Помер праведний чоловік, і, йдучи небесною зоряною дорогою, розмовляв із Господом.
– Дякую, – каже, – Тобі, Господи, що взяв мене під свою небесну опіку, сюди в небесні простори. Дивлюсь вниз і, як у дзеркалі, бачу вузьку дорогу мого земного життя, а на цій дорозі бачу пару слідів: Твої і мої.
Дивно мені, одначе, чому в найтяжчі хвилини мого життя я бачу тільки один слід. Ось поглянь:
- Коли на фронті мене і нашу частину оточив ворог, і кругом, мов град, сипалися кулі і розривалося розпечене залізо, я бачу тільки один слід.
- Коли я лежав тяжко хворий, бачу знову тільки один слід.
- Під час останнього землетрусу, що мені довелося пережити, я бачу там, внизу, теж тільки один слід.
Скажи ж мені, Небесний Отче, чому Ти покидав мене тоді, коли я Тебе найбільше потребував?
І відповів йому Господь:
– БАЧИШ ТІЛЬКИ ОДИН СЛІД, ЛЮДИНО, БО В НАЙТЯЖЧІ ПОРИ ТВОГО ЖИТТЯ Я НІС ТЕБЕ НА СВОЇХ РУКАХ.
saintjosaphat.org. 