Під знаком Фатіми

До 90-ої річниці Фатімських об'явлень Пресвятої Богородиці*

У 1917 році спочатку в Португалії, а відтак у цілому християнському світі всіма мовами звучить слово: "Фатіма! Фатіма! Фатіма!". Не знана до цього часу місцевість стає оспіваною і возвеличеною в піснях, гимнах, у поезії і прозі. Про Фатіму видається багато духовної літератури, щорічно цей Марійський відпустовий центр приймає незліченну кількість пілігримів з усього світу. Сюди приїздять представники різних народів з усіх континентів земної кулі. Не годен з кожним із них спілкуватися його мовою, хоч би яким був поліглотом, бо вивчити мови всіх людей, які відвідують Фатіму, практично неможливо. Але є три ознаки, які об'єднують всіх вірних, що прибувають до цього Марійського відпустового місця.

Перша, внутрішня ознака — це любов людського серця і душі до нашої дорогої Матері — Пречистої Діви Марії. Кожен прочанин на цьому святому місці відчуває себе вдома, бо для кожного з нас дім є, там де є його мати. Тут, у Фатімі, кожна душа відчуває внутрішній спокій і насолоду, тут присутній дух Матері, її опіка і любов. На цьому святому місці Пресвятая Богородиця відкрила для світу любов свого Материнського Серця. Тут вона зі смутним обличчям страждала над тими грішниками, які не пізнали ще Божої любові і прямують дорогою вічної загибелі, дорогою до пекла. На цьому святому місці Вона закликає трьох дітей, а через них і всіх християн до молитви і покути за спасіння бідних грішників. В цьому санктуаріумі кожна людина глибше пізнає Материнську Любов Пречистої Діви Марії. Тут відчуваєш не лише присутність Марії — тут відчуваєш її материнський дотик, погляд, її обійми, її ласку і теплоту. А коли будеш від'їжджати з цього святого місця, біль огорне твоє серце, а з очей покотяться сльози, тому що немає найкращого місця на світі, як місце, де є твоя Мати. Таким місцем для багатьох людей є власне Фатіма.

Друга, зовнішня ознака — це Свята Вервиця у руках прочан. Молитва на Святій Вервиці — це видимий знак, який об'єднує дітей Марії не тільки у Фатімі. Практично кожен прочанин має в руках Святу Вервицю — від найменшого до найстаршого. Святу Вервицю проказують спільно у вечірні години або кожен приватно. По Святій Вервиці в руках ми впізнаємо не тільки почитателів Пресвятої Діви Марії, але також і її лицарів, воїнів Богородиці, які прислухаються до слів Матері Божої з Фатіми, адже Вона зверталася до дітей з проханням щоденної молитви на Святій Вервиці. Багато духовних осіб знехтували цим благанням Пресвятої Діви Марії, хоча серед вірних католиків у цілому світі шириться набоженство до Матері Божої з Фатіми, а особливо щоденна молитва на Святій Вервиці. Так, 16 липня року Божого 2006 Його Ексцеленція Вернард Феллє у день Матері Божої Параманної закликав вірних Традиції, щоб Братство Святого Пія X подарувало Святішому Отцю Венедикту XVI духовний букет із мільйона Вервиць. Молитва на Святій Вервиці має бути жертвувана в таких інтенціях:

1. Випросити з Небес для Папи Венедикта XVI ласку відваги проголосити Святу Літургію Всіх Часів (так звану Тридентійську Службу Божу), щоб її дозволено відправляти для кожного католицького священика.

2. 3а встановлення соціального Царства Господа нашого Ісуса Христа.

3. 3а тріумф Непорочного Серця Матері Божої у світі. В душпастирському листі було сказано: "Ми закликаємо всіх вірних до справжнього Походу Священної Вервиці. Цю молитву неодноразово пропонувала Пречиста Діва Марія, подарувавши нам її як найефективніший середник підтримки, захисту і спасіння для сучасних католиків, які живуть у часах великої кризи Церкви Христової. Впродовж багатьох століть, відколи протистояння між світом і Церквою стає все більш явним і видимим, ця молитва є зброєю, яку нам дало Небо, щоб захистити самих себе, щоб освячувати самих себе і щоб перемагати самих себе...". Тому в часах, у яких ми з вами живемо, важливу роль у духовному житті має займати молитва на Святій Вервиці. Цю молитву нам дала сама Пречиста Діва Марія, яка бажає своїм дітям щастя на землі і вічної щасливости після смерті.

Третьою видимою ознакою Фатіми є покута. Пречиста Діва Марія, промовляючи до дітей, просить їх приносити найменші жертви за навернення бідних грішників. У відпустовому місці є дорога покут, якою прочани ідуть навколішки, щоб перепросити Господа Бога за поповнені гріхи особисті чи своєї родини. Багато вірних іде дорогою покути, якою часто ходила сестра Луція, щоб випросити у Пресвятої Богородиці потрібних ласк. Дорога покути є дуже важливим місцем у Фатімі, бо саме духом покути відрізняється Фатіма від інших відпустових місць. Адже більшість прочан, які відвідують це святе відпустове місце — це люди віруючі,. Вони приїхали сюди не за сенсацією, не заради відпочинку чи як туристи. Їхня подорож має виключно релігійний характер: піст, молитва, покута — те, про що просила Пресвята Богородиця, об'являючись трьом фатімським дітям.

