Найбільші чуда Св. Вервиці
Дорогі Брати і Сестри! Починається місяць травень, найгарніший місяць у році, присвячений найкращій Обраниці людського роду - Пречистій Діві Марії.
Для побожних душ це місяць неоціненних ласк і скарбів Неба. Травневі Богослужіння стали для нас надприродною поживою, без якої у весняному часі неможливо обійтися. Вони є потребою нашого серця, приємністю, обов'язком та милим виявом побожності одночасно.
Культ Божої Матері - це найперша прикмета й незрівнянна краса Католицької Церкви. Без нього немає правдивої святості. Як без Марії немає Ісуса, так без почитання Матері Божої немає правдивого християнства.
Хто любить Пречисту, той знайде найлегшу дорогу до ЇЇ Сина. Набоженство до Пречистої Діви, скріпляє нашу віру, надію і любов, плекає покору, послух і терпеливість, не дає занепадати духом серед найважчих ударів лихої долі.
Набоженство до Діви Марії - не людська видумка, а вимога Божої волі, бо воно найбільше спричиняється до поширення Божої слави, заохочує людей до ревної служби Богові, стягає з Неба незліченну кількість ласк, чинить людей щасливими.
Велике значення у почитанні Матері Божої має молитва на Св. Вервиці.
Марія завжди чуває і подає свою помічну руку в небезпеці кожному, хто до Неї звертається.
Одна подія відіграла дуже важливу роль у поширенні Св. Вервиці. 7 жовтня 1571 р. відбулася велика битва під Лепанто, де зустрілася християнська флотилія Священної Ліги (союз декількох країн) і набагато більша турецька флотилія. Від цього бою залежала доля всієї Європи, бо це була остання перешкода, яку спільно могли протиставити християнські володарі на шляху до турецької неволі. Турецький султан погрожував: "Мої коні будуть стояти в базиліці Св. Петра в Римі". І ось-ось ці погрози здійсняться, залишилося зробити один-єдиний крок: розбити малочисельний християнський флот.
Напередодні Папа Пій V закликав усі народи Європи відмовляти Св. Вервицю, організовувати публічні процесії і постити в наміренні перемоги. З того часу кожен, хто мав хоч найменший страх перед турками, відмовляв Св. Вервицю.
І ось коли ввечері, в день битви на морі, Папа сидів у бібліотеці Ватикану, несподівано перервав розмову з присутніми і підійшов до вікна. За хвилю повернувся, вказуючи на Св. Вервицю, яку тримав у руках, радісно сповістив: "Марія перемогла". Це було чудо! Але воно полягало не тільки в тому, що християни перемогли, а ще й в тому, що Папа оголосив результат бою за два тижні до того, як офіційний кур'єр дійшов із вісткою до Риму. У візії, яку мав Папа, дві флотилії зійшлися в бою, а Пречиста Діва Марія розпростерла Свій опікунський плащ над християнським військом.
На честь перемоги під Лепанто і порятунку Європи Папа Пій V установив 7 жовтня свято Матері Божої - Цариці Св. Вервиці.
Подібні чуда за допомогою цієї чудесної молитви траплялися й пізніше: у 1621 р. - під Хотином, у 1683 р. - під Віднем, у 1689 р. - під Темесвар (Угорщина), у 1716 р. - під Петервайден. Всі ці перемоги були вимолені людьми за посередництвом Св. Вервиці. Народ у важкі часи помножував молитви, благав допомоги в Матері Божої під час процесій. Це не релігійне перебільшення, це історичні факти, про які засвідчили поважні особи, цісарі й гетьмани, а також тисячі очевидців, які брали в цьому участь.
Хтось може сказати, що це було давно, тепер не той час: світ змінився, тепер це неможливо, і такі чуда не відбуваються. А якийсь атеїст скаже, що це байка. Та для людини, яка вірить, було можливо тоді, можливо зараз і буде можливо завжди. Той, хто вірить, завдяки молитві на Св. Вервиці, може осягнути все: сам освятиться, наверне грішника і випросить у Бога ласки, які потребує він чи весь народ.
У недалекому минулому, після II Світової війни, Австрія залишилася під радянською окупацією. Тоді францісканський священик о. Павло став організатором руху, який щоденно молився на Св. Вервиці за визволення Австрії. До нього приєдналися мільйони австрійців, які з 1947 р. до 1955 р. щоденно відмовляли Вервицю.
І сталося чудо! Радянські війська залишили край просто так. До сьогодні незрозуміло навіть для самих росіян, чому вони це зробили, чому злегковажили тим краєм, який могли би включити до блоку соціалістичних держав. Для когось це незрозуміло, та не для віруючих християн, які були переконані в могутній силі Св. Вервиці.
