Погорджене Фатімське послання: Історія Третьої Таємниці

Фігура Матері Божої Фатімської (Львів, Рясне-ІІ)

Фігура Матері Божої Фатімської (Львів, Рясне-ІІ)

Рік Божий 1960-й

На початку 1960 року панувало повсюдне переконання, особливо в самій Фатімі і всій Португалії, про близьке опублікування Третьої Таємниці. 8 грудня 1960 р. був оголошений комунікат такого змісту: "Ватикан вирішив, що текст листа с. Луції не буде виявлений і далі буде утримуватися в суворій таємниці. Це рішення ватиканських авторитетів базується на таких причинах: 1. С. Луція ще живе. 2. Ватикан вже знає зміст листа. 3. Хоч Церква визнала Фатімські об'явлення, проте Вона не хоче брати на себе відповідальності за правдивість висловлювань, які - за словами пастушків - скерувала до них Найсвятіша Діва...". Через цей останній пункт Ватикан уперше публічно кинув тінь підозри на цілість Фатімських послань.

"До 13 травня вірні висловлювали надію, що ІІІ Таємниця буде виявлена, − пише о. Алонсо. - Згодом стало спостерігатися глибоке розчарування, що дуже ослабило набоженство до Матері Божої Фатімської в Португалії і за кордоном".

Йохн Хеффер, провідник Блакитної Армії ПДМ Фатімської, підтвердив страшні наслідки рішення Ватикану: "Минув 1960 рік, а Папа не відкрив довіреної йому Таємниці. Навіть не поінформував, що сам її перечитав. Мовчання Риму тяжіло над нами. Люди почали висловлювати невдоволення, що Фатіма була фікцією, що не було ніякої Таємниці, а заповіт опублікування її в 1960 р. − містифікація. Вже в 1964 р. ми всі перебували в скорботі з приводу невиявлення Таємниці в 1960 р.".

Павло VІ під час свого понтифікату сам ніколи не говорив про Таємницю, хоч її читав. Однак з нагоди його візиту до Фатіми в 1967 р. знову поширилися чутки про те, що він збирається її опублікувати. Через те Папа перед своїм від'їздом поручив кардиналові Оттавіані оголосити, що Таємниця не буде відкрита.

Йоан Павло І мав велике набоженство до Матері Божої Фатімської. Будучи кардиналом, у 1977 р. відвідав с. Луцію і мав з нею дуже тривалу розмову. Однак залишилося невідомим, чи читав він Таємницю.

Йоан Павло ІІ прочитав Таємницю і дозволив, щоб її прочитали також кардинал Ратцінгер та єпископ Фатіми до Амарал. Однак у жодній зі своїх багатьох промов він ніколи не згадував про ІІІ Таємницю.

Коли в 1930 р. Папа Пій ХІ не хотів прийняти змісту ІІ Фатімської Таємниці через відмову поширення культу Непорочного Серця Марії, Ісус Христос в об'явленні від 29 серпня 1930 р. сказав такі суворі слова: "Не хотіли слухати Мого прохання! Перекажи Моїм слугам: оскільки вони поводяться подібно до короля Франції, відтягуючи виконання Мого прохання, то їх спіткає таке саме нещастя". Коментар с. Луції не менш виразний: "Бог буде карати світ, і то страшно карати!" (про те, що відбулося 2000 року за понтифікату Йоана Павла ІІ, буде йти мова пізніше).

Сестра Луція говорила завжди про одну Велику Таємницю, що складається з трьох частин, які становлять одну цілість. Загальновідомі частини це: візія пекла (І частина), набоженство до Непорочного Серця Пречистої Діви Марії й антихристиянська земна влада (ІІ частина) і висновок, який починається словами: "Наприкінці Моє Непорочне Серце затріумфує...". Вже в 1959 р. о. Мессіас Діас Коелхо, один з найбільших експертів Фатіми, підкреслював: "Третя частина Таємниці, безперечно, є дорогоцінною частиною в усьому Фатімському посланні (...) Якщо послання є цілісними і єдиними, то третя частина мусить до них гармонійно пасувати (...) Третя частина Таємниці мусить бути співзвучною з цілістю об'явлень (послання Ангела, Мати Божа в Кова да Ірія, потім в Понтеведра і Туї) і, без сумніву, мусить їх рішуче конкретизувати".

