Молитовний спів «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас» має декілька назв: «Трисвятоє», «Гімн на честь Пресвятої і Животворящої Тройці», а також цю пісню називають «Ангельською». Чому «Святий Боже» називаємо піснею ангелів? Тому що ангельські хори херувимів прославляють Маєстат Всевишнього Бога в Тройці Святій Єдиній, неустанно співаючи: «І покою не мають ні вдень, ні вночі, промовляючи: «Свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, хто був і хто є і хто приходить» (Од. 4, 8).
Ця Адорація Маєстату Божого відбувається не тільки в небі, а й на землі. Цей гімн вказує нам, що разом з ангелами, які в небі прославляють Господній престіл, ми на землі долучаємося до їхнього співу, тричі повторюючи «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас». Люди на землі разом з Церквою воюючою та ангелами на небі, Церквою тріумфальною, творять одну спільноту, одну Церкву, яка служить і адорує Свого Творця. Спів вірних на крилосі можна порівняти зі співом людей в храмі на землі, який звучить зі співом священика в святилищі, а він сам немовби перебуває в небі. Тому святилище, де перебуває Пресвята Євхаристія в кивоті – це і є небо на землі. Гімн «Святий Боже», яким розпочинаємо та закінчуємо кожен новий день нашого життя, часто співаємо на інших Богослужіннях, а також повторюємо його під час похоронної процесії, коли несемо наших померлих на місце вічного спочинку.
В окремі дні церковного року ми чуємо в наших храмах замість «Трисвятого» такий спів:
«Кресту Твоєму покланяємся, Владико, і святоє воскресеніє Твоє славим».
Гімн «Хресту Господньому» співаємо в празник Воздвиження Чесного і Животворящого Креста Господнього, а такожу третю неділю Великого посту, яка називається Хрестопоклонною.
«Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуя».
Цю пісню співаємо в празник Різдва Христового, Богоявлення, в Лазареву суботу, у Велику суботу, в неділю Пасхи, у Світлий тиждень до Томиної неділі та в день П’ятдесятниці. Також співаємо її під час уділення Таїнства Святого Хрещення.
Коли вірні співають «Слава Отцу і Сину і Святому Духу», священик входить за престол і йде на місце, яке називаємо «горне сідалище». У святилищі за вівтарем ставили підвищене місце. Звичайно, що це також залежало від того, наскільки було просторим і великим святилище. У деяких храмах святилище є досить великим, тому там можна поставити підвищенняй на ньому трон для єпископа, а нижче – крісла для священиків. Не всі будівельники розуміли призначення святилища й дивувалися, для чого священикові так багато місця, тому «економили» на святилищі. Там ледве могли поставити невелике крісло, а зробити підвищення не було змоги. Ієрей, повернений лицем до людей, готує його, щоб зосередити свій розум на тому, що буде відбуватися. Отже, горне сідалище означає невидиме місце присутності Ісуса Христа на землі, який сидить на небесному престолі по правиці Отця Небесного, а тут в особі священика споглядає на свою Церкву.
Коли вірні завершили спів «Трисвятого», священик промовляє: «Воньмім! Мир + всім. Премудрость, воньмім!» Священнослужитель закликає до особливої уваги вірних, які стоять у храмі. Що саме він пригадує нам? – Що зараз має відбуватися найважливіша, кульмінаційна частина Літургії Слова, а саме – читання Слова Божого. Слова «Мир всім, мир вам» мають глибоке Євангельське значення. На Тайній Вечері Христос-Спаситель запевнив апостолів, що Він дає їм особливий дар, який буде супроводжувати їх у важкій апостольській праці: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Йо.14, 27). І саме тим привітом воскреслий Спаситель зустрічає своїх учнів: «Ісус став посеред них і до них каже: «Мир вам!» Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та Він сказав їм: «Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж Я сам. Доторкніться до Мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що Я їх маю» (Лк. 24, 36–39). Тому Свята Мати-Церква, наслідуючи Ісуса Христа, свого засновника, так часто вживає в своїх Богослужіннях цей вираз: «Мир вам!», в такий спосіб нагадуючи нам, щоб ми ніколи надмірно не переживали, не впадали у відчай і розпуку, а завжди в усьому уповали на Господа Бога, який є Богом миру та любові.
