Також варто застановитися над однією важливою прикметою характеру ізраїльського народу, а саме — вміння пристосуватися до життєвих обставин, які виникали впродовж історії. Цей характер, риса народу, допоміг йому вижити в різних ситуаціях, між різними народами, племенами, ідеологіями, націями і народностями. Проте слід зазначити, що не завжди, це "пристосування до обставин" мало позитивний і справедливий характер з боку нації, але на цьому не будемо зупинятися і заглиблюватися в історичні факти.
Візьмімо для порівняння два народи, які перебували під римським пануванням: греків і євреїв. У Римській імперії євреїв було не менше, ніж греків, серед них був вищий відсоток людей письменних. До проблеми визволення від римського панування кожен народ мав свій підхід і своє бачення. Євреї були сильно розвиненими, свідомими інтелектуально, особливе місце в їхньому житті займала релігія. Життя народу було тісно пов'язане з його релігією, хоч в часі різних полонів, завоювань він забував про віру своїх батьків. Серед євреїв траплялися апостази і віровідступники, але завжди знаходилися мужі праведні і побожні, які навертали народ на дорогу істини. Особливо шанували пророків. Наприклад, святий пророк Єзекиїл, коли його народ потрапив у Вавилонську неволю 597 року до Різдва Христового, звернувся до нього з пророчими словами: єдине спасіння народу — через вірність Господові і збереження чистоти віри і звичаїв. Держави, царства, імперії, престоли супроти Бога — ніщо. Все загине через Божу силу.
Саме в часі полону прості євреї почали навертатися до своєї релігії і практикувати її. Вони не могли змиритися з тим, що над ними має бути чуже ярмо. В їхніх жилах текла кров протесту проти загарбників, і вони вважали ненормальним чуже правління над собою. Євреї мали древнішу культуру, ніж греки, а їхня література в деяких аспектах була вищою. Вже на той час існували великі бібліотеки, як державні, так і приватні. Олександрійська мала понад 700000 сувоїв, грецька література належала цивілізованому суспільству. Ізраїльтяни не відставали від греків. Вони з великим завзяттям і духовною ревністю переписують, розповсюджують, читають і вивчають свої священні писання. Читають не лише з цікавості, а з обов'язку — в кожній синагозі на богослужіннях щосуботи. Друга книга Макавеїв, пророка Даниїла заповнює вакуум у єврейській свідомості, який був у часі поневолення іншими народами.
Хоча греки мали таку саму проблему з Римською імперією, що й ізраїльтяни, але в них був інший підхід до її вирішення. Греки піддалися Римові фізично, але взяли гору інтелектуально: стадіони, театри, одеон, ліцеї, агори. Греки були надзвичайні будівничі, скульптори, поети, музиканти, драматурги, філософи. В такий спосіб вони взяли Рим і ніколи не мали почуття культурної підпорядкованості йому. Можна сказати, що в культурному розумінні Римська імперія була грецькою. І все-таки греки не були ідеальними, у них теж були свої промахи. В Єгипті вони просиділи тисячу років, але так і не вивчили тамтешньої мови, окрім базарної говірки. Піфагор був єдиним грецьким ученим, який знався на ієрогліфах. Таку саму сліпоту вони плекати щодо гебрайської мови і літератури та єврейської релігійної філософії, елементарно нехтуючи їх.
Становище ізраїльтян у грецьких містах не було дуже легким. Історичні джерела твердять, що громадяни грецьких міст не посідали повних прав і привілеїв. Євреї, які проживали в Сирії, Малій Азії чи Греції, вважали їх за чужинців. З іншого погляду, самі євреї не могли жити повноцінним життям спільнот того чи іншого міста, в якому проживали. Щоб зберегти приналежність до ізраїльського народу, свою національну і релігійну ідентичність, євреї мусили частково ізолювати себе і свої родини від згубного впливу поганського світу. Греки й інші народи, котрі нехтували пізнанням і вивченням релігії, культури і звичаїв ізраїльського народу, побачивши цю ізоляцію ізраїльтян, деколи неприхильно ставилися до них.