Якщо не можна твердити, що саме 1960 рік є формальним початком реалізації ІІІ Таємниці, то принаймні тоді "послання буде ясніше". У розмові з о. Фуентесом в 1957 р. с. Луція, говорячи про 1960 р., запитала: "А що тоді станеться? Буде то дуже сумне для всіх, зовсім не радісне, якщо перед тим світ не буде молитися і покутувати". Ці слова вказують на те, що цей рік не тільки має бути терміном виявлення Таємниці, але також буде початком її реалізації.

У розмові з о. Фуентесом с. Луція, перейнята майбутнім виявлення Таємниці в 1960 р., сказала: "Отче, моя місія не полягає у пророкуванні світові природних кар, які точно надійдуть, якщо світ не буде молитися і покутувати. Ні. Моя місія - сказати всім про загрозу небезпеки втрати назавжди наших душ, якщо ми вперто будемо тривати в гріху".

10 вересня 1984 р. єпископ Фатіми Альберто Косме до Амарал чітко висловився у великій залі технічного університету Відня: "Фатімська Таємниця не говорить про атомні бомби, ані про нуклеарні боєголовки, ані про ракети Першінг чи SS-20. Її частина стосується виключно нашої віри. Ідентифікувати Таємницю з катастрофічними пророцтвами або з нуклеарним голокостом − це означає деформувати сенс послання. Втрата віри на континенті є гіршою, ніж знищення народу. Адже це правда, що віра в Європі неустанно занепадає".

ІV. ПРО ЩО МОЖЕ ГОВОРИТИ ТРЕТЯ ТАЄМНИЦЯ?

1. Апостазія (відступництво)

"В Португалії буде завжди збережений догмат Віри"

"Остання частина Таємниці Матері Божої стосується нашої Віри" − сказав єпископ Фатіми. У своєму третьому спогаді (редагованому на переломі липня і серпня 1941 р.) с. Луція виявила вже повністю ІІ частину Таємниці. Через декілька місяців на прохання написати більше про своїх кузинів Францишка і Якинту с. Луція повторила історію об'явлень Ангела і 6-го об'явлення Матері Божої. Цей фрагмент практично є дослівним повторенням тексту з третього спогаду, однак там з'явився новий вислів: "В Португалії завжди буде збережений догмат Віри". Коли ж ІІ Таємниця була повністю виявлена, вже з попереднього спогаду слід зробити висновок, що додані слова є першим реченням останньої Великої Таємниці.

Не слід, однак, уявляти з цієї обітниці, що буде збережена правдива віра, адже там не говориться, ким вона буде збережена: чи через цілий народ, чи тільки через малу горстку вірних. В кожному разі тут ідеться не про обіцяний тріумф Церкви. Навпаки, як говорить експерт Фатіми о. Мессіас Діас Коельхо: "Цей натяк, такий доброзичливий щодо нас, наводить на думку, що навколо нас буде цілком по-іншому". А о. Алонсо каже: "Цей вислів виразно описує критичний стан віри серед інших народів, це означає кризу віри (...) Якщо в Португалії завжди буде збережений догмат віри, то можна з цілою певністю зробити висновок, що в інших частинах Церкви догмати будуть або затемнені, або зовсім погаснуть". В подібний спосіб висловлюються всі експерти Фатіми, серед яких о. Мартін дос Рейс, о. Діас Коельхо, о. пралат Галамба, о. Луіс Кондор, єп. Венанціо.

Безпрецедентна апостазія

Єпископ Фатіми до Амарал підтвердив, що криза віри не обмежиться тільки кількома регіонами світу: "Втрата віри на континенті є гіршою, ніж знищення народу. Адже це правда, що віра в Європі неустанно занепадає".