Ще більше чудо сталося у столиці Філіппін - Манілі. У 1972 р. ця країна стала тоталітарною. Повсюдно чинилося беззаконня, вбивства, арешти, зростала бідність нищих верств населення, росла корупція влади, ситуація з кожним роком ставала напруженіша, терпіли люди.
У 1986 р. під великою загрозою опинилися 300 військових на чолі з генералом, які почали опиратися чинній владі. Через те, що їхньому життю загрожувала небезпека, не маючи жодної допомоги, вони звернулися до кардинала Сіна. На його заклик захистити військових за кілька годин у Манілі, біля місця переховування армійців, зібралося 2 мільйони людей. Прийшли родинами з малими дітьми, і, що найважливіше, з Вервицями в руках і молитвою на устах. На вулиці тривало велике Вервичне набоженство, співали пісні, на поспішно приготованих престолах єпископи і священики відправляли Св. Літургії. Люди благали Матір Божу про допомогу. Дуже боялися, бо армія за наказом влади у будь - який момент могла би зробити з них кроваве місиво. У трьох контемпляційних монастирях сестри неустанно молилися і постили.
Так тривало 4 дні.
На п'ятий день влада відправила 25 бронетранспортерів та 6 тисяч озброєних солдат. Два мільйони людей, переляканих, тремтячих, стали навколішки обличчям до машин, які рухалися назустріч, піднесли вгору вервиці і почали голосно молитися. Здавалося: ще декілька метрів і поллється ріками кров.
Та військові машини, які наближалися до людей, зупинилися. Солдати були здивовані і довго не виходили. Але ласка Божа вже діяла в їхніх серцях, тому і не пролунав жоден постріл. Армію перемогла сила молитви.
З іншого боку, де сестра проводила вервицю, одна машина затрималася перед натовпом, який молився, стоячи на колінах. Солдат із захопленням дивився через вузьку шпаринку бронетранспортера і через якийсь час попросив: "Чи не могла б сестра молитися голосніше? Мої люди в машині не чують". Коли сестра монахиня кивнула головою, обличчя солдата заясніло усмішкою. За хвилю екіпаж машини приєднався до спільної молитви.
Тринадцятилітня дівчинка з квітами в руках клянчала і дивилася на машину, яка зближалася. Під її ногами асфальт був мокрий від поту: "Пане солдате, не вбивайте нас. Ми філіппінчики, так як і ви". Вона подала воїну букет квітів, той дивився на неї ніжним поглядом, а потім усміхнувшись, сказав: "Не бійся, маленька, нікого вбивати не буду". Він зіскочив з машини й обійняв її. З їхніх очей пливли сльози.
І так було всюди.
Але на цьому все не закінчилось: їх хотіли розігнати сльозогінним газом, та через різку зміну напрямку вітру нападники були змушені втікати. Військових, які опиралися чинній владі, хотіли повбивати із снайперських гвинтівок, але жодна з них не вистрілила. Вислали вертольоти, але й ті не стали атакувати, а приземлились поблизу, а їхні екіпажі приєдналися до народу.
Чому командир ескадри не дав наказу атакувати? "Тому що, - як пояснював пізніше кардинал Сін, - його серця торкнулася Божа Ласка".
Багато разів ставили питання: як могла відбутися така революція, під час якої не пролилася жодна крапля крові? Кардинал терпеливо повторював: "Немає відповіді. Це було чудо". Можна знову повторити слова св. Папи Пія V: "Марія перемогла".
Ця подія не є якимось придуманим оповіданням, це реальний факт, який засвідчує всемогутню силу Св. Вервиці.
На превеликий жаль, у нашій країні люди не хочуть розуміти того, що Господь Бог керує всім світом і всіма народами; Він встановлює владу, добру (як нагороду) або злу (для покарання). Тому треба випрошувати в Бога ласки для своєї держави через участь у Святій Літургії, прийняття Св. Причастя і молитву на Св. Вервиці. Не нарікання, стогони чи прокляття допоможуть країні, а чесне життя й опіка Матері Божої над тими, що до Неї прибігають.
Вчімося від тих побожних філіппінців та австрійців, які розуміли, що мир і спокій у державі випрошується тільки молитвою і жертвою. "Не гамірні столиці, - каже Папа Йоан Павло ІІ, - є вирішальними осередками в історії світу і святості, а тихі місця молитов людей. Там, де моляться, там і вирішується не тільки наша доля після смерті, але також хід подій у цьому світі".
Тому не сидімо склавши руки і не нарікаймо на владу та її керівників, а візьмімо до рук Св. Вервицю та молімося щоденно за нашу державу. Бо що випросимо в Бога, те й будемо мати, а якщо не будемо просити - не будемо мати нічого. "Просіть, і дасться вам; Кожний бо, хто просить, одержує" (Мт. 7, 7-8). "І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите" (Мт. 21, 22).
