Проповідь виголошена в Духовному центрі «Українська Фатіма» (с. Рокитне Яворівського району)
з нагоди святкування 100-ліття об’явлень у Фатімі 13 травня 2017 р. Б.
Дорогі брати і сестри! Переживаємо святкування фатімських об’явлень тут, в «Українській Фатімі». Ми принесли фігуру Матері Божої прочанки, яка була посвячена в Фатімі, і яка іде по наших традиційних парафіях, щоб ми разом молилися, разом дякували Цариці Фатімській за всі отримані ласки, за Її любов і материнську опіку над нами і над цілим світом. Це великі дні, дорогі брати і сестри, це святі дні, це дні великої глибокої застанови, розважання найважливіших цінностей, це віднова віри в нашому серці, це історія людства, історія християнства. Господь Бог ще раз хоче промовити до нас через свою Матір – Пречисту Діву Марію. Сьогодні, дорогі мої, світ з великою любов'ю вшановує Пречисту Діву Марію у Фатімі. Там, де війна, в Алеппо, сьогодні відправляється Свята Літургія і єпископи у цьому найбільш зруйнованому місті, там, де стільки людських жертв, терпінь, смертей, каліцтва, віддадуть Сирію в опіку Пречистій Діві Марії. У Казахстані цими днями відбувається Марійський з’їзд, Марійський конгрес. Єдина святиня, яка існувала за Радянського Союзу, посвячена Матері Божій Фатімській, була саме в цій країні. Так, сьогодні в багатьох країнах світу християни-католики линуть до стіп Матері Божої Фатімської, щоб подякувати, перепросити, застановитися і поглянути на людське життя. А воно не раз дивне. Коли ми читаємо про життя тих дітей, які сьогодні будуть проголошені святими – Якинту і Франциска – часом думаємо: це реальність чи фантастика? Невже могли жити такі діти, невже могли бути такі католицькі родини, де було по восьмеро-десятеро дітей, але всі були щасливі, і там нікому не забракло хліба. Можна подивляти те чудесне дивне Боже Провидіння.
Коли Ангел об'явився Луції в 1915 р., то з нею були ще дві товаришки, які пасли стадо, але Бог не їх вибрав, тих дівчат, до великого Фатімського післаництва, а вибрав Франциска і Якинту. Бог вибирає серця, навіть серця дітей, тих, які Його люблять. Не кожен може удостоїтися тієї великої ласки – з’явлення Пречистої Діви Марії.
Ось Франциско – мила, богобоязлива дитина, який ріс, який любив усіх, починаючи від птахів і звірів. Батьки дали йому кусок хліба, щоб він пообідав, але хлопчик віддав його овечкам. Він надзвичайно переживав і серйозно сприйняв об’явлення Матері Божої. Як пізніше згадувала сестра Луція: «Ми не раз шукали Франциска, де він є, а він там, десь у кущах клячить з вервицею в руках». Він мав особливу набожність до Євхаристійного Ісуса, як тільки мав час, біг до церкви й там адорував Ісуса. Яка глибока віра в хлопця, в малої дитини!
Коли він був хворий і лежав у ліжку, почув, як Луція зі своїми товаришками голосно розмовляли і сміялися. І коли Луція прийшла до нього, Франциско попросив її: «Луціє, не ходи з тими дівчатами, вони навчать тебе грішити. А ти пам’ятаєш, Матінка Божа казала, що не треба грішити, а треба Бога перепрошувати за гріхи світу». Яке глибоке мислення! Яке чисте мислення! Якою святою була любов того хлопчика до Господа Бога! Він наставляє свою двоюрідну сестру: «Не треба, оминай тих подружок і пам’ятай, про що просила Марія».
Коли хлопчик не міг ходити до церкви, бо був хворий, він просив Луцію: «Як підеш до церкви, зайди на хвилину, привітай від мене Євхаристійного Ісуса і скажи Йому, що я Його дуже люблю».
Так, дорогі брати і сестри, нині для дитини це фантастика, бо ми рідко побачимо дитину з вервицею в руках. Наші діти будуть мати айфони, мобільні, невідомо яку чудасію, але деколи навіть хрестика на грудях і медалика Матері Божої не будуть мати. А тут бачимо, яка глибока віра, яка побожність, яка любов у малої дитини. І це свідчить про те, що Фатіма, є не вигадкою, а реальністю.
