І коли ж Марія стала нашою Матір’ю? Ось тоді, коли Вона породила Сина Божого, а в Ньому й усю християнську родину. Те материнство підтвердилось на Голгофті, де Марія породила нас повторно, беручи участь у стражданнях Відкупителя. Саме тоді Господь Ісус сказав: «Жінко, ось син Твій» і тими словами виєднав своїй Родительці не тільки ім’я, але й почуття матері. А вогонь любові, що вибухав з Його Серця, Він виєднав також і Її Серцю. Те Материнство Богородиця виконує, беручи до уваги все людство, а особливо тих, котрі це визнають. Вона так дбайливо виконує його, що з нею не можуть зрівнятись жодні земні матері. Земна мати зобов’язана годувати, одягати, навчати, стерегти і пестити своїх дітей. Те саме виконує наша духовна Мати Марія. Вона годує своїх дітей. Вона вигодувала молоком Своїх грудей Того, хто годує весь світ; Своїми грудьми Марія вигодувала і нас.
Вона і тепер постійно нас годує. І чим же? Тим Хлібом, що зійшов із Неба і дає світу життя, тобто Тілом і Кров’ю Свого Сина; бо Марія приготувала той Хліб тоді, коли дала Тіло Божому Сину. Тому доречно Святі Отці називають Її – Престолом Хліба Життя і Золотою Посудиною, в якій зберігається небесна манна.
Марія Мати нас напуває. І чим же? Водою Ласки, що вихлюпується для вічного життя. Її праобразом була Ревека, яка напоїла слугу Авраама, його верблюдів. Бо і Марія напуває слуг, тобто праведників, і верблюдів – грішників.
Марія Мати одягає своїх дітей. Передусім Вона виткала одяг Божому Сину, бо приоділа Його людським тілом. Вона і нас одягає у білі, чисті, яскраві сукні. І коли ж? Тоді, коли ми у Святому Таїнстві Хрещення, скидаємо стару, забруднену сукню Адама і одягаємо нову і гарну – Христову. Коли трохи згодом через гріхи ми її порвемо чи забруднимо, тоді ця добра Мати намагається її полагодити і почистити; і з цією метою Вона веде нас у ставочок, тобто до Святої Сповіді, щоб ми вибілили цю сукню у Пресвятій Крові Агнця.
Марія Мати нас навчає, бо мати зобов’язана вчити своїх дітей молитись на вервиці.
Вона – Престіл мудрості, на якому сидить сам Законодавець;
Вона – Золота Книга, у якій Він написав Свою правду і закон;
Вона – наша вчителька, бо Вона заснувала Свою школу і Сама звертається до нас: «Хто простодушний, хай сюди заверне…», і тут навчається. І що ж, о Маріє, нам слід навчатись у Тебе Божої мудрості і Божого життя. А книга Марії – напрочуд мудра і доступна річ – Її св. Вервиця. Марія Мати потішає своїх дітей, бо саме Її ім’я – це мед на вустах, гармонія слуху, захоплення у серці. Справді, без Тебе, Маріє, і без Твого Божого Сина світ нагадував би жахливу в’язницю, а людське – нестерпну катівню. Марія Мати захищає своїх дітей від ворожих нападів. Тому Вона називається міцною і неприступною фортецею: «Тисяча щитів на Ній повисло», позаяк Її діти змушені невпинно змагатись. Вона Своїм ім’ям – наче стрілами, Своєю вервицею – наче мечем, Своїм параманом – наче кулями їх озброює. У таких обладунках Вона посилає їх у бій, і Сама квапливо поспішає їм на допомогу. Коли вони отримують важкі поранення, тобто впадають у гріхи, Марія їх закриває від різки Отця; коли вони стрімко летять у прірву розпуки, Вона їм кидає якір св. надії і витягає їх на берег милосердя; коли вони засліплені від Неї втікають, тоді ця ніжна Мати біжить за ними, наздоганяє і повторно повертає у Свій дім. І хто ж розповість про те, скільки заблуканих Вона навернула?!
Марія Мати опікується своїми дітьми від колиски аж до гробу, докладає всіх зусиль, щоб відкрити їм Небо. Тому Її називають ключницею Неба і Небесною брамою, бо Її милосердя, наче брама, яка впускає всіх тих, які не можуть увійти брамою справедливості. Тому з дитячим довір’ям віддайся Цій найласкавішій, наймилостивішій, найчарівнішій Матері. Бо хоч Вона і Мати всіх людей, та особливо любить тих, які палко Її кохають.
Коли б у тебе була хоч іскра любові, яку мали вже стільки разів згадувані святі: Бернард, Бонавентура, Алойзій, Станіслав Костка, Йосиф Купертинський, Альфонс Лігуорі та інші. Таку любов, яку мав св. Франциск Йоланус, який часто з арфою сідав перед образом Пресвятої Діви, і на її честь співав пісні. Таку любов, яку мав св. Франциск Салезький, який з любові до Марії склав обітницю довічної чистоти, і щоденно на Її честь відмовляв св. Вервицю та щосуботи постив. Таку любов, яку мав св. Раймонд, якого ще з юнацьких літ називали дитиною Марії. Таку любов, яку мала св. Роза з Ліми, котра зі святим упованням віддавала вирішення всіх справ своїй Пресвятій Матері. Рівно ж як і св. Бригіда, св. Катерина Сієнська, св. Тереза, св. Магдалина Пацці та інші; таку любов, яку мав побожний о. Треско – єзуїт, який називався рабом Марії і який часто приходив до храму, що був збудований на Її честь. Він приходив туди, наче за чиїмось наказом, і своїми сльозами омивав плиткову підлогу, і тисячократно її цілував, неймовірно радіючи, що перебуває у домі своєї Пані. Таку любов, яку мав о. Дієго, який казав: «Я хотів би мати серця всіх Ангелів і всіх святих, щоб ними любити Марію; я хотів би мати життя всіх людей, щоб ці життя присвячувати Марії». Таку любов, яку мав о. Франциск Бінанціо, який гострим ножем вирізав собі на грудях ім’я «Марія». Таку любов, яку мали святобливі Йоан Яхінто і Августин Еспіноза, які розжареним залізом випалили собі це ім’я на грудях. Таку любов, яку мав св. Альфонс Родрігес, який сміливо сказав: «Я знаю Маріє, що Ти любиш мене, але я ледь більше люблю Тебе» і т. д.
