Слава Ісусу Христу!
Сьогоднішня неділя - неділя про таланти, а також перша неділя місяця жовтня - на честь Матері Божої − Цариці Святої Вервиці і Йосифа Обручника. Розпочинаємо новий місяць жовтень, який присвячений Матері Божій − Цариці Святої Вервиці і Йосифа Обручника. Сьогодні також професійне свято вчителів - День вчителя, тож ми молимося за вчителів, вихователів-катехитів і просимо особливішої ласки в їхній такій важливій праці.
Ісус Христос є нашим найвищим і найбільшим Учителем, який провадить нас, своїх учнів, до Царства Небесного. На превеликий жаль, ми живемо в часах, коли викривлено розуміння виховання молодого покоління. В сьогоднішніх часах Слово Боже відкинуте і не береться до уваги у вихованні наших дітей, утворилася ніби прірва, провалля, ми не прислухаємося до тієї віковічної науки. Бо найбільша наука походить від Бога, найбільша наука міститься на сторінках Святого Письма, а також у життєписах численних мучеників та ісповідників віри.
Дорогі мої! Ми повинні пам'ятати про авторитет, бо все будується на авторитеті. Де немає авторитету вчительського, авторитету батьківського − там немає правдивого виховання. В п'ятницю ми обходили празник мучениць - Віри, Надії, Любові та їх матері святої Софії. Якби для тих трьох дівчат мама Софія не мала жодного авторитету − чи були б вони мученицями? Чи ми б їх мали за приклад для своїх дітей і чи вони світили б для всього християнського світу? Ніколи. А Макавейські мученики, сім братів Макавейських і їх мама Соломія? Якби мама не була авторитетом для своїх семи синів, якщо б не потішала наймолодшого сина в його терпіннях − чи були б вони мучениками? Чи святкували б ми тоді їхнє свято? Ні. Але мама була авторитетом, духовним авторитетом для своїх дітей. Тато і мама були прикладом вірності Богові, і завдяки цьому ми маємо тих мучеників.
Отже, правдиве виховання базується на авторитеті, тобто на пошані. На пошані до батьків, на пошані Заповідей. Коли немає пошани та любові до Божих Заповідей, тоді немає правдивого виховання. Тому це є проблема, а особливо нині в ліберальному світі, гостра проблема, яка полягає у неправильному розумінні виховання дитини. Коли немає авторитету, тоді немає правдивого авторитету і любові.
Дорогі мої! Часто доводиться чути: "Я виховую дитину так, щоб вона, насамперед, бачила в мені друга, товариша, приятеля". Це глупота з глупот, бо ти, мамо і тато, заперечуєш свій авторитет і виховуєш дитину на її авторитеті, і тоді ви постаєте як товариш чи колєжанка і т.д. В дитини може бути багато друзів, але тато і мама − одні. Немає вищого авторитету за батьківство та материнство. Якщо твоя дитина ставиться до тебе, як до колєжанки, а не як до мами, якщо твій син ставиться до тебе, як до товариша, а не як до батька, тоді немає жодного виховання. І колись таке виховання дасть великі тріщини, і фундамент завалиться. Ми бачимо авторитет і приклад авторитету, який дав нам Сам Ісус Христос. Коли жиди хотіли в тих чи інших ситуаціях підірвати авторитет Христа як особи, тоді Він сказав: "Я чиню не Мою волю, але волю Отця, який Мене післав". Христос будує на авторитеті: "Я не чиню волю Мою, але волю Отця, який Мене післав... Щоб з усього, що Він Мені дав, Я нічого не погубив, але воскресив його в останній день". Ісус Христос опирається на найвищий авторитет, яким є Господь Бог, Отець Небесний. А ми в свою чергу повинні спиратися у своїй науці, у своєму вихованні дітей на Господа Бога. Чому? Дитино, так треба робити, тому що є Заповідь, яка каже: "Люби тата і маму, і добре тобі буде, і ти довго будеш жити на землі".
Знову постає суперечність, бо часто так буває: в молодості, коли наші діти виростають, дочка чи син нехтує батьками, ігнорує їх, а діти ростуть і все бачать. Опісля, коли ти стаєш старша, маєш тридцять-сорок років, то хочеш до себе поваги. Вимагаєш від своїх дітей поваги і любові, але твої діти росли і бачили, як ти ставилась до своїх батьків, що ти татові і мамі говорила, як ти їхнім бабці і дідусеві відповідала. І яке ти моральне право маєш вимагати від дітей пошани, якщо ти своїм прикладом та вчинками показала навпаки, ти показувала зверхність, зухвалість, гордість, ти гнівалась зі своєю мамою, ти сварилася. Твоя мама, а дітей бабця, не мала від тебе жодного теплого слова та поваги, ти жодного разу не запросила її за стіл, щоб вона сіла з вами. А ти, ставши старшою, вимагаєш до себе поваги від дітей, які не бачили твого прикладу. Ось на чому базується виховання. То не є комп'ютерна програма, що її можна запрограмувати та запустити в дію. Ні! Людський розум пам'ятає і все фіксує, бачить. Отже, потрібно брати до уваги молодим батькам: хай тобі не здається, що твоя зухвалість та гордість до старшого покоління пройде мимо тебе, вона десь не буде зауважена твоїми дітьми. Це неправда, все зауважується та фіксується: чим ти платиш старшому поколінню, таку заплату отримаєш і сам колись. Батьки, пам'ятайте: якщо ви виховуєте своїх дітей і хочете в них закласти своє товариство і колєжанство, то ніколи не будете для своєї дитини мамою та татом. Треба виховувати довіру материнства, бо материнство і батьківство є більше за друзів та товаришів. Друзі приходять і відходять, а тато і мама є ті самі і постійні, вони є незамінні. Пам'ятайте, що в дітей потрібно виховувати авторитет поваги, пошани, любові до тата і мами. Насамперед, ти є тато і мама, і на власному авторитеті маєш виховувати своїх дітей відповідно до Заповіді, що обіцяє: "Хто любить і шанує тата і маму, той буде довго жити, і Бог буде благословляти".
