Часто людина намагається похизуватися своїм тілом та привернути до себе увагу оточуючих, аби викликати симпатію і прихильність. Не кожному це вдається, тому доводиться звертатися за допомогою до підступного друга, який, можливо, в чомусь допоможе, але візьме за свою дію надто дорого – спотворене тіло і викривлені моральні цінності. Це, звісно, татуювання, до якого вдаються нині практично всі верстви населення: бідні, заможні, популярні, “неформали”. Одні обирають його свідомо, інші – під тиском товариства, ще інші вважають, що воно в силі впливати на зміну суспільної думки. Однак мало хто нині пам’ятає біблійну мудрість: “Тіло людини – храм Духа Святого”.
У давні часи розмальовування тіла різними розчинами вважалося виявом зовнішньої краси. Наприкінці ХХ ст. в горах Алтаю було виявлено татуювання на останках жінки, яка жила ще до приходу Христа. Татуювання також широко використовували в античних цивілізаціях Греції та Риму, в середовищі ацтеків і племені майя в Південній Америці. Різноманітні візерунки на тілі, як і, до речі, пірсинг, свідчили про суспільний статус. Наприклад, спеціальні позначки ставили на тілі рабам. У Середньовіччі Церква суворо критикувала татуювання, тому його використовували вкрай рідко. Однак за порогом ХХ ст., коли у прогресивному американському та західноєвропейському суспільстві поширилися різноманітні субкультури та молодіжні рухи, число охочих похизуватися візерунками на своєму тілі масово побільшало. У 60-ті роки минулого століття молодь прагнула в будь-який спосіб виразити своє внутрішнє “я” та запротестувати проти загальноприйнятих правил у політиці та громадському житті, які бодай теоретично були правильними. Молода генерація ставила за мету вирізнитися із натовпу пересічних людей. Звідси і з’явилися, наприклад, дивакувата зовнішність, чудернацький одяг, епатажна поведінка і вседозволеність. Татуювання було одним із найважливіших способів звернути на себе увагу. Так воно стало засобом самовиявлення для байкерів, хіпі, прихильників рок-музики тощо.
Визначення слова “татуювання” з’явилося завдяки видатному англійському географу й мандрівникові Джеймсу Куку, який довго подорожував екзотичними світами, а відтак повернувся до Лондона зі своїм новим другом – таїтянським князем. Тіло цього чужоземного вождя вкривало суцільне татуювання, що викликало в англійців шалений подив і зацікавлення. Згодом дослідник пояснив значення слова “татау”. Це було відлуння двох паличок, які торкалися одна одної під час процедури татуювання. Незабаром Кук запропонував англійський варіант слова – tattoo (тату).
Татуювання, яке можна вважати “мистецтвом безглуздості”, асоціюється, звісно ж, із злочинно-бандитськими та в’язничними колами. Важко знайти злочинця без татуювання.
Часто його роблять солдати на військовій службі, і воно помилково вважається справжнім чоловічим достоїнством, як у принципі і куріння. Знак на шкірі ставав доказом того, що людина влилася у певне коло, тобто стала членом якогось руху.
Молода людина, бажаючи бути стильною і неперевершеною, часто стає жертвою “мистецтва безглуздості” спонтанно, не думаючи про наслідки. Юна дівчина чи хлопець, наслідуючи стиль життя своїх кумирів естради або ж прислухаючись до немудрих порад друзів, гадають, що унікальні й вишукані візерунки на тілі будуть їм личити. Це стане для них своєрідним магнітом, аби притягувати прихильників. Але думка цієї дівчини чи юнака кардинально зміниться, коли невблаганний час проб’є на годиннику життя – от хоча б шістдесят. Бабуся чи дідусь із татуюванням – це, погодьтеся, виглядатиме кумедно.
Загалом, існує чимало видів татуювань, які виконують на різних частинах тіла, щоправда, татуювання на обличчі – рідкість, адже шкіра лиця надзвичайно чутлива, а процедура проколювання шкіри і вливання під неї розчину є дуже болюча. Інші частини тіла перетворюються на полотно різноколірних карикатур. Так з’являються на шкірі національні символи: прапор, герб або ж тотемні знаки сонця, зірок, різнорідна свастика. Поширеним є татуювання на релігійну тематику: хрести, зображення святинь. У татуюванні може виражатися і навіть заклик до насилля: холодна зброя, пістолети. Однак деякі татуювання носять особистий характер, коли людина переживає складні перипетії життя: розлуку, смерть, тугу або прагне щось запам’ятати. То й не дивно, що на руках чи пальцях часто можна прочитати імена людей. Деякі татуювання не мають пояснення, тому є звичайними візерунками.
На шкірі відбиваються також символи щасливого або ж нерозділеного кохання: наприклад, відірвана половинка серця. У кліпі на пісню “Солнце”, яку виконувала Ані Лорак, можна було спостерегти сюжет, як коханий героїні потрапив у автоаварію. У них обох на верхній частині руки було татуювання у формі навпіл розірваних сердець, які при дотику рук складалися у єдине серце. Тому це зображення на тілі залишилося як печальна згадка про людину, яка більше не повернеться на землю. З одного боку, помітно, що це кохання було справжнім, однак з іншого – перетворилося на своєрідний фанатизм, слід якого відбився на власному тілі. Істинна любов не потребує таких пожертв і якихось пафосних подвигів заради доказу своїх почуттів. Гадаю, кожен погодиться, що зробити важливий життєвий крок необдумано і поспішно – легко, а от долати наслідки доводиться довго і плачевно.
Татуювання, яким би дивним це не здавалося, становить загрозу для людського здоровя.
