ПРАВДА ПРО ”МАКДОНАЛЬДЗИ”
"Фастфуди" (пункти прийому швидкої їжі) — справжня світова пошесть, поширена здебільшого серед молоді. Аякже—це так швидко, зручно, вигідно! А насправді — це імперія наживи для спритних, які заради збагачення не гребують нічим, от і запровадили моду на невибагливість у їжі, моду на переїдання. Наскільки це етично, культурно, а головне — безпечно?
"Макдональдзи" — на кожному кроці: в школах, на кораблях, у лікарнях. У 1970 році американці витрачали на цю їжу 6 млрд. доларів на рік, у 2001 — понад 110 млрд. Це більше ніж на вищу освіту, комп'ютери, автомобілі. Більше ніж на книги, фільми, журнали, газети, відео і музику разом узяті.
"Гамбургери — це так смачно, що там не кажіть!" — нерідко можна почути і в нас, в Україні, навіть від, здавалося б, цілком поважних людей. Чи так воно насправді?
Трохи історії. Два брати Річард і Моріс Макдональдзи приїхали до Каліфорнії на початку "Великої депресії" (30-ті роки XX ст.). Шукали роботу в Голлівуді. Встановлюючи декорації на кіностудії, наскладали трохи грошей і відкрили кінотеатр. Прибуток не дуже тішив, тож вирішили приєднатися до модного бізнесу. Їхній "Макдональдз бразерс бюргер бар драйв-ін" із хотдогами виявився, на превеликий подив, прибутковим. До кінця 40-их років братам набридло наймати нових офіціанток, які весь час міняли місця роботи, набридло розшукувати добрих кухарів і закуповувати тарілки, які покупці постійно били. Макдональдзи закрили свою лавочку, а через три місяці відкрили знову. Але тепер усе було по-іншому. Вони встановили величезні грилі, викинули з меню дві третини пунктів, залишивши лиш те, що не треба їсти з ножем та виделкою. Фарфоровий посуд замінили паперовим. На кухні вперше був застосований принцип конвейєра: один працівник смажив котлети, інший укладав їх у булочку. Всі гамбургери робилися тепер з однією начинкою: кетчуп, цибуля, гірчиця, два мариновані огірки. За рахунок всього цього гамбургери стали удвічі дешевшими, а від покупців не було відбою.
Оскільки для роботи брати найняли хлопців, до цих кафе потягнулися дівчата, а згодом і підлітки. Тодішні газети із захватом писали: "Нарешті сім'ї робітників можуть нагодувати свою дітвору в ресторані!" Дизайн кафе придумав сам Річард: щоб його було видно здалеку, на даху встановили дві арки, підсвічувані неоном. Так народився один із знаків нашого часу. До речі, золоті арки "Макдональдзів", на думку психолога Луїса Ческіна, — цілком фрейдистський символ: це пара величезних грудей.
Спочатку право відкрити "Макдональдз" коштувало 950 доларів, сьогодні — 500 000. Нині у "Макдональдзах" США 8000 ігрових майданчиків, у "Бюргер Кінгах" — 2000. Майданчики "приводять" дітей, діти — батьків, батьки — гроші. Кожного місяця сюди приходять 90% всіх американських юних громадян. Окрім майданчиків і клоуна, їх приманюють іграшками, які разом із гамбургером і колою входять у набір "Хеппімілз" — "Щаслива їжа". Іграшки випускають серіями після виходу чергового мультика або фільму, їх хочеться зібрати в колекцію... Отож, купують їх сотнями мільйонів!
Внаслідок усього цього сучасна дитина обжирається гамбургерами і п'є втричі більше коли, ніж 30 років тому. В Америці колу п'ють навіть дворічні малюки. Діти — безпрограшна категорія покупців, бо ж батьки, терзані почуттями провини, витрачають щоразу більше грошей на забаганки своїх чад. По суті, вся індустрія фастфуду розрахована на дітей. Це те, що годує дітей і годується ними одночасно, адже головною робочою силою цих кафе є старшокласники. Вони працюють за дуже маленьку платню, виконуючи прості операції.
Плинність кадрів у фастфуді — до 400%. Типовий працівник йде з кафе вже через чотири місяці. Серед працівників багато підлітків з бідних сімей і іммігрантів, особливо з Латинської Америки. Менеджерів "Макдональдзу" навчають грамотно хвалити підлеглих, аби створити ілюзію їх незамінності: адже це значно дешевше, ніж підвищувати їм зарплату. Травматизм молодого персоналу, розбійні напади — звичне діло у фастфудах. 1998 року працівників ресторанів у США було вбито більше, ніж офіцерів поліції.
Юна робсила любить пожартувати: відеозаписи у фастфудах Лос-Анджелеса показали, як працівники чхають у їжу, облизують пальці, колупають у носі, гасять сигарети об продукти, впускають їх на підлогу, пісяють у них. У міксерах живуть таргани, по залишених на ніч для розморожування гамбургерах гасають миші...
