“Я піду за Христом…”

(Урочисті облечини семінаристів)

У духовному житті людини є багато світлих подій, які назавжди залишаються в пам’яті кожного і в пам’яті рідних та близьких нам людей. Таким подіями є: Хрещення (хоч ми тоді ще не були свідомі того), Перше Святе Причастя, Свята Тайна Шлюбу та інші. Ми згадуємо їх з неймовірною ніжністю і трепетом, допоки живемо на землі. Але всі ці радісні події неможливо порівняти з тією, яка відбулася у день Святого Архистратига Михаїла на парафії Рясне-1 у храмі Свв. Верховних Апп. Петра і Павла. Вірні Св. Унійної Традиції стали свідками і моли­товними учасниками урочистих облечин братів-семінаристів Традиційної Духовної Семінарії Непорочного Серця Матері Божої Фатімської у реверенди (одяг духовних осіб у Католицькій Церкві) і їхнього вступу у Священиче Братство Святого Священномученика Йосафата, настоятелем якого є отець Василь Ковпак. Ця подія залишиться не тільки у пам’яті, але й у серці кожного з нас. А для братів – це не лише хвилювання і радість, це щось значно більше, адже сама благодать Господа Бога зійшла на них. Дбайливий Ісус вибрав їх для Себе з різних куточків України і Росії, щоб ними, як найкращими квітами з Едемського Саду, тішитися і радіти, і, одягнувши їх Самим Собою, продовжувати Свої Страсті, аби, послуговуючись ними, неначе очищеними водопроводами, розливати на світ нові хвилі Своїх ласк і Свого милосердя.

Нелегку дорогу вибрали юнаки в сього­д­нішньому зматеріалізованому до краю світі – дорогу священства. Але, незважаючи на важкий хрест, який вони прийняли на себе і який будуть нести все своє життя, на їхніх обличчях – невимовна радість, а на душі піднесення, чистота і любов.

Торжествують Небеса, радіють священики Братства і вірні Св. Традиції, численно зібрані з цієї нагоди в храмі. Але найбільше, мабуть, щасливий сьогодні отець Василь. По черзі підходять брати до свого настоятеля, клякають перед ним, а він кожного запитує: “Для чого прийшов єси, брате?” – “Хочу вступити в Братство Святого Священномученика Йосафата!” – лунає у відповідь. Кожен семінарист (а їх приймали облечини шестеро осіб) складає присягу на вірність Святій Католицькій Церкві, Святій Унійній Традиції УГКЦ, на вірність Богові і Україні. І отець Василь кожного благословить.

Личить їм цей чорний одяг, а личить тому, що вони є обранцями Матері Божої Непорочно Зачатої і в їхніх руках – духовний меч проти всякого зла: вервиця, яку благословив і вручив їм отець Василь, вона вкаже їм стежку до Господа Бога і поведе нею до духовних вершин.

Генеральний настоятель СБССЙ виходить на казальницю. Він теж надзвичайно схвильований. Вітає братів-семінаристів, вітає їхніх батьків і членів родин, всіх присутніх з цією небуденною подією в житті нашої Церкви. Делікатно і щиро, як духовний батько і добрий на­ставник, характери­зує кожного, бажає витри­ва­ти в своєму духов­ному по­кли­канні, за­кликає до сумлінної праці у вино­граднику Христо­вому, а всіх вірних – до постійної молитви за ревність і святість священика.

Радіють і пиша­ються своїми синами батьки, хоч на їхніх очах сльози. Але це сльози втіхи і подяки Всевишньому. Щасли­ві сім’ї, з яких вийшли ці майбутні воїни Хри­стові, що їх Христос зі Своєю Матір’ю вподобав для Себе.

Ця щаслива мить зворушила всіх без винятку, хто був у Божому храмі. Щира молитва, змішана зі сльозами, линула з глибини сердець до престолу Всевишнього. І як не радіти: адже в Христовому винограднику стало більше робітників, які своєю жертвою, покутою і молитвами будуть випрошувати у Господа обильних ласк для Святої Церкви, всього народу і світу. Якби не молитва, покута і жертва праведника – де б сьо­годні був цей нещасний світ, у якій глибині безодні?!

Працюйте, дорогі наші отці і брати, для Неба, працюйте для Бога, працюйте для Його слави зараз ще тут, на землі, а колись отримаєте від Господа нашого Ісуса Христа у нагороду вічне щастя у Його Царстві. Мо­літься неустанно і за ввірене вам стадо, за всіх нас, грішних, спасайте наші душі.

А ваша пісня, яку ми всі дуже любимо, “Я піду за Христом, моя мамо” нехай завжди буде вашим проводирем на кожному кроці земного життя. Слава Ісусу Христу!

Любов МАТВЕЙКО,
с. Коропуж Городоцького району на Львівщині

---