Нерукотворна з Гваделупи

"Безумний каже у своєму серці: "Немає Бога" (Пс 53, 2).

Мудрий світ, прогресуючий світ, новомодний світ, а однак безумний, бо без Бога...

Переживаємо не найкращі часи для нашої віри, для нашого сумління. Важко сучасній людині розібратися: де правда, в кого правда, де її шукати? Адже в кожного вона своя, ця правда. Одні говорять, що Бога взагалі не існує, для інших богів є забагато. На жаль, люди створюють собі своїх богів, яких пристосовують до свого життя. Ці їхні боги закриють очі на все: на вільну любов, на розлучення, на життя на віру, порушення посту, на крадіжки, на невинно убієнних... Однак людина, яка шукає правди, буде шукати не своїх власних інтересів, а насамперед праведного життя, життя в любові, згоді, покорі, прощенні... Проте навіть такі віруючі люди часто чекають від Бога якогось знаку, який вкаже їм, що вони є на правдивій дорозі, дорозі, яка веде до неба.

Ісус - Дорога, Правда і Життя - дав нам найкращий доказ покори, прощення і любові, а через тисячі чудес і об'явлень вказав дорогу до Єдиного Бога в Трьох Особах. Своєю смертю на хресті Він довів, що лише такий Бог є правдивою любов'ю і спасінням кожної людини. Дорога до неба є дуже важкою, і для того, щоб стати на цю нелегку дорогу віри, Господь Ісус дає нам чіткі знаки, які закликають нас до навернення. Він говорить: "Не увіруєте, якщо не побачите чудес і див" (Йо. 4, 48).

Найбільш чіткими Божими знаками сьогодення, які закликають до застанови і навернення, є три образи, які були намальовані не людиною, а є діянням самого Бога. Це:

  • Туринська плащаниця - посмертне тривимірне відбиття в фотографічному негативі усього Тіла Ісуса на нагробній плащаниці.

  • Відбиток Обличчя Воскреслого Ісуса з Манопелло.

  • Образ Матері Божої з Гваделупи.

Всебічні наукові дослідження підтверджують, що усі ці образи - нерукотворні, тобто жоден людський геній не був би спроможен їх створити. Такими є наукові факти. Якщо людина прийме їх і з покірним серцем відкриється на любов і Боже милосердя, тоді почнеться процес її духовної переміни. Вона стане на дорогу, що приведе її до вічного щастя у злуці з Богом. Якщо ж натомість "через свою несправедливість спинятиме правду" і відкине Божі знаки, які закликають її до навернення, тоді вона піде дорогою до вічної погибелі.

Нерукотворна з Гваделупи. Діло самого Бога

Ми багато знаємо про нерукотворний образ Туринської плащаниці, в яку було загорнуте Божественне Тіло Христа Ісуса, коли перші праведники зняли Його з хресного дерева, обмили пахучими олійками і загорнули в полотнище. Але сьогодні не про це. Сьогодні хотілося б звернути наш зір за океан - до мексиканського містечка Гваделупи, де 9 грудня 1531 року відбулося чудове об'явлення Матері Божої, завдяки якому в короткому часі мільйони мексиканців навернулися до правдивої, католицької віри. Саме цього року католицький світ відзначає 480 років від дня об'явлення.

Об'явлення на пагорбі Тепеяк

Святий Хуан Дієго Куахтлатоатзин (мовою чичимеків - "Орел, який промовляє"), якому об'явилася Матір Божа на пагорбі Тепеяк у грудні 1531 р., був беатифікований 1990, а канонізований 2002 р. у Гваделупі Папою Йоаном Павлом ІІ.

Народився майбутній святий 1474 р. в Куахтітлан, у племені Текскоко. У п'ятдесятирічному віці він разом зі своєю дружиною Марією Лучією прийняв хрещення і став ревним католиком. Трьома роками пізніше під час епідемії його дружина померла.

На світанку 9 грудня 1531 р. 57-літній індіанець Хуан Дієго поспішав до храму, що у Тлателоко в передмісті Мексики. Піднявшись на пагорб Тепеяк, він почув прекрасний спів, неначе райських птахів, а потім побачив на вершині Прекрасну Діву, яка кликала його. Він був вражений надзвичайною красою і любов'ю цієї надзвичайної Пані, але нічого не боявся і був надзвичайно щасливий. Індіанець став перед Нею на коліна і захоплено прислухався до Її слів. Діва представилася йому як "Свята Діва Марія, Матір правдивого Бога". Вона говорила: "Чи ж я не є біля тебе - Я, твоя Мати? Чи ж я не огортаю тебе своєю опікою?" Пані просила його, щоб він передав єпископові Її прохання - збудувати храм на місці об'явлення, де б індіанці і вірні з Америки могли прибігати і висловлювати своїй Матінці всі свої проблеми, клопоти і справи життя.