Привітавши вірних тим возгласом, ми чуємо короткий спів, який називаємо «прокіменом». Слово «прокімен» буквально означає «те, що передує». Стих, який здебільшого взятий із Псалтиря Давида, вказує нам на певну подію або прославу того чи іншого святого, день якого відзначаємо. Колись у давнину в тому місці співали псалом, а зараз лише стих із псалма. Щодо співу псалма на цьому місці, то цей звичай залишився лише в Халдейській Церкві. Прокімени, тропарі та кондаки змінюються відповідно до намірення, в якому відправляється Божественна Свята Літургія.
Щоб ми краще зрозуміли значення прокімена, треба пояснити його зміст. Вибираємо деякі з прокіменів, які співаємо в різний період Літургійного року. В третьому воскресному гласі співаємо прокімен: «Пойте Богу нашому, пойте; пойте Цареві нашому, пойте». Отже, величавим прокіменом під час недільної Святої Літургії ми визнаємо Господа Бога нашим Богом і Царем, Йому єдиному маємо співати і Його прославляти в цей святий день. У шостому воскресному гласі співаємо: «Господь кріпость людем Своїм дасть, Господь благословит люди Своя миром». Одне речення, але який глибокий зміст криється в цих словах! Господь дає силу своїм людям, Господь благословляє своїх людей миром. Уявімо собі, якби кожний українець брав участь у Святій Божественній Літургії! Коли б українські воїни там, де є можливість брати участь у Службі Божій, перебували на Богослужінні, які б ласки ми випросили для себе і своєї країни! Господь дасть кріпость людям своїм, ту силу, яка так потрібна для нашого народу, особливо тепер, коли Україна переживає війну на Донбасі. Ця сила духа і тіла так потрібна українському воїнству! Інший прокімен, який співаємо не тільки в неділю, але й в інші свята, має дуже глибокий духовний зміст: «Спаси, Господи, люди Твоя і благослови достояніє Твоє». На цій долині сліз немає нічого найважливішого за наше спасіння. Тому ми благаємо Господа Бога: «Спаси Господи людей Твоїх». Але ми не самі, ми маємо дітей та онуків, тож благослови, Господи, також і їх. Яка мудрість і глибина криється в цих зверненнях! У прокімені ми можемо розпізнати дух і час Богослужіння. Проспівавши прокімен «Разділиша ризи моя себі, і о одежді моєй меташа жребій», кожен віруючий, який принаймні трохи орієнтується в Богослужінні, може відповісти, що цей прокімен співаємо в час Великого посту. І відповідь буде правильною – прокімен співається у Велику Страсну П’ятницю.
У Богородичні празники співаємо прокімен «Величит душа моя Господа, і возрадовався дух мой о Бозі, Спасі моєм». Це величання, що його співала Діва Марія, коли відвідувала свою родичку Єлизавету, яка проживала в гірській околиці. Цей прокімен закликає нас, щоб ми разом з Пресвятою Дівою Марією дякували Господу Богу за отримані ласки. Коли відправляється Служба святителям, тоді співаємо такий прокімен: «Во всю землю ізиде віщаніє їх, і в конци вселенния глалоли іх». Ці люди проповідували Слово Божої істини, їх почув Всесвіт, Боже Слово пізнали всі народи. Святим мученикам співаємо прокімен: «Честна пред Господем смерть преподобних єго». Мученики – це люди, які багато страждали за Віру Христову, і хоча їхнє життя закінчувалося страшними муками, проте їхня смерть є святою, чесною і благословенною в очах Господа Бога, бо вони віддали своє земне життя, щоб осягнути Царство Небесне. Коли відправляється Служба Божа за всяке прошення, тоді співаємо такий прокімен: «Господи, услиши молитву мою, внуши моленіє моє в істині Твоєй». Людина на землі переживає різні клопоти: за себе, своїх рідних і близьких. Хтось готується до операції, чиясь дитина складає іспити чи шукає роботу, а хтось просить про навернення зі злої дороги – тому усильно благаємо на Святій Літургії: «Господи, вислухай молитву мою». На Службі Божій за усопших співаємо: «Блаженні, яже ізбрал і приял єси, Господи, і пам’ять їх в род і род». Молимося за наших померлих і взиваємо: «Щасливі ті, яких Ти Господи, покликав до Себе, а пам’ять їх хай буде від покоління до покоління». Ті, що живуть на землі, мають пам’ятати за своїх померлих до найдавніших поколінь.
Шкода, що вірні не завжди вникають, переймаються, розважають та беруть до свого серця й розуму те, що відбувається на Святій Літургії. Дуже часто ми автоматично відчитуємо чи відспівуємо прокімени і продовжуємо співати. А зміст усіх прокіменів є надзвичайно глибоким і повчальним.
(Далі буде)
