По-перше, вірне наслідування Ісуса Христа освячує всі наші вчинки, тому що від Господа Ісуса спливає ласка освячуюча і надприродний дух, який надає надприродну вартість кожному вчинку. Отже, хто хоче стати святим, повинен поєднатися з Ісусом через Його ласку, ввійти в Його Серце, перейнятися Його духом і чинити завжди так, як Христос, і з тих спонук, які мав Христос.
По-друге, наслідування просвічує, бо Ісус Христос є сонцем справедливості і правдивою святістю, що просвічує кожну людину, яка приходить на цей світ. Хто в Нього вдивляється, той має світло віри і світло життя, хто за Ним йде, той не ходить у темряві. І якщо ти, християнине, вірно підеш за Христом - дійдеш до світлої слави, яку Господь приготував своїм вибраним.
По-третє, наслідування заохочує і скріплює, бо Ісус Христос є нашим помічником навіки. Святе Письмо говорить, що Гедеон, бажаючи запалити мужністю своїх вояків, говорив до них: "Глядіть на мене і робіть так, я роблю я. Скоро я дістанусь до краю табору, ви зробите так, як зроблю я" (Суд. 7, 17). Так і Господь з нами вчинив. Він перший йшов дорогою хреста, жив на цій землі в убогості, в праці, в терпінні і в погорді, щоб нас потягнути за собою і додати нам відваги. Немає в нашому житті ані одної хвилини, сумної чи прикрої, в якій би Ісус не міг сказати: "Я дав тобі приклад, християнине: те, що ти терпиш, я перший терпів і витерпів безконечно більше. Живеш в убогості, укриттю і тяжкій праці - Я також вибрав для себе убогий стан, а тридцять років вів укрите життя в біднім і незнанім Назареті і працював у поті чола. Зносиш хвороби чи інші терпіння - Я ціле життя двигав хрест і на хресті помер. Якщо ти покинутий людьми і скаржишся на брак потіхи - і Я теж витерпів всілякі муки серця. Поєднай свої сльози з моїми, і вони не будуть такими гіркими. Легшим стане твій хрест, коли його понесеш разом зі Мною". Читаємо в житті одного святого, дуже побожного священика, що він мав звичай кожної ночі обходити церкви і довго молитися під дверима. Один монах, що був з ним у цій дорозі, почав жалітися одного разу на нестерпний холод, бо була то зимова пора. На ту скаргу святий муж сказав: "Йди по моїх слідах і, може, зігрієшся". І як тільки монах ступив у його сліди, відразу відчув під своїми ногами приємне тепло, яке виходило із заледенілого снігу
Якщо і ти, душе, охоче підеш слідами Спа-сителя, відчуєш подібне полегшення, а під впливом любові навіть будь-який тягар стане тобі легким, а гіркість - солодкістю.
Що робити, аби вірно наслідувати Ісуса Христа
Найперше, уважно вдивлятися в Ісуса Христа, щоб Його риси запали в твою пам'ять, і порівнюй своє життя з Його життям. Маляр, коли хоче відмалювати образ, то придивляється до перво-образу, то знову дивиться на його відбиток, щоб у ньому виділити окремі риси або затерти те, що недосконале. Так і ти уважно придивляйся до Ісуса Христа, щоб у своїй душі відбити риси Його чеснот, а стерти в ній все, що відмінне з Божим взірцем. А цьому тобі, передусім, допоможе розважання про слова і вчинки Ісуса Христа.
Святий Франц Ксаверій щомісяця розважав про земне життя Спасителя.
Особливо часто дивися на хрест, цей дороговказ Божий. Хто подорожує чужиною, той уважно стежить за дороговказами, щоб не збитися з дороги. І ти подорожуєш чужою країною, в якій ані почуття, ані розум не можуть бути провідниками. Але Господь Бог поставив при дорозі хрест із написом: "Ця дорога веде до вічності". Тому часто дивися на той хрест, щоб не зблудити.
Хрест дає нам можливість пізнати Бога і себе самих, вчить нас всіх чеснот і осуджує наші хиби. Тіло нашого Спасителя пошарпане і подерте на куски, і кров, яка спливала з ран від ударів бичів, звинувачує нас у надмірній прив'язаності до вигод тіла. Його голова, увінчана терням, вказує нам гордість нашого розуму і пихатість думок. Жовч і оцет, якими Його напували, засоромлює наше бажання догоджати нашим почуттям. Його обличчя, збите, зранене і покрите плювотинням, осуджує наше лінивство, а також нашу марну славу і запобігання поваги в людей, нашу відразу до упокорень і до погорди себе. Цвяхи, якими був прибитий, - докір нашій сваволі і вседозволеності. Врешті, Його смерть ставить нам перед очі велич наших гріхів, які були причиною тієї смерті, і безмір Його любові до нас. О, коли б люди не спускали очей з Розп'ятого, особливо в спокусах і терпіннях, наскільки святішим і легшим було б їхнє життя!
Велике світло і солодку потіху принесло б також розважання таємниці Божої любові в Найсвятіших Тайнах. Але, на жаль, люди, присипані порохом земських думок, дуже легко забувають про Христа. Св. Тереса слушно говорила: "Наше нещастя походить із того, що не дивимося на Тебе, Господи. Якщо б ми завжди зважали на дорогу, яка веде до Тебе, і ні на що більше, то ми б скоро прийшли до мети, але ми не звертаємо на неї уваги і тому спотикаємося і падаємо незліченні рази, а деколи навіть зовсім залишаємо ту правдиву дорогу".