Ошелешений індіанець чимскоріш подався до єпископа Зумаррагі. Але не все було так легко. Спочатку слуги єпископа не хотіли його впустити до резиденції ексцеленції, але оскільки Дієго наполегливо домагався зустрічі з владикою, слуги були змушені повідомити ієрарха про прибуття несподіваного гостя. Дон Ян Зумаррагі, єпископ Нової Іспанії (Мексики), заторкнутий якимось дивним відчуттям, покликав до себе індіанця. Терпеливо вислухав розповідь Дієго, але вона виглядала для єпископа такою неправдоподібною, що він вирішив, що це якісь галюцинації. Велів, щоб індіанець заспокоївся і через деякий час знову прийшов до нього і ще раз розповів про це об'явлення.

Хуан Дієго був дуже розчарований. Мав великий біль на серці, що не зумів переконати єпископа, і через це воля Діви Марії не буде виконана. У пригніченому стані він подався назад до місця об'явлення, щоб шукати потіхи і розради в доброї Мами. Побачивши Марію знову, просив Її, щоб Вона довірила цю справу комусь іншому, гіднішому і кмітливішого за нього. Але Найсвятіша Діва просила його, щоб він не відступав, а довірився Богові і молився. Піднесений на дусі, індіанець пішов додому і постановив що наступного дня, 10 грудня, в неділю, знову відвідає єпископа.

Незвичайна ревність індіанця у цій дивній справі змусила єпископа замислитись. Цього разу він уважно слухав Дієго і пильно вдивлявся в його обличчя, намагаючись знайти в ньому якийсь доказ фальшу. Однак обличчя Хуана було дуже лагідним, добродушним і не викликало жодної підозри. Проте Зумаррага не відважився повірити в це об'явлення і зажадав від Дієго якогось знаку. На здивування єпископа Хуан покірно прийняв цю волю ієрарха.

Вийшовши від єпископа, він негайно вирушив до Тепеяк, щоб шукати поради у стіп Божої Матері. І недаремно. Пренайсвятіша Діва вийшла йому назустріч і сердечно привітала його. Коли зі сльозами на очах індіанець розповів Дівиці про волю єпископа, Вона відповіла, що ієрарх отримає бажаний знак, який розвіє всі його сумніви.

Щасливий, Дієго повернувся додому. Але тут він довідався, що його дядько Ян Бернардіно, найближча йому особа і єдиний родич, важко захворів і перебуває в небезпеці смерті. Стурбований цим, Хуан відразу подався до хворого і постановив, що буде при ньому день і ніч. Стан хворого був дуже важким. Він мав високу температуру і проблеми з диханням, так що міг кожної секунди віддати Богові свого духа. Наступного дня, в понеділок 11 грудня, Хуан Дієго ані на момент не опустив хворого, хоч його мучила думка, що через це він може занедбати прохання Матері Божої. Йому стало на серці так важко, що бажав померти разом зі своїм дядьком.

Над ранком 12 грудня дядько попросив прикликати священика з монастиря св. Якова в Тлателоко. Хуан Дієго не міг відмовити хворому у цьому бажанні і пішов по священика. Дорогою назустріч йому вийшла Пречиста Діва. Індіанець дуже стривожився і соромився навіть подивитися у бік Марії. Але почувши миле привітання Божої Матері, заспокоївся. Він розповів Їй про важкохворого дядька, пояснив, що мусить ним опікуватися, а потім попросив вибачення, що відклав виконання Її прохання.

Слова Марії, сказані до нього, падали цілющим бальзамом на зранене серце Дієго. Марія сказала інідіанцеві, щоб він нічим не переймався, що його дядько одужає. Потім показала своєму любому синові знак, який він мав представити єпископові. Вона поручила йому занести ієрархові букет чудових кастелійських троянд, які на великий подив Хуана, незважаючи на зимовий час у природі, зацвіли на місці об'явлення. Марія сама допомагала йому вкладати троянди до його тільми (плащ із волокон кактуса агави).

Коли плащ був переповнений рожами, Дієго попрощався з доброю Дівою і подався до єпископа. Він не знав, що це вже було останнє з чотирьох об'явлень Прекрасної Діви, і від цього часу він буде оглядати тільки Її постать, відбиток якої Вона залишила на його плащі.

Єпископ Зумаррага, не зводячи очей із Хуана, дуже уважно слухав його. Індіанець говорив про свого важкохворого дядька, про те, що не міг прийти днем раніше, про своє нове видіння Матері Божої і про Її прохання, щоб на місці об'явлення була збудована святиня. А після всього Дієго розкрив свій плащ, будучи переконаним, що висипле з нього букет чудесних троянд. Але замість троянд на плащі був чудовий образ Матері Божої - точнісінько такий, як описував Хуан Дієго.

