До 90-ої річниці Фатімських об'явлень Пресвятої Богородиці
Висновки*
Нинішня цивілізація позначена великим дефіцитом віри і надії в людському серці до Господа Бога. Людина більше довіряє прогресу, медицині, тій же людині, аніж Господу Богу. В наших часах збуваються пророчі слова Пресвятої Богородиці, сказані трьом пастушкам у Фатімі: "Моліться, моліться та приносьте багато жертв за грішників! Бо багато їх іде до пекла через те, що ніхто за них не жертвує і не молиться". Ці слова Пресвятої Богородиці були сказані з глибоким сумом у голосі і зі смутком на обличчі. У цих словах Матері Божої—безмірний жаль, а навіть біль. Це певного роду докір нам, що багато душ іде на вічну загибель до пекла і ніхто не дбає про них, ніхто не бажає їм допомогти, хоча врятувати їх можна. Можливо, і ми думаємо так, як люди в цьому світі: що допоможе тому чи іншому налоговому грішнику, чим йому можемо допомогти, він вже пропащий навіки... Це глибока помилка.
Пригадаймо євангельську подію, коли до Ісуса прийшов багатий юнак із питанням, що має робити, як має жити, щоб успадкувати життя вічне. Христос відповів йому, щоб він дотримувався Заповідей Божих. Молодий юнак сказав, що всі ці Заповіді він виконує від малої дитини. Спасителеві така відповідь була до вподоби, і Він запропонував юнакові: "Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною". Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений,—мав бо великі багатства" (Мр. 10, 21-22). Коли юнак відійшов від Ісуса, Христос, поглянувши навколо, промовив до своїх учнів: "Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже ". Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: "Хто ж тоді може спастися?" Ісус же, поглянувши на них, мовить: "У людей це неможливо, — але не в Бога; у Бога бо все можливо" (Мр. 10,25-27). В цих словах — уся відповідь для тих, які сумніваються. Людина є тільки людиною, Божим сотворінням, і коли надіється тільки на себе і на свої сили, направду нічого більшого, як їй під силу, осягнути не зможе. І навіть сила, яку вона посідає в даний час, — це є дар Божий, і Господь може її від людини відняти, коли Йому до вподоби. Особа, яка покладається всім своїм серцем і душею на Господа, довіряє Йому, благає в Нього допомоги і заступництва, — тоді неможливе, нездійсненне стає реальним у її житті.
Молитва Ангела у Фатімі є прикладом для кожного християнина довіряти, уповати на Господа Бога. Бог не тільки сказав, що ми маємо прощати, а перший дав нам приклад прощення. Навчив на прикладах життєвих, як треба прощати людям їхні провини і гріхи. Господь милосердний і завжди скорий до прощення тим, у чиєму серці Він бачить жаль і скруху за гріхи, а також, коли людина покидає дорогу гріха і навертається на дорогу покаяння і ласки. Таким прикладом Божого Милосердя до немічної грішної людини є навернення Марії Магдалини. Ця змучена життям і гріхами жінка, відкинута суспільством, зненавиджена духовними особами, почує з уст самого Христа Спасителя повні надії слова: "Прощаються тобі гріхи... Віра твоя спасла тебе; іди в мирі" (Лк. 7, 48-50). Це вона, Марія Магдалина, дізнавшись, що Христос Спаситель прийшов до Симона фарисея, ввійшла в дім його і"... принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку і вставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми Йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами" (Лк. 7, 38). Всі люди, які були з Христом, просто змертвіли, вони не відкрили вуст своїх, але не могли спокійно спостерігати затим, що відбувається, а сам же хазяїн господи так почав роздумувати у своєму серці: "Якби це був пророк, Він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається Його: це ж грішниця!" (Лк. 7,39). Таку оцінку Симон фарисей дав Марії Магдалині: вона — грішниця, тому заслуговує на побиття, каменування, смерть. Такий вирок у своєму серці видав Симон для цієї грішниці. Так людина засудила людину на смерть. А що ж скаже Ісус? Який Він винесе вирок цій жінці-грішниці? Чим заслужила ця жінка прощення гріхів? На яких засадах Христос виніс для неї вирок прощення — це дуже тривожило Симона і присутніх у домі людей. Знаючи це, Ісус промовив до Симона: "Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям. Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги. Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги. Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить" (Лк. 7,44-47).
Ми бачимо, яка велика різниця між людським і Божим судом. Симон і зібрані люди бачили перед собою тільки грішницю, яка заслуговувала на покарання. Ісус Христос бачить сльози цієї грішниці, які спливають по її обличчі; бачить її волосся, яким обтирає ноги Спасителя, і дорогі пахощі, якими намащує їх. Це ознака того, що Марія відкинула земну марноту, не жаліє для Ісуса дорогоцінного мира, бо бачить перед собою не тільки людину, а лікаря людських душ, тут відбувається зміна в її житті. Христос бачить її серце, що не могли бачити інші люди. В серці Магдалини він бачить біль і жаль, які поєдналися із постановою поправи її життя. Побачивши Христа, Марія Магдалина увірувала і полюбила Його. Віра цієї жінки і її щира любов спричинилися до того, що вона відкинула гріх, щирим жалем серця оплакувала його, злегковажила всіма принадами і захопленнями цього світу і змінила свій спосіб життя. І в кінці Христос робить висновок, який говорить жінці і тим присутнім у домі Симона фарисея: "Віра твоя спасла тебе; іди в мирі" (Лк. 7,50). Ці дві чесноти Божі — віра і любов — направляють людину на дорогу покаяння, до виречення гріхів, до постанови поправи життя. Дбаймо про те, щоб Господь і до нас промовив так, як до Марії Магдалини: "Прощаються тобі гріхи твої, іди в мирі".
