§3 НАЗВА І МЕТА*
Це Товариство називається Апостольством, бо його завданням є апостольські справи, тобто слава Божа і спасення людських душ, або іншими словами: поширення Царства Божого на землі, а члени цього Товариства мають бути перейняті жаром і бажанням виконувати ці апостольські справи. Називається це Товариство Апостольством Молитви, бо молитва є головним середником для сповнення такої високої мети. Не всім дано сповняти апостольство слова через проповідування Євангелія, але всі можуть бути апостолами молитви. Навіть ті, що сповняють апостольство слова, потребують апостольства молитви, бо самого проповідування слова не досить, тут потрібно ще внутрішньої благодати, яка б просвічувала і порушувала серця людей. До цього якраз і надається молитва, і тому Апостольство Молитви має таке велике значення.
Молитва, якою послуговується це Товариство, є справді апостольською, бо має на меті не якісь малі справи або земні чи дочасні, але справи високі, загальні, вічні. Ця молитва має на меті прославу Бога, справи Церкви, навернення поган, пробудження грішників, освячення і витривалість у доброму праведних.
Ця молитва є могутньою, бо вона спільна. Члени цього Товариства без огляду на те, чи вони зібрані разом, в одному місці, чи моляться окремо — всі перейняті одним духом і стремлять до однієї мети, і тому молитва їхня є спільною. Така молитва з певністю є вислухана. Про це запевняє нас сам Христос: "Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм Моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я, серед них" (Мт. 18,19-20).
Ця молитва є загальна з огляду на мету, на середники і на учасників. Мета — слава Божа і спасення душ, а понад це немає нічого важливішого. Щодо середників, то Товариство Апостольства не зупиняється на самій лише усній молитві чи молитві в думках, але всі свої вчинки, труди і терпіння складає в жертву для цієї високої мети, а тим самим кожен вчинок, хоча б і незначний, кожне терпіння, хоч би й найменше, стає молитвою. Кожен добрий вчинок, зроблений у стані освячуючої благодати, кожне терпіння, перенесене з чистою совістю, мають також випрошувальну силу, і цього достатньо для мети Апостольства Молитви. Щодо учасників, то ніхто не є виключений із цього Товариства. Той, у чиєму серці тліє хоча б іскорка любови, легко навчиться молитися, а хто молиться зі щирого серця, той багато робить для поширення Божого царства на землі.
Врешті, ця молитва має рису божественної молитви, бо вона злучена з Найсвятішим Серцем Христовим. Усі члени цього Товариства мають єднати свої молитви, труди і терпіння з молитвами і наміреннями Найсвятішого Серця, котре неустанно молиться і жертвується за ці найвищі апостольські справи. Ця молитва у злуці з Найсвятішим Серцем Христовим — це важливий і основний обов'язок Апостольства Молитви, його головний рушій духа і знаменна риса. Так молилася свята Марґарета: "Злучу,— говорить вона,— всі свої молитви з молитвами, які Найсвятіше Серце Ісуса за нас заносить у Найсвятішій Євхаристії... Занурюся у Найсвятіше Серце, аби в усьому, що буду робити або терпіти, відповідати Його намірам, щоб із Ним злучитися".
Сам Христос Спаситель, можна так сказати, надає більшої ваги своєму апостольству молитви, ніж своєму апостольству слова. Він установив справді апостольський уряд слова і доручив йому проповідувати Євангеліє, але успіх його учинив залежним від Апостольства Молитви. Такий висновок можемо зробити з Його власного прикладу. У перші тридцять років свого укритого життя в Назареті Він виконував виключно апостольство молитви. Апостольству слова присвятив лише три роки, але і це апостольство сполучив з апостольством молитви, бо вдень навчав, а вночі звичайно йшов в усамітнене місце і там перебував на молитві. Також і після свого Вознесіння на небо, там у небі прославлений, як і тут у Найсвятішій Євхаристії утаєний на землі, Він неустанно продовжує своє апостольство молитви. У небі Христос є нашим заступником: "Христос Ісус..., що по правиці Божій, — Він заступається за нас" (Рм. 8, 34), представляючи Отцю Свої заслуги, рани і бажання свого Серця. Те саме виконує Христос, у Найсвятішій Євхаристії утаєний. Тут Христос неустанно молиться за нас і приносить Себе в жертву Отцю Небесному, а бажання Свого Серця звертає в основному на справу прослави Бога, на спасення душ на, Свою Церкву як на Свою Обручницю і на всезагальне поширення царства Божого на землі.
З цієї причини Товариство Апостольства Молитви дуже відповідає бажанню Серця Христового. Бо головним його завданням є молитва, яка обіймає все, що становить інтерес Серця Христового і відповідає його бажанням і намірам. Члени цього Товариства єднають свої молитви з молитвами Серця Христового, вони входять у Його намірення і бажання, котрі стараються учинити своїми власними. Разом із Серцем Христовим вони жертвують свої молитви, вчинки і терпіння для слави Божої, для спасення людських душ і для всіх тих справ, що стосуються поширення Божого царства на землі.
У свою чергу Католицька Церква, котра має поручення від Христа продовжувати Його діло відкуплення на землі, є під цим оглядом точним відбитком свого Засновника. Вона, справді, виконує свою місію апостольством слова, проте для досягнення успіху ще інтенсивніше залучає Апостольство Молитви. Тому в усі віки і часи не було в історії Церкви ані хвилини, коли б припинилася діяльність Апостольства Молитви, а нинішнє Товариство Апостольства молитви є лише породженням і новою формою неустанного апостольства молитви у Католицькій Церкві від початку її заснування.
