Щоб розглянути мусульманську експансію в Європу, слід пригадати збройні спроби мусульман загарбати цей континент.
Перша спроба загарбання мусульманами Європи датується VII ст. У середині 711 р. маври вторглися на Піренейський півострів, розширюючи територію халіфату Омейядів. Після цього вони намагалися завоювати Галлію. Це їм вдавалося з перемінним успіхом. Над Європою зависла реальна загроза ісламського ярма. Але проти маврів виступили франки під проводом Карла Мартелла. Генеральна битва між воюючими сторонами відбулася при Пуатьє 10 жовтня 732 року. В цій непростій битві армія Карла Мартелла перемогла уславлену на той час армію маврів. Завдяки цій перемозі вдалося зупинити просування маврів до Галлії. Це призвело до поступового занепаду халіфату Омейядів і дало змогу християнам поступово відвоювати Піренейський півострів.
Відвойовування земель Піренейського півострова, яке в історії отримало назву Реконкіста, розпочалося 722 року з Астурії, а завершилося аж 1492 року в часи правління Фердинанда ІІ Арагонського та Ізабелли І Кастильської.
Ще одним великим протистоянням християн Європи і мусульман стала морська битва при Лепанто 7 жовтня 1571 між флотом Священної Ліги християнських католицьких країн і флотом Османської імперії. Якби туркам вдалося тоді перемогти, вони б висадилися на Апеннінах і захопили Рим. Численно турки переважали, але християни з Божою допомогою все ж таки здолали їх. На честь цієї перемоги Святіший Отець Папа Пій V вводить у церковний календар нове свято на честь Діви Марії, яке називається “Свято Пресвятої Діви Марії – Цариці Святої Вервиці”.
Наступним протистоянням двох одвічних супротивників стала Віденська битва 12 вересня 1683 року, яка відбулася після двомісячної облоги Відня османами. Це вже була друга спроба завоювати Відень, перша була невдалою. Сили християн становили приблизно 80 тисяч людей, турків – 150 тисяч. Участь у цій битві брали зокрема близько 15 тисяч українських козаків. Командувачем християнської армії був польський король Ян ІІІ Собеський. Перед битвою він попросив заступництва Діви Марії для своєї армії. Військо християн було багатонаціональним, але завдяки спільній меті, християнській вірі вони зуміли перемогти турків. Наслідком цієї перемоги стало вигнання турків з Угорщини і частково з Балкан. На знак перемоги над мусульманами Папа Інокентій XI оголосив цей день святом Імені Матері Божої. Після цього Османська імперія вже ніколи не загарбувала нових земель у Європі, а навпаки тільки втрачала.
Не варто забувати і про наших пращурів козаків, християнських рицарів, які завжди оберігали Україну, та й не тільки її, а й Європу від набігів татар і від турків. Європейці зажди дивувалися їхній сміливості, бо тільки вони робили рейди до турецьких берегів, щоб звільняти невільників з турецької неволі, бо не боялися віддати своє життя за християнську віру і за свій народ.
Сьогодні мусульмани завойовують Європу не зброєю, а доволі мирним шляхом - за допомогою вищого показника народжуваності, ніж у корінних жителів Старого Світу. Вже зараз їх у Старому Світі налічується близько 50 мільйонів (включно з Росією). В Англії це в основному вихідці з Пакистану та Індії, в Німеччині – це турки та іранці, у Франції – вихідці з Північної Африки. В основному мусульмани проживають у великих містах (наприклад, у Марселі, Роттердамі, Мальме вони вже становлять 25 % населення). В європейському оточенні вони створюють свої окремі райони, де лунає арабська, турецька чи інша мова, але не державна мова країни, яка прийняла їх на постійне місцепроживання. Часто в мусульманські райони не відважується зайти ні один поліцейських, не кажучи вже про те, що якщо там опиняться корінні жителі, то вони можуть звідти і не вийти.
Мусульмани беруть участь у політичному житті європейських країн. Наприклад, є їх кілька у французькому уряді, є вони також членами різних парламентів, а в Роттердамі, місті, яке називають “морськими воротами Європи”, мером обрали мусульманина. Мусульмани вступають переважно в ліві, рідше в центристські партії. Завдяки віросповіданню, вони можуть зробити кар’єру поборника прав мусульманських общин. В Європі діє безліч мусульманських об’єднань – від поміркованих мусульман до радикалів, які погрожують джихадом християнам і корінним народам Європи.
