В імя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Всечесні отці-приміціянти, отці, преподобні сестри, дорога родино отців-приміціянтів, а також дорогі брати і сестри у Христі Ісусі! Дорогі присутні на цій Урочистій Приміційній Відпустовій Св. Літургії! Сьогодні жертвуємо цю жертву. Але для чого, за чим? На це нам дає відповідь Страсний Великий Четвер. Але перед тим пригадаймо вчорашній день, коли ми співали: "Єлици во Христа крестистеся, во Христа облекостеся". Ісус прийшов до Витанії, де його зустріли сестри Лазаря, Марта і Марія. Вони плакали, заливалися слезами і казали: "Господи, якби Ти був тут, наш брат би не вмер". Яка глибока віра була в тих сестер, наскільки глибоко довіряли, що Він, Христос, має ту силу над людським життям, над людськими душами і над людським тілом! "Господи, якби Ти був тут, наш брат би не вмер". Але Христос відповідає: "Я − Воскресіння і Життя... Кожен, хто живе й вірує в Мене, − не помре повіки" (Йо. 11, 25-26).
Дорогі отці-приміціянти! Ці слова так безпосередньо відносяться в сьогоднішній день до Вас. Бо так багато людей в цьому світі не пізнали Того, який є Воскресінням і Життям. Так багато людей, що живуть у цьому світі, не мають тієї доброї католицької формації, що тільки Христос, як каже Апокаліпсис Йоана Богослова, "Альфа і Омега, початок і кінець" кожної людини на цій долині сліз. І ось завдання католицького священика в третьому тисячолітті, в час екуменізму, коли кажуть, що в Христі є частинка правди, в Будді є частинка правди, в юдаїзмі - частинка правди, в Аллаху частинка правди. А ви, як традиційні католицькі священики, маєте йти до свого народу і руйнувати ту фальшиву науку, а голосити абсолютну правду, не півправди і не півбрехні, але ту правду, що є один Христос і через Нього йдуть всі ласки на світ і на кожну родину, і на кожен нарід. Він − єдина правда, абсолютна правда, бо сам Христос казав: "Я − Правда, Я - Дорога, Я - Життя.... Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене". Христос чітко і виразно сказав Марті і Марії: "Я − Воскресіння і Життя. Хто в Мене вірує, навіть коли помре − житеме! Кожен, хто живе й вірує в Мене, − не помре повіки" (Йо. 11, 25-26). Завдання католицького священика в нинішніх модерних часах, коли віра не береться до уваги, полягає в тому, щоб голосити ту відвічну правду, але мужньо голосити, навіть коли будуть відвертатися від вас і будуть говорити, що ви − релігійні фанатики, обзивати чи навіть мати ненависть до вас. Незважаючи на все, ви маєте голосити ту правду, яку проповідували апостоли і яку насамперед голосив сам наш Ісус Христос. Навіть якщо за ту правду доведеться страждати, бути висміяним, екскомунікованим, зневаженим. Але попри все ви маєте голосити її, що Христос - Правда, Христос - Дорога, Христос - Життя і Світло. Бо Христос нам сказав: "Я − Воскресіння і Життя... Кожен, хто живе й вірує в Мене, − не помре повіки".
Це є для вас та перша застанова, дорогі отці-приміціянти, для вашого священичого життя.
Друга є та, що Христос прийшов до Витанії до гробу Лазаря, а гріб був привалений великим каменем. А за тим гробом − людина, померла людина. І коли Христос казав відкотити камінь, то навіть рідні сестри Марта і Марія противилися тому і казали: "Учителю, не треба, бо вже четвертий день, уже чути...". Рідні сестри заперечують те, що хоче зробити Христос. Уявімо собі, що цей камінь − це гріхи кожної людини, гріхи цілого світу, кожного грішника. І тих гріхів не бачать батько і мати, брат чи сестра, тих гріхів навіть не помічає найближча родина. І ти, священику, маєш іти до тих людей і відкинути той камінь, що придавлює людську душу. Це не раз є тяжкий камінь, ой тяжкий. І священик має занести багато жертви, молитви, посту, посвяти, щоб той камінь відкотити від людського серця. Так, можна погладити і лишити. Але завдання католицького священика − підняти і розбити той камінь, щоб душу, яка символізує мертвого Лазаря, символізує сморід цього світу, − очистити. А скільки то треба труду, а скільки треба праці, жертви і посвяти, щоб розбити той камінь гріха. І то може бути в священичому житті розчарування, коли він побачить, що люди не розуміють його благання, його науки. То є тяжко. Але ти є для того священик, щоб не розчаровуватися, не опускати рук, а черпати силу від Отця Небесного, як Христос в Оливному городі, який всю надію поклав на люблячого Батька і казав: "Отче, хай не Моя, але Твоя буде воля". Так само і ти чини.