В листопадовому виданні італійського католицького часопису "Ісус" з'явилося інтерв'ю журналіста Вітторіо Мессорі з кардиналом Ратцінгером під назвою "Ось чому віра перебуває в кризі". Пізніше ця розмова, впорядкована і "поправлена" була видана як відома книжка "Рапорт про стан віри". На питання, чому Таємниця досі не виявлена, кардинал відповів: "Бо, на думку Пап, вона не додає нічого нового до того, що християнин повинен знати з Божого об'явлення: радикальний заклик до навернення, безоглядна важливість історії, небезпеки, які загрожують вірі і життю християнина, а опісля світові...".

Криза віри, яка обіймає цілі континенти, називається апостазією (відступнитцтвом). Можливо, саме слово "апостазія" міститься в тексті Таємниці?

Від 1960 р. Таємниця реалізується на наших очах

Всі прояви і ознаки кризи Віри неодноразово висвітлювалися і були доведені як у нашому часописі, так і в Дзвоні з Фатіми, а особливо в книжці Переслідувана Традиція. Ця криза тісно й безпосередньо пов'язана з ІІ Ватиканським Собором, конкретне приготування якого розпочалося в 1960 р.

На безпосередній зв'язок між сьогоднішнім станом Церкви і ІІІ Таємницею підтверджує також відомий знавець Фатіми о. Алонсо, який показує їхнє "хронологічне співпадіння та ідейну подібність": з одного боку, від 1960 р. Церква переживає тяжку кризу Віри; з другого − ІІІ Таємниця, яка мала бути ви- явлена в 1960 році, заповідала тяжку кризу Віри.

2. Упадок і покарання пастирів

Роль Папи у виявлених частинах Таємниці

У ІІ Таємниці Папа згадується п'ять 5 разів. Представлені кари у разі невислухання Її прохань завжди стосуються Папи. "Якщо не перестануть ображати Бога, за понтифікату Пія ХІ розпочнеться друга, ще гірша (війна)... Бог буде карати світ (...) через переслідування Церкви і Святішого Отця. Щоб запобігти цьому, Я прибуду, аби просити (Святішого Отця) про посвячення Росії (...) Добрі зазнають мучеництва, а Святіший Отець буде дуже багато терпіти..." Під час об'явлення в Туї слова Матері Божої звучать ще виразніше: "Настав момент, коли Бог закликає Святішого Отця, щоб спільно з єпископами всього світу посвятив Росію Моєму Непорочному Серцю...".

У травні 1930 р. с. Луція написала до свого сповідника о. Гонзалеса, що Господь Бог з натиском вимагає, аби Святіший Отець особисто посвятив Росію і наказав єпископам вчинити те саме і щоб Святіший Отець затвердив набожество задоситьучинення (винагородження) п'яти субот. Наприкінці реалізації ІІІ Таємниці, як знак тріумфу Непорочного Серця, Святіший Отець посвятить Їй Росію, яка навернеться.

Фатімське послання ставиться з пошаною до ієрархічної структури Церкви. Мати Божа не хоче діяти в Церкві незалежно від пастирів, посвячених і установлених через Христа для того, аби вони навчали, освячували і керували вірними від Його імені. Виконання Фатімських обітниць залежить цілковито від доброї волі Папи, який мусить прийняти і поширити - силою свого апостольського авторитету - надзвичайний задум Божого милосердя, запропонований нашим часам, який без нього не реалізується. Тому на Папі лежить велика відповідальність; в його руках спочиває мир на землі, навернення найгірших ворогів Церкви і разом з тим подолання найбільшої кризи, яка загрожує Церкві зсередини.

Якщо ж не будуть виконані вимоги Матері Божої, то кара впаде насамперед на Святішого Отця. Двічі ІІ Таємниця заповідає терпіння Святішого Отця. У серпні 1931 р. Ісус Христос це підтвердив: "Не хотіли слухати Мого прохання (...) Святіший Отець буде дуже страждати".