Почитателі Серця Христового можуть не тільки окремо виконувати набоженство до Серця Христового, але також лучитися в Товариства і так спільно віддавати Йому честь, Його любити, Йому приносити задоситьучинення, Його наслідувати і освячувати свої душі, до Нього прибігати, Його просити і про все благати. Почитателі Серця Христового, злучені в такий спосіб на землі, наслідують певною мірою святих у небі, а також ангельські хори, які в небі неустанно славлять Серце Христове, у Нього занурюються і черпають звідти невимовну свою радість і щастя, а крім цього, на землі це Боже Серце адорують у Найсвятішій Євхаристії. Подібним чином і вірні слуги Серця Христового єднаються (гуртуються) в Товариства, щоб це Серце возвеличити.
Окрім того, такі Товариства мають і те значення, що вони засвідчують культ Серця Христового також прилюдно — чи то участю у спільних богослужіннях, чи то при різних інших нагодах.
Відтак через таке спільне виконування набоженства члени таких Товариств знаходять все більше уподобання перед лицем Христовим і тим легше та швидше вимолюють ласки і щедроти Серця Христового, як це зазначив Сам Спаситель: "Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них" (Мт. 18, 20). А члени того чи іншого Товариства зібрані разом не тільки тоді, коли беруть участь у спільних богослужіннях або коли сходяться з якоїсь іншої нагоди, але також тоді, коли окремо особисто виконують практики спільних постанов свого Товариства, бо й тоді вони злучені одним духом, одним наміренням і одним бажанням так, що хоча вони й не є разом в одному місці, однак усі вони, злучені одним духом, стремлять до однієї мети. Так само й окремі Товариства на честь Серця Христового того чи іншого роду — хоча й розсіяні по всьому світі, проте всі вони живляться одним духом і становлять перед Богом одне ціле.
Врешті, такі Товариства мають ще й ту користь, що через них набоженство має більш запевнений розвиток і тривалість. У таких товариствах набоженство набирає більш конкретних форм і дає сильний імпульс до його виконання.
Кожне таке товариство мусить все ж бути організованим, затвердженим компетентною церковною владою і провадженим призначеним для цього духовним настоятелем. А якщо хтось хоче бути членом даного товариства і користати з усіх його привілеїв і духовних дібр, то для цього не задосить лишень виконувати практики відповідно до його постанов, але слід також заявити про свою до нього приналежність і бути прийнятим до нього правним провідником даного Товариства. Хто вступає в члени такого Товариства, вже тим самим засвідчує, що хоче належати до числа особливих почитателів Божого Серця, а коли буде прийнятий, то стає учасником багатьох і великих ласк і дарів через виконання малих і незначних обов'язків, яких вимагають постанови цього Товариства.
Нижче подаються найважливіші з-поміж багатьох Товариств на честь Найсвятішого Серця Христового.
Братство Найсвятішого Серця Ісусового
Це Братство найперше постало в Рагау le Monial 1693 року Божого, à відтак у Римі 1729 р. Б., котре отримало значення Архибратства. Незабаром воно розгалузилося по всьому світі через заснування дочірніх Братств. Єпископи поручили його найбільшими похвалами, а Апостольська Столиця наділила багатьма привілеями. Коли, однак, через політичні перевороти це Братство розпалося, священики зі згромадження св. Апостола Павла отримали владу 1821 р. Б. це Братство реставрувати (відновити) в Римі, котре 1823 р. Папа Пій VII підніс до гідності Архибратства. До цього Архибратства можуть бути аґреґовані (приєднані) всі інші дочірні Братства Серця Ісусового. Це Архибратство існує дотепер у Римі при церкві Sanra Maria de Pace і в 1881 р. нараховувало 9 768 Братств, включених до нього.
Душпастирі, котрі запровадили у своїх парафіях Братство Найсвятішого Серця Ісусового і його провадять, одностайно стверджують, що воно є правдивим благословенням для громади. Часте приймання Св. Тайн, пильне учащання на Богослужіння до церкви, мир і згода в родинах і взагалі ревне виконання обов'язків свого стану членами цього Братства — такі корисні наслідки, якими слід завдячувати цьому Братству.
При заснуванні такого Братства душпастир мусить вважати нате, щоб не упустити жодної суттєвої формальності, бо в інакшому разі його члени були б позбавлені відпустів і духовних користей цього Братства. Такого упущення не можна нічим заповнити, хіба поновним ериґуванням Братства або санкціонуванням через Апостольську Столицю.
Заснування відбувається у такий спосіб:
а) Кроки до запровадження Братства робляться тоді, коли в парафії знайдеться відповідне число вірних, котрі висловлюють бажання вступити до цього Братства. У деяких дієцезіях єпископи вимагають кількості близько 20 вірних по парафіях, щоб могло бути ериґоване в них це Братство.
