Фатіма очима прочанина XXI століття

13 жовтня 2007 року Божого, щойно прокинувшись зі сну, Фатіма розкрила обійми своїх вуличок-рук назустріч людським струмкам. Усі вони пливли в одному напрямі. Ні в кого не треба нічого питати, нікому не треба нічого шукати — ноги самі ведуть туди, де 90 років тому на очах 70-тисячної маси народу здійснилося чудо — "танець сонця".

Фатіма, один із найважливіших центрів планети, щорічно приймає 7 мільйонів прочан. Сьогодні і ми тут...

Перше місце молитов у Кова-да-Ірія — каплиця Об'явлень. Шлях до неї викладений мармуровими плитами. Прочани долають його на знак ушанування прохання Божої Матері — чинити жертви і покуту за спасіння бідних грішників. Це так звана "дорога Луції", яку треба пройти на колінах, аби наблизитись до серця святині — фігури Пречистої Діви Марії, коронованої Цариці і Заступниці Португалії...

 У центрі площі — пам'ятник Найсвятішому Серцю Ісуса, який постав 1932 року на місці, де 10 років перед тим було виявлено джерело і викопано криницю. Джерельна вода стала свідченням великих ласк Матері Божої Фатімської. Культ почитання її Непорочного Серця тоді почав стрімко зростати у цих краях, а згодом і в усьому світі.

На цій же площі ви знайдете пам'ятники Папам Римським: Іванові Павлові II, Павлові VI, Пію XII, єпископові Хосе Корейка да Сільва з Лейрії, який першим визнав достовірність Фатімських об'явлень і започаткував культ почитання Непорочного Серця Пречистої Діви Марії. Його гробівець — у базиліці поряд.

Осколок берлінського муру на п'єдесталі — подарунок португальського емігранта з Німеччини — символізує крах комунізму, про що говорила Діва Марія у Фатімі.

Сходи, обрамлені колонадою, ведуть із південної частини до північної — до самої базиліки (головного собору). Вражаюча  —  півколом Хресна Дорога зі стаціями мук Ісуса Христа — виконана у техніці настінної поліхромної кераміки. Біля собору — чотири фігури португальських святих.

Неймовірна краса і велич собору, багатотисячне зібрання вірних, які завмерли в очікуванні ювілейних святкувань, — переповнюють душу відчуттям свята і утверджують у переконанні, що це місце на нашій планеті ніколи не може опустіти. Мільйони сердець будуть линути сюди, щоб отримати дар Віри, Надії і Любові. Над головним вівтарем собору, побудову якого завершено 1953 року, — всесвітньовідомий образ: Діва Марія об'являється трьом пастушкам. Вітражі собору ілюструють сцени об'яв. У цій святині спочивають також блаженні Францишко і Якинта.

 Справжніми шедеврами сакрального мистецтва є 15 вівтарів, кожен з яких представляє одну з таємниць Святої Вервиці. Орган собору має 12 тисяч труб — його голос чути на всю околицю.

О 9 годині ранку зібрані 350 тисяч прочан молитвою попередили урочисту процесію з фігурою Фатімської  Божої  Матері. Потім розпочалася Св. Літургія латинською мовою з благословенням хворих. На ювілейні святкування прибула духовна еліта з Ватикану та багатьох країн. Співав великий зведений хор.

Новий собор Пресвятої Тройці, побудований і завершений на ознаменування 90-ої річниці об'явлень Матері Божої Фатімської, розташувався у південній частині площі — напроти головного собору. Ця модерна споруда здатна вмістити 250 тисяч вірних. Церкву освятив 12 жовтня ц. р. кардинал Бертоне, державний секретар Ватикану, особистий представник Папи Римського Венедикта ХVІ. Він прибув, щоб очолити закриття ювілейних святкувань.

Це велетенська кругла бетонна споруда з підземними залами, форма якої дозволяє безперешкодно циркулювати людям у середині. 13 дверей символізують Ісуса Христа і Його апостолів. Таким чином, споруда готова вистояти перед релігійним туризмом, масштаби якого постійно зростають. Над внутрішнім оздобленням святині працювали художники різних країн та національностей. Тут вражає сліпуче поєднання кераміки і золота, що символізує землю і світло, людське і божественне.

... Кожен камінь, кожна травинка і кожне дерево цієї землі здається безперестанно шепочуть про святі події 90-річної давнини. Світло і вітер, лагідно переливаючись, тріпочуть у кожному куточку природи спогадом про ті дні, які прочани усього світу бережуть у своїх серцях, як найдорожчий скарб. Зелені дуби і оливкові дерева, ці вартові з покрученими у боротьбі за сонце гілками і з корінням, яке вгризається у землю у пошуках вологи — як символ важкого кам'янистого шляху самої людини. Шляху виживання, страждання і прозріння.

У Португалії дуже шанована і практикована молитва на Святій Вервиці. "Розаріо" — це святий обов'язок католика. Скільки разів ця могутня молитва допомогла Божим дітям отримати перемогу, зцілення, захист та інші всеможливі численні ласки! Згадалися слова святого Папи Пія X: "Дайте мені армію, яка молиться на вервиці, і я завоюю світ"...

... Ми поверталися додому, до Франції, через Іспанію. Миготіли один за одним маленькі старовинні містечка, приречені стати великими, бо повсюдно видно новобудови... І лише шпилі соборів та каплиць нагадували про славну католицьку минувшину як прагнення до вічності. Проїхали якесь промислове місто — тяжкий смоґ, дими, стрічка дороги проходить майже під балконами будинків. Все оточене і все затиснене: заводи — будинками, будинки — заводами, брак повітря, брак спокою. І тільки собор своїми вежами креслить небо, мовби хоче вирватися з полону цивілізації...

А в пам'яті фото з будинку-музею Луції: 70 тисяч людей дивляться в небо, у їхніх очах — захоплення і надія. Це було 13 жовтня 1917 року Божого...

Ірина МІШЕЛЬ, Франція
Спеціально для журналу "Дзвін з Фатіми"