Во ім’я Отца і Сина і Святаго Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати і сестри, сьогодні маємо величне свято, яке приносить радість і надію нашим серцям, радіємо, бо Марія з тілом і душею була взяти ангелами до Неба і коронована на Царицю неба і землі. Цю правду передали нам апостоли через Традицію – усне передання, а на доказ цієї правди у Святому Письмі в Книзі Одкровення знаходимо такі слова: «І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (Од. 12, 1). Ту правду, передано апостолами, підтвердив Папа Пій ХІІ у 1950 р., коли проголосив догму про Її славне Внебовзяття і коронування на Царицю Неба і землі в Небі. Для нас це велика радість, тому що наша Небесна Мама в Небі, а до того ж Вона є Царицею, яка так близько трону Небесного Бога, тому може швидко і легко випросити кожну ласку, за якою ми до Неї прибігаємо. Апостоли зібралися в чудесний спосіб на похорон Марії. В той час вони були розсіяні по світу, але за Божим Провидінням зібрались як діти-сироти біля гробу, і не одному текла гірка сльоза. Вони втратили Матір духовну, яка їх підтримувала, за яких Вона молилася, де б вони не були на місіях. І сьогодні ми маємо також пам’ятати, що Марія не покинула нас, не залишила самотніми тут, на землі, Вона завжди присутня між нами, чує кожне слово нашої молитви, вислуховує і дає ласку у відповідний час. Лише б ми мали віру, щоб з довір’ям прибігали, кликали і благали Її, а Вона завжди почує свою дитину. І то є найбільша і основна правда, яку ми, священики, хочемо прищепити до ваших сердець, а саме, велику любов і ревність у почитанні Матері Божої.
13 травня цього року відбулася прем’єра фільму про Фатіму. Це художньо-документальний фільм. Художньої частини не торкаюся, але документальна частина правдиво подавала факти з історії, які були пов’язані з Фатімою і її подальшим розвитком, здійсненням тих подій, пророцтв, про які Мати Божа в Фатімі говорила чи просили, щоб виконали. Я погоджуюся з тими фактами, вони правдиві (хіба деякі зауваження мав би до третьої Фатімської таємниці). Раджу, хто має можливість, переглянути фільм «Фатіма. Остання таємниця». Але один-єдиний факт з того фільму хотів би навести. Один знавець, який досліджував життя сестри Луції, якій з’являлася Мати Божа, розказав про невідомий факт. У 1974 р. у Португалії зросла політична і військова напруга, вона була настільки потужна, що було близько до революції, війни, кровопролиття військового, застосування зброї. Про ці події також дізналась с. Луція, яка була в монастирі. Звичайно, як португалка, вона переживала за свій народ. З тим дитячим болем звернулась вона до Марії: «Мати Божа, рятуй мій народ, рятуй, щоб не було кровопролиття, щоб не було війни в моєму народі, в моїй державі, допоможи нам всім». І вона отримала відповідь від Матері Божої. Як розповідає знавець життя сестри: «Коли мільйон португальських сімей буде молитися щоденно на вервиці, революція закінчиться і настане мир». Коли мільйон португальських сімей буде молитися щоденно на вервиці, революція відійде! Сестра Луція розповіла про це людям, вістка рознеслась по всій Португалії. Ця революція в історії називається «гвоздикова революція» в Португалії. Люди взяли до рук вервицю і почали молитися сім’ями. Благали Марію – і Вона через деякий час дала ще один знак Луції: «Зараз мільйон португальських сімей молиться на святій Вервиці, в скорому часі все затихне, революція закінчиться і кровопролиття не буде». І справді, все вирішилося, владналося без насилля чи кровопролиття. І це важливий факт, доказ дієвості Матері Божої, навіть в сьогоднішній час для держави, для всього народу. Ми не маємо сумніватися: португальці випросили собі таку велику ласку. А чи не можемо ми цю подію прирівняти до України? Чому ми, українці, не можемо випросити собі такої ж ласки? Чому ми не можемо цього мати? А без сумніву, що можемо. Луція говорила: «Немає такої проблеми, яка би не могла бути вирішена завдяки молитві на святій Вервиці. Мати Божа так часто нагадувала нам, заохочувала, бо саме з цією молитвою пов’язані всі ласки. І немає проблеми ні особистої, приватної, родинної, парафіяльної, суспільної, державної, народної і навіть для цілого світу, якої би не можна було вирішити. «Все можна випросити, завдяки молитві на святій Вервиці!» Це говорила с. Луція в 70-х роках. І тому навіть з цих слів, дорогі мої, хіба не варто нам взяти до рук вервицю? Хіба забракне віруючої людини в Україні, щоби мільйон або хай дещо більша кількість відмовляли святу Вервицю і хіба би не випросили для нашого краю миру і благословення? Певно, що випросили бо хай Португалія менша країна, тоді трохи більшій кількості українців треба було б взяти до рук вервицю, але це факт, беззаперечний факт, який спонукає нас до дії. Не будь, людино, черства! Не будь, людино, байдужа! Сьогодні не тільки в нас, в Україні, війна, бачимо складну ситуацію, а що з того буде?! Бідне суспільство, епідемії, можливо, невідповідні, несовісні фахівці на місцях там, де не слід, в кожному куточку світу напруження – то в Китаї, то в Малій Азії… А найбільше нас тривожить, що Мати Божа у Фатімі казала, що Бог буде карати світ, і тим бичем для світу буде Росія. Так, війна буде. І тому коли ми найближче до неї, коли ми на власній країні бачимо сповнення Фатімського пророцтва, маємо бути свідоміші, хапатися за нашу єдину надію й оборону. Яку – запитаєте? Це молитва на Вервиці! Ні зброя, ні ракети, ні танки, ні «джавеліни», ні що інше, ні Америка, ні Євросоюз і ніхто інший не поможе нам, коли ми самі собі не допоможемо, коли ми самі собі не випросимо заступництва і опіки Матері Божої для нашої країни. А щоб ми отримали її, що потрібно? Елементарно, не треба невідомо що робити, але кожен з нас має взяти до рук вервицю. Так, багато моляться вервицю, але недостатньо. Бо дехто з молоді скаже, що моя бабця молиться чи молилася, або моя жінка молиться. А чому ти не молишся? Хай кожен почне із себе! Мати Божа через дітей звертається до кожного з вас, щоби кожен молився, не хтось інший. Бо часто спостерігаємо таку ментальність в народі, що хтось помолиться – і все. Дехто може думати: дам пожертву на монастир, то вони відмолять мої гріхи. Неправильно! Я маю освячувати свою душу, я маю мати ласку в Матері Божої і ніхто інший тобі її не дасть, коли ти сам її не впустиш у своє серце. Більше того, ми повинні бути апостолами, заохочувати інших до щоденного відмовляння вервиці.
