ДЕРЕВО
До загального вислову "дерево" слід зарахувати всі різноманітності порід, тому що неточність зображень недостатньо вказує нам на відмінний характер кожного з них.
Загалом, дерева, як ми бачили це вище, є символом раю, і при кожній окремій породі це головне значення зберігається, змінюючись лише в деяких відтінках. Перш ніж перейти до розгляду символізму окремих порід, звернемо увагу на зображення зеленого дерева і сухого дерева, які часто зустрічаються на християнських написах. Першопочаток думки такого символічного співставлення бачимо вже на язичницьких пам'ятках, особливо на розписних вазах. На християнських пам'ятках ці символічні зображення розташовували по боках зображення хрещення, і, очевидно, від нього отримали символічне значення духовного відродження παλιγγενεσία. Таким чином, на плиті з Аквілеї ми бачимо посередині людську фігуру у купелі. На неї сходить Дух Святий у вигляді голуба, і великим дощем зрошує новоохрещеного. По боках купелі стоять дві фігури, а за ними, ліворуч, сухе дерево, а праворуч — зелене дерево. При цьому напис:
Innocenti spirito quem elegit Dominus Pausatus in pace fidelis X calendis septembris.
Тут дерева означають смерть гріховну і відродження до нового духовного життя, і взагалі розвивають думку про відродження. Однакові зображення зустрічаються на багатьох написах із Трира, і між ними інколи розміщена символічна звізда. На римських плитах Добрий Пастир між двома такими деревами має означати одночасно і відродження, і царство небесне, для якого відроджуються через хрещення.
З різних порід дерев особливу увагу слід звернути на а) пальму і пов'язаного з нею птаха б) фенікса, в) маслину, г) кипарис та інші хвойні дерева.
ПАЛЬМА, φοίνιξ
Символ перемоги у греків і римлян, який часто зображають на їхніх пам'ятках, перейшов з тим же значенням і до християнської символіки, але замість значення земної перемоги перенесений на духовну перемогу, на перемогу над смертю. Слова Апокаліпсису (7, 9) про праведників освятили це значення: "стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віти в руках їхніх".
Переклад цих слів на зображення бачимо і в написі з печери Прискілли, на якому риба, символ праведного християнина, несе у роті вінок. Загалом, пальмова гілка до такого ступеня стала звичним символом, що виготовляли форми з випаленої глини, які слугували для відбитків пальми. Це ж саме співвідношення помітне і на зображеннях, на яких здебільшого зображений фенікс, який сидить на пальмі, як це бачимо на стародавніх християнських мозаїках Рима.
ФЕНІКС, φοίνιξ
Дивовижний птах фенікс, плід східної уяви, переважає на численних пам'ятках цих країн і, починаючи від Геродота, згадується у грецьких і римських письменників. За висновком Бошарта, він був відомий і в юдеїв під іменем Шуль, і, за тлумаченням равинів, вважався безсмертним, тому що в раю не їв плодів дерева пізнання добра і зла.
З Єгипту казка про фенікса перейшла до римлян, і цей птах став у них символом безсмертя, через що автор твору de Phoenice називає його aeterna avis. У такому значенні його зображали на римських монетах: вперше за імператора Адріяна (117 — 138) на монетах, що чеканили на честь Трояна, і постійне його значення визначалося написом: aeternitas augusta.
У Фабретті /поз. 378, XXXI/ зображена мармурова урна для зберігання попелу від спаленого тіла, а на ній по боках напису зображені фенікси на вогнищах. Він тлумачить ці зображення як spes aeternae et perpetuae felicitatis.
На християнських написах Рима ми вперше зустрічаємо фенікса в 385 році, і, очевидно, типове зображення запозичене віх римських монет. Але саме включення цього птаха до християнської символіки і точне визначення його значення слід віднести до початку II століття, і навіть раніше, тому що в першому листі Климента, єпископа римського, детально описаний фенікс і його відродження з попелу. Оріген також згадує про фенікса в IV книзі проти Цельза; нарешті, в 207 році Тертулліян присвятив цілу XIII главу свого твору про воскресення плоті описові дивовижного відродження фенікса.
"Я хочу говорити про східного птаха, який відомий своєю дивовижністю, який, добровільно приготовляючи собі похорон, відроджується у своїй смерті, стаючи сам собі і спадкоємцем під час перетворення в нового фенікса, який існує завжди, хоч і перестає жити, залишається подібним до себе, хоч уже не тим птахом. Якого звідси можемо бажати кращого і переконливого свідчення? Або який інший смисл може мати цей доказ? Бог у своїх писаннях: "і обновиться", сказав, "яко фенікс", тож мова йде про смерть, поховання, щоб ти вірив, що суть тіла може воскреснути із полум'я. "Ви краще багатьох птахів", об'явив нам Господь; якщо ми не є кращими за феніксів, то невелика вигода наша. Невже люди раз назавжди мають загинути, в той час, як аравійські птахи впевнені у своєму воскресенні?" (Tertullianus, ed. Ochler., p. 483).
Із цих слів Тертулліяна виразно видно, що стародавній символ безсмертя отримав у християн також значення безсмертя, але особливо значення воскресення із мертвих, і ми бачимо з життя св. Цецилії (близько 230 року), що християни саме в цьому значенні зображали фенікса на гробівцях. У житії розповідається, що свята бачила на кам'яних саркофагах мучеників
Максима, Валеріяна і Тибуртія фенікса, якого Максим велів зобразити як символ свого воскресінння. Звідси випливає висновок, що фенікс був передачею всіх формул, що стосувалися воскресення. Таким чином, на римському написові 385 року читаємо:
Haec [domus aeterna in qua]
Fulgentillia cojux dulcissima (quiescit)
Quae fecit mecu. annos. VIIII.
Et vixit annos XXV et me
Deposita III kal martis
DDNN Arca(di)o et Bautoni CC.
Зображення двох феніксів, імовірно, означає слово: resurrectura. У згаданому написові Евфразія за останніми рядками: resurrecturus die caelo cum venerit auctor розміщена посудина з двома феніксами та двома дельфінами.
На римському написові, який датується 566 або 578 роком, фенікс розміщений біля виразу et in pace aeterna, так що заступає собою пропущене слово pessurecturus in pace aeterna.
На монетах спадкоємців Костянтина Великого ми бачимо фенікса в тому ж самому символічному значенні, як і на написах, але з перенесенням цього значення на Римську імперію.
На написах він означає воскресення, а на монетах він також означає воскресення імперії до кращого ладу в ній, відтворення імперії, або, за висловом монет, felix temporum reparatio. Констанцій І /337 - 350/:
1) Фенікс на сходах тримає у дзьобі лавровий вінок.
2) Трирема, на якій стоїть імператор, у правій руці тримає фенікса, в лівій -Перемогу. Стерном керує богиня Перемога.
3) Те ж саме, але в лівій руці імператор тримає лабарум з монограмою Христа.
(Далі буде)