Далі: виховання на повазі. Мені зустрічалося багато випадків, один з них наведу як приклад. Я їхав на посвячення хати за містом. Батько, якого я поважаю, з гарної родини. Вели розмову про родинні справи. І тут перебиває нашу розмову син водія (того ж батька) і десь хвилин двадцять розмовляє з татом про неважливі речі. Батько уважно вислухав сина, а потім повернувся до розмови зі мною, і ми продовжили те, на чому закінчили. Це є жахливо, такі речі є недопустимі. Нормальний хлопець, який є в третьому чи в четвертому класі, повинен знати: коли старші особи спілкуються між собою, переривати розмову чи втручатися в неї не можна. Батько був такий захоплений, що не міг поставити дитину на місце. Я зрозумів: це через те, що немає авторитету. Думка і бажання дитини вищі за духовний авторитет навіть тоді, коли священик спілкується з батьками. Сьогоднішнє ліберальне виховання молодого покоління базується на переконанні, що я маю навчити дитину, щоб вона вміла себе захистити. Насамперед, потрібно вислухати дитину, а те, що говорить чоловік, бабця − ні, всі мають мовчати, а чадо має говорити, і всі мають його слухати. Це є гниле виховання, в дитини немає логічного мислення, немає поваги. Дитина є найвище, її капризи та примхи мають бути виконані негайно. Вона повинна виговоритися, бо вона є чемна навіть тоді, коли говорить дурниці і не вміє логічно сформулювати свою думку. Дитина говорить непотрібні речі, але батьки то гарно хвалять: яка вона розумна і тому подібне. Такі діти ніколи не будуть чути інших, у школі не будуть чути вчителів, такий студент ніколи не буде чути професора, такий парафіянин ніколи не буде чути священика. Він буде чути тільки себе, свою гордість та свій егоїзм. У товаристві з такими людьми неможливо бути, бо вся увага приділена лише йому, він має бути в центрі, забавляє інших, ніколи не прислухається до думки оточуючих, такі люди є просто страшні. Але таких людей ми виховуємо в дев'яносто дев'яти відсотках. Модерна наука і модерне виховання виховує таких егоїстів, себелюбців, які переконані тільки в своїй правоті. Таке виховання є зле, через що багато батьків водять своїх дітей до психологів: "Моя дитина не розвивається. Моя дитина не може висловити своєї думки і т.д.". Це глупота з усіх глупот. Наука дитини - це є тато і мама, це є твоє виховання та спілкування з дитиною. Батьки направляють та викорінюють зло, насаджують чесноти.
Дитина - це поле, і воно заростає. Ви ораєте, і коли воно заростає бур'янами, терниною, пускає глибоке коріння в свідомості дитини, то потім неможливо буде викоренити те коріння, бо буде надто глибоко. Навіть тоді, коли ти спохопишся, щоб прочищати те коріння, тобі це не вдасться. Бо це є ліберальне виховання - вседозволеність. Сьогодні батьки, коли в сім'ї виховується одна дитина, для неї дають все. Дитина виховується не на засадах християнської моралі та чеснот, а на егоїзмі. Та дитина всіма люблена, та дитина має бути завжди перша. Батьки обурюються, коли в школі вчителька не приділяє уваги їхньому чадові. Просто стає смішно, коли чую від вчителів, що батьки обурюються, бо кожного дня, кожного уроку повинні питати її дитину, а тридцять учнів у класі не існує, але ось моїй дитині вчителька мало приділила уваги. Вчителька вирішує кого питати, а не мама з дитиною. Що за виховання? Батьки, ви виховуєте вже надлюдину, твоя дитина вже не є людиною! У психіці дитини закладаєте надлюдину, вона є вища за всіх дітей у школі, їй має бути приділена вся увага. Це страшне виховання! Хто в цьому винен? Батьки, які не вміють у дитині виховувати чесноти: терпеливість, повагу до інших учнів, повагу до вчителя, повагу до старшого покоління, розсудливість, а не плекати їхню зверхність.
