Прекрасною була святиня Соломона, в середині якої все блищало від золота, але в сто разів прекрасніша є Пречиста Діва Марія, яку Господь Бог вибрав на святиню і живе помешкання Предвічного Слова, бо в Ній і з Неї Божий Син Ісус Христос прийняв людське тіло. Цю святиню Господь Бог прикрасив усіма скарбами неба, бо не тільки захоронив Її від усякої плями гріха — чи то первородного, чи особистого, але більше того, Він вилляв на Неї ціле море ласк — ласки освячаючої і ласк особистих, дармо даних, так що Архистратиг Гавриїл називає Її "повна ласки ".
А найперше благословенна Діва Марія в першій хвилині свого зачаття була наділена особливішою ласкою і привілеєм Всемогучого Бога. З огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя людського роду, була захоронена від всякої плями, тобто є непорочно зачата. Від першої також хвилини Марія посідала освячаючу ласку, а з тою ласкою пребагато природного і надприродного світла і так велику Божу любов, якої не мав навіть Адам, коли вийшов з рук Творця, любов постійно зростаючу, так що нею перевищила всіх ангелів і всіх святих разом взятих. Була завжди вільна від всякого блуду, від всякого поганого нахилу, від всяких невпорядкованих бажань, так що ніколи не зазнала злих порушень чи то до гніву, чи до гордості, чи чуттєвості.
Хто може висловити цю надприродну красу Пречистої Діви? Сам Святий Дух подивляє Її в Святому Письмі: "Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі" (П. п. 4, 7). Отці і вчителі Церкви не знаходять достатньо слів, щоб виразити свої почуття. Один з них — св. Василій Великий — називає Марію раєм розкошів. Знаємо, що рай був помешканням першої людини, Адама, і містив у собі дерево життя та джерела чотирьох рік, так і в другому раю жив другий Адам — Ісус Христос; в ньому прищеплене стало дерево життя, якого овочами кормить нас Пречиста Діва Марія у Св. Причасті, в ньому пливуть ріки всіх ласк і з нього виплинули на світ. Як рай став захоронений від потопу, під час якого найвищі вершини були залиті, так одна Найсвятіша Діва Марія була захоронена від потопу первородного гріха, тоді як найбільші святі прийшли на світ у грісі, а Єремія і Йоан Хреститель щойно в лоні матері стали очищені. Як врешті рай був розташований так високо, що його не досягнули жодні вітри і бурі, так Пречиста Діва Марія, вивищена понад всі створіння, була вільна від всіх пожадань і поганих порушень. Зберегла свою душу завжди спокійною, погідною, а на землі жила, якби була жителькою неба. Подивляй цю красоту Марії і звідси вчися цінити Божу ласку.
Господь Бог полюбив Марію найбільше за всі створіння і найвище хотів Її возвеличити. Чим Її, отже, нагородив? Чи дав Їй багатство? Ні, бо Марія була убога. Чи дав Їй славу або почесті? Ні, бо Марія була покірна і незнана. Чи дав Їй земне щастя? Ні, бо Марія у своєму житті багато витерпіла. Що ж тоді дав Їй? Свою ласку, а з ласкою — Самого Себе. А отже, в Господа Бога єдиним і найвищим цінним даром є Його ласка. Так цінує цей дар і Непорочна Діва Марія. Вона не шукає достатків, а убожество є для неї дороге і миле. Вона не прагне блищати між людьми, а хоче бути скрита і називатися тільки Божою слугинею. Марія не хоче жити без болю і журби, а постійно повторює в житті: "Хай мені станеться по Твоєму слову". Вона щаслива навіть у Єгипті, коли втікає від помсти Ірода, навіть під Хрестом, коли дивиться на муки Свого Сина, бо Марія має Бога, Господь Бог є для Неї всім. Господь Бог є Її багатством! Бог є Її захистом! Бог є Її потіхою і єдиним щастям! О, щоб і для тебе був усім Господь Бог і Його ласка.
Пречиста Діва, одержавши першу ласку, не тільки Її не втратила, чи зловжила через найменший повсякденний гріх, але помножувала Її постійно молитвою і добрими вчинками. Щоб не втратити ласки, дивися, що робить Марія. Вона втікає від світу, хоч світ не мав на Неї ніякого впливу. Постійно чуває над собою, хоч є вільна від всяких злих пожадань. Неустанно молиться, хоч диявол втікав від Неї далеко. Якщо так чинить Непорочна, найчистіша, завжди свята, завжди повна ласки, то що ми повинні робити, щоб не втратити Божої ласки — такі немічні, схильні до злого, підлеглі стільком обманам і принадам світу, заражені на стільки впливом злого диявола. Хрещення, яке змило з нашої душі гріх, не нищить у нас схильність до гріха, ані не викорінює злої похоті, але все це залишається, щоб ми були здатними до боротьби, а отже до перемоги. Господь Бог допомагає нам у цій боротьбі, але і ми не повинні бути лінивими. Тому потрібно постійно стояти на сторожі, постійно чувати і молитися, уникати нагоди і постійно втікати від засідок диявола. Потрібно в одній руці тримати меч, а другу простягати до неба про поміч, аби обняти нею хрест Ісуса; потрібно постійно залишатися у стіп Опікунки тих, що бояться — а все в тому наміренні, щоб не втратити Божої ласки, але помножити Її молитвою, добрими вчинками і прийманням Святих Тайн.
Так чини і ти, християнине. Молися до Пречистої Діви, щоб під Її охороною зберегти Божу ласку. Так з-поміж багатьох святих чинив св. Єдмунд. Щоб уникнути гріха, він вибрав собі Пречисту Діву за покровительку, поставив у своєму помешканні Її фігурку і замовив зробити два перстені, на яких було вирізьблено "Радуйся, Маріє". Один з них постійно носив при собі, другий вложив у руку Марії і біля Її стіп склав присягу, що ніколи не поповнить смертельного гріха, в іншому випадку буде кривоприсяжником. І дотримав присяги.
О, щоб і ми Її дотрималися!
