Ми завжди пам’ятаємо про тих, хто відійшов у вічність. Але не завжди розуміємо, що своїми молитвами можемо випросити для них вічність із Богом.
У своєму житті я похоронила чоловіка, батька і свекруху і завжди була на заупокійних богослужіннях за них. Але ще ніколи не відчувала й не пережила такого, як у цьому році, коли померла моя сваха Марія.
Вона жила у Перемишлянах і ніколи не була в церкві в Рясному. На 40-ий день після її смерті я замовила Службу Божу за неї у храмі Святих Верховних Апостолів Петра й Павла в Рясному (три дні перед цим була відправлена Служба Божа в Перемишлянах).
Ідучи завчасно до церкви, щоб мати час помолитися, я ніколи не могла уявити, що зустріну її тут...
Службу Божу відправляв о. Андрій Британ. Як тільки прозвучало перше слово молитви Парастасу, посередині церкви в тумані з’явилися постаті тих, кого я вписала у другу картку, а біля себе, в другій лавці зліва, я побачила свою сваху. Вона була ніби прозорою в тумані, але обличчя просвічувалося дуже чітко. Вона дивилась на мене з неземною і неймовірною радістю і вдячністю за молитву, яка лунає саме тут, у цій церкві. Вона про це мені казала. Розмовляла зі мною її душа. І це я бачила своєю душею. Дві душі розмовляли...
Я вперше відчула свою душу, яка була ніби незалежно від мене. Мої очі й тіло були ніби другорядними. Також я відчувала душу свахи й ніколи в житті не зустрічала такої неземної радості і неймовірної вдячності за ту Службу Божу, яка лунала зараз за неї на 40-ий день її відходу. Її душа випромінювала велику радість.
Я не відчувала страху, лише заціпеніння, подив і ще радість, що можу допомогти їй, бачити її і попрощатися з нею. Це тривало кілька хвилин, а далі з великою подякою і вдячністю моя сваха зникла. Це все важко описати словами.
Є такий вислів: біль душі. А те, що я відчула потім, можна назвати – радість душі. Це вже була радість моєї душі, яка змогла доторкнутись до чогось неймовірного. Я ще раз зустрілась зі своєю свахою! І зрозуміла, що вона є і ніде не пропала після своєї смерті! Зрозуміла, що вона дякує за Службу Божу, відправлену саме в нашій церкві, і тішилася, що змогла їй допомогти. Бог дав мені зрозуміти, що молитви наших рясненських священиків є настільки щирими, сильними й цінними, що Господь їх вислуховує в особливий спосіб (тому я отримала таку вдячність від своєї свахи за Службу Божу саме в церкві на Рясному).
Я пережила таке диво, ніби побувала в іншому світі – світі душі і молитви. Мені було так добре в церкві, що не хотілось виходити. Після Служби Божої ще довго не змогла прийти до себе. Сльози текли по моєму обличчі, світ навколо здавався сірим і буденним. Я ніби побувала кілька хвилин в якомусь іншому вимірі, і цей вимір неможливо описати: так добре там і так не хотілося повертатися в реальність.
До мене заговорив зять, що приїхав по мене, а я все ніяк не могла оговтатись і опам’ятатись; не могла сказати ні слова, лише згодом, прийшовши до себе, розповіла йому про диво...
Довго не відважувалась написати про це. Уже минуло більше як пів року, але щось ніби штовхає мене розповісти іншим про те, як допомагає молитва нашим померлим.
Часто хочеться відчути той стан, коли чуєш свою душу в своїх грудях, але скільки не молилась, такої блаженної хвилі, як відчуття своєї душі, більше не було.
Молімося за своїх померлих родичів чи знайомих – наша молитва може їх врятувати! А священики з Рясного чи семінарії настільки щиро й побожно відправляють Службу Божу, що душа з того світу захотіла прийти й подякувати за неї, хоча ніколи не те, що не була, але й не чула про церкву в Рясному.