Чуда в душі людини завдяки молитвам на Св. Вервиці
Крім тих великих чудес для цілих народів, Св. Вервиця найперше діє на тих, які на ній моляться.
Одним із свідоцтв і доказів чудодійної сили Св. Вервиці є життя Маргарети Баварської. Вона народилася в 1372 р., була донькою Руперта ІІ, обраного в 1400 р. німецьким королем. В 1393 р. вийшла заміж за лотаринського княжича Кароля ІІ. Як свідчить її сповідник Адольф з Ессен: "Славна пані Маргарета Баварська не була звичайною дитиною, бо виховувалася в золотих шатах і гучних забавах".
Маргарета всім серцем віддалася справам того світу.
За порадою свого сповідника вона почала відмовляти Св. Вервицю і розважати таємниці життя Ісуса й Марії. З того часу вона почала змінюватися. "Відколи дізналася про Св. Вервицю, - описує її сповідник, - відтоді почала вправлятися в чеснотах з таким запалом, старанням і витривалістю, що за короткий час стала іншою Маргаретою. З дня на день робила щоразу більші поступи, і то передусім, у тих чеснотах, які знаходила, роздумуючи над життям Ісуса й Марії".
Княжна стала пострахом для ворогів свого чоловіка, бо у випадку війни випрошувала своїми молитвами більший вплив на перебіг подій у бою, ніж княжич своїм військом.
Св. Вервиця приносила в життя баварської княжної засади життя Ісуса Христа, будила в ній прагнення щоденного виконання заповіді любові до ближнього. Допомагала бідним, хворим, прокаженим, схилялася до тих, на яких інші не могли навіть дивитися. Вона мала славу княжної, яка здійснює чудесні оздоровлення. Та будучи покірною, вона не приписувала собі нічого, а тільки Божій ласці.
Маргарета ділилася з іншими своїм досвідом про чудесний вплив молитви на Св. Вервиці. Коли прибували до неї різні люди, княжні та прелати, вчила їх цієї молитви.
Кожен, хто молився на Св. Вервиці, змінював своє життя.
Завдяки вервиці, Маргарета почала наслідувати Христа в Його чеснотах, а своє щоденне життя вчинила частиною таємниць Спасителя. Вона навчилася дивитися на світ з перспективи Царства Божого, і вже за життя стала його учасником.
У чому полягає винятковість молитви, запропонованої Маргареті її сповідником? Та в тому, що щоденна духовна праця княжної Баварії була просякнута розважанням над життям Ісуса й Марії, у її пам'яті глибоко закарбувалася наука Спасителя. Всі ці практики почали проявлятися у зовнішніх вчинках її життя. Відтак надійшов час, коли розважання стали для неї визначальними в її щоденному поступі.
Щоб освятитися, треба жити Св. Вервицею щодня, жити її таємницями, жити і чинити як Ісус і Марія. Якщо не будемо цього робити, то така молитва не принесе повноцінних плодів.
Могутність сили Св. Вервиці
З вищенаведених прикладів бачимо велику силу Св. Вервиці. У чому ж вона полягає? У могутності. Саме ця проста молитва допомагає кожній людині, хто б вона не була, піднятися з гріхів. Це вона змінює закаменіле людське серце на щире розкаяне, це вона, всупереч знеохоченню й лінивству, дає силу волі побороти всяку залежність, перемагати спокуси, робити поступи в досконалості, звертати свій погляд на вічну щасливість у Небі. Св. Вервиця - гарант нашого спасіння. Пречиста Діва Марія сказала про це в одній із обітниць, даних блаж. Аланові: "Набоженство до Моєї Вервиці - це велике знамення призначення до Неба".
Отже, суть чуда - таємниці св. Вервиці - це навернення, перемога над гріхами, освячення і спасіння людських душ. Немає більшої радості на світі, як спасти людську душу. "Яка користь людині, коли здобуде весь світ, але занапастить власну душу?" (Мт. 16, 26). Оскільки спасіння душі є найважливішою ціллю нашого життя, то й Св. Вервиця має стати невід'ємною його частиною. Молитва на Св. Вервиці - пожива для душі. Тож не занедбуймо цього чудесного корму, бо душа важливіша за тіло, тому маємо зберегти її чистою, одягнути в освячаючу ласку і збагатити різними чеснотами і добрими ділами, аби вона була гідною Царства Божого і вкінці життя його осягнула.