б) Відтак слід звернутися до дієцезіального єпископа з проханням про заснування Братства Найсвятішого Серця Ісусового, про затвердження статутів, про листи прийняття (вписові), про призначення провідника Братства і про дозвіл, щоб Братство було аґреґоване до Архибратства у Римі при церкві Sanra Maria de Pace. У проханні слід зазначити місцевість, назву церкви і вівтар, де це Братство має засновуватися. Важливим є також, щоб у цьому поданні просити про повноту влади для провідника, щоб він міг субделегувати також іншого священика для приймання членів. Без цієї повноти влади провідник не міг би субделегувати, наприклад, свого сотрудника для приймання вірних у члени Братства.
в) До прохання слід долучити статут Братства з метою апробування.
Цей статут не мусить бути слово в слово ідентичним зі статутом римського Архибратства, досить буде, якщо він міститиме у собі головну мету і важливі правила Архибратства. З огляду на те, що канонічно ериґоване Братство є самостійною одиницею, то воно може мати також свої питомі статути, пристосовані до місцевості і часу.
г) У поданні до свого єпископа слід просити також про затвердження канонічно ериґованого Братства. Це затвердження, або т. зв. сертифікат, має бути підписаний самим єпископом. Цей сертифікат слід відтак переслати до Архибратства у Римі з метою аґреґування (приєднання).
д) На подане прохання єпископ ериґує канонічно Братство, а декрет повинен бути так укладений, аби в ньому було зазначене призначення провідника (зазвичай ним є місцевий душпастир), а також має бути уділена йому повнота влади субделегувати іншого священика для приймання членів Братства.
є) Після заснування Братства і після затвердження статуту дієцезіальним єпископом слід подбати про аґреґування його до Архибратства у Римі з метою осягнення відпустів, привілеїв і участі у всіх духовних користях цього Архибратства. З цією метою слід внести прохання латинською мовою, скероване до секретаря Архибратства з долученням сертифікату вищезазначеного єпископа, а також квоту 6 франків або рівнозначну квоту в іншій валюті. Відтак Ви отримуєте агреґаційний диплом, який слід представити своєму єпископові до відома і затвердження.
ж) Після залагодження всіх цих формальностей може відбуватися прийняття членів, котрі мають бути вписані в окрему призначену для цього реєстраційну книгу Братства. Саме вписання імен до книги може здійснити будь-хто, однак важно прийняти в члени може лише уповноважений для цього священик або його правний субделегат, як сказано вище. Бажаючі вступити в члени повинні особисто з'явитися до цього священика. Прийняття в члени і вписання до книги має відбуватися задарма і жодних датків вимагати не можна. Можна, однак, приймати добровільні датки на покриття різних коштів, пов'язаних із життям цього Братства. Видавати вписові листи не обов'язково, однак дуже рекомендується, щоб члени мали свої вписові листи з тією метою, аби вони були для них пам'яткою, а також для того, щоб члени мали при собі статут Братства, вміщений на вписових листах.
з) Хоча для оживлення віри та піднесення побожності дуже корисно, аби на парафії було те чи інше релігійне Товариство, проте якщо їх багато, то зазвичай це буває без особливої користі. Бо що більше назбирується побожних практик, то більша є небезпека, що вони будуть виконуватися лишень поверхово. Лише вірне і ревне їх виконання спричиняється до освячення душ.
Якщо, отже, на парафії вже існують релігійні Братства, які процвітають і осягають своєї мети, то не слід засновувати Братства Серця Ісусового, а натомість запровадити Апостольство Молитви, про яке піде мова далі. Якщо ж на парафії існують релігійні товариства, які насправді занепали, але є на часі і можуть бути оживлені, як наприклад, Братство Найсвятіших Тайн, то рекомендується радше вже існуючі збудити до життя і відновити, ніж засновувати зовсім нові. І в цьому випадку також найліпше запровадити Апостольство Молитви, котре не тільки не заважає іншим релігійним Товариствам, але взагалі спричиняється до їхнього пожвавлення і розвою. Якщо, врешті, на парафії немає жодних релігійних Товариств, або є застарілі і невідповідні до нинішніх обставин, тоді їх слід розпустити (розв'язати), а замість них заснувати Братство Найсвятішого Серця Ісусового. Це Братство може, отже, бути засноване на парафії або тоді, коли досі не існувало жодних релігійних Товариств, або після розв'язання (розпуску) застарілих і менш відповідних релігійних Товариств.
Щодо релігійних Товариств слід зауважити, що деякі з них мають загальне значення і відповідають на всі часи і в кожній місцевості, а деякі з них мають своє застосування лише часове і локальне. Треба, отже, старатися, щоб засновувати передусім такі релігійні Товариства, які мають загальне значення і є на часі, бо ж, як відомо, найновіші релігійні Товариства найшвидше приймаються у вірних і дають несподівано великі плоди.