Якинта – нині вже свята Католицької Церкви. Яка то була мила дитина, як вона довіряла мамі! Вона нічого не могла приховати від мами, дуже любила Матір Божу і в усьому довірялася Марії. Дівчинка боялася самотності, в останні дні свого життя, прощаючись із сестрою Луцією, вона казала: «Я боюся самотності, мене везуть у лікарню до Лісабона, і я знаю, що не повернуся вже додому, я боюся вмирати сама, але вірю, що Мати Божа буде зі мною». Мати Божа потішала дівчинку в її терпіннях, болях і стражданнях. Вона не просила потіхи, а благала Луцію: «Не кажи нікому, що мене болить, що мені так тяжко, я все це жертвую Серцю Матері Божої, Яке люди так ображають тяжкими гріхами». Яка свідомість, дорогі брати і сестри, яка глибока духовність і глибока релігійність!
Святі Франциско і Якинта мали великі фізичні страждання. Але все це вони жертвували за навернення грішників, радо приймали усі страждання. А як терпіла Луція?! Мама побила її, казала: «Відречися тих об’явлень, то неправда, йди скажи про це священикові і сусідам». А як вона страждала за сусідські городи. Сусіди прийшли до пані Сантос зі скаргою: «Ти маєш нам заплатити, маєш нам відшкодувати за це». І родина Сантосів змушена була продати отару овець. Не раз Луція була голодна, бо сестри казали: «То через тебе, через твоє об’явлення, ми тепер голодні й не можемо позволити собі купити те чи інше».
Тоді була інша наука – католицька, було католицьке виховання. Не дивуймося тій мамі сестри Луції, бо вона, направду, не зносила брехні, вважаючи, що її дочка обманює, а брехня в ті часи була чимось страшним. Це сьогодні наші діти починають говорити неправду вже в шкільному віці або й в дитячому садочку. І це сприймається як норма. Але на той час було неприпустимо, щоб дитина брехала.
Дорогі мої, сьогодні минає 100 років, відколи Мати Божа об’явилася у Фатімі, об’явилася дітям, яким дала знаряддя і ліки. Третій рік Першої світової війни. Було жахіття. Всі лабораторії, всі заводи працювали на війну! Працювали, щоб одне одного вбивати, одне одного нищити. Для того, щоб зупинити той хаос, той терор і насильство, щоб зупинити панування сильнішого над слабшим, Мати Божа дає лік для людства. Тим ліком є вервиця, молитва, покута і жертва. Чи опам'яталося людство, чи воно послухало голосу Матері Божої з Фатіми? Церква довший час провадила дискусії: ці об'явлення правдиві чи ні? Якби людство дослухалось до заклику Марії, певно Бог відвернув би Другу світову війну. Але людство не послухало. І тому невдовзі вибухнула Друга світова війна. Сьогодні ми також бачимо, якими шаленими темпами зростає гонка озброєнь. Коли у світі мільйони людей вмирають з голоду від різних хворіб, а в цей час кожна із могутніх держав цього світу видає мільярди доларів на озброєння. Людське життя не має вартості, світ не чує плачу матерів, опухлих з голоду дітей. Світ глухий як тоді, так і сьогодні. Світ не бачить страждань Алеппо, Сирії, не бачить Донбасу, не бачить насильства, бо вважає, що зброєю можна вирішити всі проблеми й досягнути миру.
Мати Божа показує інший вихід із кризи. Бог і Небо дало нам інший напрямок розвитку людства, а саме – вервиця, молитва, покута й навернення. Але сьогодні світ цього не пропагує, не сприймає. Навпаки, Служба Божа має бути якнайкоротшою, набоженств взагалі не має бути – відбули, пішли, забули про Бога на цілий тиждень. Або прийшов до церкви двічі на рік – на Різдво та Великдень. А поза тим, Бог, християнська мораль, молитва, родина – не існують! Світ відійшов від Бога, світ забув про Бога, світ став черствий і жорстокий до Бога. Немає християнської моралі не те що у світі, але навіть у тих християнських родинах, які називають себе католицькими. Нині гріх став нормою життя, нині людина не хвалиться чеснотою. «Зайдіть» на фейсбуки – що ви там побачите? Вихваляння своїм тілом, своїми подорожами, своїми дріб'язковими успіхами. Якби ти відкрила, дитино, якийсь лік, то мала б чим хвалитися, а ти хвалишся своєю глупотою. Нинішній світ хвалиться своєю глупотою, дурістю світ хвалиться! І ми беремо участь у тому багні, в тому болоті!!! Нам здається, що ми робимо великі справи. А що ти робиш??? Задумайся! Ти була на Канарах, був якийсь ювілей, і якийсь там артист глупства виспівував. І світ тим хвалиться, це стало нормою життя, навіть для тих, що називають себе католиками й віруючими. На що ви марнуєте свій дорогоцінний час, своє земне життя? То є ваше Євангеліє?!! То є ваш молитовник?!! То є вервиця ваших дітей?!! Цьому протистояти непросто! Бо цей здичавілий світ проник в усе наше єство і диктує нам: «Отак живи! Це нормально, це є добра дорога!»
