"Після щорічного згадування Пасхальної Таємниці немає у Вселенської Церкви нічого більш священного, ніж святкування Різдва Господнього та Його Богоявлення", — такими словами Папська літургійна служба розпочинає щорічне офіційне повідомлення про різдвяні папські відправи, що тривають від 24 грудня й до Хрещення Господнього.
З часів понтифікату Слуги Божого Йоана Павла IIватиканські традиції святкування Різдва набувають рис затишного домашнього свята, що його Папа та місто Ватикан влаштовують для віруючих-паломників з усього світу, які волею долі опинилися в цей час у Римі.
"По всьому світу..."
Віддавна різдвяні свята асоціюються з ялинкою. Вважається, що вперше її встановили у Німеччині у день Адама та Єви, який припадає на 24 грудня. Символіка ялинки проста, але досить глибока — це згадка про дерево райського саду з символічними плодами. Згодом ялинку стали прикрашати зіркою, яка знаменує ту, що вела трьох волхвів до ясел маленького Ісуса у Вифлеємі.
Традицію встановлення ялинки на головній площі Ватикану, біля стародавнього єгипетського обеліска, запровадив 1982 року Папа Йоан Павло II. Ялинки присилають папі уряди різних країн Європи (снують чутки, що на найближчі 20 років список таких країн уже складено й потрапити до нього неможливо — занадто велика конкуренція). Цьогорічна 35-метрова красуня-ялинка прибула до Ватикану з Калабрії, що на півдні Італії. Але у приватні папські апартаменти Венедикта XVI ялинку та адвентові віночки традиційно надсилає баварський банкір Тадей Кюнель, котрий ось уже 25 років регулярно робить своєму землякові такий своєрідний подарунок до свят. У 2005 р. 60-річний директор мюнхенського банку прибув до Рима на власному автомобілі, на даху якого й було закріплено "персональну" ялинку для "баварського" папи.
Передріздвяний період у Ватикані пов'язаний також із величезною кількістю зустрічей, аудієнцій, зібрань та Богослужінь, на яких Святіший Отець вітає паломників, співробітників Римської Курії, дипломатів та мешканців столиці Італії. Минулого року на спеціальній аудієнції для ватиканських службовців і робітників (а нині їх понад 4 тис. осіб) Папа Венедикт XVI зробив невеликий особистий подарунок — ігристе вино та рапеttопе (святковий різдвяний пиріг із цукатами та родзинками, який з часів імператора Карла Великого зазвичай печуть у Мілані).
"В Вифлеємі днесь Марія..."
Другою ознакою Різдвяних свят є "різдвяні вертепи" — скульптурні зображення печери, де народився Христос. За легендою, їх започаткував св. Франциск Ассизький. Як розповідав св. Бонавентура, 1223 р. Франциск відвідав містечко Гречіо і мав намір узяти участь у різдвяній Службі в тамтешній каплиці. Однак через великий натовп Францискові довелося влаштувати вівтар у печері поблизу міста й прикрасити його дуже своєрідно: в глибині печери стояли ясла з сіном, а поруч бик та віслюк; перші францисканці співали псалми та гімни, а сам Франциск читав Святе Письмо і проповідував. Вважається, що саме такі "живі картинки" на різдвяні сюжети й започаткували звичай згадувати різдвяні події через спеціальні містерії-вистави або скульптурні композиції.
З 1982 р. у Ватикані також почали встановлювати вертеп біля ялинки на площі св. Петра. Вертепну композицію перед базилікою зводять щороку за новим проектом під наглядом архітектора Анжело Мольфетта, відомого своїми проектами експозицій у Музеях Ватикану. Фігури вертепу сягають людського зросту, 2005 р. їх було сімнадцять, дев'ять з яких виготовили 1842 р. на замовлення св. Вінкентія Паллотідля римської церкви св. Андрія, а інші вісім додалися пізніше. Щороку нові вбрання для фігур за спеціальними ескізами шиють римські черниці. А 1997 року з приводу фігур у ватиканському вертепі розгорілася справжня баталія — того року ялинку для Папи привезли з Польщі. Земляки Йоана Павла II разом із ялинкою подарували й чотири фігури ґуральської родини, що їх, на думку поляків, слід було встановити разом із ангелами, волхвами та пастирями біля ясел Ісуса. Однак ватиканський архітектор мав свою думку щодо цього — і нові скульптури у ватиканському вертепі так і не з'явилися, а були виставлені у спеціально зведеній для цього прибудові. Це так вразило емоційних поляків, що в пресі з'явилися заголовки на кшталт "Ґуралям не знайшлося місця у ватиканському вертепі", а в самій Польщі пролунали заклики повернути скульптури додому.
