...Старі люди кажуть, що косити потрібно дуже рано, вдосвіта, коли важка рання роса ще міцно тримається шовковистої трави, яка через декілька днів стане запашним сіном.
...Гострі, наклепані коси вже готові до праці, і косарі, перехрестившись, розпочинають перший покіс. Відблиски роси мерехтять і милують око, вкриваючи поле сріблясто-кришталевим пилом. Сходить сонце.
У полудень на свіжоскошену траву притомлені косарі розкладають обід. Вода, яку принесли з собою, нагрілася, хоч і була схована в тіні. Поївши, йдуть до джерела, несучи з собою дзбанки, щоб набрати свіжої джерельної води...
Людина живе в оточенні багатьох середників, які допомагають їй і які вона використовує для підтримання своєї життєдіяльності: природа, навколишнє середовище, рослини, тварини й багато інших матеріальних речей та засобів, набутих протягом століть, а навіть тисячоліть. Але скільки б людина не мала чи не посідала дібр цього світу, для вічного життя потрібне лиш одне — віднайти Джерело вічного життя. Де його шукати? Де це джерело? В Тому, Який зволив пробити своє Пресвяте Серце, Джерело вічного життя. Знайшовши джерело, з якою пожадливістю та поспіхом припадає до нього спрагла людина, щоб погасити свою спрагу, і якою радісною та спокійною почувається вона, скуштувавши цієї води!
Та як часто людина, обтяжена й заклопотана марними та непотрібними справами, розкошами, забуває про духовне, чисте, святе і так проживає своє життя, а ще гірше — якщо помирає в такому стані. Ми забули, чиї ми є і для чого живемо, куди йдемо і яка наша кінцева мета. Намагаючись наздогнати прогресуючий світ, всі про все забули: батьки про дітей, діти про батьків, багатий про бідного, здоровий про немічного, людина — про Бога! Забули і повикопували собі "пусті колодязі", залишивши Криницю живої води (Єр. 2, 13). Чи не маємо ми сьогодні сказати разом із самарянкою: "Пане, дай мені цієї води» (їв. 4,15). Бог любить нас і бажає, щоб ми були щасливі, і тому кличе, звертається до всіх: "Хто спраглий, нехай прийде до мене і п'є. (Йо. 7, 37). Як нам потрібна ця вода! Та, на жаль, лише одиниці приходять до цього джерела.
Скільки людей гасять свою тілесну і душевну спрагу в алкоголі, наркотиках, розпусті, в різних розвагах, не раз наражаючи на небезпеку не тільки власні матеріальні статки, але й своє життя та життя ближніх! Виправдовуються: "Так я забуваю про все...". Справді, так вони про все забувають, проте у вічності щомиті, та ще з невимовним терпінням, буде їм пригадуватися оце їхнє теперішнє "забуття"!
Нинішній світ боїться скуштувати живої води правди. Так, вона непримітна, не приваблює кольоровими барвами та не приманює приємним запахом. Це джерело вічного життя закидане важким камінням холодних людських сердець, які не відчувають жодних порушень навіть тоді, коли Божа правиця показує свою силу і могутність, щоб опам'ятати людину, показати їй, хто та ким вона є супроти Бога. "Люди грішні, схаменіться, наверніться до Христа, на Голгофту подивіться — ллється кров Його свята", — так співається в одній пісні про заклик до навернення. На Голгофті, на Хресті, вибухнуло Джерело живої води і розлилося по цілому світі для кожного. Для всіх розлилося, та не всі п'ють, цьому Джерелі людина може віднайти безліч ласк. Припадімо і ми до цього Джерела, як припадають втомлені спрагою косарі, як припадали пастухи і царі в шопці при яслах, як припадала Марія Магдалина, як святий апостол Йоан при Тайній вечері... Просімо та пиймо, бо це вода, яка зросить найсухішу землю остиглих людських сердець, після якої в серці, в душі проростають та розквітають численні квіти чеснот — це вода, яка тамує душевну спрагу та біль серця.
Господи Ісусе Христе! Ти відкрив Своє Найсвятіше та любляче Серце, щоб всіх напоїти живою водою, яка дає життя вічне. Сховай, Спасителю, і нас у рані Свого Серця, бо тільки в Ньому знайдемо любов, мир, правдивий спокій та ласку Божу. В Ньому хочу жити і вмерти, щоб у Вічності славити Тебе, оглядати Твоє лице в небі разом із Пречистою Дівою Марією і всіма Святими. Амінь.
Тільки ті, що працюють для святості, не будуть обмануті у своїх надіях, бо їхня мета виправдала боротьбу, даючи їм вічне й повне Небесне Царство.
