Чому сьогодні більшість людей ходить із перекошеними від злоби обличчями? Так, війна залишає біль, травми фізичні, моральні, духовні, психологічні. Але сьогодні, як ніколи раніше, людство занадто далеко віддалилося від Господа Бога...
Війна – це наслідки, а з іншого боку – це мовби іспит на людяність. Нам не потрібні вороги – ми самі собі ними стали. Ми так боїмося чужих, що вбиваємо своїх рідних (робимо аборти). Ми боїмося ракет, дронів і не зауважуємо, як наші власні серця перетворюються на руїни. Нас усе більше розділяють біль, образа, непрощення, сльози, злоба, ненависть. Ми годуємо токсичного звіра ненависти матюками, прокльонами, содомськими гріхами, непрощенням, злобою, розпалюємо вогонь ворожнечі, а потім дивуємося: чому не припиняється війна?
Коли ми постійно шукаємо ворога, тоді не бачимо, що правдивий ворог може бути всередині нас: у думках, словах, у нашій пасивності, в готовності вірити в усе, що нам показують, говорять... Ворог – це не завжди той, хто має владу, а той, хто вміє маніпулювати нашим сприйняттям реальності. Людство перебуває у постійній війні з самим собою. Правдивий ворог – це наша неспроможність, наше невміння бачити Бога за масками маніпуляцій.
Чому ми шукаємо ворога в інших замість того, щоб заглибитися в себе й побачити, що ховається всередині нас?
Диявол – наш найбільший ворог, тож він наставив на нас багато пасток. Одна з них – це мовний бар’єр, щоб люди їли одне одного. «По тому впізнають, що ви мої учні, коли любов буде між вами!» Отже, Божою мовою є любов.
Найбільшим обманом сатани є мораль без Ісуса. Сатана прийшов убивати й губити. Йому не потрібно, щоб ми чинили зло, йому достатньо, щоб ми ігнорували єдине справжнє Добро і Христа-Спасителя. Його не цікавить, чи ти добра людина, для нього важливим є лише одне: щоб ти не схилив коліна перед Христом і не визнав Його своїм Спасителем та Месією. Єдиний гріх, який засуджується навічно – це відкинення Ісуса Христа.
Тактика сатани – всіх приспати (в тому числі й мобільними телефонами) й зробити нас залежними незалежно від віку. Через це людина вже не здатна відрізнити чорне від білого, світло від темряви. Чому? Бо вона сама дала на це згоду сатані, й він уже контролює усі сфери її життя. Люди розучилися критично мислити, аналізувати. Святе Письмо дає нам відповідь на багато наших запитань. Завжди пам’ятаймо: нема на світі нічого, про що б не знав Бог.
Припинімо довіряти «людській моралі», почнімо довіряти Христові. Бо лише Кров Ісуса Христа може змити наші гріхи й зробити нас праведними перед Богом. Все інше – це відвертання уваги від сатани, який існує, але робить усе для того, щоб ми думали, нібито його не існує.
Війна залишає рани, але виграє цю війну той, хто попри втрати й біль зуміє проголосити з любові до Ісуса: «Я тебе прощаю!» І це буде найбільшою поразкою для сатани, який найбільше боїться любови.
Ми народилися з любові і для любові, а помираємо через її брак. Життя не можна виграти війною – його треба прожити, як людина. Жити й дати жити іншим. Бо кожне життя людини – це Всесвіт, який вартий того, щоб його рятувати. Все залежить від того, що ми оберемо: світло чи темряву, любов чи ненависть.
…Колись прочитала притчу, яка, на мій погляд, така актуальна для сьогоднішнього рафінованого суспільства.
Зустрілись два барани на гірській стежці. Один каже:
– Я тебе, баране, не зустрічав.
А інший спокійно відповідає:
– А ти себе в дзеркало бачив?
І тут почалась не бійка, а усвідомлення.
Перший нахмурився:
– Значить, я бачу в тобі своє відображення?
– Звичайно, – сказав другий. – Просто дзеркало легко пахне шерстю.
Вони замовкли. Вітер приніс запах гір і тишини.
Перший баран, дивлячись у річку, сказав:
– Раніше я чинив опір усім, хто не погоджувався зі мною. Тепер думаю: а може, я боявся, що вони праві?
Другий кивнув:
– Так і є. Розумний не той, хто перемагає опір, а той, хто припинив сперечатися з
відображенням.
І тут у їхню розмову втрутилася річка, виблискуючи під місяцем:
– Всі ви шукаєте істину, а вона пасе вас, як своїх баранів. Тільки одні йдуть за пастухом, а інші борються (воюють) з його тінню.
Перший посміхнувся:
– Виходить, ми суфії?*
– Ні, – сказав другий. – Ми просто барани, які перестали вважати себе людьми.
І тоді вони обидва розсміялися. Стало так легко, що навіть зірки мигнули від здивування.
Мораль? Коли перестаєш сперечатися, щось доводити, тоді починаєш чути, як сміється Бог.
Тому працюймо найперше над собою, а не над іншими. Господь говорить до кожного, хто читає Слово Боже і живе ним.
З СЕРЦЯ ВИЖЕНИ ГРІХИ
Галю, Петрику, Кіндрате,
Може годі вже вам спати?!
Вже пора вам прокидатись,
За духовну працю братись.
Сатана радіє з того,
Що не робиш ти нічого.
Бог для тебе – телефон,
А життя – як марафон.
В свою душу загляни
І порядок там зроби,
З серця вижени гріхи
І лише себе вини.
Щоби злому опір дати,
Слова мусиш шліфувати
Й пильнувати свою душу,
І трясти її, як грушу.
Працювати над собою,
Одягнувшись в Божу зброю.
Ти молись, прощай, люби
І себе переміни!
Як духовно будеш спати,
То не можеш нарікати:
Ти вже вибір свій зробив –
Те, на що ти заслужив.