І тому дуже важливо, дорогі брати і сестри, в цей сотий ювілей об’явлень Матері Божої у Фатімі, глибоко перейнятися цими об’явленнями. Українці, як ніхто, сьогодні, як ніхто (чуєте?), мали б звернутися до Марії, адже в нас триває вій- на. Я пішов до церкви Св. Андрія, запитую там, у книжковому кіоску: «Чи маєте якусь книжку про Фатіму, якесь набоженство молитви?» Дівчина за прилавком, усміхається і каже до мене: « Нічого не маємо, прошу отця». Хіба це не сором для нашого народу? Хіба це не страшно? Дуже страшно! Адже Мати Божа сказала ясно й виразно: якщо не будете молитися... Чуєте: якщо не будете молитися, Росія візьме панування над світом, і її ідеологія та сила пошириться на весь світ.
На жаль Україна мовчить, мовчать наші святині, і про Фатіму ніхто не говорить. А чому? Бо йдеться про Серце, Мати Божа дає нам Своє Серце. А де ж то можна почитати Серце, це ж гріх, це ж не православне, це католицьке! І це є трагедія нашого українського народу! В Україні війна, і ми мали б разом з усім світом клякнути на коліна й просити Матір Божу про порятунок нашого краю, та, на жаль, ми вдаємо, що нічого не відбувається.
Чи справді Фатіма для нас чужа? Чи ми не маємо молитися до Серця Матері Божої?
Голова Церкви, Папа Франциск, у середу перед тим, як їхати до Фатіми, сказав: «Живу радісним очікуванням нашої зустрічі в домі Матері. Я йду, як Вселенський пастир, несу букет найкращих квітів, а саме – братів і сестер усього світу, яких Ісус ввірив мені в опіку. Для цього букета я потребую вашої єдності, не важливо – фізичної чи духовної, лише від щирого серця. Стаючи разом з вами одним серцем і однією душею, віддаю вас в опіку Пречистої Діви Марії, щоб Вона кожному з вас прошепотіла: «Моє Непорочне Серце завжди буде твоїм прибіжищем і дорогою, яка веде до Бога». Серце Матері, Серце Марії є прибіжищем, захистом і надією. Це серце любляче, яке терпить, яке молиться, Серце, яке благословляє».
А великий достойник Церкви кардинал Мартін сказав: «Фатіму часто називають вівтарем світу через постійні молитви в цьому санктуаріумі. Це місце варто вважати катедральним собором світу. Бо слова, які сказала Марія, мають бути постійно присутніми в науці Святої Церкви». Фатіма, Серце Марії – це престіл світу, це надія світу.
Треба зрозуміти, що Мати Божа не хоче знищити Росію, борони Боже, але Вона хоче, щоб цей народ навернувся, щоб він опам’ятався. Але ми бачимо, що світ глухий і Росія ще по сьогоднішній день не посвячена Непорочному Серцю Матері Божої. І тому світ не чує, і деколи глуха також і церква. І це дуже сумно, і це дуже-дуже прикро.
Тому, дорогі брати і сестри, переживаючи цей великий Ювілей, – 100 років з дня об’явлень Матері Божої у Фатімі, ми маємо жити ними й просити Матері Божої про ласку опам’ятання, про ласку навернення, про ті скарби, які спливають на людство через Непорочне Серце Пречистої Діви Марії. Мати, рятуй нас! Рятуй наш народ через полум’я любові Твого Непорочного Серця! Амінь.
Во ім’я Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Христос Воскрес!