Що стосується картоплі фрі, то її смак подобається всім. Раніше він залежав лише від жиру, в якому її смажили. Десятки літ це була суміш з 7% олії і 93% яловичого жиру. В 1990 році люди розпочали боротьбу з холестеролом, і у фастфудах перейшли на 100% рослинну олію. Але смак вимагалося залишити таким же! Універсальне пояснення того, чому у фастфуді все таке смачне, криється у звичайній формулі: "натуральний ароматизатор"...
"Поліпшимо життя хімією!", "Атом—наш друг" — ці гасла народилися у 60-их роках минулого століття, у час зачарування технологіями. Тож нинішні рецепти картоплі та гамбургерів слід шукати не в кулінарних книгах...
Майже всі продукти надходять у кафе вже замороженими, законсервованими або засушеними. Ці процеси, як відомо, вбивають природний смак їжі. Тому останні 50 років без хімічних заводів не обійтися. Те, що ми їмо у фастфудах, за останні 40 років змінилося радикальніше, ніж за попередні 40 000. І смак, і запах гамбургерів виготовляють на величезних хімічних заводах Нью-Джерсі. Індустрія смаку засекречена. Провідні американські компанії не розголосять ні точних формул своєї продукції, ні імен основних клієнтів. Хай відвідувачі кафе швидкого харчування думають, що в них чудова кухня і талановиті кухарі.
Ерік Шлоссер, автор книги "Нація фастфуду", побував у лабораторіях не одного заводу, зокрема компанії "Міжнародні смаки та аромати", звідки виходить "правильне пиво" і "100%-ний натуральний сік". Запах суниці — це щонайменше 350 хімікатів. Найбільше смакових добавок і фарбників — у газованих водах. Окрім смаку продуктів, компанія виготовляє запахи 6 з 10 найпопулярніших парфумів світу, включаючи "Б'ютіфул", "Есті", "Лаудер", "Трезор", "Ланкома". А також запахи мила, засобів для миття посуду, шампунів тощо... Все це результат одного процесу. Так що голишся ти фактично тим же, що в тебе на вечерю.
Доведено, що смакові переваги, як і особа, формуються у перші роки життя. Маленькі діти їдять у фастфудах, і це стає для них "щасливою їжею" на все життя...
М'ясокомбінати США обробляють близько 400 туш корів за годину, тоді як у Європі — не більше 100. Корови фермерів харчувалися, як і належиться, травою. Корів, призначених для великої фастфудів-ської м'ясорубки, за три місяці до забою величезними стадами заганяють на спеціальні майданчики, де їх годують зерном та анаболіками. Одна корова може з'їсти більше як 3 000 фунтів зерна і набрати 400 фунтів ваги. М'ясо при цьому стає дуже жирним — саме для фаршу. За 1994 рік корови США з'їли 3 млн. фунтів курячого посліду. Після 1997 року в раціоні залишилися добавки зі свиней, коней і курей разом з тирсою з курників.
На початку минулого століття гамбургери вважалися небезпечною їжею злидарів, їх продавали лише з візків біля фабрик або на ярмарках. "їсти гамбургери — все одно що харчуватися з відра для сміття" — писали тоді газети. Сімейна політика "Макдональдзу" зробила гамбургери ідеальною дитячою їжею. Діти ж і стали найстрашнішими жертвами гамбургерів: понад 700 малюків захворіли в Сієтліу 1993-му, пообідавши у фастфуді, шестеро з них померли. Аналогічну інфекцію протягом восьми років після цього підчепили півмільйона людей. З них сотні були вбиті гамбургерами, а саме — колібактерією, що міститься у фарші.
Колібактерію 0157Н7 вперше виділили у 1982 році. Вона мутує із звичайної бактерії кишківника і виділяє токсин, який вражає його внутрішню оболонку. 5% хворих вмирають у страшних муках, при цьому антибіотики безсилі. Колібактерії надзвичайно стійкі до кислоти, хлорки, солі, морозу, живуть у будь-якій воді.
Тому не дивно, що в Америці щодня близько 200 000 людей потерпають від харчових отруєнь, 900 потрапляють до лікарні і 14 помирають. Клієнти "Макдональдзу" всього за кілька років перетворюються на товстунів. 54 мільйони американців потерпають від ожиріння, шість мільйонів — супержирні. Жодна нація в історії не товстіла так швидко.
А порції фастфуду щораз зростають. Мережа "Венді" пропонує "Трипалубний гамбургер", "Бюргер Кінг" — бутерброд "Великий американець", "Харді" — "Монстра" і т.д. Споживання газованої води зросло в чотири рази. Люди "підсіли" на жир і цукор.
Ожиріння — друга після куріння причина смертності в США. Щороку від нього вмирають 28 тисяч осіб. Удвічі зріс рівень ожиріння у англійців, які більше за всіх європейців люблять фастфуд. В Японії з її морською і овочевою дієтою товстих раніше майже не було — сьогодні вони стали, як усі.
Фастфуди звинувачують у тому, що на їхніх товарах немає інформативних етикеток про загрозу ожиріння. Група товстунів Нью-Йорка нещодавно подала до суду на мережі швидкого харчування за те, що вони "свідомо нав'язують людям шкідливу їжу".
Еріка Шлоссера, який розповів правду про фастфуди, за нападки на улюблену їжу американців назвали економічним неуком, бовдуром і фашистом...