Товариство винагороджуючого (експіяційного) Святого Причастія
1) Це Товариство постало 1860 р.Б. у Франції. Саме деякі члени Братства Серця Ісусового утворили між собою кружки по 7 або 30 членів. Із них кожен зобов'язався у певний день тижня або місяця (після того, як кружок складався з 7 чи 30 членів) з якнайбільшою побожністю приймати Св. Причастіє у наміренні, аби в злуці з Пречистою Дівою Марією винагородити за холодність і лінивість багатьох християн, які відтягаються від Трапези Господньої, а також щоби винагородити за невдячність і зневаги, заподіяні Серцю Христовому у Найсвятішій Євхаристії; відтак, щоби випросити навернення грішників та заховання і поширення правдивої віри взагалі, а у своїй Вітчизні особливо; врешті, щоб випросити ласки і поміч для охорони Церкви від переслідування, а також у наміренні Святішого Отця. Це Товариство затвердив Папа Пій IX і наділив відпустами.
У цьому Товаристві йдеться, отже, в основному про винагороджуюче Св. Причастіє, котре є справді найкращим і найвідповіднішим для осягнення мети цього Товариства. Жоден наш добрий вчинок так не подобається Христові, як з набожністю і добрим приготуванням прийняте Св. Причастіє. Тому Св. Причастіє є найвідповіднішим для того, аби Христове Серце потішити і винагородити, а також щоб осягнути потрібних ласк. Не дивно, отже, що Сам Христос Спаситель у перших своїх об'явленнях домагався від святої Марґарети, аби вона по можливості найчастіше приймала Св. Причастіє, а передусім кожної першої п'ятниці місяця і то як винагороджуюче Причастіє. Так само і Сам Спаситель домагався, щоб свято Його Серця, головною метою якого є експіяція, відзначалося передусім через приймання винагороджуючого Св. Причастія.
2) Щодо організації і статуту цього Товариства, то їх норми є такі:
а) Хто хоче бути членом цього Това риства, мусить бути перше членом Братства Серця Ісусового, а відтак має заявити про готовність певного дня кожного тижня відповідного місяця приймати винагороджуюче Св. Причастіє і вписатися до книги Товариства.
б) Члени Товариства поділені на кружки по 7 або 30 членів, з котрих кожен приймає у визначений день винагороджуюче Св. Причастіє. Кожен тижневий чи місячний кружок може мати свого настоятеля, т. зв. ревнителя (ревнительку), залежно від того, чи кружок з мужчин чи з жінок.
в) До Товариства може приймати і над ним мати нагляд: 1) кожен провідник Братства Серця Ісусового, 2) кожен провідник місцевого Апостольства Молитви; 3) де немає ні того, ні іншого — кожен будь-який священик. Кожен настоятель (ревнитель) окремого кружка може лише приймати, але він зобов'язаний список прийнятих представити провідникові Товариства.
г) Єдиним обов'язком членів цього Товариства є, щоби кожен з них на тижні кожного місяця у визначений день приймав винагороджуюче Св. Причастіє. З метою точного виконання цього обов'язку слід перед прийняттям Св. Причастія збудити намірення під 1) сказане, а, відтак, прийнявши Св. Причастіє, слід у тому самому наміренні жертвувати його Христу Спасителю. Якби хтось із поважних причин не міг у визначений день прийняти Св. Причастіє, він може заступити себе іншим членом Товариства (помінятися) або прийняти Св. Причастіє в інший день тижня чи місяця.
д) Кілька разів на рік, наприклад кожні три місяці, провідник Товариства разом з ревнителями окремих кружків має переглянути список членів, перевірити і впорядкувати, а членів, яких бракує, заступити іншими, відповідно давні кружки зредукувати і утворити нові.
Архибратство Святої Години
Архибратство це взяло свій початок від поручення, даного Спасителем святій Марґареті, щоб вона в ніч з четверга на п'ятницю вставала і посвятила одну годину на молитву на честь опущення і смертельної агонії Серця Христового в Оливному городі. Це Архибратство було засноване спочатку 1829 р.Б. у монастирі Рагау le Monial. Метою його є перебування протягом однієї години в ніч з четверга на п'ятницю на молитві, аби таким чином брати участь у смертельному конанні Спасителя в Оливному городі, відтак, щоб усмирити гнів Божий за людські гріхи, а врешті — щоб узискати ласки для навернення грішників. Ця година, проведена в молитві, називається Святою Годиною. Всі вірні, які запишуться до цього Архибратства у Рагау le Monial, доступають повного відпусту за кожне відправлення Святої Години. Цю Святу Годину можна відправити упродовж часу від четверга ввечері, тобто від заходу сонця, аж до п'ятниці рано, тобто до сходу сонця.
Оце три найважливіші Товариства на честь Серця Христового. Сюди належить також Апостольство Молитви, однак з огляду на свою особливу рису, а також з огляду на обсяг матеріалу, про це Товариство йтиметься далі в окремій главі.
(Далі буде)
*Продовження. Початок див. № 5 (10), 2003