Індіанець, єпископ Зумаррага і інші свідки чуда впали на коліна і з великим піднесенням почали молитися. Заливаючись слізьми, Зумаррага перепрошував Пречисту Діву за своє недовір'я, після чого, надзвичайно зворушений, особисто заніс чудовий образ до каплички і поклав перед Найсвятішими Тайнами. Вістка про чудовий образ швидко рознеслася околицями міста і незабаром перед образом Матері Божої стали збиратися тлуми людей. Кожен хотів підійіти якнайближче до чудової тільми, доторкнутися до неї, поцілувати її.

Наступного дня, 13 грудня, пробувши цілу ніч коло єпископа, Хуан Дієго пішов знову на місце об'явлення. Цього разу з ним пішла велика група вірних і цікавих. Єпископ Зумаррага попросив Дієго вказати точне місце, де йому з'явилася Пречиста Діва Марія.

Після всього Дієго пішов нарешті до свого дому. А там його вже чекав цілком здоровий дядько, який також удостоївся ласки бачити Діву. Він розповів Хуанові, що Марія прийшла до нього і сказала, що Вона бажає, аби на пагорбі Тепеяк була побудована святиня і щоб Її чудовий образ мав назву: "Матір Божа з Гваделупи". Це об'явлення ще більше зворушило єпископа Зумаррагу, і він визнав Матір Божу з Гваделупи за патронку Нової Іспанії і віддав під Її опіку місцевий нарід.

На бажання Пречистої Діви Марії єпископ Зумаррага постановив, що в день Божого Різдва вознесе на пагорбі Тепеяк святиню. Упродовж двох наступних тижнів на місце об'явлення приходили великі тлуми індіанців, щоб збудувати для своєї Пані величавий дім. На другий день Різдвяних свят відбулася величава процесія з чудотворним образом Матері Божої від каплиці єпископа до нової базиліки.

Хуан Дієго замешкав на пагорбі Тепеяк у невеликій хатинці біля святині, в якій виконував обов'язки паламаря. Кожного дня Дієго розповідав сотням паломникам про чудове об'явлення Матері Божої. Єпископ Зумаррага дозволив йому приймати Святе Причастя тричі на тиждень, що в ті часи було дуже рідкісним явищем. Всі, кому пощастило спілкуватися з Дієго, підкреслювали одне і те ж: ця людина випромінювала дивний спокій і радість.

Хуан Дієго і єпископ Зумаррага обидва померли в 1548 р. з різницею у кілька днів. Індіанець мав на той час 74 роки, а єпископ - 72. Упродовж десяти років від дня об'явлення Пречистої Діви Марії на пагорбі Тепеяк і від появи нерукотворного образа в Гваделупі прийняло віру Христову і охрестилося вісім мільйонів індіанців!

Об'явлення в Тепеяк цілковито змінило обличчя Нового Світу. Це чудо було дуже важливе як для індіанців, так і для самих іспанських колоністів, які від цього часу почали жити в згоді між собою, бо раніше ворогували.

Нова базиліка була збудована в 1976 р. До санктуаріуму Матері Божої в Гваделупі щороку приїздить понад 20 мільйонів паломників. На цьому місці постійно відбуваються численні навернення та зцілення.

Походження та існування образу Матері Божої з Гваделупи є великою таємницею. Після багаторічних наукових досліджень стає очевидним, що цей образ є ділом самого Бога, інакше пояснити його неможливо.

Створений не людською рукою

Візерунок силуету Матері Божої з Гваделупи розміщений на індіанському плащі (тільмі), який витканий з волокон кактуса агави. Тільма служила для різноманітних цілей: її використовували як плащ, а вночі - як ковдру або як гамак для дітей. Полотнища з волокон агави використовували для виготовлення мішків та торбин. Цей різновид полотна після двадцяти років від моменту виготовлення підлягає цілковитому розпаду. На такому матеріалі, який нагадує грубу мішковину, неможливо намалювати жодного образа. Проте у випадку цього образа переплетення тканини додає портретові глибини. Його кольори заламуються так, як на крилах птахів чи комах. Після п'яти століть від часу виникнення цього образа на ньому немає найменшого сліду бляклості, тріщин, хоча ця тканина давно вже мала б розсипатися. Ці факти свідчать лише про одне - маємо справу з очевидним чудом.

