Упродовж віків різного роду ворожі сили старалися в той чи інший спосіб підірвати авторитет Христової Церкви, звинувативши її у все-можливих "гріхах". В українському суспільстві в Галичині після виходу Греко-Католицької Церкви з підпілля на шпальтах світських і релігійних видань піднімалося питання про скасування більшості релігійних свят: мовляв, українці забагато святкують, це розслаблює народ, свята є причиною до надужиття алкоголем і так далі і тому подібне. В загальному, галицьке суспільство в обговоренні цього питання не взяло особливої участі — як світські, так і духовні особи. Але питання це досі залишається відкритим... Святкуючи неділю та інші святочні дні, отримуємо ми якусь користь чи ні? Отже, сьогодні мова про те, чи людина, відпочиваючи, отримує якусь користь чи ні? Є цінності духовні і матеріальні. Для людей, які протестують проти недільного відпочинку, розглянемо про користь матеріальну.
Сьогодні заангажованій у праці людині важко погодитися з недільним відпочинком. Часто вона закидає Церкві і християнському суспільству: "Це практично неможливо, щоб кожний сьомий день у тижні був змарнований. Цього не можна допустити. Світ заохочує нас до праці, треба в цьому житті так багато освоїти і осягнути, скільки перед людиною ще невідкритих таємниць... Скільки земля приховує у собі різних недосліджених скарбів, а тут марнуй стільки днів!" Гаслом нинішнього модерного світу є неустанний прогрес і нарощування виробництва продукції. Якнайбільше!.. Якнайшвидше!.. Цей девіз лунає практично у всіх світових індустріях. Так, справді: сьогоднішній виробничий процес не знає спочинку...
З одного боку, людина в нинішньому динамічному віці з його невпинним технічним прогресом не має часу на відпочинок. А з другого боку, наш розум і суспільне життя вказують на те, що людина сьогодні, як і в кожній іншій епосі, потребує недільного відпочинку. Погляньмо на робітника, який від зорі до зорі змушений перебувати серед шуму та гамору різного роду технічних машин. Подивімося на водія за кермом автомобіля, особливо в час дорожніх корок: скільки нервів, енергії він витрачає, коли одні одних переганяють, що не раз призводить до трагічних випадків... А коли перевтомлений водій засинає за кермом — неминуча аварія. Погляньмо на директора, бізнесмена, керівника, який в одній руці тримає телефон, іншою щось записує і водночас розмовляє з підлеглими. Подивімося на тих, які сидять за комп'ютерами, в банках. Людина працює день і ніч, ніч і день. На вокзалі, летовищі, в парку, у потязі, трамваї, метро вона сидить або за ноутбуком, з ручкою і записником або з мобільним телефоном. Спостерігаючи за гарячковим темпом нинішнього суспільства, розуміємо, що в жодній епосі людина не витрачала стільки сил, як у нинішніх часах.
Відпочинку в день недільний і святочний вимагає від нас не тільки третя Заповідь Божа, а також і натура людини, а відтак і природа. Пригляньмося поближче до природи. Фруктові дерева не родять круглий рік. Після того, як з дерева зібрали плоди, вони певний час відпочивають і набираються сил до наступного сезону. Так само не садять того самого урожаю щорічно на тому самому полі, але час від часу міняють насіння і міняють землю. Та й самій землі час від часу дають можливість "відпочити". Господь Бог звертається до Мойсея на горі Синай з такою наукою: "Промов до синів Ізраїля й скажи їм: Як прийдете в край, що Я вам хочу дати, то нехай земля спочиває свою суботу Господеві. Шість років будеш засівати своє поле і шість років обтинатимеш свій виноградник, і збиратимеш урожай із них. А на сьомий рік буде цілковитий відпочинок для землі, відпочинок на честь Господа; поля твого не засіватимеш і виноградника твого не будеш обтинати" (Лев. 25, 2-4). Ця обітниця дана самим Творцем. Не людина обіцяє людині, а Сотворитель обіцяє своєму сотворінню, Пан своєму рабові. Для сповнення даної обітниці Господь Бог ставить людині всього одну умову, і ця умова під силу до виконання людині: "Якщо виконуватимете мої установи і пильнуватимете мої приписи, та здійснюватимете їх, то житимете в краю безпечно, і земля даватиме плоди свої, і їстимете до наситу, і житимете на ній безпечно" (Лев. 25,18-19). Така є воля Всемогутнього, який про всіх дбає і всім управляє, нам треба тільки підкоритися в покорі нашого серця Його Закону. Він подбає про кожного з нас, ніхто не буде голодний і спрагнений, якщо буде старатися насамперед виконати Його постанови. І тому ті, які з великим запалом дбають про матеріальний добробут своїх ближніх, касуючи дні недільні і святочні, повинні відкрито і щиро зізнатися, що вони не захищають матеріальних інтересів звичайних робітників, але в першу чергу свої особисті інтереси і примхи, які противляться Божому Закону.
