Любов до приятелів
Катехизмова частина
Приятелями ми називаємо людей, які мають між собою багато спільного й тому бажають одне одному добра: взаємно допомагають собі та живуть між собою щиро. Що таке дружба і коли дружба є доброю - це важливе питання в житті кожної людини. Аби між двома особами існувала дружба, найперше потрібно певної рівності, по-друге, зближення сердець, врешті - обміну надбаннями, які єднають і зміцнюють дружбу. Взаємини між приятелями набагато тісніші, ніж між іншими людьми. Справжні приятелі - це одне серце й одна душа у двох тілах. Незначні непорозуміння між приятелями не шкодять приязні, вони навіть зміцнюють її. "Адже й коваль кропить вогонь водою, аби його сильніше розжарити, а правителі старанніше бережуть місто, відвойоване у ворога, аніж те, якого ніколи не втратили", - каже св. Франциск Салезій.
Приятелі допомагають один одному. Гарний приклад вірної дружби бачимо в особах Дамона і Пітияса. Одного з них засудив тиран Діонизій з Сиракуз на смерть. Засуджений ще зміг випросити собі перед смертю дозволу впорядкувати свої родинні справи; однак його приятель змушений був залишитися в руках тирана як заручник і змиритися з тим, що загине тією самою смертю в разі, якщо б засуджений не повернувся вчасно. Вже зближався визначений час, а Дамон не з'являвся. Пітияс не звертав уваги на кпини тирана й не втрачав надії на вчасне повернення друга. І, справді, так сталося. Тиран був здивований такою силою приязні й подарував засудженому життя.
Давид, син селянина з Вифлеєма, і Йонатан, царський син, познайомилися під час війни. Обидва, благородні й чесні, уклали між собою союз приязні. Йонатан не міг нічого їсти, коли довідався, що на життя Давида чатують, а коли довелося їм розлучатися, гірко плакав. Він застерігав Давида перед кожною небезпекою і обдарував його одягом і зброєю.
Приятелі щирі та відверті між собою. Якщо перед тобою відчинять двері в кімнату, то ти побачиш все, що в ній є. Так приятелі відкривають один одному свою душу, яка подібна до замкненої кімнати. Будучи відвертими, приятелі вказують один одному й на помилки. Св. Григорій Великий говорить: "Лише тих я вважаю своїми друзями, які настільки благородні й відважні, що відверто вказують мені на мої хиби".
Справжніми приятелями можуть бути лише ті, хто живе за засадами релігії. Приязнь схожа на будинок, тому що ґрунтується на певних принципах. Лише тоді міцно стоїть будинок приязні, коли його підвалиною є Божа боязнь і Божа любов. Якщо цими засадами є гріх й егоїзм, тоді цей будинок збудований на піску. Св. Амврозій каже: "Ворог Бога не може бути справжнім приятелем свого ближнього". "Лише той по- справжньому любить приятеля, хто любить у ньому Бога. Хто любить когось не заради Бога, а заради якоїсь іншої речі, той скоріше ненавидить його, ніж любить", - каже св. Августин.
Є різні види приязні, оскільки різними є зв'язки (речі), які єднають дві душі. Єднає душі, передусім, Бог і Боже добро, як наприклад, слава Божа, Божа наука, Божа служба і Божі діла. Така дружба є Божа і свята, вона існувала між святими, наприклад, між св. Григорієм з Назіяна і св. Василієм Великим, св. Антонієм Великим і св. Павлом Тивейським. Таку дружбу старайся набути, бо як ті, що видираються на стрімку гору, хапаються руками одні за одних, так і ми в тяжкому поході на гору досконалості й на небесний Сіон маємо простягати собі приятельську долоню. Таку дружбу освятив наш Божественний Учитель, який понад інших любив свого учня - дівственника Йоана і плакав над гробом Лазаря. "Тільки святі, - каже св. Василій Великий, - по-справжньому є приятелями Бога і між собою. Лукава душа не знає, що таке краса дружби".
"Якби мене хтось запитав, - пише в листі до Палладія св. Григорій Богослов, - що ліпше в житті понад усе, то я відповів би: дружба! А кого з друзів треба більше поважати? Я відповів би: добрих! А з добрих, кого назвеш першим? Знаю, що нікого не поставлю вище від тебе".