Виникнення села Фатіми вкрите глибокою таємницею, ніхто точно не може назвати дати заснування цієї місцевості. Християнське португальське передання зберегло таку історію виникнення місцевості Фатіма, датовану приблизно 1158 роком. Більша частина Португалії на цей час перебувала під ярмом мусульман. Християни захищали свою віру і народ, тому часто між мусульманами і християнами точилися бої. Про один такий бій між християнськими лицарями та арабами оповідає нам християнське передання. З замку Алкацер у супроводі охоронців виїхали на прогулянку арабські дівчата. На них напали португальські християнські лицарі. Хоч за чисельністю лицарів було набагато менше від арабських охоронців, але вони отримали блискучу перемогу. Лицарі провадили бій під проводом Дона Конкало Гермінквеса. Дівчат забрали в полон і відвезли у місто Сантарем, де жив португальський монарх Дон Альфонс Генріквес.

Король був дуже задоволений такою відвагою християнських лицарів і сказав їх провідникові, що той може просити собі винагороду, якої собі забажає. Дон Конкало відповів королеві: "Для мене, як португальця і християнина, було великою честю боротися з арабами за мого Короля і за мою Християнську віру. Я б просив руки Фатіми". Фатіма була однією з полонених арабських дівчат, дочкою валіла з Алкакера, надзвичайно вродливою, благородною і шляхетною особою. Король не заперечував відважному лицареві, але з однією умовою — дівчина має прийняти християнство. Фатіма погодилася. Пізнавши правди Святої Католицької Віри, вона охрестилася і прийняла ім'я Оурена (Оврема???). Після весілля король подарував Дону Конкалові містечко Абдегас, яке від того часу почало називатися Оурена.

Португалія переживала нелегкі часи. Точилася постійна кровопролитна війна між християнами і мусульманами. Невдовзі Оурена в розквіті молодості помирає. Дон Конкало, овдовівши, вступає у монастир Алкобака, що за 30 кілометрів від Оурена. Коли цей мужній лицар Христа Спасителя і Пречистої Діви Марії закінчив свою життєву мандрівку, абат монастиря наказав перенести його тлінні останки з Оурена у село, де поручив на честь Пресвятої Богородиці побудувати каплицю. Від цього часу село носить назву Фатіма.

Так поволі починає ширитися культ Пресвятої Богородиці в Португалії. В 1385 році Дон Нуно Алварес Перейра, національний герой португальського народу, з невеликою кількістю вояків завдав поразки кастількому королеві. Весь народ був переконаний, що в цій нелегкій боротьбі допомогла саме Пречиста Діва Марія. На пам'ятку про блискучу перемогу король Йоганес побудував величавий храм, який передав отцям-домініканцям. Ревна і неустанна праця на духовній ниві дала свої плоди. Серед португальського народу масово шириться набоженство до Матері Божої — Цариці Святої Вервиці. Ця набожність пускає серед португальців таке глибоке коріння, що на Святій Вервиці молиться не лише старше покоління — її відмовляють усі: діти, молодь, хлопці, дівчата, чоловіки, жінки... Все більше сімей разом проказують спільну молитву на Святій Вервиці. Пречиста Діва Марія стає матір'ю і опікункою португальського народу.

Важливим джерелом інформації про Фатіму є книга католицького архієпископа Фултона Шііна, яка побачила світ 1952 року під назвою "Перша любов світу". Одну главу цієї книги архієпископ назвав "Марія і мусульмани". Архієпископ твердо переконаний і свято вірить, що мусульмани остаточно навернуться на християнство завдяки побожності, яку вони мають до Діви Марії. Католицький достойник переконаний, що Бог Отець має особливий задум, щоб притягнути мусульман до Ісуса через Його Матір — Пречисту Діву Марію.

Досліджуючи Коран, Владика Шіін у своїй книзі писав: "У Корані Діва Марія згадується 30 разів. Він подає до вірування своїм послідовникам про Непорочне Зачаття, а також — її святе Дівоцтво. В ньому також є вірші, присвячені Введенію, Благовіщенню, Рождеству Ісуса Христа. Змальовані Ангели, як вони супроводять Благословенну Матір, промовляючи: "О Маріє, Бог вибрав Тебе і очистив Тебе, і підніс понад усіх жінок на землі". Отже, Марія для мусульман є правдивою Саїдою, Панею. Мусульманське передання говорить, що в Магомета була дочка на ім'я Фатіма. Магомет її дуже любив. Коли вона в молодому віці відійшла до вічності, Магомет написав такі слова: "Ти найбільш благословенна з усіх жінок у раю після Марії".

Ще один незаперечний історичний факт свідчить про особливе ставлення мусульман до Пресвятої Богородиці. Коли у VII столітті мусульмани нищили християнські святині на Святій Землі, то для єдиної базиліки Святої Анни в Єрусалимі вони зробили виняток, бо вважалося, що вона була збудована на місці, де народилася Пречиста Діва Марія. З пошани до Пресвятої Богородиці святиня не була зруйнована.

З вищенаведених фактів можемо зробити висновок, що всі Божі задуми, які походять з Неба, є продуманими до найменших деталей. Знаменно, що у XX столітті Пречиста Діва Марія за осередок Своїх Об'явлень обирає незнану маленьку місцевість Фатіму, щоб її називали Фатімською Богородицею, яка була б надією не лише для християнського світу, але в майбутньому стала також запорукою і знаком надії для мусульман, спричинившись до їхнього навернення до її Божественного Сина, а нашого Спасителя Ісуса Христа.

(Далі буде)

*Продовження. Початок див. № 5 (28), 2006