Христос Воскрес!
Шановна редакціє "Дзвону з Фатіми"!
Просимо опублікувати наші враження від участі в пішій прощі на вшанування пам'яті Володимира Івасюка і всіх замучених за волю України, за віру, за Бога, за любов до рідного народу.
У багатовіковій історії українського народу знайдемо, ймовірно, більше сумних, ніж радісних подій. Однією з таких трагічних подій, 30-річчя якої випадає на травневі дні цього року, було підступне, жорстоке вбивство популярного українського композитора Володимира Івасюка, обдарованого Богом численними талантами, з яких найцінніший, на думку багатьох українців, - жертвенна любов до рідної землі і рідного народу, до його культури і славного минулого.
17 травня 2009 р. Б. парафіяни храму Святих Верховних Апостолів Петра і Павла (Рясне-І) та інших парафій традиційної УГКЦ пішою прощею (яка стане щорічною) вшанували світлу пам'ять Володимира Івасюка і всіх тих українських героїв, котрі в часи панування в Україні безбожницької тиранії знаходили в своїх серцях мужність, щоб давати свідчення своєї щирої любові до всього того, що було дороге їм, як українцям: до Бога, рідного краю і свого народу.
Володимир Івасюк у свої тридцять років склав це свідчення (як слушно зауважив ініціатор жалобної прощі отець-настоятель Василь Ковпак) своєю кров'ю, своїм життям.
Після панахиди, врочисто відправленої на місці віднайдення тіла композитора В. Івасюка в Брюховицькому лісі, молодь парафії Свв. Верх. Апп. Петра і Павла відновила в пам'яті численних учасників пішої прощі спогади про ті страшні своєю безоглядною жорстокістю події тридцятилітньої давності, виконала пісні В. Івасюка, з яких ніби з цілющого джерела, струменить щирість, сердечна синівська любов, людяність ...
Чия рука піднялася на це молоде життя?!
Нікого не залишили байдужими хвилюючі слова пісень В. Івасюка у виконанні молоді парафії, щирі і правдиві слова поезій, які прозвучали з уст відважної жінки Стефанії Комарницької, долю котрої скалічила жорстока комуністична система.
Буваючи на багатьох різних урочистостях, які проводить молодь парафії Свв. Верх. Апп. Петра і Павла, можна бачити, що духовна праця отців-душпастирів дає добрі плоди: молодь горнеться до Бога, до церкви, намагається пізнати і шанувати рідну історію, духовні надбання попередніх поколінь, культуру і традиції свого народу, своєї церкви. У сучаснім світі це можливе лише в одному випадку: коли є постійна співпраця батьків, отців-душпастирів і школи.
Тож висловлюємо сердечну вдячність батькам, отцям-душпастирям та вчителям із парфії Свв. Верх. Апп. Петра і Павла, котрі не шкодують сил і часу, щоб виховати добру українську молодь.
Самим же молодим учасникам пішої прощі до місця загибелі В. Івасюка дякуємо за небайдуже, щире й оригінальне пошанування пам'яті цього вірного сина України і всіх тих, котрі відважно ставали в обороні даних Богом прав на любов до Бога, до правди і до рідної землі.
Ми, українці, зобов'язані пам'ятати і шанувати своїх героїв. Нашим обов'язком також повинно бути передання пам'яті про них прийдешнім поколінням, щоб ніколи не переривався живий зв'язок нашого минулого з майбутнім.
Особливо важливо, щоб наша українська молодь виростала небайдужою до рідної історії, до багатьох духових скарбів народу, до унікальної української культури, щоб ішла дорогою життя, несучи в серці непохитну віру в Бога, успадковану від своїх батьків, щоб могла протистояти всім спокусам зматеріалізованого світу.
