Під знаком Фатіми

До 90-ої річниці Фатімських об'явлень Пресвятої Богородиці

Висновки*

Ангел у Фатімі навчив дітей молитви: "О Пресвятая Тройце: Отче, Сину і Духу Святий! Почитаю (покланяюся) Тебе з глибини душі та жертвую Тобі Найсвятіше Тіло і Кров, Душу й Божество Найдорожчого Спасителя нашого Ісуса Христа, присутнього у кивотах світу, як винагородження за зневаги, яких Він безнастанно зазнає у цій Найсвятішій Тайні. Через безконечні заслуги Найсвятішого Серця Христового і заступництво Непорочного Серця Марії благаю за навернення бідних грішників".

Чому Ангел навчає дітей цієї молитви? Невже на той час було мало молитовників, у яких містилися б молитви до Пресвятої Тройці, Євхаристійного Ісуса, Найсвятішого Серця Христового, Пречистої Діви Марії? Було багато молитвословів, люди, навіть неграмотні, знали багато молитов напам'ять, які передавалися з уст в уста від батьків до дітей. З цього випливає, що дана молитва має якесь особливе значення, і її призначення — на часи, в яких ми з вами живемо. Про Фатімські об'явлення написано дуже багато книжок, але дуже мало приділяється уваги поясненню цих двох молитов, яких Ангел навчив дітей. Можливо, в цьому часі, як каже слово Боже: "Але тепер воно закрите перед твоїми очима!" (Лк. 19, 42). Так, тоді фатімські молитви не були такі актуальні і мало хто приділяв значення їх змісту. Справді, хто міг подумати тому 90 років, що настануть такі тяжкі часи для Христової Обручниці — Святої Матері Церкви? Що дух модернізму, як черв'як, буде нищити в підступний і облесливий спосіб Святу Віру, а Церква Христова буде переживати глибоку кризу?..

Ніхто тоді не міг навіть собі уявити, що все те, що як зіницю ока впродовж століть оберігала Свята Мати-Церква, буде висміяне, зневажене і заборонене, а єпископи, священики і вірні, які триматимуться Святої Віри, будуть екскомуніковані і переслідувані. В цьому часі ми з вами живемо, маємо пізнати цей час і подбати, аби вберегти себе і свої родини від його згубного впливу. Ця друга молитва Ангела, якої він навчив дітей, вказує на ці страшні і небезпечні часи, що настануть для Святої Віри.

Перші рядки цієї молитви звернені до Всемогутнього Вічного Бога: "О Пресвятая Тройце: Отче, Сину і Духу Святий!" Застановімося глибше над першим словом цієї молитви — "Пресвята". Молитовне звернення починається із цього слова. В наших літургічних молитвах ми часто чуємо благання і возвеличення Пресвятої Животворящої Тройці. В часі співу "Єдинородний Сине" співаємо такі слова "єдин сий Святия Тройци". Вони означають, що Ісус Христос — друга Божа особа в Святій Тройці, якому належиться слава і поклоніння разом з Отцем і Святим Духом. Перед визнанням Святої Віри священик взиває вірних: "Возлюбим друг друга, да єдиномислієм ісповіми". Народ відповідає: "Отца і Сина і Святого Духа, Тройцу Святую єдиносущную і нераздільную". В часі Євхаристійного канону священик взиває вірних, щоб вони склали подяку Господу Богу такими словами: "Благодарім Господа". Вірні відповідають: "Достойно і праведно єсть покланятися Отцу і Сину і Святому Духу, Тройці Святій єдиносущній і нероздільній". Коли священик після Святого Причастія благословляє вірних Святими Тайнами: "Спаси, Боже, люди Твоя і благослови достояніє Твоє", народ, осінивши себе знаком Святого хреста, відповідає: "Видіхом світ істинний, пріяхом Духа небесного, обрітохом віру істинную, нероздільній Святій Тройці покланяємся, Та бо нас спасла єсть".

На перший погляд здається все в порядку, в нормі. Для більшості людей так і є, вони не входять у глибину Богослужіння, для них це не цікаво, в них на такі речі немає часу. Те ж саме можна сказати і про духовенство. У нього відповідь одна: "Нам дали такий служебник, ми з нього відправляємо Святу Літургію. За все, що там є, відповідає єпископ. Скорочена Свята Літургія — ми так і відправляємо". Отже, справами Святої Віри, Божественної Літургії, вічного спасення, станом своєї душі рідко хто цікавиться, всі заангажовані у справи цього світу, мовби вони мали жити тут вічно.

Чи потрібно нам вживати у Службі Божій повне звернення: "Тройцю Святу Єдиносущную і нераздільную", чи слово "Святу" можна опускати? В нашому народі є гарний звичай, коли діти, онуки до своїх батьків звертаються на "ви", молодші до старших — також із повагою на "ви". Якою була б зневага і непошана, коли б ми в письмовій чи усній формі зверталися до президента, начальника, директора, вчителя, священика, вихователя, особи, яка має відповідне становище в суспільстві, без належної поваги і віддання належної пошани і честі! Військовослужбовців, які б не віддали належної честі своїм начальникам, можуть покарати. Ми, люди, вимагаємо до себе, до своєї особи і становища відповідної поваги, пошани. То чому ж до Всемогутнього Вічного Бога ми осмілюємося звертатися без називання його найважливішої риси — Його Святости?

(Далі буде)

* Продовження. Початок див. № 5 (28), 2006