За оцінками деяких демографів, частка мусульман у населенні Європи через 10-15 років становитиме близько 25 %, а до кінця XXI століття вони будуть більшістю. Це пов’язане передусім із високою народжуваністю мусульман і навпаки – з низькою народжуваністю серед корінних мешканців. Цьому сприяє також постійна мусульманська еміграція до країн Європи. Американський журналіст Даніель Пайпс вважає, що є три можливі розвитку подій у Європі:
1. Панування мусульман – тобто вони стають більшістю і панують у Європі.
2. Відторгненням мусульман – європейці виганяють або знищують мусульман, збройний конфлікт.
3. Інтеграція мусульман – вони інтегруються у європейське суспільство, і хоч сповідують іслам, проте не посягають на права корінних жителів.
Найменш реальним є третій варіант, адже мусульмани завжди упродовж історії насаджували свої переконання іншим народам чи релігіям.
Отже, залишається перший і другий варіант, який залежить від самих європейців.
Останнім прикладом поступового завойовування мусульман є Косово. Ці землі були колискою сербського народу, але через те, що албанці-мусульмани мали більшу народжуваність, вони поступово збільшували свою кількість у цьому регіоні, витискаючи сербів за його межі. На даний момент у Косово і Метіохії налічується лише 100 тис. сербів (6%), і ця кількість поступово зменшуються.
У містах Європи мусульмани часто захоплюють цілі райони. Це все відбувається поступово. Спочатку вони становлять меншість, пізніше їх кількість за рахунок народжуваності, еміграції і возз’єднання сімей зростає, вони починають утискати корінних мешканців, які змушені покидати свої квартири, продаючи їх майже за безцінь мусульманам. Так створюються цілі мусульманські райони. Наприклад, портове місто Марсель, що на півдні Франції, можна поділити умовно на дві частини. Перша частина, де проживають білі, – чистіша і охайніша. Друга частина, яку заселяють представники нефранцузької національності, переважно мусульмани, – менш охайна, а по суті брудна, рівень безробіття там досить високий, бо більшість емігрантів отримує соціальні виплати, що дає змогу їм не працювати.
Нерідко з мечетей, що розташовані в Європі, імами закликають своїх одновірців до радикальних дій проти невірних, часом лунають навіть зухвалі заяви, що Європа стане ісламською, а в Римі на місці Собору Св. Петра постане мечеть.
Приклади терактів і скандалів, пов’язаних із мусульманами:
11 березня 2004 року в Мадриді в результаті теракту були підірвані 4 приміських електропоїзди. Кількість жертв: 191 особа померла, поранено близько 2050 осіб. Організатор - підпільна ісламістська організація.
7 липня 2005 року – теракти в Лондоні. В метро було підірвано 3 поїзди і підірвано 1 автобус. Кількість жертв: 52 особи, поранено близько 700 осіб.
Карикатурний скандал 2005-2006 років у Данії – у данській газеті “Jyllаnds-Posten” 30 вересня 2005 року були опубліковані карикатури на пророка Мухамеда, що спричинило економічну ізоляцію Данії з боку ісламських країн і демонстрації мусульман у Копенгагені, які в деяких випадках закінчувалися погромами і підпалами автівок.
Масові заворушення представників нетитульних націй (переважно мусульман) у Франції восени 2005 року - погроми в передмістях Парижа і інших великих французьких містах, підпали будівель і автівок, насильство проти корінних жителів.
Отже, як уже зазначалося, в Європі налічується 50 мільйонів мусульман. Їхній приблизний розподіл за країнами виглядає таким чином:
У Великобританії проживає 1,6 - 3 млн. мусульман (62 млн. – загальне населення), в основному це пакистанці та індійці; у Лондоні – 640 тисяч (8,5 %), Бірмінгемі - 122 тис. (12,4 %). За даними Christian Research organization, до 2035 року мусульмани перевершать за кількістю віруючих усі християнські конфесії в Об’єднаному королівстві.
У Бельгії 400 тис. із 10,7 млн. громадян – за походженням турки, марокканці і албанці. Третину столиці Бельгії Брюсселя складають мусульмани. За словами Олів’є Серві, соціолога Католицького університету із міста Лювена, через 15-20 років мусульмани будуть більшістю у Брюсселі. В останні роки іслам прийняло близько 40 тисяч корінних бельгійців.