Найкраща технічна машина не може працювати безперестанку, без відпочинку і ремонту. Верстат, машина чи інша техніка певного часу мусить бути зупинена, оглянута спеціалістом, який має відремонтувати її і знову привести до робочого стану. Так само не можна постійно використовувати людину і надуживати людською силою, бо людина — це Боже сотворіння, і Бог також подбав про неї і стає в її обороні. На жаль, зранена гріхом первородним, вона не завжди розуміє те добро, яке випливає від дотримання Божого Закону. В Заповідях Божих людина вбачає приниження своєї гідності, свободи. Тому неустанно впродовж віків бунтується проти свого Сотворителя і Його святої волі.
Працюючи цілий тиждень, людина заангажована в працю, вона немов "живе нею", а особливо, коли працює на відповідальному місці, тоді вся її увага зосереджується на роботі. Така особа працює не тільки на робочому місці, вона продовжує працювати й тоді, коли повертається до своєї сім'ї, за приготуванням вечері, за столом тощо. Для такої людини її сім'єю, товаришем, приятелем, дитиною є робоче місце. Від такої особи "терплять" її рідні: діти, батьки, чоловік, дружина. Бо вона не може дати їм того, що зобов'язана дати як мати чи батько, дружина чи чоловік.
Людина є істотою пожадливою, яка неустанно прагне до багатства і розкошів, забувши про своє правдиве призначення і покликання на цій долині сліз. Цю пожадливість до збагачення ми вже виразно бачимо в дітей Адама і Єви: "... Каїн приніс Господеві жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву — з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув" (Бут. 4, 3-5). Жадібність і скупість Каїна стали причиною, що Бог не прийняв його жертви. І навпаки — щедрість Авеля спричинилася до того, що Бог прийняв його жертву і вона в очах Всевишнього була мила. Гріх жадібності привів Каїна до іншого, ще тяжчого гріха — гріха братовбивства.
На сторінках Нового Завіту знаходимо також яскравий приклад про людську жадібність і її наслідки для людини: "Один чоловік на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток і сховав дещо з ціни, — а знала про те і його жінка; решту приніс і поклав у ноги апостолів. Тоді Петро сказав: "Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля? Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі? Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога". Почувши ці слова, Ананія впав та й умер" (Ді. 5, 1-5).
Наступний приклад читаємо про Юду Іскаріотського: "Каже тоді один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його зрадити: "Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?" Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано" (Йо. 12,4-6.)
Такі сумні і трагічні плоди збирають люди, опановані скупістю і захланністю. Всякий достаток, який прийшов до нас через порушення Заповіді Господньої щодо святкування неділі і свята, в той чи інший спосіб дуже скоро від нас відійде. Ніколи жодного пожитку людина не буде мати з грошей, зароблених за рахунок порушення Божого Закону. Прислів'я, яке часто гуляє в нашому народі, що, мовляв, у неділю добре купити і добре продати, походить від самого сатани, бо це він намовляє людину, щоб вона стала порушником Закону Божого і в такий спосіб знівечила святий день Господній.