Для розвіяння будь-яких сумнівів у 1976 р. були проведенні наукові дослідження, які ідентифікували вид волокна, з якого було сплетене полотно образу Матері Божої з Гваделупи. Підтверджено, що волокно походить з кактуса Agave popotule zacc. Полотно, виткане з такого волокна, зазвичай після двадцяти років цілком зогниває та розсипається. Це неймовірне чудо: Марія залишила свій відбиток на найбільш нетривкому з усіх існуючих матеріалів, який використовували для виготовлення мішків для картоплі. Однак це полотно протягом багатьох років існує всупереч усім природним законам і не піддається процесові розпаду. Необхідно взяти до уваги також той факт, що образ Матері Божої з Гваделупи від моменту його виникнення в 1531 р. був увесь час виставлений на нищівний вплив вбивчого клімату, вологого повітря з частинками солі, додатково забрудненого димом коминів у цій понад 20-мільйонній столиці, якою є Мексика. Впродовж 479 років безперервного культу перед цим образом було спалено велику кількість свічок, з яких виділяються часточки чорної кіптяви, а також ультрафіолетові промені, які спричиняють зникнення синяви та збліднення кольору. Незважаючи на вплив стількох різних шкідливих чинників, образ Матері Божої весь час має свіжі кольори, настільки інтенсивні, ніби їх щойно наклали на полотно. Цікаво, що з непояснимих причин образ не вбирає жодних часточок пилу чи комах.

Лауреат Нобелівської премії в галузі хімії професор Річард Кун у 1936 р. відкрив, що на зображенні немає фарб ані хімічних, ані мінеральних, а барвники, використані в цьому образі, взагалі невідомі науці. Отже, як виник цей образ Матері Божої? Його неодноразові мікроскопічні аналізи показали, що на ньому немає жодного сліду від пензля. Виходячи з цього, розуміємо, що маємо справу з фактом, який наука неспроможна пояснити.

В 1963 р. експерти відомої фірми Коdак провели детальні дослідження зображення Матері Божої та ствердили, що цей образ не був намальований людською рукою і має всі риси фотографії. Наукові експертизи підтвердили, що на образі немає жодних фарб, взагалі немає жодних слідів ґрунтування, ескізу чи лаку. З цього випливає логічний висновок, що жодна людська рука його не малювала.

Двоє висококваліфікованих американських вчених з університету на Флориді С. Калахан і Д. Б. Сміт в 1979 р. досліджували образ Матері Божої з Гваделупи, використовуючи метод фотографування з інфрачервоним світлом - стандартним знаряддям при досліджені кожного цінного зображення. Таку техніку використовують перед початком будь-яких реставраційних робіт картин, адже на інфрачервоних фотографіях видно ескіз картини, що був виконаний перед накладанням фарби, можна визначити, який грунт використаний для основи, методи композиції, будь-які зміни, навіть пізніші домальовування.

Науковці ствердили, що рожевий пігмент на зображенні не затримував інфрачервоних променів. Цього факту ніхто не в змозі пояснити, адже рожевий колір не пропускає інфрачервоних променів. Але це ще не все - вони відкрили, що колористика зображення Матері Божої дуже виняткова і її неможливо досягнути жодними художніми техніками. Вона має усі риси забарвлення, які існують лише в природі птахів і комах. Дані дослідження підтвердили той факт, що під зображенням немає слідів ескізу та ґрунтування полотна, які є обов'язковими для малювання на полотнищі, а сам образ не покритий лаком.

Не існує техніки малювання, яка б уможливила такий ефект. Не існує раціонального пояснення постійної свіжості та якості кольорів на зображенні, хоча вже минуло п'ять століть від часу його виникнення 1531 р.

Варто тут згадати про дві неймовірні події. У 1791 р. один із працівників базиліки ненавмисне вилив на образ селітрову кислоту, яка блискавично знищує целюлозу. Однак дивовижним фактом стало те, що полотно не було знищене, а на зображенні немає навіть найменшого сліду після цього інциденту. Сам Господь оберігає цей візерунок - інакше неможливо це пояснити.

Під час кривавих переслідувань Католицької Церкви масонами в 1921 р. атеїсти підклали вибухівку перед образом Божої Матері - для того, щоб цілковито його знищити. Потужній вибух знищив вівтар, вітражі, зігнув металеве розп'яття, яке стояло перед вівтарем, однак навіть не подряпав Чудотворного Образа. Було дуже багато спроб знищити це чудотворне зображення, але жодна з них не була успішною. Цей образ чудовим чином був збережений від ірраціональної агресії поневолених злом людей.