По-друге, дивлячись на життя Ісуса Христа, вникай також в Його Серце, аби пізнати, які були Його почуття, прагнення і наміри. Переймися наскрізь спонуками Господа Ісуса і лучися з Ним внутрішньо, часто кажучи до Нього: "Лучуся, Господи Ісусе, з тією чистою і святою інтенцією (з тим чистим і святим наміром), з якою звеличував Ти свого Отця Небесного, з якою (з яким) Ти спілкувався з людьми, з якою працював і терпів. У всіх своїх справах бажаю тільки того, чого бажало Твоє Найсвятіше Серце". Так ти зможеш запровадити Ісуса до святині свого серця і освятити свої справи ще в їх зародку. Коли хочеш щось зробити, застановися, як Ісус чинив у подібній ситуації чи як би Він тут поступив. Якщо маєш якісь сумніви в дусі, біжи до Його стіп і питайся: "Господи, що маю тепер чинити, щоб Тобі подобатися?" Святий Франц Салезій радить так: "Якщо маємо молитися, чи дати милостиню, чи потішити засмучених, чи залишитися в самотності, чи працювати або терпіти, згадаймо, як те все робив наш Господь, і кажімо до Нього: "Не хочу інакше робити, як тільки з Тобою і для Тебе". А як святий навчав, так і робив.
Свята Роза з Ліми ніколи не відводила своїх очей від Христа і не тільки на молитві, але і при праці, і не тільки в церкві, але вдома і на вулиці, безупинно дивилася на Нього, щоб бути подібною до Нього і Йому подобатися. Подібно і ти постійно дивися на Ісуса, на Його слова і вчинки, щоб і найменше було предметом Божого уподобання, по Ньому рівняй свої думки, наміри, почуття слова, вчинки, працю і терпіння, щоб могти повторити слова Апостола: "Живе в мені Христос" (Гал. 2, 20).
Встаючи зі сну, думай про те, як Предвічне Слово стало Тілом і розпочало земне життя з любові до нас. Коли вмиваєшся, згадай про хрещення Ісуса, або про ту хвилю, коли Пилат вмивав руки, видаючи на смерть Спасителя. Коли одягаєшся, уяви собі, як Найсвятіша Діва пеленала Ісуса або як слуги Ірода вбирали Його в білі шати. Коли починаєш молитися, нехай тобі здається, що бачиш Ісуса, який прийшов до Оливного городу, а потім заглибився у молитві до Небесного Отця. Коли береш участь у Службі Божій, думай що ти є з Ісусом у Вечернику або на горі Голгофті. Коли слухаєш проповідь, дивися на Ісуса, який навчає народ. Коли сповідаєшся, уяви собі, що ти є Магдалиною, яка цілує ноги Спасителя. Коли приступаєш до Святого Причастя, думай, що ти перебуваєш при останній вечері і з рук самого Ісуса приймаєш Ангельський Хліб. Коли розмовляєш із людьми, прислухайся до Ісуса, який розмовляє з учнями або веде розмову з жінкою-самарянкою. Коли сідєш до столу, пригадай Ісуса, який гостював у Лазаря. Коли виконуєш свої обов'язки, а праця видається тобі обтяжлива, духом піди до назарет-ського дому і дивися, як Син Божий працює у майстерні Св. Йосифа або виконує інші домашні роботи.
Коли терпиш, постійно стій при хресті Спасителя. Коли виконуєш діла милосердя, уяви, що разом із Найсвятішою Матір'ю обгортаєш у плащаницю Тіло Ісусове, зняте з хреста. Коли йдеш на спочинок, не забувай, що Спаситель дивиться на тебе і бачить твої думки, тому не відвертай від Нього свої внутрішні очі і засинай при Його Серці. А коли збудишся зі сну або не можеш заснути, думай про Ісуса, укритого в кивотах наших церков, і засилай до Нього святі зітхання.
Одне слово, у всіх діях єднайся з Господом Ісусом і все жертвуй Його Серцю, щоб все освятити. Нехай твоє наслідування Ісуса Христа буде загальним, тобто таким, яке охоплює всі прояви життя, великі і малі, внутрішні і зовнішні, щоб життя Ісуса у нашому житті було явним. Нехай воно буде витривале і однакове, як у щасті, так і в терпінні, як у боротьбі, так і в спокої, як на горі Тавор, так і на Голгофті, щоб ми могли сказати до Ісуса слова, які висловив чесний і шляхетний Ітай до Давида: "Як живий Господь і живий мій пан і цар! Всюди, де буде цар, мій пан - чи мертвий, чи живий - там буде і слуга твій" (2 Сам. 15,21).
Нехай твоє наслідування буде відважне, щоб нічого не могло тебе відірвати від Господа Ісуса: ані турботи, ані утиск, ані переслідування, ані меч, ані ніяка погроза чи спокуса світу. Нехай воно буде досконалим, тобто таким, яке випливало б із великої і тривалої любові до Ісуса Христа, щоб згідно зі словами Апостола, "одягнулися в Христа", як у шагу, яка покривала б тебе звідусіль і з-під котрої б нічого твого не було видно. Тоді будеш досконалим. Чи ти того щиро і гаряче бажаєш?