Наш народ не оминуло ще одне лихо, з яким ми зустрілися віч-на-віч — це заробітчанство. Тисячі людей покинули не тільки свою Батьківщину, вони покинули також і свої домівки, сім'ї, стареньких батьків, маленьких дітей, чоловіків і дружин. Частина з них вже ніколи не повернеться на рідну землю — вони знайшли своє "щастя" на чужині з іншими чоловіками і жінками, в іншому середовищі почувають себе "безпечними і щасливими". На початках своєї мандрівки у "вільний світ вони мали на меті лише матеріально допомогти своїй родині. Багатьом із них і в Україні жилося не так зле, вони могли спокійно і щасливо у гроні сім'ї проживати в рідному краю. Але ними заволоділо велике прагнення до збагачення, жадібність, яка запанувала їхнім серцем і душею, не давала їм спокою ні вдень, ні вночі: інші мають, а я... Духовно і морально народ не був готовим до того, щоб покидати свою країну і вливатися в чуже середовище, зовні таке привабливе і цікаве, а всередині жорстоке і черстве. Частина наших людей просто загубилася у цьому новому для неї світі. Інші, проживши на Заході якийсь час і повернувшись до своїх сімей, стали чужими в своїй хаті і родині. Ще інші усвідомили, що вони втратили своїх дітей і свої сім'ї. Адже за певний період існування без матері чи батька, чоловіка чи дружини сім'я стає іншою, в ній своя атмосфера стосунків, які часто є незрозумілими для особи, котра повернулася до своєї домівки після тривалої розлуки. Їй тяжко змиритися з тим, що вона вже не бачить перед собою Катрусі чи Петрика, а Катерину і Петра, які стали дорослими і мають своє бачення на життя і світ. Так не раз жадоба наживи, людська захланність і прагнення збагачення руйнують людину, сім'ю, народ, державу і суспільство.
Також, у свою чергу, й держава, якщо бажає, щоб Всемогутній і Вічний Бог благословив її народ, землю, поля, міста і села, фабрики і заводи, повинна старатися дати кожній людині можливість недільного і святочного відпочинку. Український народ має 1000-літню християнську культуру, звичаї і традиції, котрі б і нинішнє покоління мало шанувати і їх дотримуватися. Звичайно, існують заклади, які мають працювати без вихідних: лікарні, швидка допомога, електричні станції, газові установки, що дають тепло, транспорт, їдальні тощо. Але ярмарки, різного роду базари, торговельні комплекси і ще багато інших установ, без яких людина може обійтися, мають бути зачинені. Пам'ятаймо, що грішать не тільки ті, які продають у святкові і недільні дні, але й ті, які відвідують ці заклади і купують.
На жаль, у нинішньому секуляризованому світі практично немає держав, які б відстоювали у своїй країні Боже право, а особливо дбали про день, який належить Господу Богу — день святий, неділю. А варто взяти приклад від могутньої королеви Англії — Вікторії. 1858 року один із лордів приніс їй в суботу ввечері документ, щоб вона ознайомилася з ним і рано в неділю підписала. "Завтра рано? Але ж завтра неділя! — здивувалася королева Вікторія. — Гаразд, полагоджу вашу справу, але тільки після Святої Літургії". Рано, підчас Святої Літургії, лорд був дуже здивований, бо священик навчав своїх овечок про святкування дня Господнього. Це королева Вікторія попросила його, щоб розказав її підданим, як вони мають святкувати день святий.
У багатьох християнських державах, в яких процвітало релігійне життя, з великою пошаною ставилися до святкування неділі. У храмах Голландії на церковних дверях висіли написи: "Не купуйте в неділю!". В Бельгії були спеціальні марки з написом: "В неділю не доручати!". Ось з якою повагою і любов'ю християнський світ вшановував день Господній, день святий.
(Далі буде)
*Продовження. Початок див. № 3 (26), 2006