Тому сьогодні під час цієї великої урочистості відновімо свою постанову: я маю послухати слова Матері Божої і не бути черствим, у моїй родині має бути вервиця, і всі разом маємо молитися, має бути спільна молитва. У народі біда, щоби випросити захорону для нашого краю і наших родин, молоді маємо щиро благати нашу Царицю Небесну. Неодноразово ми говорили про випадки помочі Матері Божої в сьогоднішній час. Мати Божа не тільки там далеко в небі і Вона не чує, але Вона тут, і випрошує, дає ласку. І наново заохочую всіх до повної вервиці, до так званої Помпейської дев’ятниці. Люди і сьогодні випрошують, і то випрошують явні чуда. Так, деколи Мати Божа терпіннячко не забере, але додасть сили його нести, дасть потіху, наснагу твоєму серцю і завжди дасть ласку, яку особливо буде вважати потрібною для душі і для тіла, для твого життя, тут, на землі.
В родині хворий син: аналізи – пухлина в голові. Пухлина – це немаловажна річ. Тривога, мала дитина. Так, лікарі порадили, що і як треба робити. Але людина бере до рук вервицю, відмовляє Помпейську дев’ятницю і благає. Через декілька місяців знову обстеження – пухлина зникла. Лікарі кажуть, може, розійшлась… але це плід молитви.
Інший випадок, жінка з чоловіком не могли ладити між собою, не було злагоди в сім’ї. Хтось взяв вервицю до рук – і через деякий час ситуація в родині налагодилася, знайшли спільну мову, припинилися часті сварки. Хтось не мав роботи, хтось ще інше. У нашій семінарії у Львові одна парафіянка на роботі побачила, що співробітниця сумна, видно, що має якийсь тягар, щось на душі. Питає, що сталося. Та розповідає, що чоловік був здоровий, працював, і раптом все – слабне-слабне, здоров’я здає, пройшли всі обстеження – пухлина. Страшно, навіть думати страшно, коли діагноз не просто виявлено, але вже сили опадають. Це вже критичний момент, страшно і сумно – ще може жити… а тут… невже життя йде до кінця. Наша парафіянка каже: «Не переживай, дивись, Мати Божа допомагає, бери до рук вервицю». Навчила її молитися Помпейську дев’ятницю. Радила: «Молися з вірою, йди до сповіді і Святого Причастя, благай, проси». Через пару місяців наново треба було здавати аналізи. Лікарі не мають, що сказати: аналізи цілком протилежні. Лікар каже: «Нам відняло дар мови, як так можливо, що аналізи так просто змінилися на протилежні?» По-людськи неможливо, але в Бога і Матері Божої, завдяки вервиці, все можливо, дорогі мої.
І тому стараймося в житті прислухатися до слів Матері Божої, яка так усильно благала і просила, і сьогодні з небес просить і благає: «Люди, бачите скільки біди у світі, в народі. Беріть вервицю, це ваша захорона в сьогоднішній час. Завдяки вашій молитві, Я випрошу у Свого Сина все, що потрібно – захист для вас, для родин, міст і сіл, цілого народу». Тільки не треба казати – нехай хтось молиться, всі мають молитися, ціла наша парафія має молитися на вервиці, жодної особи не має бути, яка б не молилася! Коли б так було, щоразу більше і більше поширювалось би набожество Святої Вервиці, народ би випросив ласки, йому потрібні. Я маю старатися порадити ближнім в їхній біді, заохотити до молитви на вервиці, і мало-помалу нас стане більше. І ми зможемо випросити ласки, ласки для цілого народу, щоб та агресія зникла і суверенітет України був збережений, щоб мир і злагода були в наших сім’ях і народі, щоб мудрість панувала в нашій владі, щоб народ жив по совісті. Все це можна випросити, і не треба десь далеко їхати, невідомо що робити, а просто, щодня брати в руки вервицю: «Мати Божа, опікуйся нами!»
Тому в сьогоднішній день, Царице Небесна, взиваємо до Тебе і до Небес, Ти там близько Сина, і як Цариця, згадай, що Ти є і нашою Небесною Матір’ю, а ми, як діти, прибігаємо до Тебе. Віримо, Ти не відкинеш нас. Амінь.
