Жаль Христового Серця

Послухайте люди, батьку і мати,
Що Христос Спаситель хоче вам сказати:
“Я вас днесь питаю: скажіть мені, люди,
Звідки то між вами взялись такі Юди,
Що страху і встиду у серцях не мали –
Моє Святе Серце з церкви повикидали?!
Воно за вас страждало! За вас воно вмирало!
Кожну краплю крови за вас проливало!
Я вас так любило, про вас пам’ятало!
Чому ж вже для мене місця там не стало?
Колись ви молились всі переді мною
Йшли додому в мирі, в спокою.
Колись ви клячали, побожно співали
І вірність навіки мені присягали.
Я вас так любило! Я вас так кохало!
У кожній потребі я вам допомагало!
Як же вам не сором, як же вам не встидно,
Що у моїй Церкві Мене вже не видно!
Нащо мені в Церкві кожний з вас співає,
Як для мого Серця там місця немає?
Я вас ще взиваю: схаменіться, люди!
Бо смерть недалеко, і Страшний суд буде!
Ти, роде невірний, ти, серце студене,
Ти скоро почуєш: – Іди проч від Мене!
Ви вчинили волю слуг антихриста!
І через вас плаче Діва Пречиста!
Вона моє Серце до свого тулила,
Вона моє Серце молоком кормила.
Вона на Голгофті під хрестом стояла
І мене у жертву за тебе складала.
При ній моє Серце там копієм пробили,
З нього за тебе всю кров випустили.
Вона мене, бідна, на руках тримала,
Рану мого серця в сльозах цілувала.
Вони у цій церкві моляться, співають,
А над моїм Серцем жалю не мають!
Як би ви ридали – ти, батьку і мати,
Якби вас діти викинули з хати?!
Якби так довкола чорна ніч настала,
А ви під стіною голодні стояли?!
Ось так-то ви зі мною зробили, люди!
Тому вам спокою ніколи не буде!
Бо ви в Церкві віри, ні страху не мали,
Бо ви грішні руки на мене підняли!
Я вас ще взиваю: совість в серці майте
І моєму Серцю пошану віддайте!
Направте ту кривду, яку ви вчинили,
Бо вже недалеко – ляжете в могили!
А там милосердя над вами не буде,
Поки ще не пізно – схаменіться, люди!
Моє Святе Серце на місце поставте
І всю кривду свою чимскоріш направте!
Хай диявол лютий скрегоче зубами,
Ви його не бійтесь – я завжди між вами!
Мої бідні діти, вірте в силу Божу!
Я все буду з вами і вам допоможу.
У кожній потребі, у кожній хвилині
Я вам допоможу, як батько дитині.
Моє  Святе Серце – вся ваша надія.
За вас Мене просить Пречиста Марія”.
Прости нам, Ісусе, всі наші провини,
Дозволь нам дожити до тої години –
Коли на престолі Твоє Серце стане,
Коли в Церкві згода і єдність настане!

 

Дякуємо нашій вірній парафіянці пані Лесі з Бродівщини за матеріали часів підпілля УГКЦ, надані з родинного архіву. Ці перлини засвідчують вірність нашого народу Пресвятому Ісусовому Серцю.

---