Гармонія у відносинах між батьками та дітьми

Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не може дати собі. Як маємо розуміти цю постанову?

Питання досить цікаве і можливо для багатьох не дуже зрозуміле. Часто самі батьки не дотримуються певних принципів поведінки зі своїми дітьми, і таким чином порушують гармонію, яка мала б існувати у відносинах між батьками і дітьми. Наприклад. В дитини день народження чи день іменин. Батьки стараються зробити для свого синочка чи донечки якийсь «надзвичайний» подарунок, але відповідної суми грошей на нього не мають. Вони будуть брати кредит, позичати гроші в рідних, знайомих, щоб тільки зробити дитині приємність. Чи правильно поступають батьки? Звичайно, що ні. Вони просто балують дитину своєю надмірною батьківською «любов’ю», яка не сприяє виробленню таких чеснот як милосердя, доброта, поміркованість, зрозуміння іншого. Навпаки, в характері дитини утверджується егоїзм, самозакоханість, гординя. Розвивати почуття любові до батьків треба не тому, що вони роблять їй дорогі подарунки, а насамперед тому, що вони є батьками дитини, дали їй життя, доглядають за нею, виховують її, опікуються нею. Коли дитина знає, з якими фінансовими труднощами мусять змагатись батьки, щоб придбати дорогий подарунок, вона має відмовити батьків від їхніх планів. Добра дитина не дозволить батькам, щоб вони через неї мали борги, а навпаки – запевнить їх, що не подарунок важливий, а все те, що батьки роблять для неї в житті.

Інший приклад. Дитина в класі бачить одяг, мобільний телефон чи інші речі, яких вона не має. Вдома настирно просить або й вимагає від батьків, щоб вони купили їй таку ж річ. За вікном осіння пора, а мама має лише збереження собі на взуття, тобто суму, рівну ціні речі, яку просить дитина. Знаючи про потребу мами, дитина з розумінням має поставитися до бюджету родини і не вимагати від батьків того, чого вони для неї не можуть купити. Схожа ситуація може бути і з відпочинком: друзі їдуть відпочивати на Канарські острови, дитина хоче з ними, їй потрібні гроші, хоча знає, що таких фінансів в батьків немає.

Часто свої дії батьки «виправдовують» такими аргументами: в мене було важке дитинство, мої батьки не могли дати мені певних речей, я буду все робити, щоб моя дитина була усім забезпечена. Такий підхід є неправильний. Не забуваймо, що апетит дитини росте з віком. Якщо школяр задовольняється певними матеріальними речами, які йому можуть купити сьогодні, навіть якщо батьки змушені трохи позичити, то, маючи 16–18 років, йому вже замало буде найновіших мобільних телефонів чи модного одягу, він вимагатиме автомобіля, окремої квартири тощо. Виховувати дитину на цінності матеріальних речей – це величезна помилка батьків. Перед дитиною треба відкрити інший світ, з його багатою духовністю, природою, культурою, мистецтвом, музикою. Цей світ сьогодні для молодого покоління часто є прихований, незнаний, непізнаний, недосліджений.

Бездуховне виховання є великою небезпекою при створенні сім’ї. Юнак чи дівчина, виховані на матеріальних цінностях, і супутника життя вибиратимуть, виходячи із матеріального статусу. Їх цікавитиме, які матеріальні блага мають батьки, який автомобіль має хлопець чи дівчина, який бізнес. Такий шлюб з розрахунком часто закінчується розлученням. Несподівана криза в бізнесі, втрата майна – і жінка виявляє незадоволення чоловіком, бо той не може забезпечити сім’ю… Приходить жахливе рішення: «Навіщо мені такий чоловік, подаю на розлучення…»

Розповідала мені свою життєву історію одна ізраїльтянка, яка свого часу жила в СРСР. Один юнак закохав її, молоду дівчину, в себе. Батьки не дуже були раді цьому коханню, але не суперечили своїй дочці-одиначці. Дівчині здавалося, що вона найщасливіша з усіх дівчат на світі. Після весілля розпочалося, як і в кожної родини, звичайне буденне життя. Єврейська сім’я тоді не ставила собі за мету переїзд в Ізраїль, а чоловік наполягав, що треба старатися про виїзд з СРСР. Одного дня він запитав у своєї дружини: «Які цінності має твоя родина?». Здивована жінка відповіла: «Все, що ти бачиш своїми очима, то і є всі наші матеріальні цінності». Якось вона прийшла з роботи і побачила зірвану підлогу, плінтуси – це чоловік шукав «єврейське золото». Можна собі тільки уявити шок молодої жінки, яка зрозуміла, що ніякого кохання насправді не було, а був простий сценарій – перебрати в свої руки «єврейське золото» і виїхати з Радянського Союзу. На жаль, таких життєвих прикладів немало. Якщо ми не дамо нашим дітям правильного розуміння цінностей, не навчимо їх задовольнятися тими матеріальними благами, які має родина, то виростимо себелюбців, не здатних співчувати або з кимось ділитися. Якщо молода особа бажає чогось більшого, ніж їй можуть дати вдома, то треба самій пробувати заробляти – працювати фізично або інтелектуально. Ми не маємо морального права давати дітям те, чого самі собі не можемо дати. Не можна задовольняти всі примхи й забаганки дітей, а самим постійно жити з боргами, позичаючи гроші або беручи кредити. Таке виховання дає гіркі плоди в дорослому віці.

о. Василь КОВПАК, СБССЙ