Скопіювати його неможливо

Найвидатніший мексиканський художник Мігель Кабрера, який в 1753 р. відкрив у Мексиці власну художню академію, отримав пропозицію намалювати копію Мадонни з Гваделупи для Папи Венедикта ХІV. Йому було дозволено на безпосередній, необмежений доступ до образа, для того щоб він міг краще побачити вид полотна, його колористику і техніку написання. Кабрера разом із сімома іншими художниками констатували, що неможливо скопіювати цей чудовий образ, вони лише намалювати його портрет. Після написання цього портрета Кабрера описав свої спостереження. Він стверджував, що, досліджуючи образ Матері Божої, відкрив існування багатьох чудес. Першим з них є його довготривалість. Полотно, на якому зображений образ, складається з двох рівних частин, зшитих тоненькою бавовняною ниткою, яка тримає увесь їх тягар; в такому вологому та солоному повітрі вона мала б швидко розсипатись, однак цього не сталося.

Кабрера ствердив, що на образі немає ґрунтування, тобто першого етапу праці художника, а саме зображення є надзвичайним шедевром в очах кожного мистецтвознавця. Також він підкреслив, що у випадку цього образа маємо "невідомий досі спосіб малювання, який міг би вийти лише з-під небесного пензля, адже це зображення поєднує в собі не лише все найгарніше, що є в художньому мистецтві, але й різні чотири художні техніки: малювання олією, аквареллю та два види темпери. Кожна з них потребує окремого ґрунтування, а на зображенні немає жодного. Цей образ перевищує все, що досі було створено найвидатнішими художниками".

Таємниця зіниць

Надзвичайну важливу роль у дослідженні образа Матері Божої з Гваделупи відіграла фотографія. Перше високоякісне фото цього образа в 1928 р. виконав Мануель Рамос. Коли в 1929 р. один лікар-офтальмолог дивився на це фото під лупою і ретельно розглядав збільшені зіниці, раптом скрикнув, вражений побаченим. В очах Марії він розгледів декілька постатей, і для нього стало очевидним, що це "живі зіниці", яких ніхто не спроможен намалювати.

У 1951 р. це відкриття підтвердив фотограф та графік Хосе Карлос Салінас Хавез. Лише тоді архієпископ Мексики Луїс Марія Мартінес зібрав спеціальну комісію, яка складалась із вчених, щоб детально дослідити це явище. Після чотирирічних досліджень, у 1955 р., комісія оприлюднила документ, в якому підтвердила, що очі Марії - як живі, і жодна людина не могла їх так намалювати. В зіницях можна побачити постать чоловіка, яким вірогідно є Хуан Дієго, адже його обличчя на портреті, який був намальований після об'явлень, дуже схожий до зображення, яке видно в правому оці Марії.

Подальші дослідження, проведені у 1956 р. двома окулістами - доктором Дж. Тороелья-Буена та Торіхою Лабоігнетом, відкрили, що людські постаті видно на обох рогівках очей Матері Божої. Ці дослідження проводилися з допомогою офтальмоскопії. Оголошуючи заключні результати досліджень, доктор Лабоігнет засвідчив: "На рогівці обох очей видно людську постать. Відображення та розміщення оптичного зображення ідентичні з тим, яке утворюється в людському оці. Якщо направимо світло офтальмоскопа на зіницю ока образа Матері Божої, то побачимо той самий ефект, що і в нормальному оці: зіниця світиться розсіяним світлом, справляючи враження випуклої різьби. Це неможливо побачити на пласкій поверхні, і до того ж непрозорій, яку маємо на звичайній картині. Я досліджував очі на інших образах, картинах, але нічого подібного не бачив. Очі Матері Божої з Гваделупи справляють враження живих".

Результати цих досліджень підтвердили інші лікарі-науковці, які в 60-х та 70-х роках ХХ ст. проводили подібні експерименти. Професор Бруно Боннет-Еймард ствердив: "Все вказує на те, що в момент, коли створювався образ, людина, яка була обернена лицем до Пресвятої Діви Марії, відбилася на поверхні рогівки Її ока, мовби була сфотографована".

Завдяки подальшим науковим дослідженням було відкрито, що в очах Марії зображення відбите в окремих шарах ока (двічі прямо і ще один раз повернений на 180º). Це є так званий ефект Пуркіне-Самсона, який притаманний лише живим очам.

Американський оптик д-р Чарльз Вахліг разом із науковцями з інших сфер досліджували образ при 25-кратному збільшенні і знайшли ще два обличчя в очах Марії. Одне з них вдалося ідентифікувати: воно дуже схоже до обличчя Хосе Гонсалеса (перекладача єпископа Зумаррагі), портрет якого було знайдено в 1533 р.

