У світі з давніх-давен так ведеться, що в кожному місті, селі, в іншій країні, а навіть у кожній хаті є свої традиції і звичаї. Tак трапилося, що я була при- сутня на звичайному похороні. В сім'ї помер батько. В їхньому селі панує свій звичай: коли помирає батько, а в сім'ї залишаються неодружені діти, то перед тим, як виносити домовину на подвір'я, діти кланяються батькові. А священник від імені батька благословляє їх на кращу долю… Це мене дуже зворушило.
З іншого боку, саме дійство похорону спонукає нас, живих, застановитися і подивитися на себе духовними очима. Xто я? Яка ціль мого життя? Я живу для Царства Божого чи для царства темряви? Xто для мене Господь? Xто я для Бога? I тут багато можна накопати… Насправді «зараз» – це все, що у нас є, і саме від того, як ми використовуємо цей час на землі, залежить наша вічність Ми всі без винятку після смерті хочемо осягнути рай, а рай потрібно започаткувати у своїй особистій душі. Він – усередині нас, ми його отримали у спадок. Але через купу наших гріхів ми неспроможні відрізнити світло від темряви. Варто спершу скинути з себе бруд, який врісся в нас так, що злився з нашою шкірою. Душа злилася з гріхами, яких ми не в силі зректися. Якщо не вірите, що грішники – подивіться на хрест…
Ми тремтимо від думки про смерть, але не дбаємо про те, щоб прожити так, аби у годину смерті не треба було тремтіти. Чому ми не плачемо і не ридаємо над живими істинними мерцями – тими, що у своєму тілі, як у гробі, носять мертву душу? Чому не плачемо над мерцем, якого носимо у собі? Адже кожна людська душа знає, що життя у порівнянні з вічністю є нічим, і спонукає наше «я» діяти. Бідні наші душі! Як часто ми їх не слухаємо, топчемо і змушуємо замовкнути, коли не хочемо чути їхніх слів… Правда в тому, що без Бога ми немічні люди. Tим не менше – будуємо собі плани на майбутнє. Але життя не працює за нашими планами. Воно часто підкидає неприємності, потрясіння і сюрпризи, ламає наші сценарії, міняє хід подій, а інколи і хід історії. У життя, як на морі: якби не було шторму, ми б ніколи не оцінили Божої любові і милосердя. Божі плани набагато далекоглядніші і найкращі для людства Xоч ми своїм немічним розумом не здатні до кінця цього зрозуміти. Зрозуміти те, що в цей вивернутий навиворіт світ, який живе в духовній темноті, Господь посилає нам найдорожче – Пречисту Діву Марію, яка має відіграти глобальну роль у спасінні людства. Це можна пояснити одним-єдиним ласкавим, ніжним і всім відомим словом: Мама. I це не просто Мама – це живий знак присутності живого Бога. Наша Земля ще тримається завдяки Непорочній Пречистій Діві Марії. Її материнська любов продовжує нам час, як можливість для навернення, випрошує в Бога-Отця ласки для нас. Непорочне Серце Мами найнадійніше, бо крізь Нього не проб'ється жодна незгода. Матінка Божа дає нам можливість преобразитися, коли ми перебуваємо під її Непорочним Серцем. Материн- ська любов робить чуда. Діва Марія заступається і достукується до кожного людського серця і просить вдатися до її Непорочного Серця. Наше серце – це не просто орган нашого тіла – це той центр, через котрий ми зв'язані зі своїм Tворцем. Саме через серце Господь Бог передає нашій душі Свою Любов. Наше серце – найбільший сховок для Божої Любові як гарант вічного життя нашої душі. Коли серце наповнене гнівом, ненавистю, злістю, душа не отримує сигналу любові від свого серця. Наші гріхи закривають двері від Бога, і ми не чуємо Його. Бога можна почути лише тоді, коли ми самі живемо і несемо цю любов іншим. Святий Бонавентура каже:
«Tи маєш доступ до Бога тоді, коли маєш Матір, яка промовляє за тебе до Сина, а Син до Отця».
Xочу запропонувати вам одну цікаву історію, яку колись читала (автора не пам'ятаю), але вона надзвичайно реальна і актуальна на сьогодні.