Єднати людей також може подібність темпераментів і характерів. Така спільність існує, наприклад, між учнями, вченими, купцями та ін., і є вона доброю або злою, відповідно до своєї основи і мети. Однак вона не надприродна.
Людей може єднати природна схильність або симпатія, джерелом якої є вродливість, приємна дотепність, чуйне серце, миле товариство. Така приязнь є почуттєва, бо її пов'язують почуття і вона завжди недосконала та легко може стати небезпечною і грішною. Пізнай прикмети такої почуттєвої приязні. Зароджується вона в серці й виявляється чуйним поглядом, полум'яним словом, тужливим зітханням, прихильним ставленням. Особи, які мають подібну приязнь, взаємно себе обожнюють, аж до того, що одне в другому бачить вершину досконалості й навіть хиби вважають за чесноти та стараються їх наслідувати. Вони завжди бажають бути разом і не можуть насититися розмовою, яка є таємною й обертається в колі взаємних почуттів. Кожна розлука для них важка аж до сліз, вони безнастанно думають одне про одного, так, що образ улюбленої особи ніколи, навіть на молитві, не зникає з їхньої уяви. Для зміцнення такої дружби вони на згадку про себе дарують пам'ятки, сувеніри, пересилають подарунки, роблять різні послуги. А з іншого боку, вони є такими заздрісними, що кожне холодніше слово чи приязнь з іншими вважають кривдою для себе. В той час з жалю до себе вони розривають стосунки, аби потім їх ще чуйніше налагодити. Однак не раз така приязнь перероджується в смертельну ненависть. З цих ознак можна зробити висновок про наслідки. Така приязнь низька, бо б'є струменем з низького джерела; вона поверхнева, бо не має в собі поважної суті; вона змінна, бо її фундамент є крихкий; вона небезпечна, бо часто народжує недобрі плоди. Така приязнь може трапитися навіть в монастирі, тому духовні вчителі дуже сильно застерігають від неї, а монаші правила забороняють всякі фамільярності й утворення окремих гуртків. Св. Тереза каже, що шкоди для згромадження, які з неї випливають, явні й очевидні. Також шкідливими є фамільярні стосунки зі світом, хоч би і з родичами, і надто часті відвідини ними монастиря.
Трапляється також приязнь, що базується на бажанні вилити свою душу, на бажанні пустої балаканини, найчастіше про себе і про ближніх, або що гірше - на неприхильності до певної особи, наприклад, до настоятельки, яка проявляється в постійних шемраннях і критиках, часом навіть у згіршуючих інтригах і змовах. Біда монастиреві, до якого це лихо закралося.
Є ще інший вид приязні, так звана духовна, тому що існує між особами, які провадять інтенсивне духовне життя або перебувають у духовних стосунках, наприклад провідник душі. Така приязнь добра, якщо її метою є Бог і тільки Бог. Така любов допомагає навіть до слави Божої і власного освячення, бо і деякі святі жили в духовній приязні, як наприклад св. Франциск Салезій і св. Йоанна Францишка де Шанталь. Однак для молодих осіб протилежної статі, а до того ж менш досконалих або необережних, може вона бути небезпечною, бо згідно з наукою духовних вчителів легко перекручується, і будучи спочатку чистим вином, тобто чистою любов'ю, непомітно змішується з водою людського почуття. Св. Бонавентура робить таке порівняння, що диявол так чинить з нами, як колись учинив весільний господар в Кані Галилейській. Спочатку дає добре вино, тобто переконує в душі, що її розмови стосуються тільки Бога і до Бога провадять. А коли її таким запевненням напоїть, подає їй отруту, тобто пробуджує насамперед почуття симпатії, але нібито чисті, потім змішає їх з почуттєвими, а на кінець подає брудні й гидкі.