Також існує звичай, що кожного року на початку січня Папа зустрічається з працівниками комунальних служб столиці Італії (прибиральниками, працівниками водогону та каналізаційних комунікацій тощо), які, за чутками, влаштовують найкращий вертеп у Римі. Для його виготовлення використовують матеріали, спеціально привезені зі Святої Землі. І Папа Йоан Павло II, і Папа Венедикт XVI на знак особливої поваги до працівників римських санітарних служб регулярно відвідували "римський муніципальний вертеп" зі спеціальними пастирськими візитами.
"Добрий вечір тобі..."
Офіційно головний різдвяний вертеп відкривається для публічного огляду близько 17 години у Навечір'я Різдва. Молитовне чування про мир в усьому світі й цінність життя, а також заключну церемонію перенесення фігурки Дитятка Ісуса очолює губернатор Ватикану, а Папа Венедикт XVI приєднується до неї "заочно" — за традицією, започаткованою Йоаном Павлом II, Папа з'являється у вікні свого кабінету в Апостольському палаці й запалює велику білу свічку, в такий спосіб мовчазно приєднуючись до молитви віруючих на площі св. Петра.
Вперше мовчазна молитва відбулася 24 грудня 1981 р. за Папи Йоана Павла II на знак солідарності з поляками (саме тоді в його рідній Польщі соціалістичний уряд запровадив військовий стан). Відтоді запалення свічки є однією з ватиканських різдвяних церемоній, після якої в папських апартаментах розпочинається Святвечір.
За Йоана Павла II вігілія відбувалася за польською традицією: Святіший Отець читав уривок зі Святого Письма (Лк 2, 1—20 або Мт 1, 18—25) і виголошував невеликий коментар до прочитаного. Також, за польською традицією, Папа ділився з присутніми облаткою, вітав їх із Різдвом Христовим та співав першу колядку (найулюбленішими називають Ojmaluski, maluski… òà Bogsierodzi…). Íà ïàïñüêîìó Святвечорі, як і в багатьох польських домівках, накривали святковий стіл із традиційними дванадцятьма стравами, Папа робив усім присутнім подарунки, які від його імені роздавав багаторічний секретар монсеньйор Станіслав Дзівіш (нині митрополит Краківський).
Приватні традиції святкування Святвечора у Папи Венедикта XVI наразі майже невідомі. Залишається здогадуватись, яким буде його різдвяний стіл. Монсеньйор Ґеорґ Ратцінґер, старший брат Папи, розповідав, що свого часу Йозеф Ратцінґер полюбляв баварську кухню — наприклад, вюрстель (копчені сосиски) та ковбаски. Але нині Папа надає перевагу дієтичним продуктам. І якщо Йоан Павло II замовляв до різдвяного столу гусака з яблуками та копчену форель, то 2005 p., на перше Різдво папи Венедикта XVI, папська ферма у Кастель Гандольфо вперше за понад 20 років опинилася у невизначеній ситуації. За словами її керуючого Джузеппе Беллападроне, відомий своїм простим способом життя Папа нічого спеціально не замовив: "Ми не знали, що йому надіслати — курку, гуску, качку? Тому самостійно вирішили зробити подарунок Святішому Отцю...". І на Різдво 2005 р. на стіл Папи Венедикта подали запечене в оливковій олії курча з розмарином, смажену картоплю, узвар та йогурт.
Відомо також, що минулорічний Святвечір Папа зустрів у товаристві двох своїх секретарів — Ґеорга Гапсвайна та Мечислава Мокшицького. Ґеорґ Ратцінґер не встиг приїхати на Різдво до брата, але Новий Рік їм пощастило зустріти у Ватикані разом. Під час візиту Папи до Баварії Ґеорґ Ратцінґер розповідав журналістам, що для нього в той рік найбільшою складністю було вибрати для молодшого брата новорічний подарунок. "Я поговорив з ним і сказав: ти тепер Папа, у тебе все є — книги, одяг... Але мені дуже захотілося подарувати йому годинник, і він погодився, що це добра ідея", — згадує 83-річний Ґеорг Ратцінґер.
Власне, весь дух приготувань і святкування Різдва у Ватикані, серці християнського світу, є монументальним, але водночас і дуже домашнім. І, можливо, саме тут, в оточенні тисячолітніх історичних пам'яток і багатовікових традицій, під час Різдва можна краще зрозуміти, чим є це свято для сучасної людської цивілізації — гордої, пихатої, секуляризованої, раціональної...