"Огляньмося назад, у перші дні божественної Церкви, в ті часи, коли Спаситель розпочав управляти Божою Державою вже не безпосередньо і видимо, а невидимо і через своїх Намісників. Маю на увазі дні по Вознесенні Господньому. Тоді Апостоли і учні Господні і побожні невісти згуртувалися коло Марії, Матері Ісуса: "Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами" (Ді. 1, 14). Тут маємо перше Товариство апостольської молитви.
Яка була мета цієї спільної молитви? Про яке добро вони благали до джерела всякого блага? Яке було "намірення" молитви? Це ми пізнаємо з події, яка визріла в атмосфері молитви цієї першої дев'ятниці, як приготування до П'ятдесятниці, саме за вибором Апостола Матея. Церква Господня, царство Боже на землі, поручене її турботі — це було намірення молитви. Щоб завдання життя Спасителя далі продовжували сильні наступники, щоб усі вони, священики і вірні, були наповнені Духом Святим — про це вони щиро благали Бога. Щоб їх духовний похід, котрий вони мали розпочати у світі згідно з останнім дорученням Господа: "Ідіть і навчайте всі народи" — був багатий на здобич і перемогу, щоб царство зла щезло перед царством Божим — ось яка мета їхньої сердечної і витривалої молитви. Чи це не мета Божественного Серця Ісуса? Чи це не узгоджується абсолютно точно з наміренням, з яким Спаситель колись молився на землі і неустанно молиться перед престолом Отця і в кивотах на землі?
І ще: чому молитва цієї Первістки-Церкви була такою могутньою і успішною? Бо вони, підкоряючись дорученню Спасителя (Йо. 16, 23), молилися в ім'я Ісуса, молилися через заслуги Ісуса, молилися потай одночасно за Первородного Отця, котрий, заступаючись за свою братію, завжди приступає до престолу благодатей (Рм. 8, 34), (Євр. 8, 25, IV, 14). Хіба це не означає молитися у злуці з Найсвятішим Серцем Ісуса?
Таким чином, дух апостольства молитви живе вже у тій первісній християнській громаді, отже, він є такий давній, якою давньою є сама Церква. Бо до чого стремить Апостольство молитви? Воно прагне виконувати молитву в дусі набоженства до Серця Христового. Воно прагне спрямувати християн до молитви у злуці з Найсвятішим Серцем Ісуса і згідно з намірами Найсвятішого Серця, воно прагне навчити християн молитися за навернення поган, відпалих християн і грішників, про поступ і витривалість праведних у доброму; молитися про силу і мудрість, про любов і дух жертви для пастирів Церкви; молитися про послух і безбоязність вірних. Іншими словами, Апостольство Молитви прагне навчити християн молитися по-апостольськи; молитися подібно як та Апостольська громада у вечернику перед першою П'ятдесятницею. В Апостольстві Молитви знаходимо також "Матір Ісуса" подібно, як там, в Єрусалимі. Бо як звучить щоденне намірення членів Апостольства молитви? "Божественне Серце Ісуса, через Непорочне Серце Марії жертвую Тобі всі Молитви, вчинки і терпіння нинішнього дня в злуці з тим наміренням, в котрім Ти сама неустанно молишся і Себе жертвуєш на наших вівтарях.
Так, дух чудового Товариства Апостольства Молитви наскрізь первісно християнський і правдиво апостольський. Тільки форма його нова, сучасна. Понад двадцять мільйонів членів Апостольства Молитви продовжують у наші дні справу, котра розпочалася у навечернику в Єрусалимі, а відтак яку продовжили так багато тисяч душ і так багато Чинів молитви".
На завершення годиться навести пречудові слова Папи Лева XIII з його енцикліки від дня 23 вересня 1878 р. про величну і високу мету Товариства Апостольства Молитви: "Якщо Мойсей, — каже цей Папа, — своїми молитвами стримав правицю Господню, розгнівану на збунтований народ; якщо він піднесеними до неба руками прогнав амалекитів, які воювали проти Ісуса Навина; якщо на благання Самуїла до Бога за Ізраїль були переможені филистинці; якщо Ілія гарячим проханням вимолив дощу, який не падав три роки і шість місяців; якщо молитвою Йоаха, хоч і грішника, Ізраїль був звільнений від царів Сирії Газаїля і Бенадада; якщо, отже, стільки разів через звертання до Бога були прогнані вороги християнського імени, а сам Ісус Христос сказав:"Чого б ви тільки попросили в Отця, він дасть вам у Моє ім’я"(Йо. 16, 23) – то слушно слід вивищувати Товариство молитви, відзначене іменем Апостольства, котре неустанно просить, щоб сила Божа в теперішніх потребах Церкви зробила те саме, що довершила через Апостолів, а пізніше не раз також через апостольських мужів, а саме: щоб були стерті сили пекельні, щоб були знищені зусилля людської злоби і безбожности, щоб просвітилися душі, оповиті темрявою блуду, щоб направилися звичаї, щоб розгорівся жар святих слуг, щоб з новою силою розквітла побожність, щоб Церква, звільнена від суперечностей, служила Богові в безпечній свободі".
(Далі буде)
*Продовження. Початок див. № 5 (10), 2003
