Проповідь о. Миколи Кушніра
Во імя Отца і Сина і Св. Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
«Коли ж ти, хоч скільки-небудь можеш вірувати, все можливе тому, хто вірує».
Так, дорогі брати і сестри, сказав Господь наш Ісус Христос батькові, коли той привів до Нього тяжко страждаючого біснуватого сина. Батько об’їздив багато лікарів, напевно, витратив багато коштів, щоби вилікувати свого сина, але ніхто не зміг допомогти йому в його біді. Та ще один промінь надії був у змученій душі батька: він чув про Божественного Чудотворця, Котрий виліковує всяку недугу і хворобу; Котрий повертає зір сліпим, а калікам – руки і ноги. І ось він вирішив звернутися ще до Нього.
Він благає Спасителя, щоби Той зглянувся над ним і допоміг йому в його нещастю, бо він, як рідний батько, не хоче своєму синові зла. Тоді Спаситель відповів йому: «Коли ж ти, хоч скільки-небудь можеш вірувати, все можливе тому, хто вірує». І ось у глибокому пориві віри, крізь сльози з криком серця, нещасний батько вигукнув: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству!» І Господь по вірі батька вилікував його тяжкохворого сина. Усе можливе, дорогі брати і сестри, тому, хто вірує. Так говорить нам Господь. У цих словах, мої дорогі, велика відрада для кожного віруючого серця. Тільки віруй, говорить Господь, і буде тобі по вірі твоїй. «Майте віру Божу. Бо говорю вам: коли хто скаже цій горі – порушся і кинься в море – і не матиме сумніву в серці своїм, а матиме віру, що станеться за його словами, – буде йому, що тільки скаже». «І ми віруємо, – скаже дехто з нас. – Чому ж не буває нам по вірі нашій?» Тому, дорогі брати і сестри, що ми мало віруємо. Ми віруємо і сумніваємося, наша віра дуже слаба, віруємо – і зневіряємося. Віруємо холодно або й зовсім не віруємо. Перед нами – віра часів Ісуса Христа, віра Його учеників і перших християн, віра жінки-хананейки, віра сліпого, розслабленого, Закхея, жінки-грішниці і знову віра батька, котрий зі слезами на очах благає: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству!» Це була, дорогі брати і сестри, жива, могутня віра, яка володіла розумом і серцем, яка охоплювала всю людину. Це було те полум’я віри, в якому сповідники імені Христового забували про їжу і життя. Вони заради Господа та Його святої науки забували про дім, сім’ю, про всі найдорожчі уподобання й про себе самих, йшли на муки і вмирали за віру Христову. Цією вірою, за словами Св. Ап. Павла, праведники перемагали царства, боронили правду, одержували обітниці, загороджували пащі левам, гасили вогненну силу, рятувались від гострого меча, зміцнювались від слабості, були сильні у боротьбі, уникали пастки чужинців. Ця віра здобула світ, для такої віри немає нічого неможливого. Про таку віру сказав Господь: «Хто вірує в Мене, той теж творитиме діла, які Я творю, і навіть більше зробить». Чи така наша віра, дорогі брати і сестри? Ми віруємо, але часто і вагаємося. А той, хто має сумніви, подібний до морської хвилі, котру жене й кидає вітер. Тож така людина нехай не сподівається одержати що-небудь від Господа. Св. Ап. Яків говорить: «Не спокуси гріха перемагаються нашою вірою, а любов до них перемагає нашу віру, а наші хвороби і скорботи розпорошують її». Подібно до Св. Ап. Фоми ми не віруємо, доки не побачимо своїми очима й не доторкнемося своїми руками. І як старозавітні фарисеї та садукеї, шукаємо ознаки. Та ознака дається тільки для глибоковіруючих людей, – говорить Христос. Ми, дорогі брати і сестри, не повинні гасити в собі духа віри, а пильнувати ту іскру віри, яка жевріє в нашій душі. Горіть вірою і любов’ю до віри. Бо для того, хто вірує, все можливе. Чи спіткає горе нас або когось з ближніх наших, чи хто захворіє, то завжди в усіх наших труднощах ми повинні звертатися до Бога й розказати Йому свою печаль. Прибігаймо до Нього зі слезами і молитвою та глибокою щирою вірою: «І все чого попросите в молитві з вірою, одержите», – говорить Господь наш Ісус Христос. Чи обтяжить душу безліч заподіяних гріхів – тож нехай не тривожиться серце наше, віруймо в Бога і в Христа віруймо, віруймо в Його Божественну любов і милосердя і знайдемо спокій душам нашим. Віра веде нас до життя вічного: «Хто вірує в Мене, той має життя вічне», – говорить Христос. А Йоан Золотоустий говорить такі слова: «Віра є корінь і голова, і коли ти збережеш її, то хоч би все втратив, знову все придбаєш і ще з більшою силою». «Віра є міць на спасіння і сила на вічне життя», – говорить Климент Олександрійський. «Хто вірує в Сина Божого, той має життя вічне; хто не вірує в Сина Божого, той не побачить вічного життя, а гнів Божий перебуває в ньому», – говорить Христос. Тож молімося часто, дорогі брати і сестри, щоби не занепала віра наша. Просімо завжди Всемилостивого Господа Бога, щоб Він кріпив наші душевні і тілесні сили. Амінь.
Слава Ісусу Христу!