Молитва до Богородиці

Ти, котра вела, наче пралісу стугін,
духа землі цієї, скутого в обладунків лаву,
провадь нічні дороги його внуків,
щоб ми вміли мовчки вмирати.

Ти, котра була дощем мелодій,
а прозорою, мов світанок і пломінь,
дай нам уста, як хмарини блакитні,
що чисті — під рокотання грому.

Ти, котра землі вчилася біля Бога,
у якої земля, наче небо, стала,
дай нам з вогню свого пас і остроги,
але одягни їх на людське тіло.

Ти, котра серце, мов море, розшматувала
задля сина землі і неба,
о, навчи матерів наших,
як терпіти треба.

Ти, котра гейби над чорним лісом
сяйво — погоди соняшної церква,
нагни похмуру зброю нашу,
коли почнемо змагатись любов'ю.

Переклав з польської спеціально для нашого журналу
Олег ГАРАСЕВИЧ