Що нам каже на це Слово Боже та Божа премудрість? У книзі Сирах написано: "Хто любить свого сина, тримає для нього різку, щоб мати з нього врешті-решт утіху". Це є Слово Боже, це не є дискримінація дитини, що вказує нам Святе Письмо: "Хто сина виховує добре, той буде мати з нього користь, а й серед знайомих буде ним пишатися". Як маємо виховувати? "Не об'їжджений кінь стає норовистий, а син свавільний стає зухвалий. Випестиш сина, а він тебе розчарує. Гратимешся з ним, а він тебе засмутить. З ним не пересміхайся, щоб з ним не сумував ти та, врешті-решт, колись не скреготав зубами. За юності не давай йому волі і очей не заплющуй, як поводиться по-дурному". Це говорить Слово Боже, це не я вигадав: "За юності не давай йому волі", маєш виховувати його волю, а не його воля має виховувати тебе. Ти маєш виховувати волю своєї дитини. Вона має бути витривала, стійка. Ти маєш викорінювати зло, а прищеплювати добрі чесноти. "Очей не заплющуй, як поводиться по-дурному", не закривайте очі і не кажіть: "Та він ще не розуміє, він ще малий, колись зрозуміє, як виросте". Не заплющуй очі, якщо твоя дитина поводить себе по-дурному, це є ознака, що в ній переважає зло, яке проростає в її серці і її душі. Далі книга каже: "Ще замолоду роби його шию гнучкою, товчи йому боки, поки він ще молодий. Бо ставши впертим, він буде неслухняний". Нагинай його шию, працюй над ним, коли ще маєш владу і можеш зігнути його, бо коли стане дорослим, тоді нічого не зможеш з ним зробити. Виховуй свого сина так, щоб ти не зазнав на собі його зухвальства. "Бідний, а здоровий та сильний − це є краще, ніж багатий з ранами на своєму тілі". Які золоті слова! Коли ти виховаєш свою дитину чесною, доброю, слухняною, то ти виховаєш її для себе. Ти мусиш бути впевнений: що б не сталось із твоєю дитиною, вона ніколи не завстидає тебе, дасть собі раду у цьому житті. Але якщо ти придбаєш багатство для своєї дитини, а не даси доброго виховання, твоя дитина те багатство змарнує, знищить, продасть, проп'є, прокурить і навіть сліду з нього не залишиться. І тому сказано такі ще слова: "За життя свого побачивши, милувався він з нього, так і при смерті своїй не зазнав він смутку. Проти своїх ворогів залишив він відплатника, а для друзів того, хто добродійство чинить". Добрі тато і мама, які добре виховали своїх дітей, при смерті не будуть сумувати, бо вони будуть знати, що їхні діти добрі, чемні, слухняні, вірять в Бога, що не будуть іншим чинити зло, будуть творити добро і що їх буде благословляти Господь Бог.
Дорогі мої! Сьогодні, в День вчителя, а також у першу неділю місяця жовтня, ми беремо вервицю до рук і молимося до Матері Божої − Цариці Вервиці Святої. Мусимо звернути увагу виховання, на добре, християнське виховання наших дітей. Пам'ятаймо, виховання починається з колиски, але ще перед тим виховання починається відтоді, як мама носить свою дитину під серцем, коли годує її ще своєю кров'ю, не молоком, а кров'ю. Коли мама богобоязлива, коли поручає себе і своє дитя Богу та Матері Божій, коли мама веде дійсно побожний спосіб життя, а не курить, не п'є пиво, не смакує вино, не зайнята всякими різними дурницями. Тому в сьогоднішній день так мало народжується здорових дітей. Часто звертаємо увагу на екологію, продукти харчування і т. д., але не звертаємо уваги на добрий християнський спосіб життя. Кого може народити мама - дівчина, яка з чотирнадцяти років смалить сигарети, кого вона може народити? Коли дитячий організм спитий, отруєний, слабкий - що та мама може в майбутньому народити? Чи може бути добрий авторитет, коли немає того найвищого авторитету в наших родинах, коли відкинута християнська мораль, наука? І те, що влітку відбувалося в Англії, що сам прем'єр-міністр країни визнав, що то є криза виховання англійського суспільства, криза шкільництва. Тому від виховання залежить майбутнє насамперед твоєї сім'ї, твоєї родини. Якщо ти добре і побожно виховаєш дітей в любові до Бога, то будеш мати велику нагороду. Виховаймо своїх дітей в страсі та любові до Бога, в любові до Церкви, до своєї Батьківщини, культури, звичаїв. Виховуймо добрих громадян для української держави, бо якщо цього не зробимо, то виховаємо ніщо. Тому молімося сьогодні, і просімо благословення для наших вчителів. Виховуй своїх дітей так, щоб потім ти не готував своїх валіз і не їхав на Майорівку в будинок престарілих, бо не матимеш куди прихилити своєї голови.
Боже, благослови нашим вчителям, нашим катехитам! Благослови наших батьків, щоб вони були правдивим взором, щоб своєю молитвою, поставою, розсудливістю і любов'ю до дітей закладали добрий фундамент. Амінь.
