Святий Дух освячує християнські подружжя щедрими ласками

Додано: 16 листопада 2009 року Божого.

Науки для подругів

День вінчання – це для подругів день великих ласк. Того дня вони одержують від Бога і Св. Церкви благословення на заснування нової християнської родини. Як багато залежить від того, чи наречені до цього дня ласк приготуються по-християнськи та чи проживуть його по-Божому! Треба побоюватися про дочасну й вічну будучність тих, що до подружньої присяги приступають з виключно земськими думками.

Християнське подружжя – це постійний зв’язок. Святий Дух наділяє християнських подругів ласкою, щоб вони могли вірно виконувати свої обов’язки й разом служити Богові, заслуговуючи собі на вічне життя.

Правдиво християнське подружжя – це човен, в якому дві особи разом пливуть до небесної пристані.

Спільне життя та взаємна поміч для освячення себе – це ціль подружжя, для якої Бог наділяє подругів Своєю ласкою. Муж одержує ласку по-християнськи керувати родиною, як Христос керує Св. Церквою. Жінка одержує ласку сумлінно виконувати волю мужа й своєю лагідністю та добротою панувати над його серцем. Християнські подруги одержують ласку виховувати дітей для Бога й для неба.

Люди світу найпершим і найважливішим обов’язком вважають виховати дітей для світу. Правдиві християни найпершим і найважливішим обов’язком вважають виховувати дітей для Бога, а опісля для землі.

Християнські подруги одержують ласку зносити хрести подружнього життя терпеливо та з користю для душі.

Джерелом хрестів подружнього життя є взаємні нетерпеливості подругів. Більшими хрестами треба назвати недуги, недостатки, клопоти, пов’язані з вихованням дітей. Звичайно, найтяжчим хрестом є грішне життя одного з подругів. Хто ж дає подругам силу ці прикрі хрестики й тяжкі хрести зносити терпеливо й з користю для душі? Святий Дух у Святій Тайні Подружжя.

Тертуліан, що жив у перших віках християнства, так описує правдиве щастя християнського подружжя: “Яке гарне співжиття подругів, що мають одну й ту саму віру, одну й ту саму надію та одною й тою самою дорогою прямують до одної й тої самої цілі! Вони разом моляться, разом постять, однаково себе почувають, взаємно перестерігаються і поступаються. Разом вони спішать до дому Божого, разом приступають до Господньої Трапези, разом тішаться і разом сумують. Одне перед одним з нічим не криється, одне одному не є тягарем. Обоє охоче відвідують недужих, спішать з поміччю до потребуючих, подають милостиню бідним. Вони не є собі перепоною в побожності, не скриваються одне перед одним з благородними молитвами, не кладуть на собі знамена св. хреста потайки, не відмовляють молитов перед їдою у скритості. Уста обох співають псальми й похвальні пісні в честь Божу й обоє стараються перевищити одне одного в ревній службі Богові. А Христос дивиться на них з любов’ю, вислуховує й наділяє їх щедрими ласками”.

Молитовник християнської родини. – Х.: Логос, 1991. – 680 с. – С. 332–334.