У 1979 р. для досліджень образа з Гваделупи вперше було застосовано цифрову техніку, тобто ту, яку NASA застосовує для здійснення супутникових зйомок. Це уможливило 2500-кратне збільшення. На образі не було знайдено жодних слідів фарби, натомість його кольори були винятково живі, свіжі та блискучі. Для науки це нерозгадана таємниця. Докладний аналіз 2500-кратно збільшених мікроскопічних фрагментів райдужної оболонки ока та зіниці Марії допоміг побачити в зіницях Марії сцену зустрічі Хуана Дієго з єпископом у момент, коли на плащі індіанця з'явився цей чудовий образ Марії. Можна побачити групу людей - єпископа Зумаррагу та його перекладача Гонсалеса, Хуана Дієго з розгорнутим плащем, сидячого індіанця, групу індіанців з дитиною, жінку і бородатого іспанця, чорношкіру дівчину і т. д. Варто зауважити, що нещодавно в архівах Севільї було знайдено заповіт єпископа Зумаррагі, в якому є інформація про чорношкіру невільницю, якій єпископ дарує свободу. В очах Марії відбилося близько 13 осіб. Це був той момент, про який читаємо в Нікан Монфуа - першому історичному описі цієї події: "І розпростер свій білий плащ, в який були загорнені квіти. Коли єпископ та інші зібрані люди побачили це диво - впали на коліна. Потім встали, щоб роздивитися цей плащ".

Варто тут також навести цитату з відповіді Хосе Асте Тонсмана на сумніви німецького журналіста Пауля Баддего: "Якби існувало лише одне з цих "фото", я б визнав, що ви маєте рацію. Однак ми маємо два таких "фото" в обох очах. Хоча "фотографії" не ідентичні, але їхні рефракції та пропорції чітко відповідають одна одній - так само, як це зараз відбувається у Ваших очах, в яких відбиваються два різних трактування однієї і тієї ж сцени".

В очах Марії з Гваделупи були зафіксовані дві "фотографії", виконані під різними кутами, які чітко відповідають вектору, по якому рухаються зображення, яке бачить одна і та ж пара очей. Саме на цьому і полягає обґрунтування тих зображень. Одне зображення могло б бути випадковим або наслідком цілеспрямованої інтерпретації. Однак, згідно з усіма правилами здорового глузду, це неможливо у випадку двох зображень. Разом з тим відповідності та викривлення, які виникають через закривлення рогівки ока, надто складні. Жодна людина не була б спроможна цього намалювати. Хто ж тоді міг це зробити? І для чого?

Одне з найбільших чудес

Упродовж 10 років після здобуття Мексики іспанцями в 1521 р. і аж до часу об'явлень на горі Тепеяк іспанським місіонерам вдалося навернути зовсім невелику кількість індіанців. Натомість після об'явлень Матері Божої в 1531 р. упродовж декількох років настала найбільша в історії людства кількість навернень. Індіанці, які переважно вороже ставились до релігії, культури та присутності іспанських конкістадорів, завдяки об'явленням Матері Божої і Чудотворному Образу з Гваделупи, упродовж сімох років у кількості 9 млн. прийняли хрещення і стали ревними католиками. Історичні документи засвідчують, що зранку до вечора місіонери хрестили індіанців, які чекали в черзі, а також уділяли їм тайну шлюбу. Наприклад, о.Торбідо, францисканець, занотував, що разом із ще одним священиком упродовж п'ятьох днів охрестили 14 200 осіб. Так відбувалося в усіх місіонерських філіях. Кожного дня тисячі індіанців чекали на прийняття хрещення та інших таїнств. Об'явлення Божої Матері, Її послання, яке міститься в Чудотворному Образі, настільки зачарувало усіх індіанців, що вони почали спонтанно навертатися, приймати послання Євангелія і Таїнство Хрещення, стаючи членами однієї спільноти Католицької Церкви. Сталося велике чудо - зникла ненависть та взаємна ворожнеча між індіанцями та іспанцями. Ці два народи з такими великими відмінностями в культурі, расі, релігії об'єдналися в один мексиканський народ. Цілковито зник расизм та націоналізм. Всі стали дітьми Марії - Матері правдивого Бога, Ісуса Христа, який для нашого спасіння став правдивою людиною. Християнізація індіанців, а водночас і переміна та зміцнення у вірі самих іспанських конкістадорів відбувалися достатньо глибоко та блискавичними темпами. З усією впевненістю можна сказати, що це було одне з найбільших чудес, а також одна з найвидатніших подій в історії людства.

Вирішальна роль

Вирішальну роль у навернені всіх індіанців відіграли об'явлення Божої Матері, а також Чудотворний Образ, який Вона залишила на плащі індіанця Хуана Дієго. Образ Матері Божої з Гваделупи з усією своєю багатою символікою є перекладом головного послання Святого Письма на мову ацтеків.