Нідерланди: 1 млн. із 16,4 млн. громадян – це турки і марокканці. У місті Роттердам, де мусульмани складають як мінімум третину населення, у 2008 році мером був обраний мусульманин Ахмед Абуталіб (Лейбористська партія). Найпопулярнішим ім’ям новонародженого хлопчика в Амстердамі, Роттердамі і Гаазі є Магомет.
Данія: 270 тис. із 5,4 млн. громадян – в основному вихідці з арабських країн, сомалійці. Найбільша община мусульман зосереджена в Копенгагені.
Швеція: 400 тис. із 9,2 млн. громадян – турки, боснійці, іракці, іранці. У місті Мальме із 278 тис. мешканців 25% – мусульмани.
Німеччина: 3-4 млн. із 83,2 млн. громадян – переважно турки, боснійці, іранці. Берлін: на 300 тис. мешканців 9 % мусульман, Кельн: на 120 тис. – 12 % мусульман. У Кельні збудована найбільша мечеть Німеччини, яка може помістити 20-40 тисяч людей, мінарети цієї мечеті сягають висоти 55 метрів. Серед етнічних німців мусульманами є 150 тис. осіб.
Франція: 6-8 млн. із 60 млн. громадян - в основному алжирці, марокканці, тунісці. Париж: на 1 млн. мешканців 10 % мусульман, Марсель: на 200 тис. – 25% мусульман.
Іспанія: 1 млн. із 45 млн. громадян – марокканці. Щорічно іслам приймає близько 15 тисяч іспанців.
Швейцарія: 350 - 450 тисяч із 7,5 млн. громадян – турки, албанці.
Італія: 1,2 млн. із 58,8 млн. громадян - африканці і албанці. 20 тисяч італійців прийняло іслам, зокрема і посол Італії в Саудівській Аравії.
Австрія: 400 тис. із 8,2 млн. громадян – турки, албанці; Відень 130 тис. (8 %)
Болгарія: 970 тис. із 7,6 млн. громадян – турки, болгарські мусульмани. Турки, які проживають у Болгарії, залишилися тут після розпаду Оттоманської імперії
Греція: 150-400 тис. із 10,7 млн. громадян – турки.
Росія: 15-20 млн. із 142,2 млн. громадян – татари, башкіри, чеченці. В Москві і Санкт-Петербурзі частка мусульман може становити до 10 % мусульман, в основному за рахунок азербайджанців.
Сербія: 240 тис. із 7,5 млн. громадян – турки, боснійці Косово, 1,9 млн. – албанці.
Боснія: 1,8 млн. із 4,5 млн. громадян – боснійці ( Боснія складається з двох частин, в одній домінують християни – серби і хорвати, в іншій – боснійці-мусульмани).
Македонія: 680 тис. із 2,1 млн. громадян – албанці, турки. Мусульмани тут залишилися з часів Оттоманської імперії.
Албанія: 2 – 2,8 млн. із 3,6 млн. громадян.
Україна: 0,3 – 2 млн. із 46 млн. громадян – кримські татари, афганці.
А ще на початку століття (виключаючи території Оттоманської імперії) їх кількість становила близько 20 тисяч осіб, і то лише в портових містах.
Слід зазначити, що точної цифри мусульман в Україні немає. За різними джерелами, чисельність мусульман коливається від 300 тисяч до 2 мільйонів осіб, які проживають в основному в АР Крим та у великих містах. Окрім кримських татар, вони представлені татарами, азербайджанцями, афганцями . На жаль, в Україні немає органів, які могли б спрогнозувати кількість мусульман у майбутньому чи просто навіть назвати більш-менш точну цифру на даний час. Але, зважаючи на досвід європейських країн, можна зробити висновок, що община мусульман в Україні буде кількісно зростати. До фактора більшої народжуваності серед мусульман у порівнянні з українцями додається ще й причина незахищеності українських кордонів на належному рівні, що створює сотням тисяч нелегалів можливість осідати на наших етнічних теренах.
Висновок: якщо надалі країни Європи не розплющать очі на мусульманську проблему і далі будуть настільки політкоректними, як зараз, то існує реальна загроза перетворення Європи з християнської, білої, на мусульманську, смугляву.