Як я ставлюся до особи, яка навернулася з дороги гріха на дорогу Божої ласки? Чи так, як Симон фарисей? Чи радіє моє серце і душа, що людина, яка вела грішний спосіб життя, йшла блудними дорогами, сьогодні є в храмі Божому між нами? Скільки є таких людей, які вважають себе християнами, але не мають духа Христового, ставлять себе вище за інших, бо, мовляв, вони завжди були в церкві, їх батьки і діди будували цю святиню, їм належить особливий привілей чи особливе до них ставлення з боку духовенства. Так було також з Ісусом Христом. Коли Ісус Христос у страсний тиждень відвідав Єрусалимську святиню, щоб там навчати, приступили до Нього первосвященики і старші ізраїльського народу і як представники духовної влади почали питати: хто він такий, якою владою він це робить і багато іншого. Вони поставили себе вище над Ісусом Христом і іншим верствами ізраїльського народу. Вони — керівники, вони — проводарі, вони — вчителі закону, для них пошана і слава, для них перші місця — а ти хто такий? Христос спокійно бажає промовити до їхнього серця і душі, вказати їм їхні хиби і помилки: замало того, що ти фарисей, священик, книжник, духовний провідник народу, сам титул не освячує тебе, а твоє ставлення до Бога, до віри, дотримування Заповідей Божих, поправа твого грішного життя, покаяння. Христос вказує, хто буде перший у Царстві Небесному, хто йде дорогою правди, покаяння до Бога: "Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім. Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому" (Лк. 21,31-32).
Блудниці і митарі, на яких світ дивиться з погордою і відразою, ненавистю і злобою, пройшовши через покаяння, мають випередити "праведних" у Царстві Божому.
"... У 1961 році Свідки Єгови видали власний коментар до Біблії — "Біблія нового світу". З неї вилучено тексти, що містять вчення про Пресвяту Тройцю, про спасіння людей, про Христа, про Церкву, суд, вічну нагороду і кару тощо. Ці вилучення і зміни тексту (наприклад, замість Господь — Єгова, хрест — паля, спільнота — організація, звішування — вишкіл, Церква — збори, слугиня Господня — рабиня Єгови) служать тому, щоб у "пророчому" сенсі підтвердити тези Свідків: немовби біблійні заповіді отримали своє сповнення у вченні Свідків Єгови.
Тлумачення Біблії узгоджено з інтерпретацією Рассела, його наступника Рутерфорда та Керівного органу, який приписує собі роль "каналу зв'язку з Єговою". Отже, основним джерелом доктрини секти є вчення засновників і керівництва, а біблійні тексти мають лише їх підтверджувати. Так починається маніпуляція біблійними текстами. Через фальшиву інтерпретацію Біблії Свідки відкинули правду про Бога в Тройці, про Христа — Сина Божого і Відкупителя всіх людей та про Духа Утішителя. Заперечуючи ці основні релігійні правди, Свідки Єгови виключають себе з християнської родини"(Релігія у сучасному світі. Львів, видавництво "Ñâ³÷àäî", 2007, ñòîð. 236).
Переглядаючи й аналізуючи стан релігії у світі з різних інформаційних джерел, ми можемо глибше зрозуміти суть другої молитви Ангела у Фатімі. Перші слова цієї молитви: "О Пресвятая Тройце: Отче, Сину і Духу Святий!" У світі з року в рік виникають і ширяться різного роду релігійні течії, які заперечують християнський догмат про Пресвяту Тройцю. Зростає їх чисельність. Наприклад, звіт про стан Свідків Єгови на початок 2008 року засвідчує, що кількість їх членів у 236 країнах світу становить 6957854. Вони об'єднані у 101376 громад. Кількість свідків у 2007 в порівняні з 2006 роком збільшилася на 3,1%. Упродовж 2007 року Свідки Єгови провели 1431761554 годин місіонерських бесід. На вивчення Біблії пішло 6561426 годин. За кількістю членів спільнот країни першої десятки розташовані так: США (1084 тис), Бразилія (679 тис), Мексика (639,3 тис), Нігерія (302,4 тис), Італія (238,5 тис), Японія (218,7 тис), Німеччина (165,5 тис.), Росія (150 тис.), Замбія (146 тис), Конго (144 тис). Україна—на 11 місці зі своїми 140,2тисячами ("Релігійна панорама", №1,2008, стор. 26). З цього випливає, що країни, в яких більшість населення є католицького віровизнання, належать до першої десятки з лідерства Свідків Єгови. Бразилія— 80 % католиків, Мексика—89 % католиків, Італія—98 % католиків, Конго — 50 % католиків. Інші країни, де католики, протестанти чи православні становлять більшість, — США: протестанти — 56 %, католики — 28 %; Німеччина: протестанти—34 %, католики—34 %; Росія: православні — 90 %. Чи це не є криза традиційного християнства, а насамперед, у Католицькій Церкві? Тому Ангел у Фатімі просить дітей про відмовлення другої молитви, в якій ідеться про почитання, поклоніння Пресвятій Тройці.
(Далі буде)
*Продовження. Початок див. №5 (28), 2006