Життя у Тарсі, замешкалому різними народностями, також мало свій культурний, науковий і духовний вплив на Савла. У благочестивій, правовірній сім'ї Савла старалися уникати надмірного впливу грецької філософії на хлопця, але цього не можна було уникнути цілком. Вплив культури, життя мешканців міста, їх спілкування між собою не могло не залишити сліду в свідомості молодого юнака. Зрештою, це було неможливо. Адже то не якесь там провінційне місто чи містечко — це ж Tapс, у якому був славний університет. Прославлений грецький географ Стратон вважав, що цей університет був кращим за навчальні заклади Афін і Олександрії. Римський державний діяч Цицерон був колись намісником провінції Кілікії. Незадовго до Апостола Павла філософ-стоїк Атінодор був одним із найповажніших і найвідоміших мешканців Тарса. Це він часто повторював такі слова: "Живи з людьми так, немовби Бог бачить це, і говори з Богом так, немовби люди слухають про це". В майбутньому стоїцизм мав на Савла найбільший вплив. Про це можна судити з його дисциплінованості і самоутвердження, які придалися йому в місіонерській діяльності і подорожах.
Чи навчався Савло в університеті в Тарсі — цього не знаємо. З деяких послань можемо ствердити, що він знав, на відміну від греків, які не цікавилися ізраїльським світом, античний світ і навіть використовував окремі цитати. В 17 розділі Діянь Апостольських він говорить у своїй проповіді в Ареопагу: "У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з наших поетів сказали: Бо й ми з його роду" (Ді. 17, 28). А це означає, що Павло знав поета Епіменіда, який жив п'ятсот років перед ним, і Арата з Кілікії (315-245 р. до Р. Хр.). Також Апостол згадує про афінського письменника Менандра (349-291 p. P. Хр.), який прославився своїми комедіями. Апостол Павло використовує у першому посланні до Корінтян його вислів: "Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї" (1 Кр. 15, 33). З цього випливає, що Апостол не тільки вивчав звичаї і культуру ізраїльського народу, але також вільно спілкувався зі своїми ровесниками.
Батьки висилають свого сина Савла після закінчення студій у Тарсі до Єрусалима. З Діянь Апостольських довідуємося про особливу, всіма поважану людину в Єрусалимі — Гамалиїла. Гамалиїл був начальником Синедріону і духовним вождем свого народу впродовж останніх десятиліть перед руїною Храму (25-50 р. н. є.). Коли Синедріон обговорював питання, що чинити з першими Апостолами, які відкрито проповідували в Єрусалимі слово Боже, тоді Гамалиїл виступив перед народом і сказав: "Мужі ізраїльські! Зважайте на те, що маєте робити цим людям. Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий; тоді до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо. А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані. Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться. Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, — щоб ви часом не стали противниками Бога" (Ді. 5, 35-39). З цієї проповіді бачимо виваженість і розсудливість цього чоловіка, його глибоку віру і тверезий підхід до подій, які мали місце на цей час в Єрусалимі.
Саме в часі, коли Гамалиїл був провідником Синедріону, відбулося також укладення добре відомого Галахі-проекту "практичного застосування Закону": "В місті, де живуть юдеї, так і язичники, всякий юдей повинен, мимо того що опікується бідними, також назначати управляючого для нагляду за язичниками і збирання коштів для бідних від язичників, коли вона бажають щось давати. Вони також повинні доглядати як бідних юдеїв, так і бідних язичників. Відвідувати хворих язичників, хоронити їх померлих, говорити похоронні проповіді для них, потішати тих, які їх оплакують, і давати одяг для потребуючих — і все це робити для того, щоб підтримати мир".
На таких засадах і харизмі був вихований Апостол Павло, тож тепер ми краще розуміємо його опіку для потребуючих і убогих: "Тепер же йду в Єрусалим, святим служити, бо Македонія і Ахая вирішили зробити якусь збірку на потреби вбогих святих в Єрусалимі. Вирішили, та й винні їм: бо як погани стали спільниками їхніх духовних благ, то повинні допомогти їм у тілесних. Коли я це виконаю і вручу їм особисто цю збірку, направлюсь від вас в Еспанію. Я знаю, що коли прийду до вас, то прийду в повноті Христового благословення" (Ді. 15,25-29). Апостол народів дбає не тільки про духовне життя народу, а також опікується вірними, які потребують матеріальної допомоги, і сам її доставляє. Це також був великий труд, жертва і посвята Апостола Павла. Серед провідників і вчителів ізраїльського народу знаходимо шість учених з іменем Гамалиїл. Рабі Галлей, тобто старший Гіллель, заснував свою школу, яка мала великий вплив на найбільш помірковане крило у фарисействі впродовж 450 років. В цей період молоді особи дуже скоро вступали в подружній стан і мали багато дітей. Тому дідо і бабця мали великий вплив на життєвий шлях своїх онуків. І тому не важко зрозуміти, чому онук Галлея Гамалиїл і його онук Гамалиїл із Ямни мали великий вплив на тлумачення Закону Галлеєм і його школою.
(Далі буде)
*Продовження. Початок див. № 4 (39), 2008
