Ще одна неузгодженість - "вирази португальським діалектом"
В тому самому розділі Соцці згадує й про інші факти, що підтверджують існування двох різних текстів таємниці. Одним з найцікавіших є "вирази португальським діалектом", які були в тексті.
Соцці зауважує, що за словами кард. Оттавіані, коли Йоан ХХІІІ відкрив конверт (що містив таємницю) і прочитав її, то зрозумів її цілковито, попри те, що була вона написана по-португальськи. Михайло від Святої Трійці, автор книжки Усяправда про Фатіму, вказує, що Папа попросив про допомогу певного монс. Тавареса, щоб той допоміг йому зрозуміти деякі португальські вирази, наявні в тексті. Архієпископ Каповіллі також засвідчив, що оскільки текст містив вирази португальським діалектом, тому "покликали одного отця - монсеньйора Тавареса".
Соцці підкреслює, що цю неузгодженість можна зрозуміти за умови, якщо існує дві частини таємниці - одна, яку Йоан ХХIІІ був спроможний прочитати сам, і інша, яка вимагала допомоги о. Тавареса. Він перевірив свою теорію, консультуючись з Марагразією Руссо, знавцем португальської мови, яка здійснила докладний аналіз тексту таємниці, опублікованого Ватиканом у 2000 році. Дослідниця не тільки ствердила, що в офіційному ватиканському поясненні 4-сторінкового тексту с. Луції міститься багато неточностей (що є дивним з уваги на важливість цього документа), але, крім того, не віднайшла в ньому жодних регіональних чи діалектних виразів. Це може означати, що текст, опублікований Ватиканом, − це не той самий, який читав Йоан ХХІІІ: з "діалектними виразами", що вимагав допомоги португальського перекладача.
Два тексти Таємниці
Тепер з усією певністю можна зробити висновок, що все ж таки існує два тексти ІІІ Таємниці: один, який виявив Ватикан, де с. Луція описує візію, яку вона бачила; другий, ще не виявлений, на якому с. Луція написала самі слова Матері Божої. Чому саме так сталося, що виявлено тільки одну частину? Це нам невідомо. Ми можемо робити тільки припущення щодо модерної ментальності, яка може подавати річ у двозначному значенні, не договорюючи всієї суті чи не даючи вичерпної відповіді на всі питання. Прикладом цього в Католицькій Церкві є тексти ІІ Ватиканського Собору (1962-1965), які містять багато двозначностей, незрозумілостей, які виразно не пропагують неправди чи протилежного вчення в Католицькій Церкві, але з яких легко можна виснувати ліберальні, модерні думки, які нищать католицьку науку, що саме і було зроблено після цього Собору і що завдало непоправної шкоди всій Церкві. Можливо, як уже згадувалося і як це припускав о. Алонсо, ІІІ Таємниця і говорить про цей модерний, ліберальний стан Церкви, яка зараз пропагує екуменізм, щоб об'єднати всі секти і релігії, але без визнання правд Католицької Церкви, без їх прийняття і без відкинення своїх облудних, фальшивих релігійних переконань і правд своєї віри. Бо зараз наше модерне духовенство робить багато зібрань різних віросповідань, але замовчують те, що слід їм сказати: про навернення до Католицької Церкви, яку колись їхні предки покинули. І це є криза в Церкві, бо через таке поступування мільйони людей в усьому світі вже покинули Католицьку Церкву і пішли в різні секти. А скільки їх ще покине? І це вже можна назвати близькою апостазією, якщо вже не нею самою.
Хоч ієрархія Церкви не хотіла виявити Таємницю, однак Мати Божа, як знаємо це від с. Луції, бажала, щоб Таємниця була виявлена. Чому так? Певно, тому, що Таємниця вже збувається. І ми це ліпше зрозуміємо, коли згадаємо слова кард. Людвіка Капрі, особистого теолога чотирьох наступних Пап, починаючи від Йоана ХХІІІ: "У Третій таємниці серед іншого заповідається, що велика апостазія (відступництво) в Церкві розпочнеться від Її вищих ешелонів".
Що маємо робити?
"Не чекайте на те, аж поки з Рима, від Святішого Отця надійде заклик до покути для всього світу; не чекаймо також, аж надійде він від єпископів у їхніх дієцезіях, ані від монаших згромаджень. Ні! Тепер ми повинні самі розпочати власну духовну віднову. Кожен повинен рятувати не тільки свою душу, а й душі, які Бог поставив на нашій дорозі".
Ми бачимо, що не було виконано те, про що просила Мати Божа. Бачимо, що й зараз ніхто не збирається перестати грішити, а навпаки − світ ще більше бунтується проти Бога і Його заповідей. Тож неважко здогадатися, що ті страшні кари, про які згадувала с. Луція і про які, без сумніву, говориться в ІІІ Таємниці, збудуться; їх неможливо відвернути, і нам треба бути до цього готовими.
Що кожен з нас сьогодні ще може зробити? Як ми можемо спричинитися до якнайбільшого тріумфу Непорочного Серця Марії? Йдеться про те, щоб спасти чим більше душ, які йдуть на вічну загибель. Саме про це б'є на сполох Мати Божа і с. Луція. Сьогодні невидима духовна боротьба між Невістою і дияволом у світі виходить на свій пік, а ця духовна боротьба є боротьбою за людські душі. Одна душа, врятована від вічної загибелі, вартує більше ніж цілий світ, тому вона є найвищою, найважливішою, і ніхто не має права від неї відмовитися, бо "кожен повинен рятувати не тільки свою душу, а й душі, які Бог поставив на нашій дорозі". Яким буде тріумф Непорочного Серця Марії над людством і кожною душею − залежить від нашої співдії в молитві і жертві за навернення грішників, від нашої ревності за спасіння душ.
Маємо насамперед відстоювати традиційну науку Католицької Церкви і ніколи не приймати теперішньої модерної науки і нововведень, не можна йти на жоден компроміс і щось змінювати в тому, що передали нам наші предки. Як говорить св. Павло: "передав те, що отримав". У наших родинах маємо любити щоденно молитися на св. Вервиці − це бажання самої Матері Божої; заохочувати до відмовляння Вервиці інших; практикувати набоженство п'яти перших субот місяця (приступати до винагороджуючого Серцю Пречистої Діви Марії Св. Причастя в перші суботи місяця), плекати набожність до Непорочного Серця Марії, поширювати її серед інших, особливо серед дітей і молоді, посвячувати Йому самих себе, своїх дітей, свої родини, парафії, школи, державні інституції і ці посвяти часто відновляти. А крім того, не слід забувати молитися за тих, які мають відповідальність за інших, тобто за духовних пастирів, не тільки своїх, а особливо молитися за Святішого Отця і за тих, що перебувають у "диявольській дезорієнтації".
Отже, ми маємо всіма силами, всіма достойними духовними засобами боротися за душі, щоб спричинитися до якнайбільшого тріумфу Непорочного Серця Марії.
