Голові Львівської ОВА
Максиму Козицькому
Голові Яворівської РВА
Ярославу Коминському
Голові Яворівської районної ради
Миколі Романюку
Новояворівському міському голові
Володимиру Мацелюху
Старості с. Прилбичі Роману Карпі
ЗАЯВА
До Вас звертається громада собору Пресвятої Богородиці та Обручника Йосифа УГКЦ с. Прилбичі, яку очолює о. Богдан Радюк.
Хочемо поінформувати Вас про ситуацію, що склалася в Прилбичах, оскільки останнім часом вона набуває широкого розголосу та, на жаль, супроводжується значним обсягом перекручень і неправдивих тверджень. Перш за все, хочемо наголосити, що жодного конфлікту між парафіями не було і протистояння між вірянами також.
Нагадаємо, що уся громада УГКЦ с. Прилбичі впродовж 1997–2007 рр. разом з о. Богданом Радюком будувала місцевий храм. Після завершення будівництва і початку Богослужінь у новому храмі керівництво Собору Св. Юра вирішило поміняти настоятеля, що викликало обурення й напругу серед парафіян, оскільки думку більшості було проігноровано. Не взявши це до уваги, керівництво Собору Св. Юра таки призначає ще одного настоятеля від УГКЦ с. Прилбич – отця Андрія Стадницького, який від самого початку своєї діяльності не старався об’єднати чи примирити громаду, а навпаки – завжди загострював конфлікт. Починаючи з 2008 року, з метою уникнення непорозумінь у храмі було запроваджено почергові відправи: одну Літургію відправляв о. Богдан Радюк, іншу – отець Андрій Стадницький. Так тривало понад 17 років, непо- розуміння між парафіями інколи виникали, але до відкритих конфліктів і суперечок це не призводило, все вдавалося вирішувати більш-менш мирним шляхом. Навіть тоді, коли отець Андрій
Стадницький почав вимикати світло і тепло дляпарафіян отця Богдана Радюка, ми намагалися не загострювати ситуацію, хоча чисельно становимо більшість (приблизно 110 наших домогосподарств і 75 їхніх домогосподарств).
Останній серйозний конфлікт виник між частиною громади та о. Андрієм Стадницьким після того, як він у серпні 2025 року розбив двері до паламарського приміщення, яким постійно користувалася громада отця Богдана Радюка, повикидав звідти всі речі та поміняв замки. Такі дії є прямим порушенням ст. 18ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», де йдеться про те, що релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Ми неодноразово зверталися до отця Андрія Стадницького з проханням вирішити дану проблему мирним шляхом, на що він давав негативну відповідь, підбурюючи своїх парафіян до ворожнечі між двома греко-католицькими громадами. Наша громада у присутності поліції повернула собі це приміщення, проте отець Андрій Стадницький знову вчинив те саме – розбив двері і почав викидати речі. У цей момент парафіяни нашої громади проходили повз, побачили це й викликали поліцію, намагаючись затримати отця Стадницького на місці злочину, проте він втікав. Однак у вирізаних та неповних фрагментах відео, яке потрапило в мережі, жертвою представлено саме того, хто розпочав конфлікт та всіляко його загострював, а громаду, якій вже просто наболіла така нахабність і несправедливість з боку священнослужителя, виставляють у принизливому світлі. На сьогодні церковні речі нашої парафії заблоковані в приміщенні УГКЦ отцем А. Стадницьким, і ми не маємо доступу до них, щоб ними користуватися.
Додаткову ескалацію загострюють матеріали у соцмережах та ЗМІ, зокрема публікації, де ситуація представлена у викривленому вигляді– аж до тверджень про «секти» чи «російські впливи», що суперечить ст. 5 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», а саме: релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.
Сьогодні образливі, неправдиві, гострі і майже ворожі висловлювання та твердження лунають з уст священнослужителів, зокрема о. Андрія Стадницького, о. Андрія Побігущого, о. Юстина Бойка. Такі заяви не мають під собою жодних підстав, вони дискредитують не тільки мешканців села, а й порушують ст. 3 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації», де йдеться про те, що ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Доводимо до вашого відома, що в лавах військових, які захищають нас із вами на різних напрямках фронту в теперішній російсько-українській війні, є чимало наших парафіян, наша громада бере активну участь у зборах для допомоги нашому війську на передовій і для підтримки тих, хто поранений та перебуває у госпіталях, тому такі звинувачення з боку вищезгаданих священнослужителів викликають велике обурення серед населення, роздмухують конфлікт і спричиняють негативні настрої серед громади.
Хочемо підкреслити, що наша громада не протистоїть Церкві як інституції і не конфліктує з іншими парафіями. Ми вимагаємо лише поваги до свого внеску у будівництво храму, відкритого діалогу та чесного врегулювання ситуації.
Наша громада до останнього часу намагалася мирно врегулювати цей конфлікт, неодноразово на спільне обговорення вирішення нашої проблеми збиралися староста села Роман Карпа, міський голова Новояворівської ТГ Володимир Мацелюх, представники поліції, проте все це завершилося тим, що вже від 21.11.2025 наша громада провадить Богослужіння під відкритим небом, під наглядом поліції, що викликає у вірних обурення, відчуття тиску, дискримінації та наруги над ними. Попереду зима і холод, наближаються Різдвяні свята, а наші парафіяни, особливо діти, люди похилого віку не можуть у законний спосіб зайти до храму, щоб здійснити Богослужіння. У статті 4 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» зазначено, що будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їхнього ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов’язаних із цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
У ст. 5 цього закону вказано, що держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їхніми релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Також ст. 38 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вжиття у разі надзвичайних ситуацій необхідних заходів відповідно до закону щодо державного забезпечення громадської безпеки та порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їхнього здоров’я, збереження матеріальних цінностей. Тому просимо міського голову Володимира Мацелюха виділити нам земельну ділянку для будівництва нового храму.
Оскільки о. Андрій Стадницький зараз не допускає нас до вільного проведення будь-яких церковних відправ та Богослужінь, просимо Вас забезпечити в законному порядку почергове здійснення Богослужінь у храмі УГКЦ с. Прилбичі нашої парафіяльної спільноти під проводом о. Богдана Радюка. У разі невиконання нашої вимоги щодо почерговості відправлянь у храмі УГКЦ просимо знайти і виділити інше приміщення в с. Прилбичі для того, щоб наша релігійна громада мала змогу проводити Богослужіння, допоки будуватиме новий храм.
Вимагаємо припинення поширення неправдивих наративів з боку священнослужителів у публічному просторі, сприяння мирному врегулюванню конфлікту, який насправді має локальний, нерелігійний і неполітичний характер.
Відповідь на нашу заяву просимо надати письмово у встановлені законом терміни й направити за адресою: (тут вказана адреса).
