу, благай у Господа для нас ласки, якою Він так щедро тебе наділив. Так, ми більше не шукатимемо щастя надаремно в Божих творіннях, а лише в Ньому Самому, джерелі всякого добра.

Виблагай для нас, могутній св. Антонію, ласку чуйного серця. Тоді ми бачитимемо Бога в усіх тих, кого зустрічаємо щодня. Нехай наші серця завжди будуть спрямовані до правдивого джерела радості – Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Св. Антонію, молися за нами.

Вступна молитва на кожен день

О Пречиста ліліє чистоти, Дорогоцінна перлино убогості, Ясна зоре святості, всехвальний Святий Антонію, що мав щастя голубити на руках Дитятко Боже, оце я, нужденний, звертаюся до Тебе з благанням, аби Ти взяв мене під свою опіку й випросив ласку, про яку сердечно Тебе прошу (назвати прохання).

Завжди, коли потребуємо чудесної допомоги або ласки, Свята Церква закликає нас, щоб ми зверталися до Тебе. О Св. Антонію, випроси у Бога для мене благодать щирого каяття за гріхи й ласку любити Бога понад усе на світі. Вірю, що за Твоїм заступництвом переможу всіх ворогів своєї душі й буду служити Господу, найкращому Отцеві, упродовж усього свого життя у святості й справедливості, щоб потім, після смерті, разом з Тобою вічно любити й прославляти Його на небесах. Амінь.

Перший день

О Святий Антонію! Ти, народжений у достатках, у шляхетному домі, почувши Божий заклик, зневажив і відкинув земні багатства. Гаряче благаю, випроси для мене в Бога ласку наслідувати Тебе і не прив'язуватися до марнот цього світу. Випроси для мене ласку вірності Божому натхненню, яке щоденно закликає мене до покути. Амінь.

Другий день

О преславний Святий Антонію, якого Церква нагородила почесним титулом “мученика прагнень”, випроси у Бога для мене ласку відкинути будь-яке самолюбство, щоб прагнув лише похвали Найвищого, сповнення його святої волі та спасіння своєї душі. Випроси для мене ласку радісно, з любов'ю і смиренням приймати усі накази Божого Провидіння. Амінь.

Третій день

О Святий Антонію! Ти безжально умертвляв власне тіло, ставши мучеником покути. Я благаю Тебе, святий і милосердний мій опікуне, випроси для мене у Бога ласку правдивого навернення та влий Духа покути у моє серце. Амінь.

Четвертий день

О Святий Антонію! Ти є прикладом святої покори. Віднині прагну змінити своє попереднє життя й стати Твоїм ревним послідовником. Випроси для мене ласку полюбити покору й зненавидіти диявольську гордість. Амінь.

П'ятий день

О великий Святий чудотворцю! Захоплююся Твоїм великим даром проголошення Божого Слова, яке наповнювало серця вірних великою любов'ю до Бога та ближніх. Мене ж палить сором за кожну пропущену Службу Божу і неуважність на ній, за те, що мало читаю Святе Письмо. О заступнику, випроси ласку Святого Духа, щоб я, читаючи Святе Письмо, розумів його та щоб кожна Свята Літургія наближала мене до Бога. Амінь.

Шостий день

О Святий Антонію! Твоя вірність Божій Волі є закликом до виконання святих намірів Божого Провидіння. Хвороби й страждання, що їх Бог посилає для добра моєї душі, сприймаю як випробування.

О Святий заступнику! Навчи мене з покорою приймати хвороби і життєві труднощі. Зміцни мою віру і випроси ласку витерпіти усе, що Господь на мене допустить. Амінь

Сьомий день

О Святий Антонію, Пречудесна перлино чистоти! Як далеко мені до вершин Твоєї святості. Ти, сповнений полум'яного запалу до порятунку душ, був пострахом для пекла. Розумію, що гріх, цей найстрашніший ворог моєї душі, погубить мене навіки, якщо Ти, Святий Антонію, не випросиш для мене ласку ненависті до гріха і відвернення інших від нього. Амінь.

Восьмий день

О Святий Антонію! Мої вчинки так сильно відрізняються від Твоїх! Часто керуюся лише своїми почуттями. Прагну виправитися, але не знаходжу достатньо сили, щоб змінити своє життя. Тому гаряче благаю Тебе, мій Святий покровителю, змилуйся над моїм безсиллям і випроси у Бога ласку, щоб я завжди контролював свої почуття і керувався розумом і вірою. Амінь.

Дев'ятий день

О Святий Антонію! Роздумуючи про Твою благословенну смерть, я прагну щасливо завершити своє земне життя з найсвятішими іменами Ісуса й Марії на устах, прагну втішатися з тобою радістю небесною. Святий мій доброчинцю й покровителю, прийми цю дев'ятницю, що на Твою честь відмовлена. Люблю Тебе всім серцем і вірю, що випросиш для мене у Бога світло й силу жити праведно, по-християнськи, осягнути славу небесну й втішатися з Тобою навіки. Амінь.

Молитва: Святий Антонію! З довірою до Твого святого заступництва і Твоїх великих заслуг віддаю Тобі мою душу й серце і прошу Тебе: споглянь на мою вірну й щиру любов, велику довіру до Тебе, якою наповнене моє серце. Запиши моє ім'я глибоко в Своєму серці й дозволь мені належати до тих, кого Ти особливо любиш і оберігаєш, щоб я міг в усіх моїх потребах знаходити в Тобі захист і допомогу. Амінь.

(за традицією до св. Антонія молимося у вівторок)

Киріє елейсон!

Христе елейсон!

Киріє елейсон!

Христе, послухай нас!

Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже, помилуй нас!

Сину Відкупителю Світу, Боже, помилуй нас!

Духу Святий, Боже, помилуй нас!

Свята Тройце, Єдиний Боже, помилуй нас!

Святий Антонію з Падуї, молись за нас!

Святий Антонію, друже сердечний дитини Ісуса, молись за нас!

Святий Антонію, слуго Пречистої Матері, молись за нас!

Святий Антонію, вірний послідовнику св. Франциска, молись за нас!

Святий Антонію, муже святої молитви, молись за нас!

Святий Антонію, перлино вбогості, молись за нас!

Святий Антонію, ліліє чистоти, молись за нас!

Святий Антонію, прикладе послуху, молись за нас!

Святий Антонію, прихильнику утаємненого життя, молись за нас!

Святий Антонію, священику за Божим Серцем, молись за нас!

Святий Антонію, апостоле людських душ, молись за нас!

Святий Антонію, учителю правди, молись за нас!

Святий Антонію, могутній проповіднику Євангелія, молись за нас!

Святий Антонію, який навертаєш грішників, молись за нас!

Святий Антонію, ангеле миру, молись за нас!

Святий Антонію, який оновлюєш добрі традиції, молись за нас!

Святий Антонію, покровителю пригноблених, молись за нас!

Святий Антонію, переможцю злого духа, молись за нас!

Святий Антонію, який повертаєш загублені речі, молись за нас!

Святий Антонію, прикрасо францисканського чину, молись за нас!

Святий Антонію, наш дорогий заступнику перед Богом, молись за нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу, вислухай нас, Господи!

Агнче Божий, що береш гріхи світу, прости нам, Господи!

Агнче Божий, що береш гріхи світу, помилуй нас, Господи!

Молитва: “Просимо Тебе, Господи, нехай Твоєму народу допоможе побожна та безустанна молитва найдостойнішого Твого ісповідника, Антонія, а його заступництво нехай зробить нас гідними Твоєї благодаті, всегда нині і присно і во віки віков. Амінь”.