Найбільше чудо Лурда

 На світі існує багато місць, які є, так би мовити, своєрідним закликом, зверненням, спрямованим до людства. Одним із них, яке, мабуть, найбільше промовляє до сучасної людини, є Лурд – місце ласки, місце, де Бог стає ближчим через Марію, де Він виявляє свою велику доброту.

Через Марію – Ту, яка вірою стала найближчою Богові і найближчою нам. Щоб зрозуміти Лурд, його значення і сенс, глибокий задум Бога, що міститься в ньому, нам потрібно ще раз замислитися над великою правдою Материнства Марії в царстві Її ласки, що триває неустанно – від Благові- щення до хреста і аж до вічного діла спасіння всіх вибраних.

Як зазначається в Догматичній Конституції про Церкву, п. 62, «Завдяки своїй материнській любові Вона опікується братами свого Сина, які ще подорожують, наражаючись на випробування і небезпеки, поки дістануться до щасливої Вітчизни».

«Вона опікується братами свого Сина» і гуртує їх, як колись у вечірнику. Саме таким вечірником є Лурд! Це місце, де навколо ласк Святого Духа, через долоні Його Непорочної Улюблениці збираються брати Її Сина. Там вони усвідомлюють і наново переживають ту правду, що всі ми є дітьми єдиного Отця і всі ми є братами.

Я опікувався колись неповносправним Денисом із Бельгії, який упродовж кільканадцяти років систематично по кілька разів на рік відвідував цей санктуарій. Він терпів неймовірні страждання. Ніколи не нарікав. Лиш казав: «Усе це – ніщо в порівнянні з хрестом нашого Господа». Ось такий то був святий чоловік.

Коли ми вперше вирушали на міжнародну Святу Літургію до Базиліки Святого Пія Х, я зауважив дивне сяйво на його обличчі. Подумав: щось мало статися. Запитав його, як він почувається. А він відповів з усмішкою: «За мить отець побачить чудо!» Я дивився на нього здивовано, а він з іще більшою радістю вигукнув: «Отець побачить найбільше чудо Лурда!» Люди дивилися на нас із подивом. А він, наче в екстазі, повторював без кінця: «Чудо… чудо… чудо…»

І мав рацію. Я побачив чудо. Це була Найсвятіша Жертва Ісуса в гроні близько 25 тисяч Його братів, що прибули сюди з усіх кінців землі.

Чому несподівано зникли межі й бар’єри, які щодня постають між людьми? Чому ми могли щиро і з довірою дивитися одне одному в очі? Чому, не розуміючи мови одне одного, так багато сказали одне одному?

Нас поєднала Марія навколо Ісуса, який обдарував нас єдністю, бо Він і є тією самою Єдністю!

І я почув тоді заклик Папи: «Не бійтеся пригорнути Христа й підкоритися Йому. Відкрийте кордони держав, економічних і політичних систем…»

І то було найбільшим чудом у Лурді. Тисячі братів Ісуса, які розмовляли різними мовами, хвалили Бога кожен по-своєму, творячи єдність.

У такий спосіб постає тоді перед нами сам Христос, який молиться перед своїми Страстями до Отця Небесного: «Отче Святий! Заради Імени Твого бережи їх, тих, що їх Ти мені передав, щоб були одно, як ми!» (Йо. 17, 11).

о. Кшиштоф БУГНО, SDS
(Часопис «Rycerz Niepokalanej»,
№ 2/332, 1984)