“Віл знає господаря свого, а осел – ясла пана свого.Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє”(Іс. 1, 3)
Господь Бог послуговувався не раз нерозумними звірятами, щоб переконати єретиків у прав-дивій присутності Ісуса Христа в Пресвятій Євхаристії. З-поміж багатьох прикладів наведемо один випадок, який стався за посередництвом св. Антонія з Падуї.
В італійському місті Ріміні проживав один єретик на ім’я Венипилій, який своїми богохульними розмовами сіяв у серцях вірних католиків сумніви щодо дійсної присутності Ісуса Христа у Пресвятій Євхаристії. Святий Антоній з Падуї, що голосив слово Боже в тих околицях, зустрівся з тим недовірком і ясними доказами зі Святого Письма так його переконав, що єретик вже нічого не міг закинути цьому Угодникові Божому, однак далі вперто тримався своєї облуди.
– Навчаєш мене, отче, словами, – мовив до святого, – бо ти вчений. Але мені не слів треба, а видимих доказів. Зроби мені якесь чудо, а я прирікаю, що увірую в твою науку і в твого Бога.
– І від того не відмовляюся, якщо лише Бог дасть мені силу зробити чудо, – відповів Антоній. – А якого ж ти чуда бажав би? – запитав далі святий єретика.
Єретик на мить задумався, врешті, будучи певним, що завстидає монаха, мовив до нього:
– Маю вдома осла. Я не дам йому три дні їсти, відтак виведу його на площу, стану перед ним з вівсом, а ти вийдеш до нього з тим, що називаєш Тілом Божим. І коли осел, покинувши овес, поклониться Богові твоєму, тоді я увірую в твою науку.
Святий Антоній, повний довір’я на Божу поміч, прийняв бажання єретика. Вістка про це розійшлася летом блискавки по місті і по навколишніх селах. В означений день тисячі людей заповнили площу, де домовилися зустрітися Антоній і єретик з виголоднілим ослом. Незадовго рознісся загальний шепіт: “Отець Антоній іде з Найсвятішими Тайнами”. Всі вірні клякнули перед Пресвятою Євхаристією, а невірні стояли, очікуючи чуда. Коли св. Антоній наблизився до місця, де його чекав єретик з ослом, недовірок, вхопивши мішок, висипав овес ослові на землю. Та ось св. Антоній відізвався до нерозумного звіряти:
– Осле, в ім’я твого Сотворителя, якого я недостойний тримаю в своїх руках, наказую тобі віддати поклін своєму Господеві.
Як тільки Антоній вимовив ті слова, аж ось голодний осел тут же покинув овес, зблизився до Найсвятіших Тайн, упав на коліна і схилив голову перед Утаєним Спасителем!..
Оклики здивування, і свята дрож огорнула всіх присутніх. Вірні дякували Господеві Богу за чудо і утвердження у вірі, а єретики, серед яких і сам Венипилій, навернулися в лоно Католицької Церкви.