Коли ти не можеш зрівнятись із цими святими, то тоді намагайся принаймні, щоб твоя любов щодня зростала так, як любов до Господа Ісуса. Бо чим є любов до Богородиці, як не любов’ю до Її Божого Сина. Але яким чином слід проявити цю любов? Добра дитина часто і охоче думає про свою матір, любить її пестощі, а коли на довший час розлучається з нею, то відчуває у своєму серці страждання і тугу. Так само і ти роздумуй з ніжністю про свою Небесну Матір, прагни назавжди поєднатись із Нею, сумуй за Нею. Добра дитина виконує розпорядження своєї матері, її прохання, бо не хоче її засмучувати. Тому вона постійно іде у слід за матір’ю, а коли це дитя ще маленьке, то тоді міцно тримається за її сукню. Так само і ти уважно слухай свою Небесну Матір – Марію, а також Її Божого Сина. Ніколи не засмучуй Її своїми гріхами; уважно виконуй Її побажання; крокуй услід за Нею віддано, наслідуючи у всьому. А ще: позаяк ти Її маленька дитина, тому завжди тримайся за Її сукню – параман. Добра дитина кожного ранку вітається зі своєю матір’ю; вона нічого не робить без її відома; вона завжди просить у неї допомоги і радіє, коли матір задоволена нею. І ти також часто вітайся з матір’ю Марією; кожного ранку, прокидаючись зі сну, проси у Неї благословення на весь день; коли ти виходиш з дому, то стань на коліна перед Її образом, прохаючи Її опіки; коли ти сідаєш до столу, то уявляй, що Марія власноруч тебе годує. Коли ти розпочинаєш якусь нову справу, то проси у Неї милосердного заступництва. Святий Леонард з Порто Мауріціо так сильно відчував Її опіку, що міг сам про себе сказати: «Я – живий кивот Марії, бо я кожну яскраву хвилину свого життя завдячую Марії». Отець Йоан Олієр на кожному кроці свого життя визнавав свою залежність від Матері Марії. Він безупинно звертався до Неї, чи то за порадою, чи то за просвітленням розуму, чи про якусь іншу Ласку. Він приймав від Неї все, навіть одяг і хліб. Коли розпочинав якусь працю, тоді заздалегідь відмовляв: «Богородице Діво». Добра дитина радіє, коли у матері іменини. Вона складає їй щирі побажання і подарунки. Так і ти радій, коли наближаються іменини, тобто свято твоєї Матері. Приготуйся до них дев’ятницею і постом, а у святковий день пожертвуй Їй подарунок, особливо Святу Тайну Покаяння і Святе Причастя, бо такий подарунок є для Марії найприємнішим. Добра дитина завжди хвалить свою матір, бо вона прагне, щоб усі її любили і шанували. Так само і ти, часто розповідай і завжди з повагою говори про Матір Марію, палко прагнучи, щоб Її усі, а саме у твоїй родині, оточували повагою і любов’ю.
Добра дитина радіє, коли її матір здорова і щаслива. Коли ж матір хвора, то дитина слізно бідкається й опікується нею. Подібно і ти радій прославі і щастю Матері Марії; водночас співчувай Її стражданням і втішай у миті болючих терпінь. Добра дитина любить тих, яких любить матір. І ти також люби всіх дітей Марії, а особливо тих, які служать у Її Братствах, і не забувай про ті терплячі душі, які ще за життя гаряче любили Марію. Нарешті, добра дитина завжди намагається своєю жертвенною любов’ю, вдячністю відповісти матері за всі щедроти Її серця. Так і ти будь жертвенним у взаєминах з улюбленою Матір’ю, тобто з любові до Неї, щодня роби щось добре.
При близькій розлуці з матір’ю, св. Тереза впала навколішки біля її ліжка, і почала голосно молитись: «Це свята Воля Отця Небесного, що я втрачаю свою земну любу матір. Ти ж, Маріє, поглянь на бідолашну і немічну сироту, візьми її під свою турботливу опіку. О, стань для мене доброю Матір’ю, і заведи мене до Себе і до Свого Сина, а мого Брата – Ісуса Христа; я буду Твоєю слухняною дитиною і завжди прислухатимусь до Твоїх Материнських порад». Подібно і ти стань навколішки перед образом Пресвятої Діви і промовляй: «Відтепер я обираю Тебе, Богородице, Своєю Матір’ю. Піклуйся про мене, веди, оберігай, навчай, потішай, докоряй, карай мене до тих пір, доки не заведеш до Себе. Я ж обіцяю на взамін Твоїй любові бути люблячою і слухняною дитиною». Надалі найдужче після Христа, люби цю Матір. У Її Серці твоє життя навіть серед незгод протікатиме тихо-мирно. Її Серце осолоджуватиме гіркоту твоєї похмурої буденності.