І далі Ісус каже: "Лазарю, вийди". І Лазар вийшов із гробу. Так само, священику, тобі дана велика ласка в Святій Сповіді розбивати той камінь душі і казати: "Прощаються тобі твої гріхи, іди і більше не гріши". Коли Лазар вийшов із гробу, з тої темряви гріховної, з тої безодні, смороду гріха, то побачив світло і почав радіти. І так ти, священику, маєш витягати ті душі з пекельного земного вогню, маєш виривати душі з рук і пащі диявола, щоб душа відчувала спокій, щоб почула ті слова: "Прощаються тобі твої гріхи", щоб вона воскресла до ласки Божої. Тому священик, особливо сьогодні, покликаний виривати їх з безодні, з пекельної темряви і єднати з Христом Ісусом, вказувати їм дорогу до Царства Небесного.
І нинішня урочистість − це в'їзд Ісуса в Єрусалим. Тодішні люди в Римській імперії шукали втіхи і розваг, жили і керувалися емоціями. Так само є і нині: сміх, забави, дискотеки, бо Бог тебе любить... Подивімося на Ісуса, який в'їжджає до Єрусалима, як поруч апостоли з піднесеними головами йдуть біля свого царя. Люди розривають і скидають з себе одяг, діти з пальм - гілки і співають: "Осанна, осанна, осанна Сину Давидовому!" А Ісус мовчить, бо Його серце переповнене чимось іншим. Чим? Чому, Христе, Ти сьогодні не радієш і Твоє серце не переповнене цією великою радістю? Чому сум у Твоїх очах? Тому, що Христос бачив, що нарід, який так радо Його вітає, емоційно збуджений. І він Страсної П'ятниці буде співати: "Розіпни, розіпни Його!" Віра - це не емоції. Віра, як ми розважали на реколекції, - це корінь, фундамент у нашому серці і душі. Віра - це той дар від Бога, який ми перший раз отримали в Тайні Св. Хрещення, а відтак маємо плекати її впродовж усього нашого життя. І ти, католицький священику, є для того, щоб ту віру кормити, підтримувати в людських серцях, збагачувати в людині і людину провадити до правдивого джерела, яким є Христос. Не раз це дуже прикро і боляче, так. "Осанна!" і − "Розіпни!" Яка маленька відстань, дорогі брати і сестри, отці, всього кілька днів. Життя священиче полягає в наслідуванні Христа. І не раз спотикаємося, падаємо, не маємо сили нести далі того хреста. Але вистояти до кінця − завдання кожного священика.
Тому ми молимося сьогодні за вас, отці-приміціянти, за Священиче Братство Св. Свщмч. Йосафата, щоб вистояти в тих деморалізованих часах і подати людям правдивий корм Святої Віри. Це нелегко, це дуже важко. Але пригадаймо, як Ісус потішив св. Фаустину, апостолку Божого Милоседя: "Завжди повторюй: Ісусе, довіряю Тобі, Ісусе, уповаю на Тебе!" Якщо ці слова будуть неустанно у вашому серці і душі, якщо неустанно будете опиратися на хрест Господній, часто розважати страсті Ісуса, будете адорувати часто Євхаристійного Ісуса, уповати на Матір Божу і Матір кожного священика, то ласка Божа буде вас тримати. Не ти сам будеш триматися, ой ні, бо як каже св. Ап. Павло: "Якщо ти думаєш, людино, що ти стоїш, то вважай, щоб не впала". То Бог тримає нас, кожну людину, яка уповає і довіряє Йому.
Дорога молоде! Ти не раз маєш сумніви: що з того, що я здобув студії і маю освіту і так далі? Так часто Ісус кличе вас, взиває до ваших сердець: "Сину, дочко, дай мені своє серце, Я зроблю тебе щасливим!" Як каже св. Августин: "Неспокійне моє серце, Боже, доки не спочине в Тобі". А ти так часто заглушуєш той голос сумління в сьогоднішному світі і так часто кидаєш його в багно замість іти за Ісусом. Найцінніший дар − жити для Бога, йти проповідувати, віддати Ісусові все, що маєш: серце, тіло і життя. Як каже Св. Павло: "Не я живу, а Христос живе в мені". Так багато втікають від Христа, бояться і приглушують голос покликання у своєму сумлінні, бо шкода вам покинути той світ. А той світ використає вас, вичавить усі соки, і ви будете непотрібні йому. Може ти сьогодні на цій приміційній Службі Божій також почуєш голос Ісуса: "Дай мені своє серце і душу! Подивися: жниво велике, а робітників мало. Стань в ряди моїх апостолів третього тисячоліття, щоб голосити слова Христові: "Я − Воскресіння і Життя... Я − Дорога, Правда і Життя". Амінь.