…Сатана скликав всесвітній з'їзд бісів. У своїй промові з нагоди відкриття він сказав: «Ми не можемо перешкодити християнам ходити до церкви. Ми не можемо утримати їх від читання Біблії. Ми навіть не можемо заборонити їм сформувати близькі особисті стосунки з їхнім Спасителем. Як тільки вони встановлюють зв'язок з Iсусом, ми втрачаємо владу над ними.
Tому нехай вони ходять до своїх церков, нехай влаштовують дружні зустрічі з обідами. А ми вкрадемо їхній час так, що вони не зможуть розви- вати свої стосунки з Iсусом Xристом. Ось що хочу, щоб ви зробили, – сказав диявол. – Перешкодьте їм увійти у спілкування з їхнім Спасителем і підтри- мувати цей зв'язок упродовж дня».
- Як нам це зробити?!! – закричали демони.
Займіть їх дурницями і віднайдіть незліченну кількість способів, щоб зайняти їхній розум, – відповів сатана. – Спокушайте їх витрачати, витрачати, ви- трачати і брати, брати в борг. Переконайте їхніх дружин затримуватися на роботі, а чоловіків – працювати 6-7 днів на тиждень по 10-12 годин у день, щоб вони могли дозволити собі порожнє життя. Не да- вайте їм проводити час зі своїми дітьми. Коли їхні сім'ї розваляться, а це станеться швидко, їхні доми більше не будуть захистом від тиску на роботі. Стимулюйте їхній розум понад міру, щоб вони не могли чути цей тихий, спокійний голос. Спокушайте їх вмикати радіо, смартфони, айфони, куди б вони не їхали. Зробіть так, щоб телевізори, радіо, айфони, смартфони, комп'ютери, відеомагнітофони в їхніх будинках працювали постійно, стежте за тим, аби в кожному магазині і ресторані не звучала християнська музика. Це заблокує їхній розум і зруйнує їхню єдність із Xристом. Pозкладіть на столах у кафе безліч журналів і газет. Бомбардуйте їхній розум новинами 24 години на добу. Нехай дорогою їм падає в око море рекламних щитів. Наповніть їхні поштові скриньки рекламою, каталогами для замовлення товарів поштою, всілякими інформаційними бюлетенями і пропозиціями безкоштовних товарів, послуг і помилкових надій. Показуйте в журналах, по телевізору, в Iнтернеті, смартфонах, айфонах худих гарнень- ких моделей, аби чоловіки повірили, що зовнішня краса – найголовніша річ і щоб стали незадоволені своїми дружинами. Зробіть так, щоб їхні дружини були занадто втомленими та роздратованими, аби… любити своїх чоловіків. Дайте їм до того ж головний біль! Якщо вони не дадуть своїм чоловікам любові, якої ті потребують, чоловіки почнуть шукати її деінде. Це швидко зруйнує їхні сім'ї! Відверніть їхню увагу Санта-Клаусом, щоб вони не вчили своїх дітей справжнього значення Pіздва Iсуса Xриста. Дайте їм пасхального кролика, щоб вони не говорили про Воскресіння Iсуса Xриста та владу Бога над гріхом і смертю. Нехай навіть у відпочинку вони доходять до крайнощів. Нехай з відпустки вони повертаються виснаженими. Зробіть так, щоб вони були дуже зайняті, щоб піти до церкви. Натомість відправте їх на природу, до парків, розваг, на різні ігри, концерти, в кіно… Нехай вони будуть зайняті, зайняті, зайняті! А коли вони зустрінуться для духовного спілкування, нав'яжіть їм плітки і чутки так, щоб вони відходили збентежені. Наповніть їхнє життя такою кількістю хороших справ, щоб у них не було часу шукати сили в Iсуса. I скоро вони працюватимуть, покладаючись на себе, жертвуючи своїм здоров'ям і сім'ями заради чергової справи. Це спрацює!»
Це був відмінний план! Біси з радістю побігли виконувати своє завдання. Вони примушували християн бути все більше і більше зайнятими й постійно кудись поспішати, залишаючи все менше часу для свого Бога та сімей, для розповіді іншим про силу Xриста, здатну змінювати життя. Питання в тому, чи вдався дияволу його задум. Вам судити!!!
