Віддати себе Богові означає те саме, що посвятитися Йому у власність і служіння. Це потрібно розуміти так само, якщо хтось принесе до церкви, наприклад, світло на Божий престіл або закупить для церкви дзвін, чашу тощо – той віддає це Богові у власність і на Його Службу, він це Богові присвячує й посвячує. Така жертва мила Богові, й Він приймає її як знак нашої віри й любові, нашої готовності послужити Йому. Така річ, віддана Богові й Богом прийнята на Його Службу, є свята. Не годиться її Богові ані відбирати, ані використовувати для якоїсь іншої потреби. Так само можна й себе самого віддати Богові на служіння, Йому посвятитися й присвятитися. І не тільки можна це робити, але й треба так вчиняти. Бо ж усі ми на те Богом сотворені й кров’ю Божого Спасителя відкуплені, аби бути Божими дітьми. А якщо ми є Божими дітьми, то треба, щоб ми до Нього належали. І як Бог, наш Отець, є святий, так треба, щоб і ми, Його діти, були святими. Про це нагадує нам св. Апостол Павло: «Будьте святі, як Отець наш небесний є святий».
Ми, християни, віддаємо себе Богові вже на Хрещенні. Тоді Бог відпускає нам первородний гріх і вливає в нашу душу свою ласку й батьківську любов, дає нам право до всіх Святих Таїнств і вписує нас у Книгу Вічного Життя. За це ми віддаємося Богові у власність і святе служіння Йому. Нам має бути мило часто пригадувати собі про ці Божі дари, котрими нас Бог освятив на Св. Хрещенні. Це Господу Богові також дуже миле. А пригадуючи про те, що нам Бог уділив, ми повинні часто нагадувати собі, що ми за це Богові винні. Ми маємо завжди наново заявляти Богові, що ми Його любимо й нічого більше не бажаємо для себе, як Його любити і Йому служити. В такий спосіб ми можемо, ми повинні щодня наново Йому віддаватися й посвячуватися.
Таке наше часте самопосвячення на служіння Богові Йому особливо миле, а нам корисне, якщо ми звертаємося до Пресвятого Ісусового Серця. Бо тоді ми нагадуємо собі про безконечну любов до Ісуса Христа, якою Він нас полюбив і яку нам безперестанку засвідчує. А таке нагадування про любов Ісуса Христа спонукає нас до того, щоб і в нашому серці відізвалася щира любов до Ісуса.
Коли ми щодня віддамося Пресвятому Ісусовому Серцю, то це буде знаком, що ми бажаємо кожної днини наново належати до Божого Серця, бути Його власністю і Йому служити. Це буде дуже миле Богові й виєднає нам на кожну днину Його нові ласки. Так повинні робити батьки, посвячуючи себе самих Пресолодкому Ісусовому Серцю й посвячуючи йому всіх своїх дітей, свою хату, своє господарство, кожну свою працю та кожну свою журбу й потребу. Аби про таке посвячування не забувати, годиться, щоб у кожній хаті був образ Пресолодкого Ісусового Серця. Часте споглядання на той образ, сердечна, хоча б коротка молитва навчить нас того, чого надзвичайно бажає Ісус Христос і про що Він сказав: «Учіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем». Діти будуть вчитися в цього Серця, якими треба бути слухняними, а дорослі – як їм треба провадити чисте й побожне життя. Всі в хаті будуть вчитися у Божого Серця, як з любові до Ісуса треба служити Богові. З любові до Ісуса душа перейметься боязню перед гріхом. А якщо б хтось і згрішив, той знає, що Ісусове Серце має безконечне милосердя. З Ісусового Серця випливає сила й потіха в тяжкі години і в дні терпіння. Тож така посвята себе й своєї родини Ісусовому Серцю – це справжнє освячення християнської родини, що є порятунком для людської спільноти.
Ідіть за цим заохоченням, побожні почитателі Пресвятого Христового Серця, й посвятіть себе, свою родину Божому Серцю, а всі ті, котрі зробили це раніше, відновіть посвяту знову й віддайтеся всім своїм серцем Божому Серцю.