Варто пригадати, що ацтеки мали варварські релігійні практики, поклонялися близько 200 головним богам і 1 600 меншим божкам. Найголовнішим серед них був бог-Сонце, світло якого на Чудотворному Образі з Гваделупи було заслонене Марією. Важливим був також бог-Місяць, який на цьому образі під стопами Марії.

Впродовж тижня ацтеки (варварські племена Мексики) могли принести в жертву своїм божкам понад 20 тис. людей. Саме тому вони постійно вели війни, щоб здобувати полонених і приносити їх у жертву, вириваючи з їхніх грудей серце, яке ще билося. Такі криваві жертви складали для бога-Сонця, аби він мав силу встати і світити наступного ранку.

"І знамення велике було видно на небі: жінка, одягнена в сонце, і місяць під її стопами..." (Од. 12, 1)

На Зображенні з Гваделупи Марія закриває собою сонце, що є знаком того, що не воно є богом і не можна йому приносити жертви з людей. Квіти на її сукні означають, що увесь сотворений світ є шатою для Марії, а плащ із зірками - Її верхнім одягом є увесь космос. Марія не є богинею, адже Її Руки складені для молитви, проте вона є Матір'ю Божого Сина, якого носить у своєму лоні. Образ Марії - немов жива монстранція, яка усією своєю поставою і поглядом вказує на Божого Сина, якого Вона носить у своєму лоні. В самому центрі зображення міститься чотирилистий цвіт жасмину, який для індіанців був символом сонця. Для них був це чіткий знак того, що Марія носить у своєму лоні правдивого Бога, який став правдивою людиною, для того щоб усіх нас звільнити з неволі сатани, гріха та смерті. Через лупу на серединці квітки можна побачити обличчя Немовляти. Зірки на Маріїному плащі повністю відповідають констеляції (розташуванню) зірок над Мексикою з 12 грудня 1531 р., але видимі з боку Космосу до Землі. Таким чином, на Образі була відображена дата об'явлення Матері Божої.

"І коли побачив змій, що він повержений на землю, переслідував жінку, яка народила хлоп'я..." (Од. 12, 13)

Марія назвала себе мовою нахуатл Coatlaxopeuh, що означає Переможниця змія, тобто сатани, який є найбільшим ворогом людини. Сатана є упалим ангелом, який через гріх абсолютної пихи став "космічним брехуном", тобто "батьком брехні" (Йо. 8, 44). Живучи в радикальному заперечені Бога, він ось цю трагічну "брехню про Добро", яким є Бог, намагається накинути людям. Сатана та всі злі духи всією своєю істотою ненавидять Бога і прагнуть уділити цю ненависть людям, щоб спрямувати їх на дорогу, яка веде до пекла - до стану абсолютного егоїзму. Диявол використовує весь свій розум для того, щоб вивести людину на вершини ненависті, абсолютної пихи, розпачу та остаточного сумніву. Єдиним спасінням людини перед цією страшною силою злих духів є цілковите відання себе через Марію Христові, який через Свої Страсті та славне Воскресіння остаточно визволив усіх людей з неволі гріха, а значить і смерті.

МАРІЯ - Переможниця найбільшого зла, сатани

Мати Божа, яка об'явилася в Гваделупі, Ла Салетт, Люрді, Фатімі, дає нам зрозуміти, що втрата віри в Бога, атеїзм, деморалізація і життя в ігноруванні Бога є найбільшою трагедією людства.

Кожного разу, як тільки люди відкидали Христа і Його Євангелію, це завжди призводило до виникнення злочинних, тоталітарних систем, людиновбивства, занепаду культури, свободи, а також моральної дегенерації суспільства - до створення суцільного пекла на землі. Найефективнішим порятунком від трагедії втрати віри в Бога та надією на вічне життя є присвячення себе Непорочному Серцю Марії. Блаженний Йоан Павло ІІ Папа Римський пояснює, що "віддання усього світу Непорочному Серцю Марії означає повернення під хрест Сина. Воно означає повернення світу до пробитого Серця Спасителя, до правдивого Джерела спасіння. Відкуплення завжди буде більшим, ніж гріх людини, ніж "гріх світу". Сила спасіння набагато вища за все зло, яке є в людині та всьому світі. Присвятити себе Матері Божій означає прийняти Її допомогу в жертвуванні нас самих та всього людства нашому єдиному Спасителеві - Ісусу Христу".

Саме Мати Божа веде нас дорогою віри та безмежного уповання до Свого Сина Ісуса Христа, щоб Він міг звільнити нас із неволі гріхів силою Свого безмежного Милосердя.

"Я прагну довіри від своїх створінь, - говорить Господь Ісус святій Фаустині. - Хай слабка, грішна душа не боїться наблизитися до Мене. Навіть якби вона мала більше гріхів, ніж піску на землі, все потоне в безодні Мого милосердя. (...) Людство не зазнає спокою, доки не припаде до джерела Мого Милосердя" (Щоденник 1059; 699).

