Не можна заборонити матері говорити з дитиною рідною мовою…

21 лютого — міжнародний день рідної мови

Де є дух, що прагне свободи, там завжди його будуть придушувати, де є культура і традиції, що живлять душі і серця людей вогнем живої ватри, там всіма силами будуть стирати їх з людської свідомості. Щоб дійти до зірок - треба йти через терня. Через терня, по гострому камінні, через вогонь і воду - таким був шлях нашої мови, української мови.

Рідна мова в кожного своя. Немає значення, де живе людина, в якому кінці світу, в якій країні, з яким економічним і культурним розвитком. У душі кожного з нас є прекрасна і чудова перлина - рідна мова, своя.

Українська мова пройшла важкий шлях заборон і знущань. Як у часи імперії, так і при тоталітарному режимі більшовиків. Скільки разів її офіційно забороняли! Стверджували, що немає такої мови! Забороняли навчання українською, не дозволяли видання, закривали українські театри. У таких умовах мова мала б зникнути. А немає мови - немає нації, як такої. Всупереч усьому цьому українська мова вистояла і донесла до нас древню культуру, звичаї і традиції батьків.

Та чудова і прекрасна перлина, наша перлина, довго лежала в багні, її топтали свої і чужі, незважаючи на дорогоцінність і красу того погордженого скарбу. Але одного разу йшов подорожній, який її помітив, підняв, очистив і вона засяяла ясніше від сонця, бо була очищена кров'ю наших предків, національних героїв, велетів українського духу. І знову її захотіли кинути в болото, та не змогли... бо українці берегли свій безсмертний і чудовий дар мови. Заборонити вчитися, видавати книги і привселюдно висловлювати свою думку рідною мовою можна. Але не можна заборонити матері говорити з дитиною тією мовою, яку вона одержала в спадок від своєї мами, не можна заборонити співати колискові рідною мовою! Від цих ласкавих рідних слів щось навіки поселяється в душі дитини, вони впливають на дитя ще на рівні підсвідомості.

Раби не мають мови. Тому й не можуть захистити себе. А ми змогли, бо зберегли безцінний і прекрасний скарб - українську мову.

У сучасному світі на нашу мову чигає багато небезпек і загроз, які спричинюють чужі і, на жаль, також українці. Мова помирає тоді, коли наступне покоління втрачає значення слів попереднього. Знову нашу перлину хочуть кинути в болото... Але ми піднімемо нашу державну українську мову, столочену копитами наїзників і сплюндровану розкольниками, піднімемо її, очистимо навіть у власній крові й вивісимо високо - напоказ своїм і чужим. Давайте збережемо нашу мову, адже вона прекрасна!

Анастасія Шибіко

---