Бажаю не тільки засвідчити, але й хоч коротенько розповісти про одну подію, яка досить серйозного вплинула на мене. Мова піде про мого приятеля з Білорусі. В скороченій формі я виклав зміст нашого спілкування по днях і годинах. Можливо, хтось запитає: а для чого? Чи не можна було все розповісти кількома реченнями. Звичайно, що можна було б, але в цій історії хотілося показати правду, любов, яка має місце в християнській родині. В’ячеслав – глибоковіруюча людина, практикуючий християнин. Нічого не можу сказати про його сестру, з якою стався нещасний випадок (особисто з нею незнайомий), але молитви матері і брата врятували її. Молитва, піст, жертва, посвята, віра в Господа Бога і заступництво Матері Божої врятували життя Інни. Достеменно не знаю обставин нещасного випадку з нею, припущення можуть бути різні, я не відважився розпитувати про це детально, мені сказали про нещасний випадок – і я це повідомлення прийняв. Для мене вистачало цього, щоб молитися й просити про ласку оздоровлення для Інни в Матері Божої Потіхи.
Були критичні моменти, хвилини розпачу і безнадії, коли мені розказували про перебіг хвороби, деколи я сумнівався, за що краще молитися – за збереження життя чи ласку щасливої години смерті… Було шкода не тільки Інни, але й В’ячеслава та його мами, які так багато пережили. Вони достойно несли свій хрест, в усьому уповаючи на Господа Бога і Матір Божу Потіхи. Я також і за них молився до Матері Божої Потіхи, щоб Вона була разом з ними й потішала, підтримувала їх у їхньому горі. Хай Мати Божа огортає нас усіх своїм милосердям, любов’ю і потішає тих, котрі хворі, а водночас потішає тих, які співтерплять, співстраждають і переживають зі своїми хворими. Це дуже важливо, бо коли людина хвора і її немає кому доглядати, розрадити, послужити, вислухати – це дуже важко. Люди часто впадають у відчай і розпуку, коли бачать страждання своїх рідних, тому не забуваймо молитися не тільки за хворих, але й за тих, які опікуються хворими.
9 вересня 2017 р. Божого, 22:01
В’ячеслав: Прошу про молитву за тяжкохвору Інну! Моя рідна сестра. В реанімації. Сильний удар, мозок, перелам ніг. Випала з третього поверху.
о. Василь: Обов’язково буду молитися, віддам її в опіку Матері Божої Потіхи. Вона віруюча, хрещена?
В’ячеслав: Так хрещена. Дуже серйозна травма… ми з мамою дуже переживаємо за неї.
о. Василь: Ви прикликали до неї священика, щоб помолився над нею й уділив їй Тайну Єлеопомазання?
В’ячеслав: До неї нікого не пускають, тільки маму на пару хвилин… Дякую. Четвертий день в реанімації, немає ніяких змін… їй 26 років…
16 вересня, 8:56
В’ячеслав: Сестра в комі, покращення немає, ми дуже переживаємо…
22 вересня, 17:07
о. Василь: Як здоров’я сестри?
В’ячеслав: Слава Богу, є покращення, надалі в комі, шлунок не може нормально запрацювати… Чекаємо, коли запрацює шлунок, тоді буде операція на ноги.
о. Василь: Богу дякувати! Я молюся до Матері Божої Потіхи і прошу про ласку оздоровлення твоєї сестри. Як фінансові справи, чи маєте на лікування?
В’ячеслав: Мама також молиться до Бого- родиці… працюємо… фінансово поки що даємо собі раду. Дякую. Слава Богу за все! Сьогодні ми живі-здорові, а завтра може все змінитися навпаки.
о. Василь: Така реальність, На жаль, не всі це розуміють.
30 вересня, 20:05
о. Василь: Як справи в сестрички?
В’ячеслав: Складно… Робили операцію на шлунку-кишечнику – перевіряли, як там. Колять новокаїн у брижейку. Будуть знову запускати шлунок з кишечником.
7 жовтня, 23:32
В’ячеслав: Боюся щось писати, бо дуже все непевно… як Бог дасть.
11 жовтня, 21:04
В’ячеслав : Жива, до свідомості ще не прийшла. Роблять масажі, відчуває біль…
о. Василь: Молімося і віддаймо все в руки Матері Божої…
В’ячеслав: Сьогодні сестру перевели в звичайну палату, хоч ми думали, що її ще трохи потримають в реанімації – дочекаються, поки впевнено запрацює шлунково-кишковий тракт. Загалом лікарі не церемоняться: роблять так, як вважають за правильне. Мама з нею – годує, масажує, доглядає. Я в Мінську – зараз проходжу практику на новому місці роботи, робота займає весь час без вихідних… Планую на Покров Богородиці поїхати в Бобруйськ до мами і сестри…
о. Василь: Богу дякувати! Я радий, що йде на покращення…
В’ячеслав: Вона ще без свідомості, важко говорити про майбутнє…
9 листопада, 17:24
В’ячеслав: Зараз важливо з контрактурою якось справлятися – не розгинаються руки і пальці, їй дуже боляче, коли розправляємо. Не знаю – мучити її або чекати і сподіватися, що само з часом відпустить…
15 листопада, 21:17
В’ячеслав: Зараз почали вже спілкуватися з Інною, зараз важлива грамотна професійна реабілітація, вчимо її сідати…
11 грудня, 10:33
В’ячеслав: Завтра їду в реабілітаційний центр… Сестрі дали першу групу інвалідності, з інвалідністю на реабілітацію не беруть, треба шукати якийсь вихід… мама на нервах від усієї цієї нелюдської бюрократії… Ми вже так втомилися, помолися за нас!
1 лютого 2018 року
В’ячеслав: Сестра Інна вже вдома з мамою. Ходять в лікарню, займається у спортзалі, в басейні. Вже трішки починає ходити. Лікті не згинаються (оссіфікація суглобів). Мабуть, доведеться робити операцію. Почала краще говорити. Дякую Матері Божій, що врятувала життя моїй сестрі… дякую за молитву…
Дорогі брати і сестри! Я також прошу вас о молитву: помоліться до Матері Божої за ласку оздоровлення для Інни, а також за духовні та фізичні сили для В’ячеслава та його матері.