Мати Божа тричі повторила с. Луції з Фатіми: "Наближаємося до останніх часів". Найважли-вішим засобом порятунку людства є посвячення себе Її Непо-рочному Серцю та молитва на святій Вервиці. Також Марія скаржилася, що оскільки всі пожертвувані до того часу засоби спасіння були відкинуті людством, то тепер вона жертвує Свої сльози. Феномен плачучих кривавими слізьми ікон та статуй Матері Божої досить часто з'являється останніми роками і є подальшим застереженням, знаком, який закликає людей опам'ятатися і повернутися до Бога. Ісус сказав св. Фаустині: "Перше ніж надійде час справедливості, даю час Свого Милосердя".

Хіба можна бути глухим і байдужим до цих застережень і прохань Божої Матері!

Мати Божа просить кожного з нас приєднатися до справи спасіння себе і своїх найближчих, Європи та всього світу. Відомо, що лише любов Христа може перемогти увесь тягар людських гріхів та зла, який тяжіє над нами та над всім людством.

Однак Христос потребує нашої згоди для того, щоб діяти в нас і через нас доторкнутися своєю любов'ю до найбільших грішників. Віддаваймо себе кожного дня Непорочному Серцю Найсвятішої Матері. Дозвольмо Їй вчити нас, як жити вірою щодня. З цією метою ми повинні так впорядкувати своє життя і свій розпорядок дня, щоб мати постійний час, призначений для молитви, праці та відпочинку. Перед усім необхідно:

Зненавидіти та відкинути будь-який гріх і жити за законами моралі, а також згідно з навчанням Католицької Церкви.

Зобов'язати себе не знеохочуватися і вставати з кожного гріховного падіння через Таїнство Сповіді.

Зобов'язати себе до щоденної молитви, а особливо до відмовляння святої вервиці, читання духовної літератури і розважання над прочитаним, брати участь у Св. Літургії, адорації Пресвятої Євхаристії.

Зобов'язатися до практикування перших п'ятниць та субот місяця в наміренні винагородження Найсвятішому Серцю Господа Ісуса і Непорочному Серцю Матері Божої за гріхи власні та всього світу.

Зобов'язатися до щомісячної сповіді і до якомога частішого приймання Святого Причастя, а також, якщо це можливо, до посту на хлібі й воді в середи та п'ятниці.


Знак світла в захисті ненароджених

У квітні 2007 року міська влада столиці Мексики, Мехіко, як єдина в країні, ухвалила легалізацію абортів до 12 тижнів вагітності

24 квітня у базиліці санктуарію Матері Божої з Гваделупи в Мехіко відбулася Служба Божа в інтенції ненароджених дітей, жертв абортів. В ній взяло участь декілька тисяч вірних. В певний момент на Чудотворному Образі з'явилося світло, яке випливало із середини зображення, на рівні лона Найсвітяшої Діви Марії. Це світло ставало яскравішим і набирало форми людського ембріона. Воно було дуже чисте і біле, але не сліпуче, таке, що можна було побачити певні риси і рухи ембріона, які характерні для життя плоду в лоні матері. Чудесне явище підтверджують фотографії, зроблені свідками.

Матір Божа з Гваделупи шанована як опікунка ненароджених дітей. На цьому візерунку Вона зображена вагітною. 24 квітня 2007 р. Вона вчинила досі небачене чудо, показуючи людям, які молились до Неї, на Слово Втілене, ще не народжене. Таким чином Марія взивала до рішучої оборони життя ненароджених дітей. Людське життя починається в момент зачаття, і воно - святе. Кожна людина на кожному етапі свого розвитку, особливо в лоні своєї матері та в старості, а також у стані невиліковної хвороби - має право на життя і безумовну повагу до нього. Євтаназія та вбивство ненароджених дітей у світлі закону є нічим іншим, як огидним злочином, потворним беззаконням; найбільшою загрозою для людства та сучасної цивілізації. Сам Господь Ісус через навчання Католицької Церкви говорить: "Переривання вагітності та евтаназія є злочином, допущення якого не може визнати жоден людський закон. Закони, які це чинять, не лише жодним чином не зобов'язують сумління, а безпосередньо ставлять перед людиною серйозний і конкретний обов'язок протистояти їм через протест сумління" (Енцикліка Йоана Павла ІІ Evangelium vitae, Євангеліє життя, 73).

Підготував о. Степан Курило, СБССЙ

Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 

14 жовтня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

20 жовтня 

Свята Літургія для родин

27 жовтня

Прп. Параскеви і Св. Мч. Назарія - відпуст в Шклі

10 листопада

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

___________