Безсилля слова і сила волосини

Так, від нас особисто залежить дуже і дуже багато. Світи – інтимний, родинний, побутовий, діловий, творчий – денно й нощно зобов’язані нам.  Вони — ті солдати, для яких ми є вродженими генералами.

А сумовита жінка в поїзді, послухавши суперечку військового із цивільним, кілька разів повторила: "Найбільший воєначальник — Господь, від Нього все залежить".

Ніхто не заперечив, бо — на що особливе здатні ми, липові генерали (дехто навіть із відповідними регаліями), поза світом своїх найближчих інтересів і потреб? Можемо себе вдосконалити або зіпсувати. Можемо прийти або не прийти на місце важливої зустрічі. Можемо, врешті, добровільно позбутися всього волосся на голові, причому, не пізнавши анітрохи ні сили, ані слабкості однієї волосини.

Піди покомандуй армією волосин, — але так, як це робить час!.. Як це робиться, власне, з волі Божої. Знайди спосіб додати собі й комусь віку. Кажеш, що додав, та — чи знаєш бодай щось про початок і кінець цього віку? Чи відаєш, у яку ріку ступив, пустившись берега дійсності?

"Повертайся назад, мій бідний генерале!" — це громовий заклик твого непомітного гена. Це — відлуння Господнього голосу в тобі.

І ти також удаєшся до слова. Тобі здається: воно єдине цілковито належить твоїй особі. Твоє. Слово не сивіє й не рветься. Його приберігаєш або даруєш. Словом дякуєш, протестуєш, витворюєш мисленні дива, спонукуєш до конкретної дії, стримуєш реальність... Хто ж заборонить тобі користуватися словом так, як... Бог повелів? Адже тільки надхнуте Ним слово здатне впливати на інших, залишаючись водночас твоїм.

Ага, ти забув ще похвалитися, що вмієш витворювати словесну клятву, що вона в тебе — "залізна". Роздаючи великі й малі обіцянки і заставляючи задля їх виконання свою голову або й навіть ту, здавалося б, нікчемну волосинку, ти зазіхаєш — так нерозважливо! — на терени самого Творця. А тому твоє слово не повинне бути ні клятвеним, ані мовчазним зі страху. Воно мусить, насамперед, відбивати стан твоєї поваги і твого наближення до Господнього ідеалу.

"Та й головою твоєю теж не клянися, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним. Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, — а що більше цього, те від лихого" (Мт. 5, 36—37).

Богдан СМОЛЯК,
член Національної Спілки письменників України