О, як багато було тих нещасних, які, почавши духовно, скінчили тілесно! "Як же багато душ ця духовна любов вкинула в чорну прірву, - каже св. Василій Великий, - і як серед страшної бурі безпечно переплили море, а вже біля самого порту разом з товаром і вітрилами затонули". Св. Тереза з Божого об'явлення бачила те місце, яке її чекало в пеклі. І за що? Адже, як сама визнає, не була зовсім безбожна; навпаки, мала завжди думку піднесену до Бога і бридилася всяким гріхом. Що ж її мало вкинути до пекла? Як сама вона зізнається: "Занадто чуйна приязнь, хоч і дуже далека від гріха". Будучи вже в монастирі, де не дуже строго дотримувалися клявзури, любила розмовляти зі світськими особами, а особливо зі своїм молодим родичем, товариство якого мало на неї все більший вплив. Спочатку вона не бачила в цьому нічого поганого, а коли одна із старших монахинь зробила їй зауваження, то вона, замість опанувати собою, ще більше обурилася. Потрібно було аж кількох надзвичайних об'явлень, щоб розпізнати небезпеку, яка їй загрожувала. Одного разу під час розмови, цілком скромної, об'явився їй Ісус Христос з дуже строгим обличчям і сказав, що Його дуже засмучують ці світські розмови. А іншого разу, перебуваючи в товаристві цієї ж особи, вона побачила велику жабу, яка підходила до них, невідомо звідки там узявшись. Ця омана легка й небезпечна.
Отже, як слід поводитися щодо приязні? Передусім, твоїм приятелем хай буде сам Ісус, бо коли інші приятелі є непостійними, як ластівки, що міняють свої гнізда, то тільки сам Спаситель витриває при тобі в добрій і гіркій долі. Без приятеля ти не зможеш щасливо жити, і якщо Ісус не буде твоїм найсердечнішим приятелем, ти будеш дуже сумним і самотнім. Книга "Наслідування Хрис- та" каже: "Єдиного Ісуса Христа треба всім серцем любити, бо Він найдобріший і найвірніший зі всіх приятелів. Ісуса люби і тримайся, як приятеля; Того, який не покине тебе навіть тоді, коли всі відступлять, і не дасть тобі наприкінці загинути. Покладися на Його вірну любов. Він один зможе допомогти тобі, коли всі інші тебе покинуть". А всяку іншу приязнь очисти й освяти Божою любов'ю. Бо поки корали перебувають на дні моря, вони зовсім не гарні, а вийняті на поверхню - набирають блиску і стійкості. Подібно і приязнь: піднесена духом Божої любові, набирає принадності, ціни і тривалості. "На мені має основуватися любов приятеля, - навчає наш Божественний Учитель у книзі "Наслідування Христа", - і тільки ради Мене ти повинен любити того, кого маєш за доброго і хто вельми дорогий тобі в цьому житті. Без Мене ні приязнь, ні життя не має значення, і не є ані щирою, ані чистою любов, якої Я не з'єднаю".
Стережися особливо приязні ті- льки почуттєвої. А якщо тебе подібне почуття опанувало, старайся його очистити й одуховнити або ще краще - викорінити. Коли св. Тереза не могла запанувати над своєю шкідливою приязню, то молилася упродовж дев'яти днів гімн до Святого Духа, і ласка Божа цю прив'язаність усунула. "Між приятелями більший той, хто уступає, - каже св. Василій Великий. - У приязні поразка дорівнює перемозі".
А щодо приязні духовної, то будь дуже обережний, аби, люблячи в якійсь особі, особливо протилежної статі, Бога і чесноти, не переносив цієї любові на особу. На жаль, для нашої слабкості це дуже легко. Не запевняй себе, що ця особа є побожною, бо, як слушно каже св. То- ма: "Такі особи, чим більше святіші, тим більше мають привабливості й тим більший роблять вплив". Тому пильно чувай, аби духовна приязнь не стала почуттєвою, а якщо ти є сповідником, то будь дуже обережним у провадженні молодих каянниць. Пам'ятай також про те, що обов'язки щодо приятеля не повинні суперечити обов'язкам щодо Бога. А якщо потрапиш у таку ситуацію, коли приязнь вимагатиме від тебе скоєння гріха, скажи так, як один грек, який не хотів фальшиво присягнути в інтересах свого приятеля: "Я є твій приятель лише доти, доки не втрачу приязні з Богом". І слушно, бо дружба з Богом цінніша, ніж усі земні приятелювання.