Св. Вервиця конечно потрібна нам і нашим родинам, щоб їх освячувати, приносити мир, навертати і виховувати нашу молодь, яка сьогодні тоне в гріхах і перебуває у великій небезпеці. Молитва на Св. Вервиці необхідна нашому народові і цілому світові.
Святі неустанно заохочують нас до почитання Матері Божої. Св. Альберт Великий каже: "Усі, хто Тобі не служать, о Маріє, напевно, будуть осуджені". А св. Бонавентура взиває: "Хто занедбує служінняМарії, помре в гріху".
Проте, яку велику надію й потіху отримує душа від почитання Марії, пише Св. Анзельм: "Як неможливо, щоб був спасенний той, хто не почитає Марії, так само неможливо, щоб був осуджений той, ким Вона опікується, хто поручається Їй і на кого Вона милосердно споглядає". А блаж. Алан запевняє: "Коли щоденно та витривало славитимеш Пресвяту Діву, відмовляючи "псалтир убогих", тобто Св. Вервицю, то можеш бути впевненим у вічному спасінні".
В останніх часах Мати Божа заохочує нас до молитви на Св. Вервиці
У 1858 році Пречиста Діва Марія з'являється в Люрді св. Бернадетті. Під час кожного об'явлення Вона має Св. Вервицю і відмовляє її разом з дівчиною.
У 1917 році Марія 6 разів з'являється у Фатімі трьом дітям і кожного разу просить і благає: "Щоденно відмовляйте Вервицю".
Об'являючись 19 серпня 1917 р., Марія говорила дітям слова, які звернені до кожного з нас. Тоді Вона сумним і благальним голосом просила: "Моліться, моліться багато і приносьте жертви за грішників! Знайте, що багато їх іде до пекла, бо ніхто за них не молиться і не приносить жертви".
З'являючись у 1884 році хворій дівчинці Фортунатіні, Мати Божа дає запевнення, що всі молитви будуть вислухані: "Тепер, коли взиваєш Мене під іменем Цариці Св. Вервиці з Помпеї, яке Мені ближче понад всі інші, Я не можу тобі відмовити. Відмов три дев'ятниці, віддавай Мені честь, а коли виздоровієш - ще три дев'ятниці" (Це Помпейська дев'ятниця, спосіб її відмовляння поданий у цій газеті).
Молитва - найсильніший засіб нашого порятунку, бо правдива молитва - це релігійний акт, це заклик людини - сотворіння - до Бога-Творця о поміч, о потіху, лік на всяке лихо і, найголовніше, рятунок від духовного занепаду. Вона - могутній середник в усіх потребах, єдиний, коли всі інші підвели або виявилися недостатніми. Молитва - найкращий доказ любові до свого краю. Хто молиться за свій народ, той не хворобливим сентименталізмом, не порожніми мріями або фразами, які відлітають з вітром, а релігійним актом підноситься перед Престіл Бога, від Котрого походить всяке добро: "Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходить з висоти від Отця, світа..." (Як. 1, 17), випрошує рятунок і поміч для свого народу.
Ми повинні усвідомити, що могутність народу - не в його кількості, не в його матеріальних засобах, а в духовній силі. Сила християнського народу полягає, найперше, в героїчних чеснотах його святих, а якщо їх немає, то хоча б у звичайних чеснотах і добрих ділах. Якщо ж і тих немає, тоді народ - це безідейна маса, у якої відсутня духовна сила. Тоді кожен з ним поводиться, як хоче. Такий народ, мов безсловесне стадо, яке стає об'єктом сваволі інших. У нього відсутня свідомість своєї вартості і гідності, він не в силі вирішувати свою долю та відповідати за власні дії. Виробити духовну силу в народі, збудити свідомість високих справ та ідей - завдання тих, що покликані до Христового священства.
Отже, дорогі мої, ще раз заохочую і закликаю Вас до молитви на Св. Вервиці. Молімося за нашу українську державу, за припинення війни і кровопролиття на Сході. Молімося за наше військо, за полонених, поранених, волонтерів, переселенців, які найбільше потребують Божої допомоги та опіки Божої Матері. Молімося, щоб ми могли зберегти свою незалежність, щоби українська земля не була поділена і розшматована. Молімося за повернення анексованого Криму.
Якщо кожен українець-християнин візьме до рук Св. Вервицю і буде ревно та з вірою молитися, розважаючи над її таємницями, ситуація в Україні дуже швидко зміниться на краще.
Тільки тоді наша Батьківщина зможе мати світле майбутнє, добробут і процвітання, коли її народ пригорнеться до Бога.
Нехай Пречиста Діва Марія, наша найкраща Мати, має нас усіх у своїй святій опіці, нехай охороняє нас від нещастя і вимолить у Свого Сина ласки Божого Милосердя. Амінь.
