Сумнішої п'ятниці не пам'ятаємо

Вознесіння Христове. Іcyc відходить до свого небесного помешкання, прощаючись з апостолами. Сорок днів після Воскресіння Він був присутній у кожному храмі, що символізувала і про що свідчила Його свята плащаниця на престолах. Вчора ми її востаннє цілували і заховали...

І на мить кожен із нас, прилбичан, думками полинув у ту передвеликодну п'ятницю, коли наші односельчани так нерозважно, а то й затято зневажали Господа нашого Ісуса Христа. На очі навернулися сльози жалю.

А було це так. У п'ятницю наш парох отець Богдан Радюк і ми, вірні, виложили плащаницю і віддали останню честь Ісусу померлому і складеному у Гробі. Черга відправляти була за отцем Андрієм Стадницьким — модерним священиком, котрий роз'їжджає селом у чорних окулярах на шикарному авто. Ми ніяк не могли розуміти, що ще можна було відправляти, крім Хресної Дороги, коли плащаницю уже викладено і її цілують вірні, в тому числі і вірні отця Андрія. Ми, кілька жінок із традиційної громади греко-католиків, залишилися подивитися: що то воно буде далі?

Прибув отець Андрій, почав відправу. Після Євангелія виголосив коротку проповідь, а заразом повідомив, що одразу після відправи беремо фани, хрест, плащаницю і робимо обхід. Ми стали під церквою. Модерністи почали виносити фани, хрест. І тут наша дячиха, пані Марія Васильовська, підійшла до отця Стадницького і сказала: "Отче Андрію, ми плащаницю вже виклали, а ви будете знову з нею ходити? Не слід брати Ісуса з Гробу і ще раз робити обхід". На що отець їй відповів, що це не має ніякого значення. Тоді пані Марія далі йому говорить: "Ви щойно, отче, читали Євангеліє: "кров на вас і на дітях ваших". Чи не боїтеся ви гніву Господнього? Як не боїтеся, то що ж—несіть ще раз Ісуса довкола церкви".

Отець Андрій узяв Святе Євангеліє, вийшов на церковне подвіря. І тут сталася заминка. Довго не виносили плащаниці з храму. Отець Андрій звернувся тоді до мирян: "Якщо ви не слухаєте священика, то вертаємося з фанами назад до церкви і обходу не буде". В той час у церкві зчинився галас. Одна з жінок (чоловік якої був паламарем в отця Стадницького і раптово відійшов до вічності) вернулася до присутніх чоловіків: "Чого боїтеся? Беріть плащаницю і несіть". Четверо чоловіків винесли плащаницю, і процесія рушила в бік дзвіниці: наліво — назустріч сонцю! Знову здійнявся лемент, якась жінка, парафіянка отця Андрія, закричала: "Та не в той бік несете, та не в той бік!..". Її ніхто не слухав. Кілька чоловіків, подивившись на таку несправедливість, розвернулися і пішли додому.

Ісусе наш, прости, прости їм той страшний гріх, бо не розуміють, бідні, що чинять!

Марія БУБІСЬ,
парафіянка церкви Різдва Пресвятої Богородиці і Святого Обручника Йосифа, с. Прилбичі Яворівського району